14.1. Соціологія масової комунікації як наука: об'єкт, предмет і місце в системі соціологічних знань

Соціологія — одна з багатьох наук, що займаються дослідженням ма­сової комунікації. Остання є об'єктом вивчення як технічних, так і соціаль­но-гуманітарних наукових дисциплін, таких, зокрема, як психологія і психо­лінгвістика, лінгвістика і соціолінгвістика, культурологія і журналістика, кібернетика й інформатика тощо. Як невід'ємна складова соціальної реаль­ності, як важливий елемент соціального життя масова комунікація висту­пає об'єктом дослідження соціологічної науки. У сучасній навчальній літературі домінує уявлення про об'єкт соціологішасовоїкомунікації як про сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у соці­альному вимірі [23, с.ЗО5].

Зазначимо, що об'єктом соціології масової комунікації є насамперед особистості, соціальні групи і спільноти, регіони і суспільство загалом, задія-ні у масовій комунікації, а також відповідні соціальні організації та соціальні інститути. Характерно, що уявлення про об'єкт соціології масової комуніка­ції потерпають змін і уточнень, що пов'язано з розвитком масової комунікації як соціального явища і становленням ще досить молодої галузі соціологічних знань, яка займається дослідженням цього явища. У зв'язку з цим і три­вають уточнення визначень сутності соціології масової комунікації.

Найпоширеніша точка зору — це розуміння соціології масової комуні- спеціальної соціології, що вивчає процеси функціонування та роз- витку засобів масової комунікації; закономірності та динаміку соціально- го спілкування в контексті його впливу на життєдіяльність суспільства загалом та його різноманітних ланок [19, соціальних факто-

рів, що зумовлюють вплив масової комунікації на формування суспільної думки — відношення до соціальних реалій та цінностей [5, с.6].

Заслуговує на підтримку й визначення відомого українського соціоло- га Н. Костенко, у якому соціологія масової комунікації розуміється як спеціальна галузь соціологічної науки, що визначає стан і динаміку масо- вої комунікації в суспільстві, а також тенденції та особливості функціо- нування мас-медіа (преси, радіо, телебачення, кіно), за до- помогою яких ця комунікація здійснюється

Отже, у найбільш узагальненому вигляді соціологія комуніка-

ції масову комунікацію як складне явище (соціаль-

ний феномен) та закономірності його функціонування у суспільстві, тен­денції та прояви у взаємодії з іншими елементами суспільства.

Місце та роль соціології масової комунікації визначається низкою при- таманних функцій: регулятивної, виховної, власне комунікативної (як засіб спілкування), власне інформаційної (ви-

робництво соціальної інформації), функції зворотного зв'язку (в управ­лінні соціальним життям), соціокультурної, освітньої та пізнавальної, соціа-(збереження та поширення соціального досвіду), соціального захисту, соціального контролю, інформаційного обслуговування, соціаль­ної взаємодії, управлінської та прогностичної функцій.

У процесі становлення та розвитку соціології масової комунікації триває й уточнення предмета її дослідження. Найпоширеніша точка зору на пред­мет соціології масової комунікації представлена в "Енциклопедичному со­ціологічному словнику" [28, с.724-725], згідно з якою предметом цієї соціо­логічної теорії є закономірності масових інформаційних процесів та діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.

Вплив даного підходу до визначення предмета соціології масової кому­нікації відчувається у визначенні одного з останніх українських підручни­ків із соціології [22, с.306-310], де предмет досліджень цієї спеціальної соціології розуміється як взаємодія комунікатора, аудиторії, та визначенні змісту й особливостей сприйняття масової інформації, функціонування окремих засобів масової інформації тощо.

Обидва визначення загалом охоплюють предметне поле соціології масової комунікації, хоча і потребують деяких уточнень. По-перше, в час­тині виділення такої предметної ознаки, як "соціальне", а по-друге — в частині акцентуації саме на комунікативному характері предмета, оскіль­ки в обох визначеннях домінує інформаційний контекст.

Уникнути другої неточності вдалося І. Писаренко [19, с.402], який предметом дослідження цієї спеціальної соціології вважає комунікатив­ну діяльність та комунікативні зв'язки і відносини. Хоча уникнути недо­статньої означеності соціальної сутності у предметі при цьому все ж не вдалось. У цьому контексті важко не погодитись з В. Конецькою, яка ствер­джує, що в соціології комунікації головна увага акцентується на соціаль­ному аспекті комунікації [5, с.6].

Узагальнюючи розгляд типових визначень предмета соціології масо­вої комунікації, пропонуємо таке його тлумачення. Предметом соціології масової комунікації доцільно вважати соціальні відносини, що виника­ють між учасниками масової комунікації та зумовлюються соціаль­ним статусом і роллю в системі соціальної комунікації. Пропоноване тлу­мачення предмета дослідження розкривається системою категорій та по­нять, що утворюють категоріальний апарат соціології масової комуніка­ції. До основних з них належать такі.

