5.4. Зміст основних елементів суспільної системи

У суспільстві існує складна ієрархія соціальних систем, що якісно роз- різняються між собою. чи великою соціальною (соціє- тальною) системою є суспільство. Як велика соціальна система, суспільст- во складається з безлічі індивідів, соціальних зв'язків, взаємодій і відносин. Однак суспільство являє собою не просту суму індивідів, зв'язків і відносин, оскільки є не сумарною, а цілісною соціальною системою, де індивідуальні дії, зв'язки і відносини, інтегруючись між собою, утворюють зовсім нову, системну якість, яку не можна розглядати як просту суму елеме- нтів. У цьому зв'язку суспільні зв'язки і відносини носять надіндивідуаль- ний, надособистісний характер, у результаті чого суспільство є якісно визна- ченою самостійною субстанцією, що є первинною по відношенню до інди- відів. Останні, народжуючись, вже застають визначену структуру зв'язків і відносин у суспільстві, у яку вони включаються в процесі соціалізації.

Отже, в результаті взаємодії усіх системоутворюючих елементів (фак­торів) суспільство стає цілісної великою соціальною (соцієтальною) сис­темою з новими якостями, яких немає у жодного із включених у неї окре­мо елементів. Крім того, внаслідок своїх інтегральних якостей суспільст­во як соцієтальна система здобуває відому самостійність по відношенню до особистостей (що входять у нього), а також відносно самостійний спо­сіб свого функціонування і розвитку.

Таким чином, суспільство являє собою найбільш загальну і складну природно-історичну соціальну (чи соцієтальну) систему, а її елементами є люди, соціальна діяльність, зв'язки і відносини яких обумовлюються визначеним соціальним положенням (статусом), що вони займають; со­ціальними функціями (ролями), що вони виконують; соціальними нор­мами і цінностями, прийнятими в даній соціальній системі, а також індивідуальними якостями (соціальні якості особистості, мотиви, ціннісні орієнтації, інтереси і т.д.) [37, с.204-233].

В якості соцієтальної системи суспільство володіє властивістю до само- відтворення, яке здійснюється за допомогою ряду необхідних диференційо- ваних функцій. Ці функції, з одного боку, є наслідком механічного розподілу суспільної праці, а з іншого боку, доповнюючи один одного, взаємодіючи один з одним, додають функціонуванню і розвитку суспільства характер особливого соціального організму. Диференціація суспільних функцій су- проводжується створенням різних безособистісних структур (економічних, соціальних, політичних та інших і організацій), що виступають у

якості "речових або матеріальних" носіїв цих функцій. Ці структури запов­нюються людьми, що володіють визначеними

професійними й ін.), необхідними для виконання тих чи інших функцій (економічних, політичних і ін.). Люди, що включені у функціонування тих чи інших соціальних структур, здійснюють свої функції не ізольовано, а взаємо­діючи один з одним. Внаслідок цього в межах тих чи інших безособистісних соціальних структур (інститутів або організацій) складається визначена струк­тура міжособистісних відносин. Саме за допомогою цих міжособистісних відносин, суб'єктами яких є реальні індивіди, приводяться в дію, або вірні­ше, виконуються ті чи інші функції збоку безособистісних структур.

Найважливішими елементами суспільства як соцієтальної системи виступають його економічна, соціальна, політична й ідеологічна (чи ду- ховна) структури, взаємодія елементів яких (тобто систем менш загаль- ного порядку) інституціалізує у соціальні системи (економічну, соціа- льну, політичну, ідеологічну тощо). Кожна з цих найбільш загальних со- ціальних систем займає визначене місце в суспільстві як соцієтальній системі і (добре, погано, чи зовсім не виконує) у ньому строго

окреслені функції. Наприклад, економічна система виконує функцію ви­робництва, обміну і розподілу матеріальних благ, соціальна — функцію соціалізації індивідів, політична — функцію соціального управління і контролю, ідеологічна (чи духовна) — функцію виробництва духовних цінностей. Дані елементи суспільства утворюють ієрархічну залежність, у якій економічна система є визначальною, а соціальна, політична й ду­ховна — похідними від неї. Однак це не означає, що між даними систе­мами в суспільстві відсутній зворотний зв'язок, тобто кожна наступна система робить істотний зворотний вплив на попередню. У свою чергу, кожна з цих більш загальних соціальних систем включає до своєї струк­тури у якості елементів нескінченну безліч соціальних систем менш за­гального порядку: сім'я, трудовий колектив тощо (див.

