3. Комунікативні якості та вміння класного керівника

Здатність приймати себе таким, яким є, позитивне став-лення до себе, свобода від надмірної тривожності та самокритики.

Відкритість, щирість у спілкуванні, відповідність по-ведінки власним переживанням.

Беззаперечне позитивне прийняття іншого незалежно від того, які почуття, думки, зовнішній вигляд, статус має партнер із спілкування.

Емпатичне розуміння (розуміння почуттів, стану, точки зору партнера із спілкування), уміння виразити емпатію.

Уміння аналізувати результати спілкування, прогнозува-ти наслідки спілкування.

4. Уміння, спрямовані на саморозвиток класного керівника

Уміння підвищувати свою професійну культуру, будува-ти перспективи професійного росту.

Уміння розвивати психологічні компоненти педагогічних здібностей (перцептивно-рефлексивні, конструктивні, комуніка-ційні).

Уміння осмислювати свій індивідуальний педагогічний стиль, зміцнювати його позитивні сторони.

Прагнення до пошуку нового, володіння прийомами твор-

чості.

5. Якості, які сприяють успіху у виховній діяльності

Педагогічне цілепокладання.

Педагогічне мислення.

Педагогічна інтуїція.

Педагогічний оптимізм.

Педагогічна імпровізація.

Педагогічна рефлексія.

Педагогічне прогнозування.

Для оцінювання можна використовувати п’ятибальну шкалу. При узагальненні результатів автор пропонує вираховувати се-редній бал з кожного із 5 розділів, виявляти рівні розвитку певних якостей та вмінь класного керівника, визначати його потенційні

можливості для їх реалізації у професійній діяльності. Російськими науковцями розроблено діагностичні карти, які

використовуються під час атестації класних керівників. Такі кар-ти спрямовані на визначення рівня професійної компетентності (рівень знань та вмінь) і оцінювання продуктивності діяльності класних керівників (рівень практичної діяльності). Діагностичні карти для виявлення рівня професійної компетентності розроб-лені для ІІ, І та вищої кваліфікаційної категорії класних керів-ників.

334

Діагностична карта для виявлення рівня професійної підготовленості класного керівника (адаптована для педагогічних працівників України)

№

Класний керівник повинен

Класний керівник повинен уміти:

з/п

знати:

1. Для 2-ї кваліфікаційної категорії передбачаються такі рівні компетентності («знання» та «вміння»)

Конституцію України, Закони

Вибудовувати свою професійну діяль-

1.

України, рішення Уряду Украї-

ність з урахуванням положень і ви-

ни, органів управління освітою

мог, викладених в цих документах

з питань освіти

Конвенцію про права дитини,

Слідувати статтям даних документів

2.

законодавчі та нормативні доку-

при організації виховного процесу;

менти, які стосуються дотриман-

Реалізовувати та захищати права ді-

ня та захисту прав дитини

тей

3.

Основні положення сучасної тео-

Реалізувати їх у виховному процесі

рії виховання

Вивчати особистість кожного учня

Основні положення дитячої, ві-

в класі, його інтереси, потреби.

4.

Організовувати виховну діяльність

кової та соціальної психології

з урахуванням вікових, індивідуаль-

них та особистісних особливостей

Розвивати та коригувати стосунки

між учнями у класі.

Створювати сприятливий морально-

5.

Психологію стосунків

психологічний клімат у класному ко-

лективі.

Вибудовувати свої особисті стосунки

з учнями, їх батьками, колегами

Враховувати в роботі з дітьми фізіо-

6.

Вікову фізіологію

логічні особливості дітей різної статі

і віку

Здатність дотримуватись шкільних

7.

Шкільну гігієну

гігієнічних вимог і правил.

Володіти деякими методами гігієніч-

ної освіти дітей

8.

Педагогічну етику

Дотримуватися норм педагогічної

етики

Проводити із учнями інструктаж

із безпеки проведення виховних за-

ходів.

9.

Правила і норми охорони праці

Організовувати безпеку проведення

навчального процесу.

Організовувати вивчення учнями

правил дорожнього руху, поведінки

у школі, на вулиці, в побуті

10.

Понятійний апарат педагогіки,

Професійно грамотно висловлювати

психології

свої думки

335

Організовувати допомогу учням у нав-

чальній діяльності.

Особливості освітнього процесу

Виявляти причини низької успіш-

ності в класі, організовувати їх усу-

11.

в цілому і у своєму навчальному

нення.

закладі

Розвивати ділові стосунки між учите-

лями-предметниками, які працюють

у класі

Ставити конкретну мету з урахуван-

Мету, завдання, зміст виховання

ням специфіки дитячого колективу.

12.

Визначати виховні завдання.

в сучасних умовах

Конструювати виховний процес згід-

но з метою та завданнями

13.

Принципи планування виховної

Планувати виховну роботу з класом.

роботи

Здійснювати її аналіз

Організовувати виховний процес.

Використовувати комплекс методів

виховання з урахуванням особистісно

14.

Методи і форми виховної роботи

орієнтованої педагогіки.

з учнями класу

Володіти способами організації та

проведення виховних заходів, вико-

ристовувати ті форми виховання, які

сприяють реалізації поставлених за-

вдань та мети

Використовувати сучасні технології

15.

Сучасні технології виховання

виховання у своїй діяльності, органі-

зовуючи виховання учнів.

Сприяти отриманню учнями до-

даткової освіти в гуртках, секціях,

16.

Зміст додаткової освіти

об’єднаннях, які є в школі та поза-

шкільних навчальних закладах за

місцем проживання

Вивчати умови сімейного виховання

кожного учня.

17.

Питання сімейної педагогіки

Реалізовувати різні форми роботи

з батьками.

Організовувати педагогічну освіту

батьків

Організовувати власну діяльність;

18.

Функціональні обов’язки

Критично оцінювати та аналізувати

результати своєї діяльності.

2. Для 1-ї кваліфікаційної категорії передбачаються такі рівні компетентності («знання» та «вміння»)

Визначати шляхи інтеграції вихо-

19.

Місце та роль виховання у ціліс-

вання і навчанням.

ному освітньому процесі

Створювати інтелектуальний простір

(«поле» за рамками уроку)

Розширювати свій професійний кру-

Теоретичні положення соціаль-

гозір.

20.

Використовувати наукову інформа-

ної педагогіки та психології

цію для результативності власної

діяльності

336

Регулювати стосунки в класному ко-

21.

Конфліктологію

лективі, передбачаючи конфліктні

ситуації

Орієнтуватися у специфіці виховних

22.

Структуру та функціонування

систем різних навчальних закладів.

виховної системи

Знаходити місце та роль свого класу

у виховній системі даного навчально-

го закладу.

23.

Систему виховної роботи

Вибудовувати і розвивати систему ви-

ховної роботи у класі.

Вивчати проблеми життєдіяльності

24.

Проблеми сучасних дітей та про-

учнів.

блеми їх виховання

Виокремлювати виховні проблеми,

визначати шляхи їх вирішення.

