- •§1.1. Сучасний стан харчової промисловості України
- •§ 1.2. Продукти в харчуванні людини
- •§ 1.3. Адекватне екологічно чисте харчування
- •§ 1.4. Роль основних біотехнологічних процесів при виробництві харчових продуктів
- •§ 2.1. Ринкові форми господарювання в харчовій і переробній промисловості
- •§ 2.2. Основні фонди і виробничі потужності галузі
- •§ 2.3. Фондовіддача основних фондів, оборотні засоби та ефективність капітальних вкладень
- •§ 2.4. Собівартість продукції і фактори, що впливають на її зниження
- •§ 2.6. Трудові ресурси підприємств харчової і переробної промисловості
- •§ 2.5. Ціноутворення в економіці харчової і переробної промисловості
- •§ 2.7. Оподаткування
- •§ 2.8. Маркетинг
- •§ 3.1. Науково-технічний прогрес і екологічна обстановка у харчовій промисловості
- •§ 3.2. Запобігання зараженню харчової сировини та продуктів харчування шкідливими речовинами
- •§ 3.3. Види забруднення харчової сировини і продуктів харчування шкідливими речовинами та їх вплив на організм людини
- •§ 3.4. Екологічно чисті продукти харчування
- •§ 3.5. Принципи контролю і шляхи зниження шкідливих речовин у харчовій сировині та продуктах харчування
- •§ 3.6. Основні принципи виведення шкідливих речовин із організму людини
- •§ 3.7. Концепція здорового способу життя
- •§ 3.8. Харчові продукти з добавками рослинного походження для оздоровчого харчування
- •§ 4.1. Роль води в організмі людини
- •§ 4.2. Домішки води
- •§ 4.3. Показники якості води
- •§ 4.4. Вимоги до води для виробництва харчових продуктів
- •§ 4.5. Вимоги до води технічного призначення
- •§ 4.6. Способи підготовки води технологічного призначення
- •§ 5.1. Загальні відомості про зерно,
- •§ 6.1. Сировина та асортимент продукції
- •§ 6.2. Принципово-технологічна схема виробництва борошна
- •§ 7.1. Асортимент круп і сировина для їх виробництва
- •§ 7.2. Хімічний склад круп та норми виходу продукції
- •7.3. Технологія круп
- •§ 7.4. Технологія окремих культур при виробництві крупи
- •§ 7.5. Технологія пластівців і швидкорозварюваних круп, толокна та борошна для дієтичного харчування
- •§ 8.1. Сировина для виробництва хлібобулочних виробів та їх асортимент
- •§ 8.2. Технологія хліба
- •Макаронних виробів
- •§ 9.1. Асортимент, значення та властивості макаронних виробів
- •§ 9.2. Харчова сировина для виготовлення макаронних виробів
- •§ 9.3. Технологія макаронних виробів
- •§ 9.4. Міні-підприємства з виробництва макаронних виробів
- •§ 10.1. Сировина для виробництва цукру
- •§ 10.2. Технологія цукру
- •§ 11.1. Сировина й асортимент кондитерських виробів
- •§ 11.2. Технологія карамелі
- •§11.3. Технологія шоколаду
- •§ 11.4. Технологія цукерок
- •§ 11.5. Технологія мармеладу та пастили
- •§ 11.6. Технологія борошняних кондитерських виробів
- •Молочних виробів
- •§ 12.1. Склад і властивості молока
- •§ 12.2. Механічне та теплове оброблення молока
- •§ 12.3. Технологія незбираномолочних продуктів
- •§ 12.4. Кисломолочні продукти
- •§ 12.5. Морозиво
- •§ 12.6. Технологія вершкового масла
- •§ 12.7. Технологія натуральних сирів
- •§ 12.8. Технологія молочних консервів
- •§ 12.9. Технологія сиру (твердого, плавленого і кисломолочного)
- •§ 13.1. М’ясо-жирове виробництво
- •§ 13.2. Технологія первинної переробки забійних тварин
- •§ 13.3. Переробка забійних тварин
- •§ 13.4. Технологія первинної переробки птиці
- •§ 13.5. Ковбасне виробництво
- •§ 13.6. Виробництво банкових м’ясних консервів
- •§ 13.7. Оцінювання якості м’яса та м’ясних продуктів
