5.2. Характеристика суспільства як соціальної системи

Осмислення й усвідомлення того, що людина живе в суспільстві, від- бувалося в процесі тривалого розвитку соціально-філософської думки. В античні часи сфера людського буття ототожнювалася не з суспільством, а з державою. У філософії нового часу уявлення про суспільство спочатку формуються переважно в рамках теорії суспільного договору, відповідно до якої перехід людини з природного в суспільний стан пов'язується з виникненням держави. Великий крок вперед у цьому напрямку був зроб- лений Г. який відокремив громадянське суспільство як сферу приватних (майнових і ін.) інтересів людей від держави, що являє собою сукупність взаємозалежних установ і організацій, які здійснюють управ- ління суспільством, використовуючи владні функції.

У поясненні сутності і устрою суспільства як цілісної системи, меха- нізмів його функціонування і розвитку особлива роль належить заснов- никам і видатним представникам соціологічної науки. О. Конт, наприк- лад, вважав суспільство функціональною системою, структуру якої скла- дають сім'я, класи, держава і, яка базується на розподілі праці і солідар- ності. розглядав суспільство як надіндивідуальну всеосяж- ну духовну реальність, засновану на системі колективних уявлень і цін- ностей. На думку М. Вебера, суспільство — це система взаємодій людей, що є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на людей, дій. Т. Парсонс визначав суспільство як систему соціальних дій і відносин між людьми, що зв'язують індивідів на основі єдиних норм і цінностей. З погляду К. Маркса, суспільство — це сукупність відносин між людьми, що істо- рично розвивається та складається в процесі спільної діяльності.

Практично у всіх приведених вище визначеннях у тому чи іншому ступені, але достатньо чітко, простежується системний підхід до аналі­зу суспільства, з точки зору якого воно розглядається як цілісна соціа­льна система, що складається з визначених елементів, які знаходяться між собою у тісному взаємозв'язку. Системний підхід до аналізу суспі­льства забезпечує, передусім, єдність трьох аспектів його вивчення, а саме: генетичного (чи конкретно-історичного), функціонального і стру­ктурного, що, у свою чергу, дозволяє об'єднати різні знання у єдину систему чи єдину теорію суспільства. В основі даного підходу лежить поняття "система" — певним чином упорядкована і взаємозалежна су­купність елементів, що утворюють певну цілісну єдність. Внутрішню природу, змістовну сторону всякої цілісної системи, матеріальну осно­ву її організації визначає, головним чином, склад або набір системо­утворюючих елементів.

Взагалі система, на думку багатьох дослідників [38, с. — це пред­мет, явище чи процес, що складається з якісно визначеної сукупності еле­ментів, які знаходяться у взаємних зв'язках і відносинах, утворюють єдине ціле і здатні у взаємодії із зовнішніми умовами свого існування змінюва­ти свою структуру. Істотними рисами будь-якої системи є цілісність та інтеграція. Перше поняття фіксує об'єктивну форму існування явища, тобто його існування як цілого, а друге — процес і механізм об'єднання його частин. Ціле завжди більше суми частин, що в неї входять. Це озна­чає, що кожне ціле має нові якості (які механічно не можуть суми його елементів), виявляє деякий "інтегральний ефект". ті, що властиві явищу як цілому, зазвичай позначаються як системні чи інтегральні якості.

У цьому зв'язку під соціальною системою розуміється цілісне со- ціальне утворення (суспільство, соціальна спільність, соціальна група тощо), де основними системоутворюючими елементами є люди, зв'я- зки і відносини. При цьому соціальні зв'язки і відносини людей ляються в діяльності, яку вони здійснюють не ізольовано, а в

процесі взаємодії з іншими людьми, об'єднаними в різні соціальні спільності і групи в умовах визначеного соціального середовища. Ці зв'язки і відносини носять порівняно стійкий характер і постійно від- творюються в історичному процесі, переходячи з в ління (див.

Захист населення від хвороб стихійного лиха і ворогів

Виробництво товарів і послуг

Розподіл товарів і послуг

Народження і соціалізація людей

Комунікація між членами суспільства

Соціальний

контроль

Рис. 5.1. Умови цілісності суспільства (за Г. і Дж. Ленські)

Соціальні зв Язки, у свою чергу, являють собою набір фактів, що де­термінують спільну діяльність людей у конкретних суспільствах і в конк­ретний час для досягнення визначених цілей. Це — зв'язки індивідів один з одним, а також зв'язки з явищами і процесами навколишнього сві­ту, що складаються в ході практичної діяльності. Сутність соціальних зв'язків виявляється в змісті і характері соціальних дій особистостей, чи, інакше кажучи, у соціальних фактах. Соціальні зв'язки носять об'єктив­ний характер, тобто встановлення не залежить від волі і примх інди­відів, а диктується, передусім, тими соціальними умовами, у яких живуть і діють люди, що складають ту чи іншу соціальну спільність.

У соціології на мікро- і макрорівнях виділяють зв'язки особистісні, соціально-групові, організаційні, інституціональні і соцієтальні. Соці­альними об'єктами, що відповідають цим видам зв'язків, виступають індивід (його свідомість і дії), соціальна група, соціальна організація, соціальний інститут і суспільство. В межах суб'єктивно-об'єктивного континууму розрізняються суб'єктивні, об'єктивні і змішані зв'язки і, відповідно, об єктивні (діюча особистість, соціальна дія, закон, систе­ма управління і т.п.), суб'єктивні (особистісні норми і цінності, оцінка соціальної реальності тощо) та суб'єктивно-об'єктивні (сім'я, релігія і т. п.) об 'єкти.

За допомогою механізму соціальної взаємодії людей здійснюється від­творення і становлення нових соціальних відносин. Ці відносини являють собою відносно стійкі і самостійні зв'язки між індивідами і соціальними групами, що займають різне положення в суспільстві, а відтак і приймають неоднакову участь у його економічному, політичному і духовному житті, а також розрізняються між собою способом життя, рівнем і джерелами дів, структурою особистого споживання. Отже, соціальні відносини — це відносини рівності і нерівності індивіда і соціальних груп стосовно того соці­ального положення або тієї соціальної ролі, яку вони займають у суспільстві.

Необхідно особливо підкреслити, що специфіка суспільства як соціаль­ної системи полягає в тому, що воно складається на базі тієї чи іншої спільності людей (соціальна група, соціальна організація і т.д.), а елемен­тами є люди, чия поведінка детермінується визначеними соціальними пози­ціями (статусами), що вони займають, і конкретними соціальними функція­ми (ролями), які вони виконують, соціальними нормами і цінностями, прийнятими в даній соціальній системі, а також різними індивідуальними якостями. Крім цього, до складу елементів соціальної системи можуть дити й різні ідеальні (вірування, уявлення і т.д.) та випадкові елементи.

Таким чином, індивід здійснює свою діяльність не ізольовано, а в про­цесі взаємодії з іншими людьми, об'єднаними в різні соціальні спільноти в умовах дії сукупності факторів, що впливають на формування і поведінку особистості. У процесі цієї взаємодії люди, соціальне середовище впливають на даного індивіда, рівно як і він впливає на інших індивідів і середовище. У результаті дана соціальна спільність людей стає соціальною системою, тобто певною цілісністю, що володіє системними якостями, тобто такими якостями, яких немає в жодному із включених до неї окремо елементів.

Визначений спосіб зв'язку і взаємодії елементів, тобто індивідів, що займають визначені соціальні позиції (статуси) і виконують визначені соціальні функції (ролі), відповідно до прийнятої в даній соціальній сис­темі сукупності норм і цінностей, утворюють й відповідну структуру со­ціальної системи.