23.1. Сутність аналізу соціологічної інформації

Програма соціологічних досліджень, методи їх проведення логічно продовжуються аналізом отриманих даних задля ефективного викорис­тання і практичної реалізації сформульованих висновків, рекомендацій та пропозицій. Цей творчий цикл єднання теорії і практики є комплекс­но-системним, цілісним, кожний компонент якого відіграє свою важливу роль у процесі проведення соціологічного дослідження.

Аналіз соціологічних даних (від гр. — розчленування об'єкта на еле­менти) являє собою етап конкретно-соціологічного дослідження, під час якого за допомогою змістових суджень та математико-статистичних мето­дів на основі первинної інформації розкриваються зв'язки досліджуваних змінних величин [24, с.336].

Процедура аналізу соціологічних даних включає: 1) опрацювання ін­формації; 2) її узагальнення; 3) інтерпретацію отриманої інформації.

Оволодіння прийомами, методами та технологією аналізу становить іс­тотний фактор результативності соціологічного дослідження. Тому є сенс зупинитися на процедурі аналізу соціологічних даних докладніше.

Опрацювання соціологічноїінформації. Дляуспішного його проведення потрібна певна послідовність. На першій стадії весь масив методичного інструментарію перевіряється на предмет:

1. його точності, повноти і якості заповнення, виявлення у відповідях на запитання та корекції, вибракування тих анкет, які запов­нені менш ніж на третину, контролю чіткості й адекватності відповідей, обведення цифрових кодів;

2. кодування інформації, її формалізації, присвоєння кожному варіанту відповідей певних умовних чисел-кодів, створення системи чисел, у вирішальне значення має сам порядок кодів (чисел).

Отже, кодування — важливий чинник опрацювання соціологічних да­них, який, у свою чергу, є невід'ємною складовою всебічного аналізу. Кодування інформації відбувається ще до початку дослідження, коли певні коди одержують ті варіанти відповідей на запитання анкети, які закладе­но в концепцію загальної проблеми. Після опитування проводиться коду­вання відповідей в такій послідовності: а) виписуються всі варіанти від­повідей та визначається частота; б) здійснюється класифікація, зве­дення в певні змістові групи; в) розроблюється формалізований список варіантів — кодифікатор; г) за допомогою кодифікатора кодуються всі варіанти відповідей.

Слід зауважити, що для кодування інформації використовують два види процедур: 1) наскрізну нумерацію всіх позицій (порядкову система коду­вання); 2) нумерацію варіантів лише в межах одного запитання (позицій­на система кодування). Вибір того чи іншого виду процедур (способів кодування) залежить від характеру програмного забезпечення ЕОМ.

Тільки після проведення кодування можна переходити безпосередньо до опрацювання інформації. Існує два вивірених практикою способи та­кого опрацювання: [)ручний;2) машинний, якому в сучасних умовах від­дається більша перевага. При цьому найчастіше використовують персо­нальні комп'ютери, за допомогою яких можна опрацювати досить значні масиви соціологічної інформації. Технологічна процедура такої роботи повторює загальні правила, але соціолог, окрім цього, повинен знати тех­нічні можливості ЕОМ, уміти правильно й своєчасно скласти завдання для опрацювання. Результати розрахунків за допомогою ЕОМ одержують у вигляді табуляграм. зміст і форма запису соціологічної інформації визначаються гіпотезами дослідження та технічними можливостями.

Таким чином, опрацювання інформаціїдає надійні підстави для її уза­гальнення, яке є ще одним елементом її загального аналізу. В свою чергу, узагальнення здійснюється у кількох формах, що фіксують різний рівень аналізу. Найпростішою з них є групування даних, тобто віднесення рес­пондента до тієї чи іншої групи залежно від обраного показника. Згрупо­вані таким чином однорідні за складом групи стають об'єктом аналізу. Основна проблема, що виникає у разі використання простого групуван-правильний вибір показника, за яким здійснюється групування. Поглиблення аналізу досягається за рахунок використання комбіна­ційного групування, яке полягає в тому, що респондентів розподіляють за двома та більше показниками. Залежно від завдань дослідження таке гру­пування може бути: 1) структурним; 2) типологічним; 3) аналітичним. При структурному групуванні проводиться класифікація за певним по­казником, об'єктивно властивим усій сукупності даних. Якщо ж за основу групування береться показник, створений самим дослідником, або суб'єк­тивний за своєю природою, то проводиться типологічне групування. У випадку, коли групування здійснюється за двома чи більше показниками з метою взаємозалежності, воно визначається як аналітичне.

У процесі групування отримують ряд чисел, який називається рядом розподілу. Ряди, одержані при використанні якісних показників, характе­ризуються як атрибутивні, а при використанні кількісних показників — як варіаційні. Останні, у свою чергу, поділяються на такі: а) дискретні (переривчасті) та б) безперервні. Ряди мають як числову, так і текстову характеристики. Відповідне відображення даних досягається за допомо­гою таблиць. Таблична форма доповнюється графіками, серед яких най­частіше застосовують: 1) полігони (для дискретних рядів); 2) гістограми (для безперервних рядів).