25.

Особливості виховного процесу

Аналізувати виховний процес та ок-

ремі виховні заходи

2. Для вищої кваліфікаційної категорії передбачаються такі рівні

компетентності («знання» та «вміння»)

Будувати систему виховання, базую-чись на зазначених тенденціях роз-

Основні напрями та тенденції витку

розвитку теорії виховання у су- Поєднувати традиції з новаціями

часній педагогіці

у виховному процесі.

Організовувати безперервну самоос-

віту

Визначати місце та роль класного

керівника в соціалізації особистості

учнів.

Проблеми соціалізації особис-

Використовувати потенційні мож-

27.

ливості оточуючого середовища в со-

тості

ціалізації дитини.

Коригувати (відповідно до професій-

них можливостей) порушення со-

ціалізації особистості

Передовий педагогічний досвід

Аналізувати досвід інших.

Транслювати позитивний досвід

28.

(світовий, вітчизняний, регіо-

у практику діяльності.

нальний, досвід колег)

Узагальнювати власний досвід

Співпрацювати із суб’єктами освіт-

нього процесу.

Потенційні виховні можливості

Координувати зусилля суб’єктів освіт-

29.

нього процесу (вчителів-предметни-

суб’єктів освітнього процесу

ків, психолога, соціальних педагогів,

шкільного бібліотекаря та ін.) з метою

вирішення поставлених завдань

Методику здійснення моніторингу.

30.

Моніторинг виховного процесу

Прогнозувати розвиток виховного

процесу з урахуванням виявлених

проблем

337

Рівень теоретичних знань та оцінка умінь визначається за п’ятибальною шкалою.

На вищу кваліфікаційну категорію може претендувати учи-тель, що атестується, який набрав не менше 80 балів із 150 мож-ливих, відповідно на І категорію – 75 балів із 125 можливих, на ІІ категорію – не менше 75 балів із 90 можливих.

Сучасна педагогічна наука узагальнити наукові дослідження щодо визначення обсягу знань та вмінь педагога-вихователя і на цій основі розробили модель психолого-педагогічної компетент-ності класного керівника.

Модель психолого-педагогічної компетентності класного керівника

Блок знань:

I. Знання нормативно-правових актів, що регламентують фун-кціонування освітньої системи.

Психолого-педагогічні знання:

Загальна психологія (розуміння структури психічної діяль-ності людини, основних форм її прояву, розвитку та перебігу).

Вікова психологія (закономірності психічного розвитку лю-дини на різних етапах онтогенезу (індивідуального) життя).

Педагогічна психологія:

закономірності процесу формування особистості в онтогенезі;

психологія виховання;

психологія педагогічної діяльності.

Педагогіка.

Історія зарубіжної та вітчизняної педагогіки.

Теорія та методика виховної роботи:

цілі, зміст, методи, форми виховання підростаючого поколін-ня;

знання сучасних виховних технологій, нетрадиційний форм роботи з учнями.

Загальні знання:

Історія України.

Основи культурології.

Основи філософії.

Основи політології.

Основи соціології.

Правові знання.

Соціально-економічні знання.

Основи комп’ютерної грамотності.

Основи освітнього менеджменту.

338

Навчально-методичні знання:

Знання про наявність та зміст передового педагогічного до-свіду з проблеми виховання в районі (місті, школі).

Знання сучасних досягнень в галузі педагогіки та психоло-гії.

Знання технологій впровадження передового педагогічного досвіду та досягнень науки в практику.

Блок умінь:

Гностичні вміння:

Працювати з різними джерелами інформації.

Отримувати необхідну інформацію, обробляти, системати-зувати, узагальнювати та використовувати її на практиці.

Користуватись новими інформаційними технологіями.

Діагностико-проективні та аналітичні вміння:

Використовувати педагогічні та психологічні методи до-слідження особистості учня та проектувати її розвиток.

Використовувати педагогічні та психологічні методи до-слідження класної групи та проектувати її розвиток.

Вивчати соціальне оточення учня та передбачати його вплив.

Виявляти проблеми учнівської молоді (уявлення учнів про себе як особистість, визначення власних проблем та інтере-сів).

Проводити моніторинг зовнішніх проявів емоційного (внут-рішнього) стану.

Аналізувати рівень особистісного зростання учня.

Аналізувати рівень розвитку класної групи.

Рефлексивно-регулятивні вміння:

Визначити стан власного фізичного, психічного, соціально-го та духовного рівня розвитку.

Співставляти власні особистісні характеристики з реаль-ними особистісними характеристиками учнів та всієї клас-ної групи.

Об’єктивно оцінювати рівень власної теоретичної готов-ності до взаємодії з конкретними учнями та класною гру-пою.

Визначити напрями самоосвіти та самовиховання.

Регулювати власну діяльність.

Аналізувати рівень власного особистісного зростання.

Конструктивні вміння:

Визначити цілі, завдання, напрями, зміст, засоби, методи та форми індивідуальної роботи з учнями.

339

Визначити цілі, завдання, напрями, зміст, методи та фор-ми групової роботи.

Планувати виховну діяльність на основі інформації:

явлення учня про себе як особистість (проблеми, інтереси уч-нів класу);

реальний стан фізичного, психічного, соціального та духовно-го рівня розвитку учнів;

характер соціального оточення учнів;

власні особистісні характеристики.

Розробляти технологію вирішення педагогічних задач.

Організаційні вміння:

Викликати інтерес учнів до різних видів діяльності.

Використовувати виховні можливості школи та соціуму.

Використовувати різноманітні форми та методи жит-тєдіяльності класної групи.

Координувати діяльність учасників навчально-виховного процесу.

Організовувати процес педагогічної підтримки дитини.

Комунікативні вміння:

Адекватно сприймати та розуміти учнів.

Виявляти здатність до емпатії, конгруентність (від-критість).

Обмінюватись інформацією.

Організовувати спілкування школярів.

Вирішувати конфлікти в системі «учень-учень», «учень-батьки», «учень-учитель».

На основі моделі розроблена діагностична карта по визначен-

ню рівня психолого-педагогічної компетентності класного керів-ника.

ДІАГНОСТИЧНА КАРТА

з визначення рівня психолого-педагогічної компетентності класного керівника

П.І.П. ________________________________________

___________________________________________________

Район (місто), школа ____________________________

______________________________________________

Стаж роботи ___________________________________

___________________________________________________

Фах _________________________________________

___________________________________________________

______________________________________________

340

Не во-

Володію

Добре

Питання для самооцінки

посеред-

Володію

лодію

володію

ньо

Блок знань

I. Знання нормативно-правових

актів, що регламентують функ-

ціонування освітньої системи

II. Психолого-педагогічні знання

1. Загальна психологія (розумін-

ня структури психічної діяль-

ності людини, основних форм її

прояву, розвитку та перебігу)

2. Вікова психологія (закономір-

ності психічного розвитку люди-

ни на різних етапах її онтогенезу

(індивідуального) життя)

3. Педагогічна психологія:

- закономірності процесу форму-

вання особистості в онтогенезі;

- психологія виховання;

- психологія педагогічної діяль-

ності.