- •§ 14.1. Властивості та галузі використання етилового спирту
- •§ 14.2. Сировина та допоміжні матеріали для виробництва етилового спирту
- •§ 14.3. Мікробіологічні основи спиртового виробництва
- •§ 14.4. Технологія спиртової бражки із крохмапевмісної сировини
- •§ 14.5. Технологія спиртової бражки з меляси
- •§ 14.6. Перегонка бражки і ректифікація спирту
- •§ 14.9. Актуальні проблеми технології етилового спирту
- •§ 15.1. Технологія горілки
- •§ 15.2. Технологія лікеро-горілчаних напоїв
- •§ 15.3. Вода в лікеро-горілчаному виробництві
- •§ 16.1. Сировина для виробництва солоду
- •§ 16.2. Технологія солоду із зернових культур
- •§ 16.3. Технологія спеціальних солодів із ячменю
- •§ 16.4. Технологія житнього солоду
- •§ 16.5. Технологія солоду сої
- •§ 16.6. Технологія солоду із тритикале
- •§ 16.7. Оцінювання якості солоду
- •§ 17.1. Сировина для виробництва пива
- •§ 17.2. Значення та властивості пива
- •§ 17.3. Технологія пива
- •§ 17.4. Оцінювання якості пива
- •§ 17.5. Міні-пивоварні
- •§ 18.1. Сировина для виробництва вин і коньяків
- •§ 18.2. Харчові та лікувальні властивості вин
- •§ 18.3. Загальна технологія вин
- •§ 18.4. Технологія білих столових вин (спеціальна технологія)
- •§ 18.5. Технологія червоних столових вин (спеціальна технологія)
- •§ 18.6. Технологія міцних і десертних вин
- •§ 18.7. Технологія шампанських та ігристих вин
- •§ 18.8. Технологія коньяку
- •§ 18.9. Оцінювання якості вин і коньяків
- •Розділ 19. Технологія плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.1. Класифікація напоїв
- •§ 19.2. Сировина для одержання плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.3. Технологія плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.4. Ідентифікація та експертиза
- •§ 20.1. Значення і властивості плодово-ягідних напоїв та екологічні вимоги до їх виробництва
- •§ 20.2. Загальна технологія плодово-ягідних соків
- •§ 20.3. Особливості технології освітлених соків
- •§ 20.4. Особливості технології неосвітлених соків
- •§ 20.5. Оцінювання якості плодово-ягідних напоїв
- •§ 21.1. Класифікація та склад безалкогольних напоїв
- •§ 21.2. Асортимент і характеристика безалкогольних напоїв
- •§ 21.3. Технологічні схеми безалкогольних напоїв
- •§ 21.4. Технологія сухих безалкогольних напоїв
- •§ 21.5. Мінеральні води
- •§ 21.6. Технологія напоїв як продуктів бродіння
- •§ 21.7. Технологія хлібного квасу
- •§ 21.8. Приготування безалкогольних напоїв на основі хлібної сировини
- •§ 21.9. Ідентифікація та експертиза безалкогольних напоїв
- •§ 21.10. Способи підвищення стійкості напоїв під час зберігання
- •§ 22.1. Технологія екстрактів і концентратів із солоду
- •§ 22.2. Технологія екстрактів із лікарських рослин
- •§ 23.3. Технологія пектину із суцвіття кошиків соняшнику
- •§ 23.4. Застосування пектину
- •§ 25.1. Соя — унікальна продовольча рослина
- •§ 25.2. Уміст поживних речовин і хімічний склад сої
- •§ 25.3. Технологія соєвого харчового білка
- •§ 25.4. Технологія основних
- •§ 25.5. Ферментовані харчові продукти із сої
- •§ 25.6. Харчові продукти із соєвим білком
- •§ 25.7. Значення сої для здоров’я людини
- •§ 26.1. Характеристика сировини для виробництва олії та асортимент продукції
- •§ 26.2. Технологія олії
- •§ 26.3. Рафінування олії
- •§ 26.4. Гідрогенізація жирів
- •§ 26.5. Технологія маргарину
- •§ 27.1. Сировина для виробництва крохмалю, показники якості сировини та готової продукції
- •§ 27.2. Технологія крохмалю
