22.1 . Сутність і типологія соціологічного дослідження

Приступаючи до розгляду соціологічного дослідження, необхідно, на нашу думку, пояснити спочатку сутність цього поняття. Соціологічне дослід­ження визначається в соціології як система логічно послідовних методо­логічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірну інформацію про ті соціальні явища або процеси, що вивчаються, про тенденції або суперечності функ­ціонування і розвитку, щоб ці дані могли бути використані в практиці соці­ального управління різноманітними галузями суспільного життя [3, 12].

Інакше кажучи, соціологічне дослідження являє собою багатогранний науковий процес вироблення нових знань, який об'єднує як теоретико-ме-тодологічний, так і емпіричний рівні соціального пізнання, що відповідно забезпечує його цілісність і дає конкретне уявлення про будь-які сторони соціальної реальності, про різноманітні види суспільної діяльності людей.

Важливо зазначити, що будь-яке соціологічне дослідження (а це сто­сується і досліджень в різних галузях соціології) містить у собі чотири взаємопов 'язанихетапи: 1) підготовка соціологічного дослідження; 2) зби­рання первинної соціологічної інформації (отримані в різній формі дані, що потребують подальшого опрацювання та аналізу); 3) підготовка зібра­ної інформації до опрацювання та безпосереднє опрацювання; 4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження та розробка від­повідних висновків і рекомендацій.

В залежності від рівня наукового знання соціологічні дослідження поділяють на теоретичні й емпіричні. Проблема співвідношення теоре­тичного й емпіричного в науковому пізнанні містить у собі два аспекти: функціональний і генетичний.

Перший — функціональний — аспект стосується співвідношення розви­неного теоретичного апарату науки та емпіричного базису. Розгляд питан­ня в такому аспекті припускає знаходження сполучних ланок між категоріаль­ним апаратом теорії і даними спостереження та експерименту, виявлення способів емпіричної перевірки теоретичних положень і лише за умови, якщо вже сформувався теоретичний рівень наукового знання і мова йде про обгрунтування його співвідношення з емпіричним рівнем.

При цьому "зворотний зв'язок" теорії з емпірією стає найважливішим рушійним фактором подальшого удосконалювання і розвитку самого тео­ретичного апарату соціологічної науки. Теоретичний рівень соціологічної науки виступає тут як елемент сформованості її структури (хоча вона завжди знаходиться у процесі зміни та розвитку).

Другий — генетичний — аспект проблеми співвідношення теоретич­ного й емпіричного знання в соціологічній науці стосується формування теоретичного апарата, у тому числі наукової теорії, переходу від емпірич­ної стадії соціологічної науки до теоретичної стадії.

У свою чергу соціологічне знання незалежно від його рівня характе­ризується двома функціями: функцією пояснення соціальної дійсності і функцією ії перетворення. Розподіл соціології на "теоретичну"і "емпі­ричну " пов'язаний з рівнями знання (теоретичний та емпіричний) у соціо­логії; розподіл же соціології на "фундаментальну"і "прикладну" — з орієнтацією (функцією) соціології на власне наукові чи практичні задачі.

Так, емпіричне дослідження може проводитися в рамках як фундаме- нтальної, так і прикладної соціології. Якщо його мета — побудова теорії, то воно відноситься за своєю орієнтацією до фундаментальної соціоло- гії. Якщо ж його вироблення практичних рекомендацій, то воно відноситься до прикладної соціології. Соціологічне дослідження, будучи емпіричним за рівнем одержуваного знання, може бути й прикладним за характером розв'язуваної задачі — перетворення соціальної дійсності.

Це ж стосується і теоретичних досліджень за рівнем соціологічного знан­ня. Таким чином, прикладні дослідження не утворюють особливого рівня. Це ті ж самі теоретичні й емпіричні дослідження за рівнем соціологіч­ного знання, але з прикладною орієнтацією.

За характером одержуваного знання соціологічні дослідження поді­ляють на методологічні (знання про знання) і неметодологічні (знання про предмет). Результатом методологічного дослідження є методологічні знання, тобто знання не про предмет соціології, а про способи дослідження цього предмета (тобто про методи і процедури). Методологічні досліджен­ня відносяться до будь-якого рівня соціологічного знання і проводяться в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології.

У соціології мають місце не тільки наукові чи прикладні соціологічні дослідження, але й змішані, у яких вирішуються як наукові, так і практичні задачі. Незалежно від того, проводиться дослідження на одному чи двох (теоретичному й емпіричному) рівнях соціологічного знання, або воно є тільки науковим чи прикладним, воно, як правило, містить у собі й вирі­шення методологічних питань.

Необхідно також підкреслити, що у загальному випадку будь-яке соціо­логічне дослідження складається з трьох основних стадій, кожна із яких може представляти собою самостійне дослідження.

Перша стадія — власне методологічна — пов'язана з розробкою програми соціологічного дослідження на основі або вже наявних знань і методів, або сформованих заново та спеціально призначених для да­ного дослідження. Тут можуть вирішуватися питання, що торкаються за­стосування загальнонаукових принципів або методів. Як теоретичні, так і емпіричні знання виконують на цій стадії методологічну функцію.