4. Педагогіка

5. Історія зарубіжної та вітчизня-

ної педагогіки

6. Теорія та методика виховної

роботи:

- цілі, зміст, методи, форми вихо-

вання підростаючого покоління;

- знання сучасних виховних тех-

нологій, нетрадиційний форм ро-

боти

III. Загальні знання

1. Історія України

2. Основи культурології

3. Основи філософії

4. Основи політології

5. Основи соціології

6. Правові знання

7. Соціально-економічні знання

8. Основи комп’ютерної грамот-

ності

10. Основи освітнього менедж-

менту

IV. Навчально-методичні знання

1. Знання про наявність та зміст

перспективного педагогічного

досвіду в районі (місті, школі)

341

Знання сучасних досягнень в галузі педагогіки та психології

Знання технологій впроваджен-ня кращого педагогічного досвіду та досягнень науки в практику

Блок умінь

I. Гностичні вміння

Працювати з різними джерела-ми інформації

Отримувати необхідну інфор-мацію, обробляти, систематизу-вати, узагальнювати та викорис-товувати її на практиці

Користуватись новими інфор-маційними технологіями

II. Діагностико-проективні та аналітичні вміння

Використовувати педагогічні та психологічні методи дослід-ження особистості учня та проек-тувати її розвиток

Використовувати педагогічні та психологічні методи дослід-ження класної групи та проекту-вати її розвиток

Вивчати соціальне оточення учня та передбачати його вплив

Виявити проблеми учнівської молоді (уявлення учнів про себе як особистість, визначення влас-них проблем та інтересів)

Проводити моніторинг зовніш-ніх проявів емоційного (внутріш-нього) стану учнів

Аналізувати рівень особистіс-ного зростання учня

Аналізувати рівень розвитку класної групи

III. Рефлексивно-регулятивні вміння

Визначити стан власного фізич-ного, психічного, соціального та духовного рівня розвитку учнів

Співставляти власні особистіс-ні характеристики з реальними особистісними характеристика-ми учнів та всієї класної групи

Об’єктивно оцінювати рівень теоретичної готовності до взає-модії з конкретними учнями та класною групою

342

Визначити напрями самоосвіти та самовиховання

Регулювати власну діяльність

Аналізувати рівень особистіс-ного зростання

IV. Конструктивні вміння

Визначити цілі, завдання, напрями, зміст, засоби, методи та форми індивідуальної роботи

Визначити цілі, завдання, на-прями, зміст, методи та форми групової роботи

Планувати виховну діяльність на основі 4-х взаємозалежних рів-нів інформації

уявлення учня про себе як особистість (проблеми, інтереси учнів класу)

реальний стан фізичного, психіч-ного, соціального та духовного рівня розвитку учнів

характер соціального оточення учнів

власні особистісні характерис-тики

4. Розробляти технологію вирі-шення педагогічних задач

V. Організаційні вміння

Викликати інтерес учнів до різ-них видів діяльності

Використовувати виховні мож-ливості школи та соціуму

Використовувати різноманітні форми та методи життєдіяльності класної групи

Координувати діяльність учасників навчально-виховного процесу

Організовувати процес педаго-гічної підготовки дитини

VI. Комунікативні вміння

Сприймати та розуміти учнів

Виявляти здатність до емпатії, конгруентність (відкритість)

Обмінюватись інформацією

Організовувати спілкування

Вирішувати конфлікти

343

Для визначення реального рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників рекомендуємо застосувати

діагностичний комплекс, а саме:

самодіагностика класними керівниками власного рівня пси-холого-педагогічної компетентності (на основі діагностичної карти класного керівника з визначення рівня психолого-пе-дагогічної компетентності);

оцінка рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників адміністрацією закладу освіти (на основі діагнос-тичної карти класного керівника з визначення рівня психоло-го-педагогічної компетентності);

експертна оцінка рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників (за результатами вирішення психолого-педа-гогічних задач та на основі діагностичної карти класного керівни-ка з визначення рівня психолого-педагогічної компетентності).

Кожен класний керівник оцінює власні знання та вміння, пос-

тавивши позначки у колонках «не володію», «володію посеред-ньо», «володію», «володію добре та творчо застосовую на практи-ці», що відповідають кількісним показникам:

не володію – 0 балів;

володію посередньо – 1 бал;

володію – 2 бали;

володію добре та творчо застосовую на практиці – 3 бали. Використовуючи кількісні показники, адміністрація закладу

освіти та експертна група проводять оцінювання знань і вмінь класних керівників, що зазначені в діагностичній карті.

Отримані результати (три оцінки знань і вмінь класних керівни-ків) фіксуються у зведену таблицю. На основі трьох оцінок знань і вмінь класного керівника вираховується середній арифметичний показник за блоками (блок знань та блок вмінь), виводиться загаль-на сумарна оцінка знань і вмінь кожного класного керівника та виз-начаються методичні проблеми, які необхідно вирішувати у ході підготовки вчителів до класного керівництва.

Для прикладу наведемо зведену таблицю оцінювання знань та вмінь класного керівника Олени К.

Середнє арифметичне обчислюється за формулою:

,

де М_ср — середня арифметична оцінка по одному критерію оціню-вання зведеної таблиці;

М — оцінка по одному критерію;

N — кількість окремих елементів сукупності.

344

Зведена таблиця оцінювання знань і вмінь класного керівника

Оцінка

Само-

ад-

Оцінка

Середнє

мініст-

Критерії

діагности-

експертної

арифме-

рації

ка (оцінка)

групи

тичне

закладу

освіти

І. Блок знань

1. Знання нормативно-право-

вих актів, які регламентують

1,0

1,0

1,0

1,0

функціонування освітньої

системи

2. Психолого-педагогічні знан-

1,83

1,33

0,67

1,28

ня

3. Загальні знання

0,78

0,67

0,44

0,63

4. Навчально-методичні знан-

1,33

0,67

0,33

0,78

ня

ІІ. Блок умінь

1. Гностичні вміння

1,67

1,33

0,67

1,22

2. Діагностико-проективні та

0,86

0,57

0,28

0,57

аналітичні вміння

3. Рефлексивно-регулятивні

1,0

0,67

0,33

0,67

вміння

4. Конструктивні вміння

1,0

0,75

0,5

0,75

5. Організаційні вміння

1,6

1,0

0,8

1,13

6. Комунікативні вміння

1,7

1,0

0,6

1,06

Загальна сумарна оцінка

12,67

8,99

5,62

9,09

Для оцінювання рівнів психолого-педагогічної компетентності класних керівників рекомендуємо використати такі показники:

рівень — дуже низький – 0–7 балів;

рівень — низький — 8–15 балів;

рівень — середній — 16–23 бали; ІV рівень — високий — 24–30 балів;

Так, наприклад, класний керівник має низький рівень психо-

лого-педагогічної компетентності (середнє арифметичне 9,09). Для організації методичної роботи з класними керівниками,

розробки цільових програм підвищення рівня психолого-педа-гогічної компетентності доцільно виявити та систематизувати ті проблеми (програми в знаннях та вміннях), які є для вчителя осо-бистісно значущими і вирішення яких він потребує.

