- •Рецензенти: м. І. Михальченко,
- •1.1. Сутність та зміст соціологи
- •1.2. Визначення об'єкта соціології
- •1.3. Предмет соціологічної науки
- •1.4. Основні функції соціології
- •2.1. Визначення структури соціологічного знання
- •2.2. Зміст і типологія соціологічних теорій середнього рівня
- •Сорокін
- •2 Соціологія
- •3.1. Сутність і зміст соціологічних законів
- •3.2. Класифікація соціологічних законів
- •3.3. Поняття і специфіка соціологічних категорій
- •Економічна сфера Політична сфера
- •3.4. Типологія і зміст соціологічних категорій
- •4.1. Передумови виникнення соціології
- •4.2. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки
- •1 * І* Огюст Конт засновник соціологи і позитивізму,
- •4.3. Розвиток соціології' в Росії й Україні
- •5.1. Поняття про суспільство і його типи
- •5.2. Характеристика суспільства як соціальної системи
- •5.3. Сутність структури соціальної системи
- •5.4. Зміст основних елементів суспільної системи
- •4 Соціологія
- •Розділ 6. Соціальна структура суспільства
- •6.1. Сутність соціальної структури суспільства
- •6.2. Соціальні статуси і ролі — головні сполучні елементи соціальної структури суспільства
- •6.3. Характеристика основних концепцій соціальної структури суспільства
- •Розділ 7. Соціалізація як суцільний процес засвоєння соціального досвіду
- •7.1 .Сутність процесу соціалізації'
- •7.2. Характеристика сучасних моделей соціалізації
- •7.3. Зміст основних етапів і стадій процесу соціалізації
- •8.1. Визначення сутності і соціальної дії
- •8.2. Зміст і характерні ознаки соціальної
- •8.3. Поняття та особливості соціальних відносин
- •9.1. Поняття соціального конфлікту та передумови його виникнення
- •9.2. Функції соціального конфлікту та його класифікація
- •9.3. Характерні ознаки суб'єктів конфліктних ситуацій
- •9.4. Механізм соціального конфлікту та його стадії
- •9.5. Головні причини й наслідки соціальних конфліктів та методи управління ними
- •9.6. Соціальні конфлікти у сучасному українському суспільстві
- •10.1. Поняття особистості: сутність та соціологічні концепції
- •10.2. Визначення соціологічної структури особистості
- •10.3. Шляхи взаємодії' особистості з суспільством
- •11.1. Соціологія сім'ї як наука: об'єкт, предмет, сутність та основні категорії
- •1. По чоловічій лінії
- •11.2. Основні функції сім'ї в суспільстві
- •11.3. Стан і тенденції розвитку сучасної сім'ї в Україні
- •12.1. Соціологія етносу як наука: об'єкт, предмет і методи
- •12.2. Методологічні аспекти вивчення етнічних спільнот
- •12.3. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми
- •13.1. Соціологія громадської думки як наука: сутність, виникнення та розвиток
- •13.2. Поняття про об'єкт і суб'єкт громадської думки
- •13.3. Функціонування громадської думки
- •14.1. Соціологія масової комунікації як наука: об'єкт, предмет і місце в системі соціологічних знань
- •14.2. Виникнення та розвиток соціології масової комунікації
- •14.3. Масова комунікація як соціальна система
- •14.3. Масова комунікація як соціальна система
- •15.1. Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст
- •15.2. Ґенеза та еволюція соціології управління
- •15.3. Технологічні засади соціології управління
- •16.1. Соціологія політики як наука: об'єкт, предмет, сутність і наукові категорії'
- •16.2. Політика як соціальне явище
- •17.1. Соціологія економіки як наука: об'єкт, предметна сфера та функції
- •17.2. Закономірності і характерні риси соціології економіки
- •17.3. Основні напрями розвитку соціології економіки
- •18.1. Соціологія праці як наука: об'єкт, предмет і функції
- •18.2. Особистість в системі соціально-трудових процесів
- •18.3. Мотивація трудової поведінки
- •19.1. Соціологія культури як наука: предмет, об'єкт, та основі напрями досліджень
- •19.2. Поняття і функції культури як соціального явища
- •19.3. Характерні риси елементів, форм та видів культури
- •19.4. Сутність і зміст культурної динаміки
- •20.1 . Соціологія освіти як наука: об'єкт, предмет і сутність її складових
- •20.2. Освіта як інститут соціалізації та самореалізації людини
- •21.1. Соціологія релігії як наука: об'єкт, предмет і методи дослідження
- •21.2. Виникнення і розвиток соціології релігії
- •21.3. Релігія як соціальний феномен: структура, функції, класифікація
- •22.1 . Сутність і типологія соціологічного дослідження
- •22.2. Структура програми соціологічного дослідження
- •22.3. Основні методи збирання соціологічної інформації
- •22.4. Інтеграція соціологічних методів
- •22.5. Анкета — інструмент отримання емпіричних даних
- •4 3 4 Частина V. Методологія і технолопїсоціологічних досліджень
- •За формою
- •23.1. Сутність аналізу соціологічної інформації
- •23.2. Надійність соціологічної інформації
- •23.3. Шляхи використання соціологічних даних
- •23.4. Ефективність соціологічних досліджень
- •Серія «Вища освіта в Україні» Заснована в 1999 р.