Друга стадія — емпірична — пов'язана з одержанням емпіричного знан­ня. Це передусім соціологічне дослідження, робота, як кажуть, на об'єкті, тобто збирання соціологічної інформації, її обробка та аналіз. В результаті цієї роботи можуть бути отримані емпіричні знання (статистичні дані або певні класифікації тощо), що дозволяють на основі не тільки будува­ти теоретичне знання, але й формулювати практичні рекомендації.

Третя стадія — теоретична — пов'язана з одержанням теоретично­го знання, побудовою, наприклад, типології, формуванням і розвитком соціологічних теорій. Можливо, що практичні рекомендації можуть бути розроблені лише на цій стадії, а не на попередній. Можливо також, що для формулювання практичних рекомендацій достатньо лише одного тео­ретичного дослідження з використанням вже наявних емпіричних знань без проведення спеціального емпіричного дослідження.

Варто також розрізняти соціологічні і соціальні дослідження. Соціоло­гічні дослідження присвячені, як правило, вивченню законів і закономір­ностей функціонування і розвитку різних соціальних спільнот, характеру і способів взаємодії людей,

Соціальні дослідження, на відміну від соціологічних, поряд з формами прояву і механізмами дії соціальних законів і закономірностей припуска­ють вивчення конкретних форм і умов соціальної взаємодії людей: еконо­мічних, політичних, культурних, демографічних тощо, тобто поряд зі специ­фічним предметом (економіка, політика, культура, населення) за допомо­гою соціологічних досліджень вивчають соціальний аспект — взаємодію людей. Таким чином, соціальні дослідження є комплексними, вони прово­дяться на стику різних наук, тобто це соціально-економічні, соціально-по­літичні, соціально-культурні, соціально-психологічні й інші дослідження.

Крім того, необхідно розуміти, що конкретний вид соціологічного до­слідження завжди обумовлений характером поставлених у ньому цілей і завдань. Саме відповідно до них і розрізняють три види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове й аналітичне.

Розвідувальне дослідження (іноді його називають ще пілотажним чи зондажним) вирішує дуже обмежені за своїм змістом задачі. Воно охоп­лює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і грунтується на спро­щеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього обстеження визначеного соціального об'єкта, явища або процеса. Потреба в такому попередньому етапі виникає, як правило, тоді, коли проблема або мало досліджена, або зовсім не вивчена. Наприклад, цей вид соціологічного дослідження успішно застосовується для одержання додаткової інформації про предмет і об'єкт, для уточнення і корегування гіпотез і задач, інструмен­тарію і границь обстежуваної сукупності в заглибленому, широкомасштаб­ному дослідженні, а також для виявлення труднощів, що можуть зустрітися в подальшій науково-дослідній роботі. Виконуючи, таким чином, допоміжні задачі, розвідувальне дослідження служить постачальником оперативних даних. У цьому сенсі можна говорити й про такий його різновид, як екс-прес-опитування, мета якого полягає в отриманні окремих даних, що особ­ливо цікавлять дослідника (чи керівника-менеджера) у даний момент.

Описове дослідження — більш складний вид соціологічного аналізу, що дозволяє сформувати відносно цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище чи процес, його структурні елементи. Осмислення й облік такої всебічної інформації допомагають краще розібратися в обстановці, більш глибоко обгрунтувати і раціонально визначити засоби, форми і методи управління соціальними процесами. Варто пам'ятати, що цей вид соціо­логічного дослідження проводиться, як правило, на основі повної і до­кладно розробленої програми, а також на базі методично апробованого інструментарію. Його методологічна і методична оснащеність уможлив­лює угруповання і класифікацію елементів за тими характеристиками, що виділені в якості істотних відповідно до досліджуваної проблеми.

Зазвичай, описове дослідження застосовується в тих випадках, коли його об'єктом виступає порівняно велика спільність людей, що має різні характе­ристики. Це може бути колектив великої фірми чи підприємства, де працю­ють люди різних професій і вікових категорій, що мають різний стаж роботи, рівень освіти, родинний стан тощо, або населення міста, району, області, регіону, країни в цілому. У таких ситуаціях виділення в структурі дослід­жуваного об'єкта відносно однорідних груп дає можливість здійснити по-чергову оцінку, порівняння і зіставлення цікавлячих дослідника характерис­тик, а поряд з цим і виявити наявність чи відсутність зв'язків між ними.

Аналітичне дослідження ставить своєю метою найбільш заглиблене вивчення соціологічних явищ, коли потрібно описати не тільки структу­ру, але й дізнатися, що визначає його основні кількісні та якісні парамет­ри. Саме в силу такого призначення даний вид соціологічного дослідження має особливо велику наукову і практичну цінність.