Наприклад, за показниками, зведеними у таблиці, видно, що класний керівник потребує вирішення ряду проблем, а саме:

оволодіння загальними знаннями, які визначають рівень його ерудиції (середнє арифметичне – 0,63);

345

навчально-методичними знаннями (знання про наявність пе-редового педагогічного досвіду в районі, області; знання про сучасні педагогічні технології та способи їх використання) (середнє арифметичне – 0,78);

сформованість діагностико-проективних та аналітичних умінь (середнє арифметичне – 0,57);

сформованість рефлексивно-регулятивних умінь (середнє арифметичне – 0,67);

сформованість конструктивних умінь (середнє арифметич-не – 0,75).

На вирішення цих проблем повинна спрямовуватися методич-

на робота з класними керівниками.

За результатами проведеної діагностики виявляють типові прогалини в знаннях і вміннях та окреслюють коло науково-ме-тодичних проблем, на які необхідно звернути увагу в ході підго-товки вчителів до класного керівництва в системі підвищення кваліфікації.

Узагальнені науково-методичні проблеми класних керівників

№

Проблеми

Кількість учителів (%)

з/п

1.

Нормативно-правове забезпечення вихов-

52,5

ної діяльності

2.

Основний зміст та сутність національного

57,5

виховання

Шляхи і напрями реалізації змісту

3.

національного виховання та впроваджен-

69,1

ня в практику особистісно орієнтованих

технологій навчання

4.

Діагностико-проективні та аналітичні

74,2

вміння

5.

Рефлексивно-регулятивні вміння

76,6

6.

Комунікативні вміння

75,8

Виходячи з даних діагностики визначають рівні практичної діяльності класних керівників та розробляють відповідні кри-терії до кожного з них.

І рівень – репродуктивний.

Класний керівник:

використовує у виховній роботі вже накопичені знання, сфор-мовані вміння та набутий досвід;

не виявляє потреби у підвищенні рівня психолого-педагогіч-ної компетентності та педагогічної майстерності;

346

з року в рік повторює традиційну практику, користується «рецептурною» літературою;

постійно потребує методичної допомоги з боку колег та ад-міністрації.

ІІ рівень – адаптивний.

Класний керівник:

вміє перебудувати свою роботу в нових умовах (новий колек-тив учнів, поява нових педагогічних ідей та ін.);

використовує перспективний педагогічний досвід колег, авто-матично переносить його у свою виховну практику;

користується методичною літературою;

організовує та проводить виховну роботу в межах традицій-них підходів;

частково потребує методичної допомоги з боку колег та ад-міністрації.

ІІІ рівень – локально-моделюючий.

Класний керівник:

нагромаджує нові знання з окремих аспектів виховної роботи;

вносить елементи новизни у традиційну практику;

виявляє інтерес до інноваційних процесів в освіті;

активно включається в науково-методичну роботу та дослід-но-експериментальну діяльність;

при плануванні, організації та проведенні виховної роботи ви-користовує перспективний педагогічний досвід та науково-ме-тодичну літературу з проблем виховання дітей та молоді;

апробує на практиці нові педагогічні ідеї;

здатний надавати методичну допомогу колегам з окремих ас-пектів виховної роботи.

ІV рівень – системно-моделюючий.

Класний керівник:

виявляє потребу в постійному оновленні знань;

розробляє індивідуальну програму підвищення рівня психо-лого-педагогічної компетентності та педагогічної майстер-ності;

активно займається дослідно-експериментальною роботою;

структурно змінює традиційну практику, створюючи іннова-ційні освітні технології;

прогнозує особистісний розвиток школярів, розробляє цільові програми виховання;

використовує наукову психолого-педагогічну літературу;

здатний надавати методичну допомогу колегам.

Розвиваючи психолого-педагогічну компетентність, ліквіду-

ючи прогалини у знаннях та вміннях класних керівників, у ході

347

підготовки вчителів до класного керівництва відповідно підви-щується рівень виховної практики і результативність роботи пе-дагога з учнями класу.

Виховна робота з учнями в контексті гуманістичної парадигми освіти

З утвердженням гуманістичної парадигми освіти на держав-ному рівні визначені основні пріоритети у змісті виховання, які сформульовані в Національній програмі виховання дітей та уч-нівської молоді в Україні (2004 р.).

Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді

Україні сучасне виховання розглядається як процес залучення особистості до засвоєння вироблених людством цінностей, ство-рення сприятливих умов для реалізації нею свого природного по-тенціалу та творчого ставлення до життя, спрямований на утверд-ження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості.

вказаному документі представлено шість змістових ліній, які необхідно враховувати класному керівникові при організації виховної роботи з учнями класу (з 1 до 12 класу):

1) ціннісне ставлення до суспільства і держави;

2) ціннісне ставлення до людей (вміння жити разом);

3) ціннісне ставлення до себе;

4) ціннісне ставлення до природи;

5) ціннісне ставлення до праці;

6) ціннісне ставлення до мистецтва.

Сучасний зміст виховання (за Національною програмою виховання

дітей та учнівської молоді в Україні)

Ціннісне ставлення до суспільства і держави

Формування соціально значущих якостей особистості, що ха-рактеризують її, ставлення до суспільства і держави: патріотизм, національна свідомість, правосвідомість, політична культура, культура міжетнічних відносин; здатність пізнати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування, учня, жителя міста чи села; країни; наявність духовно осмисленого рефлексивного патріо-тизму, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини, з почуттям поваги до інших; ціннісне ставлення до Батьківщини та потреба в служінні заради неї.

348

Ціннісне ставлення до людей

Формування соціально значущих якостей особистості, що ха-рактеризують її ставлення до оточуючих та виявляються в мо-ральній активності дитини, прояві чуйності, чесності, прав-дивості, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, миролюбності та інші; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти проявам несправед-ливості, жорстокості; уміння і навички підтримки один одного, міжособистісної злагоди, розв’язання конфліктів.

Формування вміння безконфліктно будувати взаємостосунки з різними соціальними групами населення, вміти виконувати со-ціальні ролі.

Ціннісне ставлення до себе

Формування у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил.

Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» характеризуєть-ся позитивною оцінкою своєї зовнішності, тілобудови, постави; розвиток рухових здібностей, статусу належності, стану свого здоров’я; швидке відновлення сил після фізичного навантажен-ня, гігієнічні навички, турбота про безпеку власної життєдіяль-ності, активний відпочинок та ін.

Ціннісне ставлення до свого психічного «Я» передбачає вихо-вання культури пізнання власного внутрішнього світу – думок, переживань, прагнень, цілей, ідеалів, цінностей, ставлень, ін-дивідуально-психологічних особливостей, формування у молоді реалістичної Я-концепції, готовності до самовдосконалення.

