- •Рецензенти: м. І. Михальченко,
- •1.1. Сутність та зміст соціологи
- •1.2. Визначення об'єкта соціології
- •1.3. Предмет соціологічної науки
- •1.4. Основні функції соціології
- •2.1. Визначення структури соціологічного знання
- •2.2. Зміст і типологія соціологічних теорій середнього рівня
- •Сорокін
- •2 Соціологія
- •3.1. Сутність і зміст соціологічних законів
- •3.2. Класифікація соціологічних законів
- •3.3. Поняття і специфіка соціологічних категорій
- •Економічна сфера Політична сфера
- •3.4. Типологія і зміст соціологічних категорій
- •4.1. Передумови виникнення соціології
- •4.2. Основні етапи становлення і розвитку соціології як науки
- •1 * І* Огюст Конт засновник соціологи і позитивізму,
- •4.3. Розвиток соціології' в Росії й Україні
- •5.1. Поняття про суспільство і його типи
- •5.2. Характеристика суспільства як соціальної системи
- •5.3. Сутність структури соціальної системи
- •5.4. Зміст основних елементів суспільної системи
- •4 Соціологія
- •Розділ 6. Соціальна структура суспільства
- •6.1. Сутність соціальної структури суспільства
- •6.2. Соціальні статуси і ролі — головні сполучні елементи соціальної структури суспільства
- •6.3. Характеристика основних концепцій соціальної структури суспільства
- •Розділ 7. Соціалізація як суцільний процес засвоєння соціального досвіду
- •7.1 .Сутність процесу соціалізації'
- •7.2. Характеристика сучасних моделей соціалізації
- •7.3. Зміст основних етапів і стадій процесу соціалізації
- •8.1. Визначення сутності і соціальної дії
- •8.2. Зміст і характерні ознаки соціальної
- •8.3. Поняття та особливості соціальних відносин
- •9.1. Поняття соціального конфлікту та передумови його виникнення
- •9.2. Функції соціального конфлікту та його класифікація
- •9.3. Характерні ознаки суб'єктів конфліктних ситуацій
- •9.4. Механізм соціального конфлікту та його стадії
- •9.5. Головні причини й наслідки соціальних конфліктів та методи управління ними
- •9.6. Соціальні конфлікти у сучасному українському суспільстві
- •10.1. Поняття особистості: сутність та соціологічні концепції
- •10.2. Визначення соціологічної структури особистості
- •10.3. Шляхи взаємодії' особистості з суспільством
- •11.1. Соціологія сім'ї як наука: об'єкт, предмет, сутність та основні категорії
- •1. По чоловічій лінії
- •11.2. Основні функції сім'ї в суспільстві
- •11.3. Стан і тенденції розвитку сучасної сім'ї в Україні
- •12.1. Соціологія етносу як наука: об'єкт, предмет і методи
- •12.2. Методологічні аспекти вивчення етнічних спільнот
- •12.3. Соціально-етнічні процеси в Україні: стан і проблеми
- •13.1. Соціологія громадської думки як наука: сутність, виникнення та розвиток
- •13.2. Поняття про об'єкт і суб'єкт громадської думки
- •13.3. Функціонування громадської думки
- •14.1. Соціологія масової комунікації як наука: об'єкт, предмет і місце в системі соціологічних знань
- •14.2. Виникнення та розвиток соціології масової комунікації
- •14.3. Масова комунікація як соціальна система
- •14.3. Масова комунікація як соціальна система
- •15.1. Соціологія управління як наука: предмет, об'єкт, сутність та зміст
- •15.2. Ґенеза та еволюція соціології управління
- •15.3. Технологічні засади соціології управління
- •16.1. Соціологія політики як наука: об'єкт, предмет, сутність і наукові категорії'
- •16.2. Політика як соціальне явище
- •17.1. Соціологія економіки як наука: об'єкт, предметна сфера та функції
- •17.2. Закономірності і характерні риси соціології економіки
- •17.3. Основні напрями розвитку соціології економіки
- •18.1. Соціологія праці як наука: об'єкт, предмет і функції
- •18.2. Особистість в системі соціально-трудових процесів
- •18.3. Мотивація трудової поведінки
- •19.1. Соціологія культури як наука: предмет, об'єкт, та основі напрями досліджень
- •19.2. Поняття і функції культури як соціального явища
- •19.3. Характерні риси елементів, форм та видів культури
- •19.4. Сутність і зміст культурної динаміки
- •20.1 . Соціологія освіти як наука: об'єкт, предмет і сутність її складових