Так, якщо в ході описового дослідження встановлюється, чи мається зв'я­зок між характеристиками досліджуваного явища, то в ході аналітичного дослідження з'ясовується, чи носить виявлений раніше зв'язок причин­ний характер. Наприклад, якщо в першому випадку фіксується наявність зв'язку між задоволеністю змістом виконуваної праці і продуктивністю, то в другому випадку розглядається, чи є задоволеність змістом праці основ­ною чи неосновною причиною, тобто тим фактором, що впливає на рівень продуктивності праці. І оскільки реальність така, що назвати у "чистому вигляді" який-небудь один фактор, що визначає риси виробничої діяльності, практично неможливо, остільки майже в кожному аналітичному досліджен­ні вивчається сукупність факторів, а вже з них виділяються фактори основні і неосновні, керовані і некеровані, контрольовані і неконтрольовані і т.д.

Слід запам'ятати, що підготовка аналітичного дослідження, як прави­ло, вимагає значних часових витрат, ретельно розробленої програми й інструментарію. Завдяки цьому аналітичне дослідження істотно відрізня­ється від інших (раніше розглянутих) видів соціологічного дослідження не тільки складністю і змістом свого підготовчого етапу та етапу збирання первинної соціологічної інформації, але й своїм більш ретельним підхо­дом до аналізу, узагальнення і пояснення отриманих результатів.

Різновидом аналітичного дослідження можна вважати соціологічний експеримент. Його проведення припускає створення експериментальної ситуації шляхом зміни у той чи інший спосіб звичайних умов функціону­вання соціального об'єкта. В ході соціологічного експерименту особли­ва увага приділяється вивченню "поведінки" тих факторів, що додають об'єкту нові риси і властивості. Підготовка і проведення будь-якого екс­перименту — справа достатньо трудомістка, яка потребує глибоких спе­ціальних знань і методичних навичок з боку дослідників.

В залежності від того, розглядається досліджуваний об'єкт у статиці чи в динаміці, можуть бути виділені ще два види соціологічного дослід­ження — крапкове і повторне.

Крапкове (чи разове) дослідження подає інформацію про стан і кіль­кісні характеристики будь-якого соціального явища чи процесу в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному змісті може бути названа статичною, оскільки відбиває нібито моментальний "зріз" об'єкта, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.

Така інформація може бути отримана лише в результаті декількох досліджень, проведених послідовно через визначені проміжки часу. По­дібні дослідження, що засновані на єдиній програмі та єдиному інстру­ментарії, називаються повторними. Власне кажучи, вони являють собою спосіб порівняльного соціологічного аналізу, що спрямований на вияв­лення динаміки розвитку соціального об'єкта. В залежності від висуну­тих цілей повторне збирання соціологічної інформації може проходити у два, три і більш етапи. Тривалість часового інтервалу між первісною і повторною стадіями дослідження всіляка, тому що суспільні процеси мають неоднакову динаміку і циклічність. Найчастіше саме властивості соціального об'єкта підказують часові інтервали повторних досліджень.

Особливим видом повторного дослідження є панельне. Припустимо, що в ході повторного дослідження з'ясовується ступінь ефективності освіти. Зазвичай вона визначається незалежно від того, як змінився об'єкт за період між первісною і повторною стадіями дослідження. Панельне ж дослідження, у свою чергу, передбачає кількаразове вивчення тих самих осіб через задані інтервали часу. Тому для панельних досліджень доцільно дотри­мувати такі інтервали, що дозволяють максимально зберігати стабільність досліджуваної сукупності об'єкта як за його величиною, так і за складом. Вони дають гарну можливість оновлювати і збагачувати інформацію, що відбиває динаміку, а також спрямованість розвитку соціального об'єкта.

У той же час може виникнути правомірне питання: чи існує залеж­ність між соціальними явищами і видами соціологічного дослідження, за допомогою яких вони можуть бути вивчені? В принципі, такої строгої і жорсткої залежності тут немає. Практично будь-яке соціальне явище може бути розглянуте на рівні розвідувального, описового чи аналітичного до­слідження, що має крапковий чи повторний (панельний) характер, а та­кож використовує різні методи збирання первинної інформації.

Однак, якість соціологічної інформації в значній мірі підвищиться, якщо передбачити проведення спробного дослідження. Воно є способом перевірки обгрунтованості висунутих гіпотез і задач, а також показником методичного рівня та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації. Спробне дослідження, у свою чергу, допомагає оцінити пра­вильність побудови відповідної моделі вибірки, уточнити деякі характе­ристики об'єкта і предмета дослідження, обґрунтувати витрати і терміни всіх дослідницьких процедур. Велике значення спробне дослідження має і для тренування групи інтерв'юерів і анкетерів.

Разом з тим це не означає, що сам дослідник у конкретному випадку ні­чим не зв'язаний у виборі того чи іншого виду соціологічного дослідження. Спрямованість такого вибору всякий раз випливає, як мінімум, із двох важ­ливих обставин: мети, практичної і наукової доцільності дослідження, а також із сутності й особливостей того явища, що має бути вивчене. Перед остаточним вибором типу чи виду соціологічного дослідження бажано об'єктивно оцінити свої можливості, особливо глибину знань стосовно його методики, техніки й організації, а також відповідних практичних навичок.

Так у загальному вигляді вибудована за різними підставами класифі­кація видів (типів) соціологічного дослідження, що може бути представ­лена у такий спосіб (див. табл. 22.1)