Ціннісне ставлення до свого соціального «Я» виявляється у здатності орієнтуватись у нових умовах життя, адаптуватися, пристосовуватись і конструктивно на них впливати, визначати свій статус у соціальній групі, вміти налагоджувати співпрацю з дорос-лими та однолітками, вміти запобігати конфліктам, справедливо-му і людяному поводженню стосовно партнерів у спілкуванні.

У підлітків відбувається формування прагнення до самоствер-дження та самовизначення (в тому числі професійного), оцінки своїх здібностей, виникає свідоме ставлення до визначення сенсу життя (хто я в цьому світі?).

Ціннісне ставлення до природи

Формування усвідомлення цінності природи в житті люди-ни, унікальність самої природи, почуття особистої причетності до збереження природних багатств, вміння протистояти еколо-гічним проблемам та екологічним кризам, протистояти проявам

349

споживацького ставлення до природи, формування екологічної культури.

Ціннісне ставлення до праці

Формування усвідомлення дітьми та учнівською молоддю со-ціальної значущості праці, розвиненої потреби в трудовій актив-ності, ініціативності, готовності до творчої діяльності, конкурен-тоспроможності й самореалізації в умовах ринкових відносин, розуміння економічних законів і проблем суспільства, психо-лого-педагогічна підготовка молоді до майбутньої професійної діяльності.

Ціннісне ставлення до мистецтва

Формування широкого спектра естетичних почуттів, ознайом-лення із системою мистецьких знань, розвиток здатності збагну-ти та виразити власне ставлення до мистецтва, ерудиції в галузі мистецтва, формування духовної зрілості, що передбачає сфор-мованість естетичної культури, естетичних цінностей, здатності радіти, мати власний погляд на світ.

Отже, класний керівник спрямовує свою діяльність на реалі-зацію змісту виховання, використовуючи різні форми, методи та прийоми.

Зміст та напрями діяльності класного керівника сформульова-но у «Положенні про класного керівника навчального закладу сис-теми загальної середньої освіти», затвердженого наказом Мініс-терства освіти і науки України від 6 вересня 2000 р. за № 434.

Відповідно до вказаного документа, класний керівник, як ор-ганізатор класного колективу:

сприяє забезпеченню умов для засвоєння учнями (вихованця-ми) рівня та обсягу освіти, а також розвиткові їхніх здібнос-тей;

створює умови для організації змістовного дозвілля, про-філактики бездоглядності, правопорушень, планує та прово-дить відповідні заходи;

сприяє підготовці учнів (вихованців) до самостійного життя на засадах взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народа-ми, етнічними, національними, релігійними групами;

проводить виховну роботу з урахуванням вікових та індивіду-ально-психологічних особливостей учнів (вихованців), їхніх нахилів, інтересів, задатків, готовності до певних видів діяль-ності, а також рівня сформованості учнівського колективу;

координує роботу вчителів, психолога, медичних працівни-ків, органів учнівського самоврядування, батьків та інших

350

учасників навчально-виховного процесу з виконання завдань навчання та виховання в класному колективі (групі), соціаль-ного захисту учнів (вихованців);

зобов’язаний дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність учня, захищати його від будь-яких форм фізичного, психічного насильства; своєю діяльністю стверджувати пова-гу до принципів загальнолюдської моралі; пропагувати здоро-вий спосіб життя; постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Відповідно до змісту розробляється і структура діяльності

класного керівника (технологічний та комунікативний компо-ненти виховної діяльності).

Сучасна педагогічна наука, зокрема, О. А. Дубасенюк, розглядає виховну діяльність як взаємодію педагога з учнем, що спрямовуєть-ся на самостановлення, саморозвиток, самовиховання молодої лю-дини та реалізується шляхом розв’язання множини виховних задач і забезпечує формування особистісно-соціально значущих мораль-но-етичних цінностей, норм, правил поведінки.

Аналізуючи виховну діяльність з позиції теорії управління, загальної теорії системи і задачного підходу, визначаються її пос-лідовні етапи:

діагностичний — містить різні аспекти гностичної діяль-ності педагога. Він передбачає осмислення цілей, завдань, сут-ності, специфіки процесу виховання з урахуванням актуальних чинників, що визначаються сучасною ситуацією в суспільстві;

проектувально-цільовий — передбачає визначення цілей виховної діяльності, що постає як мисленне уявлення майбутньо-го результату (образ-мета — сформована особистість);

етап організації передбачає реалізацію виховного задуму педагога у співпраці з учнями. На цьому етапі педагог залучує учнів до різних видів діяльності;

стимулюючо-спонукальний або комунікативний етап пере-дбачає встановлення доцільних, доброзичливих стосунків, взає-морозуміння і взаємоповаги між суб’єктами виховного процесу;

контрольно-оцінювальний етап передбачає оцінку досягну-тих результатів, зіставлення їх із вихідною метою.

Відповідно до вказаних етапів, педагог повинен оволодіти сис-темою знань та вмінь, щоб діяти у вихованні з наукових пози-цій.

В. О. Киричук науково обґрунтував та експериментально до-слідив технологію діяльності класного керівника з учнівським колективом, важливим компонентом якої є проектування вихов-ного процесу.

351

На думку науковця, основними елементами системи проекту-вання є:

психолого-педагогічна діагностика вихідного стану об’єкта психолого-педагогічної взаємодії;

соціально-психологічна діагностика психолого-педагогічної ситуації функціонування об’єкта;

визначення та обґрунтування педагогічних шляхів впливу на процес досягнення бажаного стану об’єкта з конкретизацією педагогічних завдань;

прогнозування динаміки активності педагогічного регу-лювання та динаміки його змін під впливом педагогічної актив-ності, визначення етапів контрольної діагностики;

організація діяльності об’єкта;

моніторинг динаміки активності об’єкта педагогічного уп-равління;

поточне регулювання та корекція шляхів управління нав-чально-виховним процесом;

підсумкова діагностика рівня стану об’єкта, співставлення його з прогнозованим, розробка проекту розвитку на новий етап.

Створення психолого-педагогічного проекту навчально-вихов-ного процесу як загального задуму спільної діяльності вчителя

учнів, найбільш наближеного до реальної педагогічної дійс-ності, вказує О. Киричук, класного керівника вимагає від його творця оволодіння теорією і технологією проектуючої діяльності. Педагог має враховувати ту обставину, що цілеспрямований і гармонійний навчально-виховний процес можливий лише за за-здалегідь розробленим проектом, а початковим етапом психоло-го-педагогічного проектування є діагностика розвитку учнів та колективу, оточуючого середовища.

На основі об’єктивних результатів психолого-педагогічної діагностики можна визначити і обґрунтувати педагогічні задачі, розробити педагогічну модель життєдіяльності учнів та колективу.