Рис. 5.2. Структура суспільства як соцієтальної системи (основні сфери або системи)

З розвитком суспільства як соцієтальної системи в ньому поряд із на­званими виникають й інші соціальні системи та органи соціального впливу на соціалізацію індивіда (виховання, освіта), на його естетичний (естетич­не виховання), моральний (моральне виховання, припинення різних форм девіантної поведінки), фізичний (охорона здоров'я, фізичне виховання) розвиток. "Сама ця органічна система, на думку К. Маркса та Ф. Енгельса, як сукупне ціле має свої передумови, а розвиток в напрямку цілісності складається саме в тому, щоб підкорити собі усі елементи суспільства або створити з нього ще відсутні, але потрібні їй органи. Таким чином система в ході історичного розвитку перетворюється в

Кожна зі структур суспільства як соцієтальної системи, будучи її еле- ментом, не тільки виконує визначену функцію, але і додає цій системі в процесі її відносин з іншими її структурами нову (системну) не зводиться до якостей її елементів. У той же час соцієтальна система постійно відтворює соціальну якість своїх структур і відповідно соціальні якості індивідів і груп індивідів, включених до функціонування,

тобто суб'єктів соціальних відносин. Виникає тенденція адаптації до форм і способів функціонування соцієтальної системи її структурних і особис-тісних елементів. Це — одна сторона проблеми, пов'язана із функціону­ванням соцієтальної системи.

Інша їїсторона полягає в тому, що в процесі функціонування соцієталь-ної системи може мати місце (за всілякими причинами об'єктивного і суб'єктивного характеру) "підміна" функцій, коли суб'єкти соціальних від­носин, що включені у дану систему, починають виконувати невластиві функції (наприклад, адміністративно-командні методи регулювання еконо­мічного життя з боку політичної системи) або виявляється "некомпетентність" особистісних елементів даної структури (наприклад, здійснення технічними фахівцями економічних функцій). Внаслідок цього порушується баланс у функціонуванні як структурних, так і особистісних елементів соціальної системи, її поведінка стає дисфункціональною. Дисфункціональні розлади чи аномалії в поведінці соцієтальноі системи з об'єктивною необхідністю ведуть до її деформації і дестабілізації, зростанню соціальної напруженості.

Єдиним виходом із ситуації, що склалася є реформування як структурних, так і особистісних елементів соцієтальноі системи, надання функціону­ванню природно-історичного характеру. Реформування таким чином забез­печує перехід соцієтальноі системи до її нового якісного стану, наприклад, перехід від авторитарних-бюрократичних — до наукових методів управ­ління економікою; від економіки дефіцитної — до економіки з розвинутою системою споживання; від бюрократичного суспільства — до суспільства демократичного, від закритого суспільства — до суспільства відкритого.

Іншими елементами (чи системами) суспільства як соцієтальноі сис­теми є класи, етнічні, демографічні, територіальні і професійні групи, сім'я, особистість і т.д. [41, с.122-151]. Кожний з названих елементів та­кож може розглядатися як соціальна система і містити у собі безліч інших підсистем. У такий спосіб соціальні системи взаємно перегруповуються, ті самі індивіди можуть бути елементами різних соціальних систем. Од­нак кожна з них, узята ізольовано чи в зв'язку з іншими, може розгляда­тися як відносно самостійна соціальна система (див. рис.5.3).