- •20.2. Освіта як інститут соціалізації та самореалізації людини
- •21.1. Соціологія релігії як наука: об'єкт, предмет і методи дослідження
- •21.2. Виникнення і розвиток соціології релігії
- •21.3. Релігія як соціальний феномен: структура, функції, класифікація
- •22.1 . Сутність і типологія соціологічного дослідження
- •22.2. Структура програми соціологічного дослідження
- •22.3. Основні методи збирання соціологічної інформації
- •22.4. Інтеграція соціологічних методів
- •22.5. Анкета — інструмент отримання емпіричних даних
- •4 3 4 Частина V. Методологія і технолопїсоціологічних досліджень
- •За формою
- •23.1. Сутність аналізу соціологічної інформації
- •23.2. Надійність соціологічної інформації
- •23.3. Шляхи використання соціологічних даних
- •23.4. Ефективність соціологічних досліджень
- •Серія «Вища освіта в Україні» Заснована в 1999 р.
8.1. Визначення сутності і соціальної дії
механізмів
Соціологічні категорії "соціальна дія ", "соціальна взаємодія " і "соціальні відносини " займають особливе місце в понятійно-категоріальному апараті соціологічної науки. З ними пов'язане розуміння насамперед динаміки людського суспільства — його функціонування, зміни і розвитку. Ці категорії є провідними при вивченні життєдіяльності людей в сучасному суспільстві, самореалізації. Багато соціологів вважають ці поняття вихідними (тобто ключовими, фундаментальними) у будь-яких соціологічних теоріях чи концепціях. Адже відправним моментом при виникненні будь-якого соціального зв'язку є відносини, дії і взаємодії індивідів чи соціальних груп людей для задоволення тих або інших різноманітних суспільних потреб. Підтвердженням цьому може також служити велике різноманіття і глибина концептуального опрацювання теорій соціальних відносин, дій і взаємодій. Тому представляється дуже важливим послідовно розглянути сутність і зміст цих фундаментальних соціологічних категорій.
Г Отже, соціальнОдіЩш думку видатного польського соціолога Яна Ще-паньського, являють собою систему вчинків, засобів і методів, за допомогою яких особа чи соціальна група має намір змінити поведінку чи установки інших осіб чи груп [41, с.86]. Крім цього, Я. Щепаньський вказує на взаємну спряженість системи дій, між якими виникає причинна залежність: вчинок особи А, який змінює поведінку чи установку особи Б, викликає вчинок особи Б, що у свою чергу змінює установки і поведінку особи А.
Варто зазначити, що початок соціологічному дослідженню проблем со- ціальної дії було покладено відомим німецьким соціологом М. Вебером. Ним же були сформульовані й вихідні положення теорії соціальної дії, які вже потім одержали подальший розвиток у працях інших дослідників. Взагалі М. Вебер визначав соціологію як науку, що вивчає соціальну дію, під котрою він розумів будь-яку дію людини, орієнтовану на мотиви інших людей. При цьому вона (тобто дія) володіє двома обов'язковими рисами: свідомою мо- тивацією та орієнтацією на інших (очікування). Без першої не можна гово- рити про неї як про дію, а без другої — називати її с.264].
Поряд із визначенням сутності соціальної дії запропонував
також й свою типологію соціальної дії, яка включає чотири її типи: 1) ціле-раціональна — це дія, орієнтована на очікування певної поведінки інших людей і стану об'єктів зовнішнього світу, що раціонально регулює цілі, засоби і побічні наслідки власної поведінки, розраховані на досягнення певного успіху; 2) ціннісно-раціональна — це дія, що характеризується свідомою вірою в етичну, естетичну, релігійну або іншу самоцінність певної поведінки, незалежно від успіху або вигоди; 3) традиційна — це суб'єктивно-ірраціональна поведінка, що здійснюється за звичкою, а не за смислом, тобто протікає автоматично на підставі прийнятого зразка; 4) афективна — це суб'єктивно-ірраціональна поведінка, яка обумовлена миттєвими почуттями. Тільки перших типи дій, на думку можна вважати власне соціальними, а останні два типи — ні, тому що вони не мають цілі, результату, успіху, мотиву, орієнтації на інших, тобто позбавлені головних ознак соціальної дії.
