1. Мета і завдання програми

Морально-духовне становлення дітей та учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої

288

особистісного смислу життєдіяльності, є найважливішою скла-довою розвитку суспільства та держави. Напрямами державної політики в галузі виховання стали принципи гуманістичної пе-дагогіки, сформульовані у Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про поза-шкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», Національ-ній доктрині розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розви-неній особистості, її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості у відповідності з національними цінностями та в контексті ідеї інтеграції Української держави у європейський простір.

Розробка й прийняття Національної програми виховання ді-тей та учнівської молоді в Україні є важливою і дієвою науко-вою основою реалізації державної політики у сфері освіти; вона визначає стратегію виховання підростаючого покоління в умовах становлення громадянського суспільства у незалежній Україні. Програма спрямована на реалізацію соціальної функції вихован-ня – забезпечення наступності духовного і морального досвіду по-колінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.

Мета Програми полягає у визначенні сучасних теоретичних засад виховання (мети, принципів, основних напрямів, змісту, технологій), науково-методичних, організаційних, кадрових, ін-формаційних умов розвитку виховних систем; сприянні підви-щенню ефективності виховної діяльності.

Метою Програми також є створення організаційних, мето-дичних, кадрових, ресурсних та інших умов, які забезпечують інтенсифікацію виховної діяльності, привертають увагу органів державної влади до виховання особистості в сучасній Україні, сприяють виробленню відповідної політики, підвищенню суспіль-ного статусу виховання в освітніх закладах, оновленню виховних технологій на основі вітчизняних традицій та сучасного світового досвіду, забезпеченню цілісності та різноманітності виховного про-стору в державі, гармонізації сімейного і суспільного виховання.

Програма є стратегічним нормативним документом, який від-криває широкі можливості навчальним закладам різних типів, уп-равлінням освіти різних рівнів для розробки системи заходів, що відповідають культурологічним орієнтаціям, етнічним особливос-тям, специфіці, профілю й типу організації-розробника і є актуаль-ними в конкретних соціально-економічних умовах регіону.

Завдання Програми:

підвищити статус виховання в українському суспільстві та системі освіти;

289

зміцнити й розвивати виховні функції навчальних закладів, розширити склад суб’єктів виховання, посилити координа-цію їхніх зусиль;

ефективніше використовувати національні традиції, сучас-ний педагогічний досвід та дослідження сучасної психолого-педагогічної науки у сфері виховання;

зорієнтувати виховні системи на визнання пріоритету мораль-но-духовного розвитку особистості;

забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними ін-ститутами;

підтримувати розвиток регіональних та місцевих систем ви-ховання, що враховують територіальні, соціальні та націо-нальні особливості;

розвивати демократичний стиль керівництва виховним про-цесом;

формувати шанобливе ставлення до зростаючої особистості у відповідності з Конвенцією ООН про права дитини;

посилити роль сім’ї у вихованні дітей, зміцнити її взаємодію з навчальними закладами;

• забезпечувати науково обґрунтовану допомогу сім’ї у розв’язанні виховних проблем, психолого-педагогічну про-світу батьків;

відродити на нових теоретичних засадах систему позакласно-го та позашкільного виховання дітей та учнівської молоді;

сприяти розвитку дитячих і молодіжних громадських органі-зацій як центрів самореалізації особистості;

актуалізувати важливість психолого-педагогічної та медико-соціальної реабілітації дітей та учнівської молоді;

спрямувати зусилля на підвищення професійної компетент-ності педагогів у здійсненні процесу виховання;

окреслити напрями співпраці із засобами масової інформації;

сприяти подальшій демократизації державного управління процесом виховання.