Розділ 7. Соціалізація як суцільний процес засвоєння соціального досвіду
/ пояснити, що таке соціалізація й у чому її сутність;
/ показати, які існують погляди соціологів на соціалізацію;
розкрити природу процесу соціалізації і назвати його основні етапи;
пояснити сутність основних сучасних моделей соціалізації і вміти розрізняти
порівняти можливості однорівневого і багаторівневого підходів до дослідження процесів соціалізації.
7.1 .Сутність процесу соціалізації'
Поняття " (від латинського — суспільний) усе актив-
ніше використовується як наукова категорія представниками широкого спектра наук — філософії, соціології, психології, політології, педагогіки й інших. Виникнення цього поняття в американській і французькій соціології відносять до кінця XIX століття і пов'язують з іменами американського соціолога Ф. Гіддінгса (1855-1931) і французького соціолога/: Тарда (1843-1904).
Під соціалізацією в сучасній соціології зазвичай розуміють процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних механізмів, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування індивіда в даному суспільстві [ЗО, с.686-687]. Іншими словами, мова йде про придбання і нагромадження в процесі соціалізації індивідуального соціального досвіду, необхідного для нормальної життєдіяльності та взаємодії із соціальним оточенням в суспільстві.
Соціалізація охоплює всі процеси залучення до культури, комунікації і навчання, за допомогою яких людина набуває соціальну сутність і здатність брати участь у соціальному житті. У статті І. Кона і В. Ольшанського соціалізація визначається як "процес, у ході якого людська істота з визначеними особистісними задатками здобуває якості, необхідні для життєдіяльності" [6, с.67]. На відміну від близьких до категорії "соціалізація" таких понять, як "розвиток" і "виховання", вона охоплює процес і результати взаємодії індивіда з усією сукупністю соціальних впливів. Таким чином соціалізація виступає як процес взаємодії індивіда із соціальним оточенням. У цьому бачиться певний відхід від розуміння пасивної ролі індивіда в процесі соціалізації.
У цьому зв'язку Н. Андрєєнкова [1, с.43-^15] у дослідженні соціалізації як процесу становлення людини як суспільної істоти виділяє аспекти, важливі з погляду соціальних контактів індивіда з оточуючими її людьми. З цих позицій у структуру соціалізації вона включає: соціальне пізнання, оволодіння визначеними навичками практичної діяльності, інтеріалізація визначених норм, позицій і ролей, вироблення ціннісних орієнтацій і установок, а також включення людини в активну творчу діяльність. Поряд цим авторка чітко визначає свою позицію стосовно взаємодії процесів соціалізації і виховання.
Соціалізація містить у собі таким чином і виховання. Цілеспрямована дія на індивіда задля прищеплювання йому визначених навичок, понять доповнюється при цьому практикою соціальної діяльності індивіда, участю його в різних неформальних групах і т.п. Справедливо відзначається велика автономія індивіда в процесі соціалізації. Будучи продуктом суспільства, він вільний самостійно вибирати ті чи інші цінності й установки, орієнтуючись не тільки на загальні регулятивні принципи середовища, але й на власні схильності. У ході соціалізації індивід грає як пасивну роль (засвоєння соціального досвіду, сприйняття цінностей і ін.), так і активнуроль (вироблення визначеної системи орієнтацій, установок і т.п.). І хоча ця активність зосереджена лише на самовдосконаленні і не поширюється на середовище соціалізації, не можна не погодитися з твердженням авторки, що соціалізація "немислима без активної участі самої людини в процесі освоєння соціального досвіду і культури" [1, с.44].