Первісна діагностика проводиться при зарахуванні дітей до школи. Адже дитина приходить до школи з конкретним рівнем підготовки, певним рівнем розвитку: фізичного, психічного, со-ціального і духовного. Випереджаюча діагностика допомагає вчи-телю вибудувати план стратегії педагогічної взаємодії. Результа-ти первісної діагностики є важливим інформативним матеріалом для вчителів при проектуванні навчально-виховного процесу.

На етапі проведення попередньої діагностики збирається ін-формація, що в цілому характеризує реальну психолого-педаго-гічну ситуацію, в якій відбувається навчально-виховний процес. Це, перш за все, рівень розвитку особистості дитини. По-друге,

352

інформація про виховуюче середовище, яке склалося за межами школи і не може підлягати регулюючим заходам.

Періодичне проведення діагностики здійснюється через пев-ний проміжок часу.

Пролонговане діагностування динаміки розвитку особистості дитини дає змогу уважно стежити за процесом розвитку, мати завжди нову, актуальну в даних умовах інформацію. Очевидна необхідність таких повторних діагностичних сеансів, як показа-ли дослідження, обумовлена самим об’єктом діагностики, яким виступає особистість учня, котра перебуває в стадії становлення, розвитку, тобто, зміни. Тож одержана діагностична інформація не має абсолютного характеру, адже вона пов’язана безпосеред-ньо з моментом проведення діагностики і є оперативною на пев-ному часовому відрізку. Зрозуміло, що надходження інформації буде, з одного боку, результатом уже виконаної роботи, з іншо-го – надійним інструментом перевірки правильності обраних під-ходів до навчально-виховного процесу.

ході підсумкової діагностики співставляється рівень стану розвитку об’єкта з прогнозованим, розробляється проект на новий етап розвитку. Базуючись на результатах діагностики, можна ви-явити основні суб’єкти виховного впливу; визначити педагогічно доцільні форми стилю керівництва виховним процесом і взає-модії з конкретною типологічною групою вихованців; відібрати

ранжирувати виховні завдання з метою диференціації й ін-дивідуалізації виховного процесу; спланувати життєдіяльність класу за безпосередньою участю учнів на основі структурування, персоналізації, нормування і моделювання основних видів діяль-ності, відбору форм особистісно розвиваючої взаємодії; підготу-вати методи і процедури моніторингу (простежування) динаміки життєвої активності учнів; відібрати тих учнів, які потребують корекції у розвитку й поведінці.

О. С. Газманом розроблена та впроваджується у практику техно-

логія «Педагогічна підтримка дитини в системі освіти».

Під «педагогічною підтримкою» російські науковці розуміють превентивну та оперативну допомогу дітям у вирішенні індивіду-альних проблем, пов’язаних з фізичним та психічним здоров’ям, соціальним та економічним становищем, успішним просуванням у навчанні, розумінням та усвідомленням шкільних правил, про-фесійного та етичного вибору (самовизначення).

зв’язку з цим у вихованні на сучасному етапі висунуті такі пріоритети:

1) допомога дітям у вирішенні конфліктів з однолітками та до-рослими;

353

підтримка у спілкуванні;

допомога в засвоєнні навчальних програм;

допомога в організації дозвілля та розвитку індивідуальних творчих здібностей дитини;

підтримка фізичного та психічного здоров’я учнів. Особливістю роботи класного керівника в системі «педагогіч-

ної підтримки» є здатність педагога до виявлення особистісно значущої для школяра життєвої проблеми та проектування стра-тегії й тактики її вирішення.

Щоб забезпечити ці напрями педагогічної підготовки, на дум-ку науковців, необхідно кардинально змінити зміст підготовки педагогів для того, щоб вони змогли надавати допомогу дітям у формуванні адекватної самооцінки, «Я-концепції»; у само-пізнанні, оволодінні способами вирішення конфліктів з одноліт-ками, батьками, вчителями.

Заслуговує на увагу ще одне дослідження у сфері виховання уч-нів. Російським науковцем Г. К. Селевком розроблена концепція програмно-цільового підходу до організації навчально-виховного процесу та технологія саморозвитку особистості. На загальнопеда-гогічному рівні технологія саморозвитку особистості включає три взаємопов’язані, взаємопроникаючі підсистеми:

Підсистема «Теорія» – ознайомлення учнів з теоретичними по-няттями і закономірностями самопізнання, самовиховання, самоос-віти. Таку інформацію учні отримують під час вивчення курсу «Са-моудосконалення особистості» (1–11 класи). Курс дає дитині базову психолого-педагогічну підготовку, методологічну основу для свідомо-го управління своїм розвитком, допомагає йому знайти, усвідомити та прийняти цілі, програму; засвоїти практичні методи свого духов-ного та фізичного розвитку й самовдосконалення.

Підсистема «Практика» охоплює всю позакласну, гурткову та клубну роботу, організоване дозвілля, суспільно корисну діяль-ність, самоврядування та сферу самообслуговування і має на меті накопичення досвіду самостійної та творчої діяльності, задоволен-ня різноманітних потреб у різних сферах діяльності, розвиток та-лантів та обдарувань, потребу у самовдосконаленні.

Підсистема «Методика» передбачає відбір, класифікацію змісту навчального матеріалу предметів інваріантної складової навчального плану, його спрямування на формування ціннісно-вольової сфери школярів, підготовку їх до майбутньої трудової діяльності, розвиток індивідуальних характеристик; формуван-ня варіативної складової навчального плану із врахуванням ін-тересів та уподобань учнів; індивідуально-типологічних особли-востей.

354

На думку науковця, реалізація програми саморозвитку, само-вдосконалення, самовиховання особистості повинна відбуватися протягом всього періоду перебування дитини в школі.

Включення учнів у діяльність із самовиховання в рамках під-систем «Теорія», «Практика», «Методика» приводить до перебу-дови їхнього мислення, формує рефлексивні здібності, посилює регулятивну функцію свідомості.

Досягнення визначеної мети, на думку Г. К. Селевка, потребує вирішення певних науково-методичних проблем, а саме:

подальшої розробки психолого-педагогічних основ процесу саморозвитку та самовиховання школярів;

удосконалення методик творчої діяльності учнів у різні ві-кові періоди;

підготовки та перепідготовки вчителів для реалізації тех-нології саморозвитку та самовиховання учнів.

Узагальнюючи вищенаведені підходи до організації виховної роботи з учнями, ми прийшли до висновку, що сучасний класний керівник повинен уміти визначити реальний рівень духовного, соціального, психічного, фізичного розвитку учнів класу, спро-гнозувати результат своєї роботи, обрати із уже відомих, сконс-труювати або виробити єдину виховну технологію, яка б забезпе-чила особистісне зростання вихованців.

Робота класного керівника у школі для вчителя, по суті, дру-га спеціальність. Ця область діяльності вимагає специфічних знань, умінь та навичок. Насамперед, класному керівнику слід знати, що виховна робота має ряд особливостей.

