23.2. Надійність соціологічної інформації

Під надійністю соціологічноїінформації, як правило, розуміють зага­льну характеристику емпіричних даних, отриманих під час проведення соціологічних досліджень. Надійною називають таку інформацію, у якій, по-перше, відсутні невраховані помилки, тобто такі, величину котрих со-ціолог-дослідник не в змозі оцінити; по-друге, кількість врахованих по­милок не перевищує деякої заданої величини. При цьому помилки, про які соціологу-досліднику відомо, можуть бути інколи достатньо велики­ми, однак суттєво не впливають на надійність соціологічної інформації. Так, якщо помилка репрезентативності складає 20 %, то соціолог може екстраполювати дані вибірки на усю генеральну сукупність лише за умов, коли різниця даних значима (наприклад, перевищує 40%), і ця інформа­ція буде вважатися надійною.

Поняття надійності соціологічної інформації, яке невизначене в силу свого загального характеру, конкретизується за допомогою перерахуван­ня врахованих помилок і контрольованих у дослідженні факторів. Тому в залежності від того, які саме фактори контролюються, соціологічні дані називають правильними, точними, сталими, обґрунтованими, або репре­зентованими, тобто в основі класифікації різних параметрів, що характе­ризують якість соціологічної інформації, лежить оловним чином харак­тер

При цьому класифікація помилок має велике значення для характери­стики надійності соціологічної інформації. В соціології усі помилки при­йнято розподіляти на дві групи: 1) інструментальні помилки, що пов'я­зані головним чином із інструментарієм дослідження, методикою, техні­кою і процедурою збирання даних; 2) теоретичні (або логічні) помилки, що пов'язані, як правило, з недосконалістю теорії, покладеної в основу використовуваного засобу виміру, невірністю передбачень, обґрунтовую­чих вимірювальну процедуру, а також неправильним вибором логічної моделі того або іншого соціального явища чи процесу, що досліджується.

Варто зазначити, що інструментальні помилки, під якими власне ро­зуміють різницю між вимірюваним та істинним значенням ознаки, роз­поділяються, в свою чергу, на випадкові та систематичні. Випадковими називають ті помилки, що при повторних вимірах змінюються за ймовір­ними законами. Наприклад, якщо результат виміру — деяке число у мет­ричній шкалі, то при більшій кількості вимірів відхилення результату виміру в ту або другу сторону від істинного значення зустрічаються при­близно з однаковою частотою, та при збільшенні кількості вимірів серед­ня арифметична помилки наближається до нуля. Систематичні ж помилки при повторних вимірах лишаються постійними або змінюються згідно закону детермінізму, який говорить, що середня помилка із збільшенням числа вимірів не зменшується.

Із розглянутими типами помилок — теоретичними та інструменталь- ними (випадковими і систематичними) пов'язані визначені харак- теристики надійності соціологічної інформації. Так, відсутність теоретич- них помилок називається обґрунтованістю, або валідністю, соціологічної інформації. При цьому отримані дані вважаються тоді, коли вірними є теоретичні посилання, що покладені в основу вимірювальної процедури, тобто коли є впевненість у тому, що вимірюється саме та влас- тивість досліджуваного соціального об'єкта, яку необхідно виміряти.

Відсутність випадкових помилок називають точністю соціологічної інформації. Оскільки випадкові помилки представляють собою рочкидан-ня вимірюваного значення навколо істинного (при повторних вимірах), то точність інформації буде вищою тоді, коли буде меншим діапазон роз­кидання і коли вимірювані значення будуть ближчими між собою. Цю характеристику іменують також сталістю соціологічної інформації. Близь­кою до цього поняття є категорія відтворюваності, під котрою розуміється схожість результатів вимірювань, що здійснюються у різноманітних умо­вах, у різний час, та у різних місцях, а також за допомогою різних засобів, способів і методів.

Відсутність систематичних помилок, в свою чергу, називається пра- вильністю соціологічної інформації. Таким чином, соціологічна інформа- ція вважається надійною, якщо вона (тобто валідна), точна і правильна.

При цьому соціологічна наука для забезпечення надійності соціологіч­ної інформації використовує цілий арсенал методів її підвищення. Мето­ди підвищення надійності соціологічної інформації — це способи враху­вання помилок або контролю надійності емпіричних даних. Усю сукуп­ність цих методів можна розподілити на дві групи: І) методи зовнішнього контролю; 2) методи внутрішнього контролю. Перша група цих методів пов'язана головним чином із співставленням емпіричної інформації, отри­маної у конкретному дослідженні з будь-якою другою зовнішньою інфор­мацією, а друга група — безпосередньо пов'язана із вивченням розподілу ознак в даному соціологічному дослідженні.

Що стосується першої групи — групи методів зовнішнього контролю надійності соціологічної інформації, то серед них виокремлюють такі:

1. контроль, зовнішній по відношенню до даного дослідження, тобто співставлення отриманих даних із даними повторного виміру (метод по­вторної перевірки або

2. контроль, зовнішній по відношенню до інструментарію дослід­ження (даної анкети), тобто співставлення даних опитування з даними інструментарію, котрий вважається еквівалентним (метод еквівалент­них форм), а також співставлення даних опитування з реальною поведін­кою людей;

3. контроль, зовнішній по відношенню до дослідника, або співстав-лення даних опитування з тими, що отримані за допомогою того ж само­го інструмента на тому ж самому масиві, але іншим соціологом-дослід-ником;

4. контроль, зовнішній по відношенню до об'єкта дослідження, тоб­то співставлення даних опитування з даними, що отримані на другому соціальному об'єкті.

Друга група — група методів внутрішнього контролю надійності со­ціологічної інформації, в свою чергу, може бути визначена наступним чином:

1. вивчення розподілу даної ознаки по усій вибірці, тобто розрахунок репрезентативності за допомогою вирахування дисперсії та обліку кіль­кості опитуваних; вивчення кількості відповідей на ті чи інші питання, або окремі пункти питань (виявлення "непрацюючих" питань або града­ції питань); вивчення форми розподілу (наявність "випадаючих" значень, відповідність нормальному розподілу значень);

2. співставлення розподілу різних ознак по усьому масиву; співстав-лення питань, що "служать для виміру однієї і тої ж змінної, з підсумко­вою змінною (зведеним показником); вивчення гомогенності анкети; усу­нення "суб'єктивних" огріх шляхом обліку зрівняння" респондента;

3. вивчення розподілу ознак у різних підвибірках: усунення впливу інтерв'юера за допомогою метода Уорнера; дисперсійні критерії надій­ності для співставлення даних, отриманих шляхом застосування різних вимірювальних методик.

Таким чином, методи підвищення надійності соціологічної інформа­ції дають можливість установити ступінь надійності або відповідності результатів соціологічного дослідження, отриманих при повторному ви­користанні тієї ж самої методики і техніки в аналогічних умовах. Крім, того вони дають реальну можливість установлювати не тільки ступінь взаємозв'язку та взаємного виведення змінних та індикаторів, але й сту­пінь відповідності емпіричним даним, що отримані в ході проведення соціологічних досліджень.