Значний внесок у подальшу розробку теоретичних засад соціальної дії зробив і відомий американський соціолог Толлкот Парсонс.Вихідним пунктом його теоретичної моделі соціальної дії виступає схема елементарної соціальної дії, структуру якого утворюють: 1) діючі особи; 2) ситуація; 3) умови, що включають у себе ціль дії і нормативні розпорядження. Крім того, уся сукупність соціальних дій описується Парсонсом за допомогою п'яти "типових перемінних дій ", кожна з яких вимагає ціннісного вибору.
тип — "універсалізм-партикуляризм" — де вибір між поведінкою індивіда здійснюється відповідно до загального правила чи відповідно до орієнтації на специфіку ситуації.
Другий тип — "досягнення-розпорядження" — орієнтує діючі особи на соціальні характеристики іншого індивіда (професія, статус) або ж на особистісні якості (стать, вік і т.п.).
Третій тип — "аффективність-нейтральність" — містить альтернативу орієнтації дій на найближчі потреби індивіда чи на віддалені і важливі його потреби.
Четвертий тип — "специфічність-дифузність" — містить орієнтацію дії індивіда на специфічні або на загальні характеристики ситуації.
П'ятий тип — "орієнтація на себе — орієнтація на колектив" — відповідно й орієнтує дії індивіда в особистих чи загальних інтересах.
При цьому усе різноманіття дій, описуваних цими п'ятьма типами, Т. Парсонс групує за чотирма рівнями: 1) суб єкт дії—у виді варіантів дії;
особистість
—у
виді потреб-установок; 3) соціальна
система —у
формі рольових очікувань; 4) культурна
система —
як нормативні зразки (цінності). Тим
часом кожний із рівнів утворює в моделі
Т. Парсонса підсистему людської
діяльності, а взаємодія складає "систему
дії", тобто
сукупність різних рівнів соціальної
реальності, поєднуваних у визначене
ціле (систему) за принципами
інформаційно-кібернетичної моделі.
Функціонування цієї системи
спрямовано, насамперед, на здійснення
чотирьох основних задач: 1) підтримка
ціннісного зразка системи; 2) інтеграція
системи;досягнення цілісності системи; 4) адаптація системи (див.
Важливо підкреслити, що теорія "системи дії" поклала початок роз- витку цілого класу соціологічних теорій, що пояснюють специфіку соці- альної дії за допомогою категорії "соціальна система ". Крім теорії соці- альної дії Т. сюди також відносять теорію функціонального структуралізму Р. Мертона і різні теорії соціального конфлікту.
Вихідною позицією соціологічних теорій цього класу є пояснення соціальної дії виходячи з потреб соціальної системи, у якій суб'єкти — особи чи групи осіб — виступають як елементи, що виконують соціальні ролі чи соціальні функції, або як джерела енергетичного й інформаційного обміну. Вони як би не мають самостійного існування і розвитку поза соціальною системою.
Другий клас поєднує соціологічні теорії, що вбачають основу соціальної дії в потребах і внутрішній активності індивідів (наприклад диспозиційна теорія особистості В. Ядова). Будучи вираженням природної основи людини, його задатки, здібності й потреби утворюють механізм соціальної дії, який у сполученні із соціальними зв'язками і формує соціальну систему.
Третій клас включає соціологічні теорії, що розглядають соціальну дію як результат діалектичної єдності суспільства, різних соціальних груп і окремих індивідів (подібний підхід характерний для марксистської соціології). Кожен окремий індивід розглядається в цих теоріях як індивідуальна форма вираження соціальної системи, як сукупність суспільних відносин, що характеризує сутність кожної окремо взятої особистості. Однак міра знаходження системних якостей особистістю залежить від структури її потреб і здібностей, природних особливостей і рівня розвитку свідомості. Ці й інші можливості особистості реалізуються за допомогою соціальної активності і спрямованості на взаємодію із системою, з її ситуаційними факторами.