Для більш глибинного узагальнення інформації використовують спе­ціальні статистичні одиниці (величини). Середня арифметична — інтег­ральна характеристика ряду розподілу, яка дозволяє порівнювати один з одним у випадку, коли вони мають спільну основу. Дисперсія має визна­чати ступінь рівномірності розподілу тієї чи іншої характеристики, яку одержують за допомогою спеціальних формул. Коефіцієнти кореляціїдо­зволяють аналізувати взаємозв'язки різних характеристик, що досягаєть­ся порівнянням різних видів розподілу. Реалізація цього завдання вима­гає досить складних розрахунків, які найчастіше виконують за допомо­гою ЕОМ.

Слід зазначити, що цим не вичерпуються математичні методи узагаль­нення даних. Окрім традиційних статистичних процедур, запроваджуються також якісно нові підходи, які ґрунтуються на принципово інших матема­тичних засадах, що орієнтовані на використання новітніх комп'ютерних систем. Але при всій актуальності математичного забезпечення соціоло­гічного аналізу, зокрема узагальнення даних, остаточний результат усьо­го дослідження залежить насамперед від того, наскільки дослідник змо­же правильно, глибоко й всебічно інтерпретувати отриманий матеріал. Отже, ще один елемент соціологічного аналізу—штерпретаціяданих. процедура повинна відповідати певним вимогам:

характер оцінки та інтерпретація мають визначатися в загальних ри­сах уже на стадії розробки програми та концепції дослідження, де окреслю­ються принципові характеристики досліджуваного соціального об'єкта;

2. треба максимально повно визначити цей об'єкт та відповідний пред­мет соціологічного дослідження;

3. слід пам'ятати про багатозначність одержаних даних і потребу інтерпретації з різних позицій.

Процедура інтерпретації—це перш за все перетворення певних чи­слових величин у логічну форму — показники (індикатори) за допомо­гою гіпотез, які визначаються ще на стадії розробки програми соціологіч­ного дослідження, а включаються в роботу дослідника лише на стадії ін­терпретації. Характер перевірки гіпотез залежить від типу дослідження. Наприклад, у розвідувальному дослідженні йдеться про просте зіставлення виявлених числових даних з уявними, в опису вальному — про узагальнен­ня характеристик неоднорідного за складом об'єкта.

Слід пам'ятати, що найчастіше застосовується такий метод інтерпре­тації, як порівняння рядів розподілу за відносно однорідними підгрупами досліджуваної сукупності. Це досягається: а) внутрішнім співвідношен­ням (порівнянням елементів числового ряду); б) зовнішнім співвідношен­ням (порівнянням двох чи більше рядів розподілу, побудованих за двома чи більше показниками, один з яких є для них обов'язково спільним). Процедура внутрішнього співвідношення дозволяє однозначно інтерпре­тувати результати групування у випадках, коли числовий ряд має модель­ну (найбільшу) величину. За неможливості такого підходу використову­ють метод зовнішнього порівняння числового ряду.

Ці процедури дозволяють дослідникам робити висновки про стан і зміни соціального об'єкта, але поза рамками залишаються відповідні при­чини. Останні з'ясовуються за допомогою аналітичних досліджень, в яких схема перевірки гіпотез спирається на пошук взаємозв'язку між харак­теристиками соціального об'єкта. Така схема складається з двох послідов­них етапів інтерпретації, де перший характеризується використанням методу порівняння числових рядів розподілу, а другий —пошуками факторного показника (показників). Другий етап аналітичного досліджен­ня — більш суттєвий, адже саме на ньому реалізуються основні цілі та завдання наукового пошуку.

Таким чином, логіко-теоретичний інструментарій реалізації таких ці­лей і завдань є багатоаспектним. У його структурі важливе місце належить методу послідовного виключення — порівняння впливу різних факторів на досліджувану характеристику соціального об'єкта. Таке порівняння здійснюється на базі таблиць парного розподілу або більш складних фор­мально-логічних процедур, зокрема кореляційного та факторного аналізу. Об'єктивній перевірці аналітичної гіпотези сприяє також чітке та одно­значне виявлення носія проблеми дослідження, в тому числі засобом ви­користання таблиці парного розподілу.

Отже, процедура аналізу соціологічної інформації, зокрема опрацю­вання, узагальнення та інтерпретація отриманих соціологічних даних, містить органічно взаємопов'язані компоненти аналізу цих даних у взаємодіях і взаємозалежностях, що відтворює відповідні характеристи­ки досліджуваного соціального об'єкта. Такий аналіз дозволяє переходи­ти до формулювання основних висновків та розробки практичних реко­мендацій з метою конкретного застосування в науково-дослідній або практичній діяльності.