7. Технологія виховного процесу

Виховання є цілеспрямованим процесом, зміст та організація якого визначаються метою як очікуваним ідеальним результа-том.

Діяльність педагога, спрямована на виховання зростаючої особистості – процедура технологічна, обумовлена необхідністю досягнення актуальних для певних життєвих обставин та особ-ливостей вихованця цілей.

Мета виховання поетапно конкретизується, виділяються про-міжні виховні цілі, проектуються дії педагога й вихованців як суб’єктів життєдіяльності.

Технологія виховного процесу фіксує доцільні кроки учасни-ків освітнього процесу, підпорядковується виховній меті. Техно-логічний підхід уможливлює процес активізації, інтенсифікації, оптимізації виховної діяльності за умов збереження унікальності внутрішнього світу та індивідуального досвіду вихованців.

Технологія виховного процесу є послідовним розгортанням педагогічної діяльності та спілкування, спрямованих на досяг-нення конкретної виховної мети у педагогічній системі та її під-структурах. Спроба вихователя «внести» у вихованця моральні норми, минаючи власну діяльність вихованця з оволодівання ними, підриває основи морального виховання особистості, а за-лучення дітей до самодіяльності перетворює їх на суб’єктів ви-ховної діяльності. Педагог створює умови, за яких моральна цінність продукує рефлексивний процес, надає цінності високої значущості, особистісного смислу через емоційні переживання, емпатію.

Складовими виховних технологій є форми організації (індиві-дуальні, групові, колективні), методи як способи впливу на дітей та учнівську молодь, прийоми та засоби виховання. Виховні тех-нології ґрунтуються не на механізмах зовнішнього підкріплення (заохочення, покарання тощо), а на рефлексивно-вольових ме-ханізмах (співпереживання, позитивне емоційне оцінювання), які апелюють, насамперед, до самосвідомості та творчого ставлення вихованців до суспільних норм і цінностей.

Сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних (від-носно того, що вже стало традиційним) способів виховання. Вони асоціюються з новими моделями виховних систем шкіл, тими підходами до розв’язання виховних проблем, які вважаються ін-

308

новаційними, прогресивними. Використання виховної технології є завжди вибором стратегії, принципів, системостворювальних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики та стилю виховної роботи з ними. Високий суб’єктивний компонент виховних технологій, пріоритет унікальності кожної особистості вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму педагога.

До найбільш ефективних відносяться інтерактивні техно-логії, за допомогою яких педагог у ході спілкування з вихо-ванцем інтерпретує життєві події, впливає на конструюван-ня ним своїх особистісних дій, сприяє активізації діяльності вихованця, вправляє його у самоконтролі та саморегуляції. У навчально-виховному процесі все ширше використовуються активні форми і методи роботи: тренінги, рольові ігри, мозкові штурми, диспути, дебати, аналіз ситуацій, різноманітні вправи тощо.

Використання інтерактивних технологій створює соціально-педагогічні умови, сприятливі для позитивних змін у знаннях, навичках і вчинках вихованців, їхньому ставленні до соціальних явищ, здоровому способі життя, правовому захисті; для активі-зації просвітницької роботи, попередження негативних явищ

молодіжному середовищі через надання повноважень непов-нолітнім, виявлення серед них позитивних лідерів, спонукання осіб з «груп ризику» до переорієнтації лідерських якостей з нега-тивних на позитивні, підвищення їх соціальної компетентності

питаннях попередження та подолання негативних явищ, фор-мування відповідальної поведінки. Ефективним є застосування інтерактивних технологій для профілактики наркоманії, ВІЛ/ СНІДу та хвороб, що передаються статевим шляхом.

Впровадження інтерактивних технологій здійснюється за та-кими напрямами:

у процесі викладання предметів гуманітарного та природни-чого циклів;

у процесі позакласної, позашкільної виховної діяльності, у роботі з батьками;

через загальноосвітні, позашкільні навчальні заклади, со-ціальні служби, спеціальні заклади;

через взаємодію з дитячими і молодіжними громадськими організаціями;

через діяльність органів учнівського самоврядування;

через законодавчу політику у галузі освіти, охорони здоров’я, соціальної діяльності щодо виховної роботи з учнівською мо-лоддю.

309