1. По чоловічій лінії

спадкоємність 2. По жіночій лінії

майна 3. Двостороння спадкоємність майна (загальноприйнято по 40%)

Рис. 11.2. Структура сім "і у різних суспільних системах Разом з тим зазначимо, що типи структур сім'ї змінюються з часом. Вони залежать від історичної епохи, узвичаєного віросповідання та зако­нодавства, рівня цивілізаційного розвитку суспільства тощо.

Успішність функціонування шлюбно-сімейних стосунків (або сім'ї) — це категорія, що відображає якість її діяльності. Вона, по-перше, дає змогу проводити порівняння якісних характеристик у різних суспільних систе­мах і в різні проміжки часу. По-друге, вона виступає як нормативна модель управління шлюбно-сімейними стосунками в суспільстві. Під успішністю сімейно-шлюбних стосунків у різних суспільствах розуміють різні речі, оскільки проблема критеріїв оцінки — питання досить складне.

Загалом критерієм успіху сімейно-шлюбних стосунків вважають: 1) міц­ність шлюбу; 2) суб'єктивне відчуття щастя у подружжя; 3) виконання бажань більш широких соціальних груп; 4) всебічний розвиток особис­тостей подружжя, а саме здібностей і активності, виховання здібних та активних дітей; 5) досягнення цілковитого взаєморозуміння, внутріш­ньої інтеграції подружжя, відсутність конфліктів і криз, викликаних анта­гонізмами між членами сім'ї. У той же час цілковитий успіх шлюбу та сімейно-шлюбних стосунків буває досить рідко. Однак це не повинно неодмінно означати дезорганізацію та розпад сімейної групи.

Під способом життя сім 7 розуміють усю сукупність тих видів життє­діяльності, які виконуються усіма разом або деякими із членів сім'ї чи одним із них, але від імені і для усієї сім'ї. Природно, що між способом життя сім'ї та способом життя певної соціальної верстви, класу, нації, суспільства, в рамках яких сім'ї функціонують, спостерігається щонайтісніший зв'язок.

Етапи життєвого циклу сім "і — це категорія, що характеризує дина­міку розвитку сім'ї від моменту її формування й до розпаду. Життєвий цикл сім'ї характеризується рядом періодів, таких, як знайомство, зару­чини, укладення шлюбу, взаємне пристосування тощо. Крім того, кожна подружня пара, яка не розпалася і має дітей, проходить через три головні фази свого розвитку: 1) період до народження першої дитини, 2) період виховання дітей, 3) період після відокремлення дітей, які стали самостій­ними. Нарешті, кожне подружжя, навіть найщасливіше, розпадається че­рез смерть. Розпад сім'ї найчастіше відбувається тоді, коли один із членів подружжя залишає сім'ю через відокремлення або розлучення.

Умови життя сім'ї, фази її розвитку, структура і зміни у внутрішньому житті залежать від змін у розвитку цивілізації, численних соціальних спіль­нот і суспільства в цілому. При цьому соціологічний підхід дослідження сім'ї має два головні напрями: у першому випадку сім'я аналізується як соціальний інститут, а у другому — якмала соціальна група.

Сім'ю як соціальний інститут вивчають тоді, коли є потреба виявити, наскільки спосіб життя сім'ї, її функціонування у визначених межах відпо­відає або не відповідає тим чи іншим сучасним критеріям. Важливо також зазначити, що сім'я як соціальний інститут виникла із самого початку форму­вання людського суспільства, коли взаємини між чоловіком і жінкою, стар­шим і молодшим поколіннями регулювалися племінними й родовими звичая­ми. З виникненням моралі, релігії, а згодом і держави регулювання статевого життя набуло відповідно морального, релігійного і правового характеру.

Це посилило соціальний контроль над шлюбом і водночас забезпечило позарелігійні та позаправові санкції щодо шлюбу на випадок, коли він вступав у суперечність з інтересами держави. В цілому, введення шлюбно­го права і виникнення пов'язаних з ним правових відносин між подруж­жям, є не лише історично закономірним, а й значною мірою прогресив­ним явищем. Окрім того, як зазначалося вище, сім'я забезпечує фізичне й духовне відтворення населення, соціалізацію нових членів суспільства, тобто виконує такі соціальні функції, які не під силу жодному іншому соціальному інститутові. Таким чином, сім'я як найважливіший соціальний інститут суспільства являє собою цілісну систему дій, норм і що здійснюють соціальні функції відтворення людини, а також широкий соціальний контроль через систему позитивних і негативних санкцій.

При дослідженні сім'ї як соціального інституту насамперед вивчають: а) суспільну свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків, узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення в різних еко­номічних та культурних умовах, вплив суспільних потреб на характер відно­син і спосіб життя сім'ї; б) причини та наслідки недостатньо високої ефек­тивності функціонування інституту сім'ї в тих чи інших умовах; в) соціаль­ний механізм зміни сімейних норм і цінностей; г) ефективність реалізації інститутом сім'ї своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних і культурних умовах; д) співвідношення ідеальних моделей сімейних норм і цінностей та реальної поведінки членів сім'ї тощо.

Сім'ю розглядають як малу соціальну групу в тих випадках, коли дослід­жують стосунки між конкретними індивідами, які власне і становлять сім'ю. При цьому сім'я як своєрідна соціальна група має ряд специфічних особ­ливостей, на відміну від інших соціальних спільнот. Сім'я як мала соціаль­на група якісно відрізняється від інших груп, наприклад первинного спор­тивного колективу (спортивної команди). Відмінності полягають у тому, що сімейна соціальна група формується, функціонує і розвивається через лише притаманні стосунки родинності, тобто на зовсім інших принци­пах. Так, якщо склад спортивного колективу може постійно змінюватися, то склад сім'ї, як правило, сталий. Якщо у членів спортивного колективу можуть переважати відцентрові "настрої", тобто глибока відмінність інте­ресів, то сім'я, здебільшого, будується на спільності інтересів.

При аналізі сім'ї як малої соціальної групи доцільно виділяти два основ­них типи характеристик: 1) характеристику групи, а загалом — мету й за­вдання сімейної групи, склад і структуру сім'ї, її соціально-демографічний склад, групову згуртованість, групову діяльність, структуру влади й ко­мунікацій в сім'ї тощо; 2) характеристику зв'язків та стосунків сімейної групи з більш ширшими соціальними системами в межах соціальної струк­тури суспільства: функції сім'ї стосовно суспільства, цілі, завдання та функції стосовно індивіда, сімейні цінності, норми, зразки поведінки тощо.

Таким чином, різні сім'ї у суспільстві мають свої інтереси, перебувають у взаємозв'язку одна з одною і суспільством у цілому. Тому сім'я виступає як специфічна соціальна спільнота, соціальна група і поряд з іншими соці­ально-класовими, етнічними, демографічними, професійними й терито­ріальними групами є надзвичайно важливим елементом соціальної струк­тури суспільства. Як бачимо, обидва напрями соціологічного підходу до дослідження сім'ї мають свою специфіку. Парадигма сім'ї як соціально­го інституту зорієнтована в основному на її зовнішні зв'язки, водночас внутрішні зв'язки досліджуються через призму понять, що характеризу­ють сім'ю як малу соціальну групу. Тому заслуговує на увагу пропозиція українського соціолога Н. Черниш про доцільність інтеграції цих обох парадигм в межах уявлень про сім'ю як соціальну систему [ЗО, с.9].