21.1. Соціологія релігії як наука: об'єкт, предмет і методи дослідження

Соціологія релігії—це галузь соціологічного знання, що вивчає релігію як соціальний феномен у різноманітних його аспектах. За об'єктом дослід­ження, яким є власне релігія, ця галузева соціологічна теорія входить до структури релігієзнавства разом з філософією релігії, психологією релігії, історією релігії. Маючи спільний об'єкт дослідження, кожна з цих наук вирізняється специфікою свого предмета, своїм спектром предметного дослідження.

Предметне поле соціології релігії продовжує формуватись і представле­не в науковій літературі різними підходами та позиціями дослідників. Так, Д. Угринович предметом вивчення соціології релігії вважає соціальні умови, що викликали до життя релігію, а також місце і роль релігії у функціонуванні та розвитку тієї чи іншої соціальної системи [33, с .15]. Зазначимо, що, охоп­люючи основні елементи змісту предмета цієї науки, таке визначення зали­шає за рамками предмета соціальні закономірності розвитку та функціону­вання релігії, соціальну структуру та взаємодію структурних елементів у контексті функціонування та розвитку суспільства як соціальної системи.

Розділ 21 ■ Соціологія релігії 3 9 1

Недостатньо повними, на наш погляд, виглядають визначення, що обмежують предмет вивчення соціології релігії релігійністю або релігією та релігійністю [32, с.6; 9, с.368]. Хоча поняття "релігійність" має досить широкий зміст, характеризуючи свідомість та поведінку людей, які ві­рять у надприродне та поклоняються йому, орієнтація лише на нього зву­жує предмет дослідження.

Повніше та глибше розкриває зміст і предмет дисципліни "Соціологія релігії" І. Яблоков [36, с.28]. До предмета він відносить соціальну детер­мінованість релігії, соціальні закономірності її виникнення, розвитку та функціонування, соціальну структуру і взаємодію елементів, місце та роль в соціальній системі, а також вплив релігії на інші елементи соціаль­ної системи і специфіку зворотного впливу системи на релігію.

Наведене визначення достатньо точно виокремлює предмет соціології релігії, його структуру та зміст, що підтверджується, зокрема, порівнянням його з пізнішими визначеннями як у вітчизняних, так і в зарубіжних науко­вих виданнях із соціології [18, с.748-749]. З нього випливає таке: соціологія релігії — це спеціальна соціологічна теорія, що вивчає генезис, соціальні функції, місце і роль релігії в суспільстві, структуру. Релігія розглядається як соціальна підсистема в загальному соціальному контексті, досліджуються взаємозв'язки релігійних груп, спільностей, інститутів з іншими суспіль­ними групами та інститутами. Предметом соціології релігії є також про­блеми секуляризації і релігійності. Соціологічний аналіз релігії припускає з'ясування її соціальних, гносеологічних, психологічних коренів.

Соціолог А. Лимаренко, акцентуючи увагу на зв'язках релігії та куль­тури, стверджує, що соціологія вивчає релігію як елемент соціальної сис­теми с.435]. Предметом дослідження є відносини релігії та її соціаль­них функцій, закономірності впливу суспільних відносин на релігію, її зворотний вплив на громадське життя, зв'язки між релігією та іншими елементами культури. Предметом соціологічного аналізу є соціальна струк­тура релігії, зв'язки і відносини між окремими елементами релігії цілісної системи, релігійна свідомість як фактор регуляції соціальної по­ведінки, окремі релігійні інститути, організації, спільності (наприклад, сектантська громада і т. ін.). Досліджуючи різні релігійні системи, соціо­логія прагне виявити загальні істотні властивості, що відрізняють релі­гію від моралі, мистецтва, інших форм суспільної свідомості.

Американський соціолог Н. Смелзер закликає дослідників, які вивча- ють соціологічні аспекти релігії, ставитися до неї як до соціального яви- ща, відкинувши на якийсь час особисті релігійні вірування. настав- ляння "соціологу, що вивчає релігію" носять "предметний" характер.

Соціолог, за Н. Смелзером, "повинен ставитися до релігії як до соціаль- ного явища. Він намагається зрозуміти, як організовані всі релігійні гру- пи (а не тільки та, до якої належить він сам). Його цікавлять норми і цін- ності релігійних груп, роль релігії в житті окремих віруючих і суспільст- ва загалом. Він задається питанням, чому існують релігії, завдяки чому вони зберігаються з часом. Нарешті, йому важливо з'ясувати, яким чи- ном належність до релігійних груп впливає на інші аспекти життя людей: життєві позиції, сімейне і т. [20,

Як бачимо, основну увагу соціологія релігії зосереджує на соціально- му "вимірі" релігії, її впливі на соціальну поведінку. Певний інтерес ста- новить позиція В. Лубовського,який підкреслює, що соціолог має справу з релігією як соціальним феноменом, а тому релігійну поведінку варто розглядати в контексті існуючих соціальних регуляторів, норм, вірувань, очікувань і уподобань людей 69].

Відносно визначення предмета дослідження існує досить широкий спектр поглядів — від якнайвужчих до якнайширших. Зближуючою позицією може слугувати, на нашу думку, визначення предмета релігії виходячи з предмета соціології загалом. Якщо погодитися з тим, що пред­метом соціології є соціальні відносини, то цілком логічним буде розуміти під предметом спеціальної соціологічної теорії — соціології релігії — специфічний вид соціальних відносин, пов'язаних з релігією як соціаль­ним феноменом.