По-перше, виховний процес має двосторонній та багатофак-торний характер. З одного боку, на учня діють впливи, які сві-домо організовують батьки, вчителі, засоби масової інформа-ції, громадськість, малі та великі неформальні групи; з іншого боку, учень виступає як складне природне явище, особистість якого здатна до реальної самооцінки оточуючої дійсності та проявляє прагнення до самопізнання, самореалізації і само-ствердження.

По-друге, організовуючи виховну діяльність, класному керів-нику необхідно враховувати, що кожен учень однієї вікової групи має свої індивідуальні особливості та інтелектуально-во-льові можливості, певний досвід взаємодії з соціальним середо-вищем, власні інтереси та пріоритети. Частіше, індивідуальні, соціально-психологічні характеристики учнів одного класу дуже різноманітні та можуть не співпадати з особистісними характе-ристиками класного керівника (наприклад, учні, в більшості, хо-лерики; класний керівник — флегматик).

355

По-третє, виховний процес триває весь період перебування учнів у школі (1—12 класи), під час якого відбуваються значні зміни рівня їх соціального, психологічного, духовного та фізич-ного розвитку. Такі зміни можуть бути як позитивні, так і нега-тивні, мати суб’єктивний характер (наприклад, вплив керівника спортивної секції) чи об’єктивний характер (наприклад, погір-шення стану здоров’я учня, зміни складу його сім’ї) і не залежати від класного керівника. У зв’язку з цим важливим є проведення моніторингу динаміки особистісного розвитку школярів, їхньої поведінки й соціальної активності з метою вчасного внесення ко-ректив у виховну діяльність класного керівника.

Для того, щоб робота вихователя була системною та цілеспря-мованою, весь річний цикл слід поділити на етапи:

Вивчення учнів та всієї класної групи: отримання демогра-фічних, медичних, психологічних даних про учнів (інформація про склад сім’ї, стан здоров’я, рівень розвитку, індивідуальні особливості учня, рівень розвитку класної групи тощо).

Формування виховних задач, прогнозування результатів виховної діяльності, проектування шляхів реалізації педагогіч-ного задуму.

Планування виховної роботи з учнями, батьками, вчителя-ми, громадськістю тощо. План містить перелік справ та заходів, спрямованих на вирішення головних виховних задач року.

Організація та проведення виховної роботи за напрямами

видами. Координація діяльності учасників навчально-виховно-го процесу, вироблення єдиних педагогічних вимог та способів взаємодії. Моніторинг динаміки особистісного розвитку шко-лярів. Корекція виховної діяльності.

Аналіз та оцінювання результатів виховної роботи, рівня особистісного зростання школярів. Визначення нових виховних задач.

Протягом року педагог накопичує велику кількість необ-хідної інформації, яку слід фіксувати та постійно аналізувати. Класним керівникам стане в нагоді розроблений нами «Соціаль-но-психологічний та педагогічний паспорт класу», в якому вчи-тель зможе зосередити всю інформацію про учня та класну групу. Інформація до паспорту заноситься після проведення психоло-го-педагогічної діагностики школярів. Слід зазначити, що сама психолого-педагогічна діагностика не може і не повинна стати самоціллю для класного керівника. Вона проводиться з метою відбору вихователем оптимальних для даної класної групи форм та методів, напрямів та видів діяльності, які задовольнили б ін-тереси як усіх учнів класу, так і кожного зокрема, сприяли б ду-

356

ховно-креативному зростанню учасників навчально-виховного процесу. Пропонуємо розглянути зразки «Соціально-психологіч-ного та педагогічного паспорту класу» та «Індивідуальної картки учня» (таблиці 1, 2, 3).

Таблиця 1

Соціально-психологічний та педагогічний паспорт класу

__________________________________

__________________________________

________________________________

__________________________________

__________________________________

Особливості

рівень інтелекту

когнітивної

тип пам’яті

сфери

тип мислення

Індивіду-

тип темпераменту

домінантні риси харак-

ально-пси-

теру

хологічні

здібності

особливості

пізнавальні інтереси

Стан фізич-

ного розвит-

стан здоров’я

ку

соціальна група

Стан со-

соціальний статус у клас-

ній групі

ціаль-

професійне самовизна-

ного розвит-

ку

чення

мікроклімат у сім’ї

Стан

ціннісні орієнтації

духовного

рівень самооцінки

розвитку

* тут вносяться прізвища учнів.

Таблиця 2

Індивідуальна соціально-психологічна та педагогічна картка учня

1–3(4) кл.

5–8 кл.

9–12 кл.

Прізвище, ім’я, по батькові

Особливості

рівень інтелекту

когнітивної

тип пам’яті

сфери

тип мислення

357

Індивіду-

тип темпераменту

домінантні риси харак-

ально-пси-

теру

хологічні

здібності

особливості

пізнавальні інтереси

Стан

фізичного

стан здоров’я

розвитку

соціальна група

Стан со-

соціальний статус у клас-

ній групі

ціального

професійне самовизна-

розвитку

чення

мікроклімат у сім’ї

Стан

ціннісні орієнтації

духовного

рівень самооцінки

розвитку

Таблиця 3

Інструкція по заповненню індивідуальної соціально-психологічної та педагогічної картки учня

Спосіб отри-

Форма

Цілі та спосо-

Зміст інформації

би використан-

мання

запису

ня на практиці

Особливості

рівень інтелекту

когнітивної

тип пам’яті

сфери

тип мислення

Психологічні

Пристосування

С – санг-

НВП до типо-

методи:

вінічний

логічних та ін-

Опитувальник

Х – холе-

дивідуальних

Айзенка (під-

ричний

психологічних

тип темпера-

літковий)

М – мелан-

особливостей

менту

Педагогічні

холічний

школярів

Індивіду-

методи:

Ф – флег-

(добір форм та

ально-пси-

Спостереження

матичний

методів робо-

хологічні

Аналіз резуль-

ти, характеру

особливості

татів діяльності

взаємодії)

домінантні риси

характеру

здібності

пізнавальні

інтереси

Стан

фізичного

стан здоров’я

розвитку

358

соціальна група

соціальний

Стан со-

статус у класній

групі

ціального

професійне са-

розвитку

мовизначення

мікроклімат

у сім’ї

Стан духов-

ціннісні орієн-

тації

ного розвит-

рівень самооцін-

ку

ки

ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ

Зміст підготовки вчителів до класного керівництва відобра-жається у цільових програмах підвищення рівня психолого-пе-дагогічної компетентності.

Для визначення змісту підготовки вчителів до класного керівництва в системі підвищення кваліфікації пропонуємо ви-користати наведену вище модель психолого-педагогічної компе-тентності (підрозділ 1.3).

Модель психолого-педагогічної компетентності класного керівника слід використовувати двічі: на початку роботи з метою визначення індивідуальних методичних проблем класних керів-ників і розробки цільових програм підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності та по завершенню роботи з метою оцінювання ефективності підготовки вчителів до класного керів-ництва та виконання цільових програм (співставлення цілей та результатів), внесення коректив, визначення наступних цілей.