- •§ 27.3. Технологія крохмальної патоки
- •§ 28.1. Сировина для виробництва консервів та їх асортимент
- •§ 28.2. Способи консервування
- •§ 28.3. Технологія консервів
- •§ 28.4. Контроль якісних показників консервів
- •§ 29.1. Класифікація харчових добавок
- •§ 29.2. Добавки, що регулюють консистенцію продуктів
- •§ 29.3. Речовини, що сприяють
- •§ 29.4. Добавки (речовини), що пришвидшують і полегшують технологічні процеси
- •§ 30.1. Значення біологічно активних добавок у житті людини
- •§ 30.2. Основні біологічно активні добавки до харчових продуктів
- •§ 30.3. Бад із рослинної сировини
- •§ 30.4. Біологічно активні добавки китайської корпорації «Тяньші»
- •§ 31.1. Загальні актуальні проблеми технологій
- •§ 31.2. Перспективи ресурсо- та енергозбереження у харчовій промисловості
- •§ 31.3. Шляхи ресурсо-енергозбереження у харчовій промисловості та перспективні джерела енергоресурсів
- •§ 31.4. Актуальні проблеми у виноградарстві та виноробстві
- •§ 31.5. Перспективи виробництва ферментних препаратів
- •§ 31.6. Актуальні проблеми при виробництві хлібоконцентратів, хлібопродуктів і комбікормів
- •§ 31.7. Актуальні проблеми технології лікеро-горілчаних виробів
- •§ 31.8. Актуальні проблеми вирощування буряків та їх перероблення на цукор
- •§ 31.9. Актуальні проблеми виробництва пивоварного солоду
- •§ 31.10. Актуальні проблеми виробництва пива
- •§ 31.11. Актуальні проблеми безалкогольної промисловості
- •§ 31.12. Актуальні проблеми технології пектину та кальцієво-фосфорних сполук
- •§ 31.13. Актуальні проблеми виробництва продуктів із бобових культур
- •§ 31.14. Актуальні проблеми технології кондитерських виробів
- •§ 31.15. Актуальні проблеми
- •§ 31.16. Актуальні проблеми
- •§ 31.17. Актуальні проблеми технології консервів
- •§ 31.18. Актуальні проблеми технології макаронних виробів
- •§ 31.19. Актуальні проблеми технології плодово-ягідних напоїв
- •§ 31.20. Актуальні проблеми олієжирової галузі харчової промисловості
- •§ 31.21. Актуальні проблеми очищення
- •Класифікація процесів вилучення домішок із води згідно з їх фазово-дисперсним станом
- •§ 31.22. Перспективи ефективного використання відходів харчової промисловості
- •§ 31.23. Перспективні технології оброблення
- •Загальні технології харчових виробництв
- •03115, М. Київ, вул. Львівська, 23, тел. (044) 424-40-69 Свідоцтво про державну реєстрацію дк № 405 від 06.04.01
§ 16.2. Технологія солоду із зернових культур
Для виробництва солоду використовують дозрілі, очищені та відсортовані зернові культури, які перед замочуванням обов’язково промивають водою із застосуванням дезінфікуючих засобів (хлорне вапно, гідроксид натрію, пероксид водню тощо). Метою миття зерна є видалення з його поверхні органічних і неорганічних забруднень, які можуть створити сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів. Принципова схема виробництва солоду показана на рис. 16.1.
При замочуванні зерна з’являється вегетаційна вода, яка розчиняє прості речовини (мінеральні, цукри, амінокислоти, пептиди) для його пробудження до активної життєдіяльності. Надходження води в зерно при його замочуванні сприяє біохімічним процесам гідролізу високомолекулярних сполук (крохмаль, білок та інші) за допомогою ферментів. Вегетаційна вода в зерні зумовлює появу перших ознак його життя. Гормоноподіб- ні речовини, що нагромаджуються у щитку, мігрують до алейронового шару і створюють біологічні умови для активізації наявних і утворення нових ферментів.