Отже, предметом соціології релігії є соціально-релігійні взаємовід- носини, що виникають між людьми з приводу місця і ролі в со- ціальній підсистемі "релігія", структури і функції цих відносин, взаємо- дії з іншими соціальними відносинами. Подібна взаємодія відбивається у взаємозв'язках соціології релігії з іншими спеціальними соціологічними теоріями: соціологією особистості, соціологією культури, соціологією вихо- вання, соціологією освіти, соціологією організацій, соціологією громадсь- кої думки, соціологією родини.

Як і будь-яка інша соціологічна дисципліна, соціологія релігії викорис­товує в дослідженні цього соціального феномена сукупність методів дослідження, що мають деякі особливості. Соціолог використо­вує для аналізу релігії методи, вироблені і застосовувані соціологією в дослідженні соціальних явищ узагалі: опитування і статистичний аналіз; спостереження та експеримент; порівняльний аналіз; аналіз письмових джерел, історичних документів.

Одним з найважливіших є метод опитування, що проводиться або у вигляді стандартизованого інтерв'ю, коли питання задає інтерв'юер, або у формі письмового заповнення анкети респондентом. Респондентам за­дають питання про релігійну належність, про те, як часто вони від­відують церкву, моляться, якою мірою знають віровчення, як ставляться до окремих його моментів, наприклад, чи вірять у життя після смерті, в існування диявола і т. ін., тобто питання, що дають змогу судити про ха­рактер і ступінь релігійності.

Ще одним методом емпіричних досліджень є спостереження. Воно може бути стандартизованим, коли соціолог має у своєму розпорядженні певну програму дослідження і по спеціальній процедурі фіксує виділені їм показники. Може також застосовуватися включене спостереження, коли дослідник живе чи працює в середовищі тих, кого вивчає. Цей метод ви­користовувався, зокрема, останнім часом соціологами, які вивчали нові релігійні рухи. Беручи участь у житті групи, соціолог має можливість спостерігати поведінку людей у релігійному оточенні. При цьому спосте­реження може бути як прихованим, так і відкритим, якщо ті, кого спосте­рігають, довіряють новому члену групи. Цей метод має очевидні перева­ги, оскільки дає можливість виявити обставини, доступні тільки за умо­ви участі в діях, що спостерігаються.

Метод експериментування, застосовуваний в інших областях соціоло­гічного дослідження, у соціологічному вивченні релігії майже не засто­совувався, оскільки релігія торкається глибоких, таємних почуттів осо­бистості, що за етичних мотивів не повинні ставати об'єктом маніпулю­вання ні за якою метою. Однак бувають ситуації, коли за тих чи інших причин індивіди згодні брати участь в експерименті, і його проведення не стикається з етичними проблемами. Це може бути пов'язано, напри­клад, з демонстрацією незвичайних особливостей (екстрасенс, цілитель, шаман) чи з експериментом із впровадження програм релігійного навчання з погляду ефективності пропонованих моделей.

Важливим інструментом соціологічного дослідження релігії є аналіз письмових джерел, історичних документів. Цей метод дослідження ус­пішно використовувався при розробці типології релігійних організацій, дослідженні етапів еволюції релігії в історії суспільства, впливу протес­тантизму на розвиток капіталізму і т. ін.

Досить строгим методом аналізу змісту різного роду документів є ко-нтент-аналіз — виокремлення дослідником релігійних тем чи припущень, які не висловлюються чи не розглядаються у досліджуваних матеріалах. Це може бути, наприклад, аналіз текстів проповідей, характерних для яко­гось окремого проповідника чи релігійної організації, течії; аналіз популяр­ної релігійної літератури і т. ін. Такий аналіз дає можливість "побачити" реальну релігійну свідомість певної групи, що відрізняється від офіцій­ного вчення (як повсякденна свідомість відрізняється від ідеологічних концепцій).

Таким чином, соціолог має у розпорядженні різноманітні взаємодопо­внюючі методи, що дають йому змогу на емпіричному рівні досліджува­ти релігійну поведінку, накопичуючи необхідні дані для теоретичних уза­гальнень [3, с. 15—16]. Так, користуючись порівняльним методом, М. Ве­бер установив наявність очевидного зв'язку між протестантизмом і роз­витком капіталістичних відносин. Він займався порівняльним вивченням іудаїзму, індійських і китайських релігій і розробив у цьому зв'язку цілу систему категорій: типи пророцтва, харизма, рутинізація і т. ін., які вико­ристовував як інструментарій своїх компаративних досліджень. Таким чином, М. Вебер може вважатись основоположником порівняльної соціо­логії релігії.

Що стосується методів, за допомогою яких досліджує свій предмет соціологія релігії, то на сучасному етапі її розвитку все більш характер­ним стає методологічний плюралізм. Інакше кажучи, вона вправі і зобо­в'язана використовувати будь-які методи і прийоми, що виявляться найе­фективнішими в цій пізнавальній ситуації.

Крім розглянутих сутнісних ознак соціології релігії як наукової дис­ципліни варто виділити основні наукові категорії і поняття, що утворять науковий апарат для дослідження релігії та описання результатів із со­ціологічних

До основних понять соціології релігії належать такі: релігія, соціаль­но-релігійні відносини, релігійна організація, релігійний соціальний інсти­тут, релігійність, релігійна свідомість, релігійна віра, соціальні функції релігії, сакралізація, секуляризація, атеїзм, нетрадиційні релігії.

Насамкінець відзначимо, що як поняття відбивають ті чи інші сторо­ни соціального феномена релігії, так і сукупність цих понять у взаємозв'язку відбиває сутність релігії як соціальне явище, втілюючись в структурі навчального курсу "Соціологія релігії".