зацїі, індивіди/структура соціальної

'Соціальні групи, стани, класи, нації, соціальні органі-

Відношення класів,\ націй, соціальних особис-

тостей і т. п.

Соціальні інститути,

системи суспільства,

Ідеологія,

мораль, тради-

установи,

організації

ції, норми, цінності, мотивації і т.

Рис.5.3. Структура соціальної системи суспільства

В основі класифікації соціальних систем як найважливіших елемен- тів суспільства може лежати й тип соціальних зв'язків. Дані зв'язки між людьми, які є включеними в ті чи інші соціальні системи, установлю- ються на основі різних соціальних функцій, що утворюють визначені пункти перетинання, якими є соціальні статуси, що відображають обумов- лене відповідними зв'язками і відносинами взаємне положення індиві- дів. У цьому випадку за виділяються соціальні групи; за — соціальні спільноти; за інституціо- пальними зв'язками — соціальні інститути; за зв'язками контролю — система соціального контролю; за організаційними зв язками — соціаль- ні організації.

Соціальні групи як елементи суспільної системи являють собою об'єд­нання людей на основі спільності соціально значимої ознаки. Структура і специфіка соціальних груп у кінцевому рахунку пояснюється структурою і специфікою соціально-економічного устрою суспільства, передусім спосо­бом виробництва і обумовленою ним класовою структурою суспільства. Соціальні групи характеризуються насамперед способом взаємовідносин їх членів (нація, клас, трудовий колектив і т.д.). Границі соціальної групи окреслюються участю (чи неучастю) тих чи інших індивідів у даному виді спільної діяльності.

Соціальні спільноти (місто, село, трудовий колектив, сім'я тощо) як елементи суспільної системи відрізняються тим, що практично усі соціа- льні системи складаються саме на базі. Соціальна спільність являє собою сукупність людей, яку характеризують умови (економічні, соціально-статусні, рівень професійної підготовки й освіти, інтереси, потреби тощо), загальні для даної групи взаємодіючих індиві- дів (нації, класи, соціально-професійної групи, трудові колективи і т.д.); приналежність досліджуваної групи взаємодіючих індивідів до тих чи інших соціальних інститутів (сім'я, освіта, наука, політика, економіка, релігія і т. д.). Функціонування і розвиток соціальної спільноти відбува- ється на основі взаємодії її елементів — індивідів.

Наступний тип соціальних систем суспільства, а значить і елементів суспільної системи, складається на основі спільностей, соціальні зв'язки яких обумовлені об'єднаннями організацій. Такі зв'язки називаються ін-ституціональними, а соціальні системи — соціальними інститутами, що діють від імені суспільства як цілого. Інституціональні зв'язки назива­ють ще нормативними, тому що характер і зміст установлюється суспіль­ством з метою задоволення потреб його членів у тих чи інших сферах сус­пільного життя (економіка, політика, спорт, релігія, мистецтво і т.д.).

Отже, соціальні інститути виконують у суспільстві функції соціального управління і контролю, що й дає власне можливість суспільству та його системам забезпечувати дотримання нормативних умов, порушення яких завдає шкоди соціальній системі.

Соціальні інститути регулюють поведінку членів тієї чи іншої спіль- ноти за допомогою системи санкцій і винагород. В кожному суспільстві завдання зводиться не тільки до примуса, але й до здійснення гарантій свободи у визначених видах діяльності творчості, слова, віро-

сповідання, права на одержання визначеної форми і величини доходу, на житло тощо. Зовні соціальний інститут виглядає як сукупність осіб, уста­нов і організацій забезпечених певними матеріальними засобами і здійс­нюючих конкретну соціальну функцію. Із змістовної сторони — соціаль­ний інститут це визначена система цілеспрямованих, доцільно орієн­тованих і стійких стандартів поведінки людей в конкретних ситуаціях у різних видах і сферах діяльності.

