3. Педагогічні традиції 3.1. Місце у суспільстві

Учитель — це представник Українського народу. Саме в цьо-му його шляхетність, саме тому він утверджує принципи за-гальнолюдської моралі, правди і справедливості, гуманізму, патріотизму, доброти, працелюбства, поміркованості та інших доброчинностей. Виховує повагу до культурно-національних, ду-

259

ховно-історичних цінностей України, дбайливе ставлення до нав-колишнього середовища; виховує молодь в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними групами, релігій-ними конфесіями; захищає учнів від будь-яких форм фізичного і психічного насильства; запобігає вживання ними наркогенних речовин.

3. 2. Духовні засади

Духовною основою учителя є витвори людського духу, зафіксо-вані у здобутках культури, науки, моралі, мистецтва, оволодіння ним гуманістичними моральними цінностями.

3. 3. Дисциплінованість та ініціатива.

Оптимізм, ентузіазм, мудрість, активність у досягненні мети або виконанні повсякденних завдань — головні вимоги учителя. Він виконує функціональні обов’язки сумлінно, вчасно попри всі перешкоди, труднощі, негаразди, що виникають, приймає сміливі рішення, бере на себе відповідальність, проявляє ініціативу.

3. 4. Позиція та вчинок

Позиція — система ставлень особистості до явищ, людей, об’єктів; їх оцінка заснована на індивідуальному досвіді, мораль-них принципах і переконаннях.

Вчинок — акт морального самовизначення, яким учитель ви-являє і формує своє ставлення до суспільства, учнів, самого себе, природи, педагогічної діяльності, науки.

3. 5. Піклування про учнів

Учитель завжди стоїть на сторожі святого скарбу українсько-го духу, в якому прихована таємниця успіху, щастя, перемоги. Він сприяє набуттю учнями соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої куль-тури міжнаціональних відносин, формуванню у юнаків і підрос-таючого покоління рис громадян Української держави.

Здійснює соціально-правовий захист учнів — систему органі-заційно-правових, фінансово-економічних, соціально-культур-них, інформаційно-просвітницьких заходів.

3. 6. Вести за собою учнів

На учителя покладається особиста відповідальність за учнів. Він гартує їх дух, моральні сили, веде за собою для досягнення мети. Справжній учитель завжди поважає людську гідність та честь учнів. Він уміє підкорятися, не принижуючи себе, управ-ляти, не принижуючи учнівську молодь.

3. 7. Учитель — взірець для учнів

Учитель — взірець як у дотриманні моральних норм поведінки, зовнішнього вигляду, так і у виконанні завдань, що безпосеред-ньо стосуються його професійного обов’язку. Він уникає вульгар-

260

ності, розбещеності, шкідливих звичок; сумлінно і наполегливо зберігає та розвиває професійні якості та норми поведінки.

3. 8. Життєва і професійна компетентність

Учитель здатний ефективно розв’язувати проблеми, що вини-кають в реальних життєвих ситуаціях, діяти адекватно вимогам соціуму та згідно з власною природою; жити у злагоді із сучасніс-тю. Він приводить зміст фундаментальної, психолого-педагогіч-ної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної та со-ціально-гуманітарної підготовки учнів у відповідність вимогам інформаційно-технологічного суспільства та змінам, що відбува-ються в загальноосвітній середній школі; забезпечує особистіс-ний розвиток учнів на засадах особистісно орієнтованої педаго-гіки; поєднує знання учнів з професійною мораллю; спрямовує інтереси та потреби особистості учнів на певну ієрархію життє-вих цінностей; зберігає невичерпне джерело знань, підживлює інтерес учнів, утримує звання «педагог».