Комунікація (лат. соттипісаііо — зв'язок, повідомлення) — це пере­давання інформації від однієї системи до іншої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв. На думку В. Конецької, в наш час цей термін вживається у трьох основних інтерпретаціях: 1) як засіб зв'язку будь-яких об'єктів матеріального світу; 2) як спілкування — передавання інформації від людини до людини; 3) як передавання та обмін інформаці­єю в суспільстві з метою впливу на нього [5, с.7]. Щодо проблем масової комунікації, то дослідження пов'язано переважно з трактуванням ко­мунікації у першому варіанті.

Масова комунікація — це соціокультурна взаємодія в масштабах суспіль­ства через розповсюдження та обмін інформацією за допомогою технічно обладнаних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, відеосистем, кіно) [21, с.244]. Подібне розуміння цього терміна потребує, на нашу думку, уточнення щодо розуміння його специфічної соціокультурної взаємодії — особливого виду соціального спілкування [12, с.62]. В соціології зазвичай розмежовують терміни "масова комунікація" та "масова інформація". Комунікація хоч і пов'язана з переданням інформації, але не обмежується лише цим.

Масова інформація — це стереотипізована інформація, яка оперативно та регулярно поширюється на велику, географічно розпорошену аудиторію.

Масова інформація є змістовним наповненням масової комунікації, а об­мін такою інформацією надає сенсу і спрямованості цьому виду соціаль­ного спілкування. Звернемо увагу, що як масова комунікація, так імасова інформація близькі між собою завдяки засобам масової інформації, кон­ституюються ними і не можуть існувати поза ними.

Засоби масовоїінформації(та&$-тейіа) — це соціальні інститути (пре­са, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збирання, обробку та масове поширення інформації. Соціологічні дослі­дження засвідчують, що бурхливі нововведення в засобах масової інфор­мації, здійснювані завдяки досягненням науково-технічного прогресу, суттєво видозмінюють природу, розширюють функції у таких напря­мах: 1) децентралізація — вибір програм все більше залежить від індиві­да, 2) збільшення обсягу інформаційних програм, 3) можливість інтерак-тивності — взаємодії через зворотний зв'язок для обміну інформацією [5, с.202].

Зазначимо, що розширенню інтерактивності сприяють усі три іннова- ційні тенденції в засобах масової інформації. Адже можливість ширшого індивідуального вибору програм, організаторами радіо та те-

лепередач, сприяє більшому зворотному зв'язку, надає останньому фор­му обміну інформацією — тобто форму комунікації. Отже, поява у сучас­них засобах масової інформації нових можливостей для інтерактивності споживачів масової інформації все більшою мірою надає масовій інфор­мації характеру масової комунікації.

Враховуючи зазначене, вважаємо за доцільне щодо сучасного стану масової комунікації вживати терміни "масова комунікація" і "масова ін­формація " як синонімічні. Такий підхід не тільки легітимізує практику вживання цих термінів у такому сенсі в соціологічній літературі [1; 12; але й зменшує різнобій та плутанину у використанні цих понять.

Аудиторія масової комунікації (від лат. аийіїогіит — місце для слу- хання) — це значна, чисельна, географічно розпорошена сукупність лю- дей, яка характеризується близькістю інформаційних інтересів і потреб, що проявляються у виборі форм, способів і каналів масової кому- нікації для задоволення. У вітчизняній соціологічній літературі аудиторія масової комунікації зазвичай розуміється як суб'єкт сприйнят- тя та споживання масової інформації [17,

Комунікатор — це суб'єкт діяльності щодо виробництва та поширення масової інформації. В умовах демократизації суспільства — це складна система, до якої входять підрозділи єдиного редакційного колективу, праців­ники редакції (студії) і різнобічні стосунки між усіма цими складовими.

Ефекти масової комунікації— це трансформації в оцінках та поведінці людей, що відбуваються під впливом масової комунікації

Соціології масової комунікації притаманна також певна сукупність ме­тодів дослідження, які диференційовані щодо завдання того чи іншого етапу дослідження [5, с.287-297]. На етапізбирання фактичного мате­ріалу та його первинної систематизації використовуються методи опиту­вання, експертних оцінок, лабораторних і польових експериментів, що допускають також різні види спостереження. На етапі обробки отрима­них даних та змістовноїінтерпретаціїрезультатівїх аналізу використо­вуються методи кореляційного, факторного, детермінаційного, диспер­сійного та латентно-структурного аналізу, а також метод імплікаційних шкал і контент-аналізу. На завершальному етапі аналізу використовуються методи тестування та шкалювання, що дають змогу перевірити надійність отриманих результатів.

Завершуючи визначення сутності соціології масової комунікації як спеціальної соціологічної теорії, зазначимо, що поєднання її сутнісних характеристик у вигляді об'єкта і предмета дослідження, основних функ­цій, понятійно-категоріального апарату та системи методів й зумовлю­ють її місце та роль в системі соціологічних знань та взаємодію з іншими соціологічними дисциплінами. Найтісніший зв'язок соціології масової комунікації виявляється із соціологією комунікації, соціологією громад­ської думки, соціолінгвістикою, соціологією масових політики, соціологією пропаганди, електоральною соціологією, соціоло­гією особистості, соціологією освіти, соціологією виховання, єю організації, соціологією управління тощо.