Ще одним типом соціальних систем суспільства, а також основним його елементом є соціальні організації, що являють собою складну, ієрар­хічно взаємопов'язану систему соціальних позицій і ролей, котрі повин­ні виконуватися індивідами, що унаслідок цього стають її членами. Соці­альні організації, таким чином, не що інше, як ієрархічні цільові системи (де елементи — люди — ієрархічно об'єднані для досягнення спільних цілей). Все це змушує індивідів розподілятися за ролями (за цілями) — "горизонтально" — і за керівництвом, підпорядкуванням (за статусами) — "вертикально". Суспільство розглядає соціальну організацію як най­важливіший інструмент вирішення економічних, соціальних, духовних та інших задач. Соціальна організація дає можливість людині реалізувати свої потреби й інтереси, але в строго визначених межах. Ці межі встановлюються соціальним статусом людини і соціальною роллю, що йому запропонована, а також соціальними нормами і цінностями, прийнятими в тій чи іншій організації, а також в суспільстві в цілому. Цілі організаціям можуть задаватися як зовні, так і вироблятися всере­дині них. У будь-якому випадку соціальні організації створюються в суспільстві для досягнення визначених цілей і вирішення певних специ­фічних задач, вони — головні інструменти функціонування і розвитку суспільства.

Варто підкреслити, розмежування видів соціальних систем у сус­пільстві (чи елементів суспільної системи) носить дуже умовний харак­тер. Виокремлення соціальної системи за тим чи іншим критерієм визна­чається, як правило, завданням соціологічного дослідження. Та ж сама соціальна система в суспільстві (наприклад, сім'я) може в однаковій мірі розглядатися і як соціальна спільність, і як соціальна група, і як елемент соціального контролю, і як соціальний інститут, і як соціальна організація.

Людина з властивими їй індивідуальними якостями включається в со­ціальну систему (суспільство в цілому), підкоряється законам і приймає її норми і цінності, виступаючи таким чином як особистість, яка також може розглядатися як соціальна система. соціальні якості виявляються в процесі соціальної діяльності. Кожна особистість має визначену сукуп­ність соціальних якостей, що утворюють її структуру. За посередництвом цих якостей відбувається вплив на неї цієї системи, а результатом є соці­альні відносини і поведінка людей, які типологізовані на основі одно­типних соціальних властивостей і інтегральних якостей тієї чи іншої соці­альної системи і суспільства в цілому.

Таким чином,різні соціальні об'єкти, що розташовані на макро-, і мікро-рівнях, а також на об'єктивно-суб'єктивних континуумах, утворюють складну систему соціальних зв 'язків, що управляє потребами, інтересами і цінностями людей. Гі можна позначити як систему соцієтальних зв 'язків. Вона упорядковується в кожній конкретній соціальній системі таким чи­ном, що коли на ній з'являються сплетення і вузли, то суспільство, у чергу, передбачає систему засобів, щоб бути спроможним ці сплетення розплутати, а вузли розв'язати. Якщо ж воно не в змозі цього зробити, то, виходить, що існуюча і використовувана в даному суспільстві система засобів стала неадекватною, тобто невідповідною до соціальної ситуації, що склалася. І в залежності від практичного відношення суспільства до даної ситуації воно може виявитися в стані занепаду, застою чи радикаль­них реформ.

Система соцієтальних зв 'язків виступає таким чином як організова­на сукупність різних форм соціальних зв'язків, що згуртовують індивідів та групи у єдине функціональне ціле, тобто в суспільство (соцієталь-ну систему). В той же час, яку б ми форму соціальних зв'язків між явища­ми не досліджували, вони завжди існують лише в системі і поза нею існу­вати не можуть. Різноманіття типів соцієтальних зв'язків відповідає й різноманіттю типів соціальних систем, що утворюють суспільство і ви­значають

|Ш§ГІ Резюме

Термін "суспільство" прийнято розглядати в широкому і вузькому зна­ченнях. В широкому — це сукупність відносин і зв'язків