Розглянуті класи теорій соціальної дії, володіючи відзначеними розходженнями, єдині в розумінні спрямованості соціальних дій — на зміну поведінки, установок чи прагнень індивідів або соціальних спільностей. В силу цього вони близькі і подібні в розумінні того, що соціальні дії ляють собою системи, що поєднують у собі визначені складові елементи. В цьому зв'язку в якості основних елементів системи соціальної дії виступають: 1) діюча особа; 2) предмет дії чи особа, на котру діють; 3) метод впливу чи спосіб використання засобів дії; 4) реакція особи, на котру діють, чи результат дії.
Звернемо увагу і на той факт, що рушійною силою у всякій соціальній дії виступають як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. До перших належать риси і властивості людей, що представляють взаємний інтерес, а також речі чи цінності, що знаходяться в розпорядженні і можуть
бути використані ними для задоволення власних потреб або інтересів. До других (тобто суб'єктивних факторів) відносять наявність установки чи твердої готовності особистості до виконання визначених дій.
Таким чином, соціальні дії спрямовані на таку зміну чужих установок і поведінки, що веде до задоволення визначених власних потреб, прагнень і інтересів. Тому найбільш важливим в структурі соціальної дії є засоби і методи дії, від правильного вибору яких власне і залежить успішність і ефективність усякої дії. Визначена структура дозволяє поєднувати досить широке коло соціальних дій. Однак існує цілий ряд схем (зразків), згідно яких соціальні дії власне і протікають. Це дозволяє класифікувати соціальні дії за різними ознаками.
Перша, найбільш загальна класифікація дана Я. ІЦепаньським. Вона припускає розподіл соціальних дій на дві категорії. Першу категорію складає негативний примус, що виявляється найчастіше у вигляді заборон і наказів, спрямованих репресію стосовно небажаної поведінки, а друга категорія припускає позитивне переконання, засноване на дії за допомогою стимулів, що викликають бажану поведінку без звертання до репресій у будь-якій формі.
Друга, дуже подібна за підходом класифікація припускає також дві категорії соціальних дій: 1) пристосування і 2) опозиція. До першої категорії відносяться такі дії, що виникають у відповідь на прохання чи запрошення з боку керівництва і забезпечуються шляхом виховання, добровільного і свідомого підпорядкування в ході виконання самої дії для досягнення мети. До другої категорії відносяться протиставлення себе іншим, репресії і бунт, агресія і ворожість як реакції на ним середнім варіантом між пристосуванням і опозицією є егоїстичний компроміс, що поєднує, з одного боку, добровільне підпорядкування примусу для досягнення особистих цілей, при збереженні, з іншого боку, товності до застосування опозиційних дій.
Третя класифікація, що запропонована А.Левко [29, с.281], також заслуговує на увагу, оскільки вона розділяє соціальні дії за змістом, обумовленим метою і спрямованістю. У цьому зв'язку автор виділяє три групи соціальних дій. Перша група поєднує репродуктивні дії, спрямовані на збереження і підтримку нормального функціонування конкретного соціального інституту. До таких дій відносяться соціальний контроль, підтримка традиції, дотримання трудової дисципліни тощо. Друга група — соціального заперечення — поєднує дії, спрямовані на скасування яких-не-будь елементів громадського життя. До них відносяться критика недоліків, подолання девіантної поведінки, конформізму мислення тощо. Третя група — соціальної творчості — поєднує дії щодо створення нових форм соціальних відносин і розвитку суспільної свідомості. Мова йде про розвиток самоврядування, винахідництва, інновацій, впровадження нових соціальних технологій і інше.
Слід зазначити, що приведений у даних класифікаціях далеко не по- вний перелік типологій створити уявлення про те, що соціальна дія — найбільш важлива категорія соціології, за допомогою якої можна пояснити практично усі соціальні явища. Однак багато соціо- логів схиляються до визнання визначеного верховенства за іншою соціо- логічною категорією, хоча і тісно пов'язаною із соціальними діями. Мова йде, передусім, про таку соціологічну категорію, як категорія соціальної взаємодії.