У загальному розумінні цільова програма – це сукупність тео-ретичного й науково-методичного забезпечення, спрямованого на вирішення конкретних проблем та завдань з метою переведення об’єкта з існуючого (реального) стану до прогнозованого (ідеаль-ного).

Повне виконання цільових програм підвищення рівня пси-холого-педагогічної компетентності, усвідомлення їх змісту роз-глядаємо як досягнення підцілей, а у результаті – загальної цілі підготовки вчителів до класного керівництва.

359

структурному розрізі цільова програма підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників скла-далась із чотирьох розділів.

першому розділі – «Пояснювальна записка» – обґрунто-вується актуальність проблеми, визначається її мета й завдання, окреслюються шляхи й напрями її реалізації та прогнозуються результати її впровадження.

Другий розділ – «Зміст програми» – містить перелік теоретич-них положень, ідей, ключових категорій і понять, якими повинен оволодіти класний керівник.

Третій розділ – «Етапи реалізації цільової програми» – пе-редбачає опис детального плану впровадження програми, етапи роботи та заходи (дії) суб’єктів діяльності.

структурі цільової програми передбачено визначення кри-теріїв результативності та показників ефективності впроваджен-ня програми.

Така інформація зосереджується у четвертому розділі – «Критерії результативності».

Ми виходили із тієї позиції, що цільова програма підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності класних керівників обов’язково створюється самими педагогічними колективами і сприймається ви-конавцями як внутрішнє надбання, колективна цінність, що усклад-нює її повне копіювання іншими закладами освіти.

Технологія розробки цільової програми підвищення рівня психолого-педагогічної компетентності передбачає такі основні етапи:

1. Визначення загальної цілі (або підцілі) підготовки вчителів до класного керівництва в системі підвищення кваліфікації та мети цільової програми.

Визначення цілі (або підцілі) підготовки вчителів до клас-ного керівництва є першим і найскладнішим етапом. Ціль фор-мулюється як результат, що має бути отриманий у процесі підготовки вчителів до класного керівництва. По кожній цілі розробляється цільова програма. Мету потрібно формулювати таким чином, щоб було зрозуміло, що саме зміниться на краще по закінченні реалізації цільової програми.

Передбачуваний результат повинен мати не лише описовий якісний, а й підлягати кількісному вимірюванню.

2. Визначення завдань цільової програми. Формулювання за-вдань програми передбачає складання повного переліку видів роботи або удосконалень, які необхідно здійснити, щоб досягну-ти мети. Від повноти складання переліку залежить якість реалі-зації програми.

360

3. Визначення термінів виконання цільової програми. Третім етапом роботи над програмою є складання графіка його реаліза-ції. На цьому етапі необхідно усі завдання розташувати у пов-ній послідовності, враховуючи їх пріоритетність. Л.І. Даниленко пропонує скористатися графіком Ганнта.

Графік Ганнта

Починати малювати графік потрібно із завершального завдан-ня, рухаючись справа наліво. Спочатку фіксується момент, коли мають бути виконані усі передбачені планом завдання. Потім визначаються тривалість виконання заключного завдання і мо-мент початку його здійснення. Точки завершення і початку вико-нання заключного завдання наносяться на графік, з’єднуються прямою лінією, що покаже тривалість і завершення виконання кожного завдання. Графік побудовано.

Складання переліку заходів, що спрямовані на виконання завдань програми. На цьому етапі по кожному завданню програ-ми формулюються види робіт або заходи, що спрямовані на його виконання. Одному завданню можуть відповідати кілька заходів щодо його виконання. Склавши перелік заходів, розташуйте

певній послідовності за часом здійснення, визначте очікуваний результат кожного з них.

Розробка системи оцінювання результатів програми.

Системою оцінювання програми вважається перелік критеріїв зіставлення мети та результату виконання програми.

Визначення людських ресурсів. Для реалізації цільової програми необхідно, перш за все, проаналізувати внутрішні кад-рові можливості закладу освіти. На практиці це означає, що не-обхідно підібрати групу (команду) людей, які будуть брати участь

реалізації програми, розподілити між ними відповідальність,

361

окреслити обов’язки кожного вчителя, пояснити зміст роботи та визначити час її виникнення.

Якщо для реалізації цільової програми кадрових можливос-тей закладу освіти недостатньо, проводиться ґрунтовний аналіз зовнішніх кадрових можливостей та визначаються спеціалісти, які будуть запрошені для виконання поставлених мети і за-вдань.

У цільовій програмі визначаються відповідальні за реаліза-цію кожного виду роботи або заходу.

Визначення матеріально-технічних ресурсів. Виконання запланованих дій вимагає певних матеріальних, технічних, на-уково-методичних ресурсів. На цьому етапі проводиться аналіз (експертиза) наявних матеріально-технічних, науково-методич-них можливостей закладу освіти. Після проведеного аналізу складається перелік необхідних та наявних ресурсів. Якщо внутрішніх ресурсів недостатньо для виконання цільової про-грами, залучаються зовнішні ресурси.

Розробка операційного плану. Для реалізації цільової про-грами, яка може бути розрахована на 2,5 або 5 років, розроб-ляється операційний план роботи на 0,5 або 1 рік. Операційний план – це детальний опис діяльності, що спрямована на реаліза-цію мети і завдань програми.

Складання бюджету цільової програми. Потрібно визнача-ти вартість програми і цілому і кожного заходу зокрема. Бюд-жет цільової програми підвищення рівня психолого-педагогіч-ної компетентності класних керівників передбачає: моральні та матеріальні заохочення педагогічних працівників, оплата за використання зовнішніх ресурсів (кадрових та матеріально-тех-нічних), витрати на науково-методичне забезпечення виховного процесу (поповнення фонду бібліотеки), підвищення матеріаль-но-технічного забезпечення методичної роботи та інші витрати, що передбачені програмою.

Реалізація цільових програм підготовки вчителів до класного керівництва може відбуватися за двома варіантами.

Перший варіант реалізації цільової програми передбачає:

1) визначення функціонального призначення всієї системи підготовки вчителів до виховної роботи із школярами, формулю-вання загальної цілі та декомпозиція на підцілі;

2) вивчення особливостей закладу освіти (тип навчального за-кладу, кадровий потенціал, рівень психолого-педагогічної ком-петентності класних керівників, рівень практичної діяльності класних керівників, результативність виховної діяльності та інше), проведення експертного оцінювання навчально-методич-

362

них, матеріально-технічних можливостей закладу освіти, на-явність позашкільних науково-методичних, культурноосвітніх установ, їх спрямованості на досягнення кінцевих результатів підготовки вчителів до класного керівництва;

визначення етапів досягнення кожної підцілі та загальної цілі за роками;

розробка цільової програми та формування структурних підрозділів, які будуть задіяні на кожному етапі діяльності;

створення системи контролю за реалізацією кожного етапу виконання цільової програми.

досвіду роботи Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОБЛАСНИЙ КОНКУРС ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КЛАСНИХ КЕРІВНИКІВ «КЛАСНИЙ КЕРІВНИК РОКУ»