Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Домарецький.docx
Скачиваний:
34
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

§ 3.5. Принципи контролю і шляхи зниження шкідливих речовин у харчовій сировині та продуктах харчування

Сьогодні тільки за допомогою лабораторного контролю мож­на одержати об’єктивні кількісні та якісні дані про забруднен­ня харчової сировини, продуктів і напоїв того чи іншого регіону і степені їх небезпеки для людини, виявити причину забруд­нення, мати уявлення про тенденції забруднення, запропону­вати конкретні рекомендації щодо зниження шкідливих речо­вин у продуктах харчування.

Лабораторні дослідження мають велике значення під час гі­гієнічної експертизи харчових продуктів і оперативного конт­ролю за вмістом шкідливих речовин у харчовій сировині при вирішенні питань щодо їх реалізації.

Лабораторні дослідження харчової сировини і продуктів хар­чування здійснюються:

  1. Вибірково — при контролі за дотриманням санітарних норм і правил під час одержання, виготовлення, зберігання, транспор­тування та реалізації харчових продуктів і напоїв, а також при використанні нетрадиційних матеріалів для виготовлення та­ри, пакування харчового устаткування тощо. У цьому разі у хар­чових продуктах і сировині визначають зміст пестицидів, солей важких металів, залишків антибіотиків, мікротоксинів тощо.

  2. Непланове — при підозрі на можливість виникнення хар­чових отруєнь, при підозрі на хімічне забруднення харчових продуктів, у разі порушення технології харчових продуктів, ре­цептур, регламенту використання пестицидів, харчових добавок тощо, при недотриманні санітарних вимог у процесі виробницт­ва, транспортування, зберігання і реалізації продуктів харчу­вання та надходження імпортної харчової сировини і про­дуктів, а в разі арбітражу і при експертизі великих партій продуктів, які вимагають гігієнічної компетенції, — за дору­ченням вищих керівних інстанцій санітарно-епідеміологічної служби, контролюючих органів, слідчих і судових органів.

  3. При виконанні планових робіт під час дослідження вміс­ту в харчових продуктах і напоях сторонніх хімічних речовин для встановлення шляхів їх надходження в організм людини і порівняння із гранично припустимими нормами.

Важливою умовою в діяльності лабораторної служби є на­явність чутливих, доступних приладів, які задовольняють усі вимоги практики, а також експрес-методів. Для визначення вмісту шкідливих речовин використовують переважно тестовані калориметричні методи, методи тонкошарової хроматографії і кількісні фізико-хімічні методи (масоспектрофотометрія, по­лярографія, іоноселективні електроди, газорідинна хромато­графія тощо).

Визначення вмісту шкідливих речовин у харчових продук­тах є складним, але потрібним завданням, для якого має бути великий обсяг досліджень таких різноманітних органічних се­редовищ, якими є харчова сировина, продукти харчування й напої. На підприємствах харчової промисловості, у сільському господарстві завжди доцільно дбати про повну безпеку харчо­вих продуктів і напоїв — з тим, щоб ризик для людини набли­жався до нуля. Для запобігання шкідливій дії речовин-компо- нентів у продуктах рослинного походження потрібно:

  • заборонити використання отруйних речовин, особливо в технології вирощування харчової сировини;

  • досліджувати нові види рослинної сировини з мінімаль­ною концентрацією шкідливих речовин і надавати перевагу їх застосуванню;

  • створювати нові види рослин задля зниження концент­рацій або повного виключення небажаних речовин;

  • розробляти принципово нові технології чистих харчових продуктів і напоїв із забрудненої шкідливими речовинами сиро­вини (при їх обробленні для екстрагування, подрібнювання, ін­гібування або виведення небезпечного компонента);

  • упроваджувати вдосконалені технології всіх харчових про­дуктів і напоїв — з тим, щоб виключати нові хімічні сполуки, шкідливі для людини;

  • застосовувати оптимальні способи збереження рослинної та іншої сировини, за яких значно знижується утворення шкід­ливих речовин;

  • обмежувати використання деяких добрив із небезпечни­ми компонентами (хімічні добрива, активний мул очисних спо­руд тощо);

  • установлювати на основі всебічних фізіологічних дослідів гранично допустимі концентрації небезпечних речовин у про­дуктах харчування, добавках і напоях; категорично забороняти використання харчової сировини і продуктів харчування, що містять надмірну кількість шкідливих компонентів.

Велику небезпеку для здоров’я людини становлять також метаболіти мікроорганізмів і цвілі. З метою запобігання їх шкід­ливій дії необхідно:

  • розробляти й упроваджувати оптимальні способи збережен­ня сировини та виробництва харчових продуктів і напоїв (голов­не — зберігати в оптимальних умовах ті овочі, фрукти і ягоди, що придатні до зберігання, тобто мають велику лежкість, решту — переробляти відразу після збирання);

  • інтенсифікувати процеси шумування і тим самим зменши­ти нагромадження токсинів і метаболітів;

  • досліджувати та розробляти межі концентрації небезпеч­них метаболітів у харчових продуктах і напоях, забороняти ви­користання тих, котрі не відповідають цим вимогам;

  • досліджувати та розробляти методи інгібування або деток­сикації небезпечних метаболітів;

  • установлювати оптимальні умови технологічного оброб­лення харчових продуктів і сировини для зменшення або пов­ного виключення утворення будь-яких небезпечних речовин; домагатися впровадження цих умов у промисловості та побуті.

Найважливішим моментом у вирішенні проблеми зниження вмісту шкідливих речовин і сполук у харчовій сировині, у про­дуктах і проблем безпеки харчування є визначення умов їх утво­рення. На жаль, ще багато споживачів, працівників сільського господарства і промисловості не мають навіть елеметарного уяв­лення, як передбачати небезпеку харчових отруєнь.

Керівники й організатори харчової промисловості та сільсь­кого господарства повинні фундаментально змінювати нову со­ціальну політику безпеки харчування, швидко впроваджувати їх у життя, підвищувати компетентність усіх без винятку фа­хівців.

ихорону навколишнього середовища, харчової сировини і хар­чових продуктів від хімічного забруднення варто проводити за такими гігієнічними принципами:

  1. Дотримання гігієнічних нормативів вмісту шкідливих речовин у ґрунті, воді, повітрі та харчових продуктах і напоях і розробленого на їх підставі санітарного законодавства (прави­ла, закони тощо).

  2. Розроблення прогресивної технології у харчовій промис­ловості і сільському господарстві, яка б сприяла мінімальному забрудненню навколишнього середовища і продуктів харчу­вання. Це перехід на безвідхідне виробництво, заміна особливо небезпечних хімічних речовин менш токсичними і нестабільни­ми у навколишньому середовищі, герметизація й автоматизація виробничих процесів, заміна пестицидів біологічними й агротех­нічними методами боротьби зі шкідниками сільськогосподарсь­ких культур, упровадження на кожному підприємстві, у кому­нальній установі сучасних методів очищення забруднених стічних вод, повітря тощо.

  3. Здійснення кваліфікованого запобіжного і потокового сані­тарного нагляду за об’єктами, на яких може забруднюватися повітря, водойми, ґрунт, харчова сировина, продукти харчу­вання і напої.

  4. Проведення санітарно-епідеміологічними станціями ра­зом із відомчими лабораторіями й установами гідрометеослуж­би контролю за чистотою навколишнього середовища та харчо­вих продуктів і напоїв.

  5. Розроблення принципово нових технологій безпеки хар­чових продуктів (навіть у разі забрудненої сировини).

  6. Підготовка фахівців у галузі екології навколишнього се­редовища й харчових продуктів.