Російський соціолог В. Харчева, у свою чергу, справедливо відзначає, що в процесі соціалізації людина в силу властивої соціальної активності при взаємодії із середовищем не просто засвоює його вимоги, але й змінює це середовище, впливає на нього [28, с. 158].
Аналіз сучасної соціологічної літератури дозволяє зробити деякі висновки й узагальнення. Зокрема, відзначається тенденція врахувати всю сукупність соціальних і психологічних процесів, за
снюється соціалізація — як контрольованих, цілеспрямованих, так і стихійних, спонтанних. Деякі автори розуміють ці процеси як взаємодію.
Як зміст і результат процесу соціалізації визнаються засвоєння системи знань, норм і цінностей, соціального досвіду, соціальних якостей і рис, соціальних ролей, зразків і психологічних механізмів поведінки (див. рис. 7.1).
Деякі
автори намагаються об'єднати сукупність
цих ознак у такому інтегральному
понятті, як "соціальність", хоча
можливості його використання
викликають сумнів через передбачувані
складності з його якісними і кількісними
вимірами. В той же час аналіз показує,
що практично всі автори визнають в
якості основних інститутів соціалізації
систему
освіти і виховання. Виховання є провідним
і визначальним початком соціалізації,
ядро якого складає процес передачі
накопичених минулими поколіннями знань
і культурних цінностей, тобто освіту
(див.
Варто зазначити, що процес соціалізації продовжується протягом всьо- го життя індивіда і включає в себе такі стадії — дотрудову, трудову і після- трудову. Загальним є визнання того, що соціалізація носить діяльнісний характер і головний критерій успішності є вільне функціонування інди- віда в суспільстві. І, нарешті, загальновизнаною у вітчизняній літературі стає активність індивіда в процесі соціалізації. Головний висновок су- часної теорії соціалізації: " особистість, що формується — не об'єкт яки- хось зовнішніх впливів, а активний суб'єкт [9,
Таким чином, соціалізація являє собою складний і багатогранний процес, що вивчається різними науками (від історії і психології до педагогіки, етнографії і філософії), кожна з яких досліджує свій аспект. Соціологія, зокрема, вивчає даний процес у наступних аспектах:
соціокультурному (тобто соціалізація поколінь у конкретно-історичних умовах);
2) біосоціогенетичному (тобто соціалізація індивідів у визначених соціально-економічних умовах);
3) (тобто вікова соціалізація в умовах конкретного суспільства).
Важливо підкреслити, що процес соціалізації відбувається як стихійно, так і цілеспрямовано під впливом безлічі посередників, тобто суспільних структур і інститутів, роль яких по-різному виявляється на різних етапах і стадіях соціалізації. Серед посередників соціалізації людини виділяються такі, як родина, родичі і друзі, навчальні заклади, трудові, спортивні та інші колективи, суспільно-політичні і культосвітні організації, засоби масової інформації, література, мистецтво і т.ін.
В основі механізму соціалізації лежить перш за все активно-перетворювальна діяльність людини, за допомогою якої відбувається її включення в життя і культуру суспільства, формування соціальних зв'язків, засвоєння загальних способів практичної діяльності, розвиток свідомості і самосвідомості, систем соціальної орієнтації.
Отже, і це необхідно особливо відзначити, соціалізація за своєю суттю є процесом взаємо- і самореалізаціїособистості в ході її активної трудо- вої діяльності. Тут важливо вказати, що соціалізація особистості — не просто процес навчання соціальним ролям (така точка
зору переважає в деяких концепціях західної соціології), але й процес взаємовпливу. Можливість такого впливу закладена в наявності визначе- ної волі для активності особистості, що реалізується у різноманітних варі- антах інтеракції особистості в ході соціалізації. Різноманітним є й поєд- нання основних сил, що впливають на цей і фізичні, і психічні, і соціальні особливості людини. Це і несхожість навколишнього середовища. Це і різний індивідуальний соціальний досвід, і різний культурний рівень особистості. Під впливом розмаїтості і багатогранності кожного з видів у конкретних варіантах взаємодії формуються власне унікальні особистості з індивідуальними особливостями реалізації моделей соціалізації.