Для забезпечення достатнього обміну речовин у зерні необхідна вегетаційна волога, вміст якої повинен бути не менше 45%. Якоїсь межі між замочуванням і пророщуванням зерна немає. Так, за вологості зерна 30-35% починаються біохімічні процеси, властиві для його пророщування, тобто інтенсивне дихання та обмін речовин, що потребує відповідної кількості кисню з відповідним збільшенням виділення діоксиду вуглецю.
Для замочування зерна в промислових умовах використовують спеціальні апарати різних конструкцій. Сучасні конструкції замочувальних апаратів мають циліндричну форму із плоским дном. Зерно розміщують в апараті висотою шару близько 3 м. Для завантаження, розрівнювання та вивантаження зерна передбачено спеціальний лопатковий механізм. Місткість замочувального апарата залежить від потужності солодового цеху і підбирається з розрахунку 2-2,2 м на 1 т зерна.
Мийні та замочувальні апарати мають здебільшого циліндрично-конічну форму з нахилом не менше 45° (щоб зерно в апараті не залягало). Для забезпечення інтенсивного миття зерна в центрі замочувального апарата (якщо мийних апаратів немає) розміщують вертикальну ерліфтну трубу діаметром не менше 150 мм. У нижню частину труби подають стиснене повітря, яке разом із водою перемішує і промиває зерно від різних забруднень. Частина забруднень, що являє собою суміш полови, легких недорозвинених зерен, порожніх квіткових оболонок та інших легких домішок, які не можна виокремити під час очищення зерна на зерноочисних машинах, піднімається на поверхню. Потім сплав із водою направляється у збірник із сітчастим дном.
Рис.
16.1 — Принципово-технологічна схема
виробництва солоду із зернових культур
Залежно від низки чинників (вид обладнання, особливості зерна, характеристика солоду) практикують такі способи замочування зерна: повітряно-зрошувальний, повітряно-водяний та у безперервному потоці води й повітря. Найефективнішим є повітряно-зрошувальний спосіб замочування, який здійснюється безпосередньо у пневматичних апаратах, де зерно і пророщується.
Для зрошування зерна розпиленою водою на механізмах для ворошіння солоду монтуються форсунки. Воду на форсунки подають під тиском за допомогою гнучкого шланга. Витрати її за такого способу замочування зерна зменшуються порівняно з іншими способами. Зерно, згідно з технологічною інструкцією, почергово — то зрошується водою, то аерується кондиційованим повітрям.
Під час миття і замочування зерна в результаті поглинання колоїдами зерна вегетаційної вологи зернівка набухає і збільшується в об’ємі. Далі, після замочування, починається процес пророщування зерна. У цьому разі в зерні, що проростає при виробництві солоду в штучних умовах, відбуваються такі самі фізіологічні та біохімічні зміни, яків зерні, що росте в природних умовах (у ґрунті).
Зародок зерна під час пророщування збільшується у розмірах, а головний його корінець (паросток) пробиває оболонку й просувається між двома квітковими плівками. У подальшому із цього корінця з’являється кілька тоненьких нових корінців- паростків. Зародковий листочок (майбутня стеблина) прориває оболонку і просувається між ними по спинковому боку до верхівки зерна.
Під дією ферментів у зернівці під час її пророщування відбуваються глибокі морфологічні зміни, у результаті чого пом’якшується і розчиняється міцна борошниста частина зерна (крохмаль). У процесі проростання зерна на ступінь його розрихлення значно впливає довкілля: аерація, температура, вологість ендосперму тощо.
Невелика кількість вільних цукрів, амінокислот, пептидів і мінеральних речовин, які знаходяться у зернівці, розчиняється за допомогою вегетаційної води, що пробуджує до активної життєдіяльності зародок, який у перший період життя споживає ці прості речовини для дихання й утворення нових структур. Вегетаційна вода в зерні сприяє дифузійним процесам і гідролізу високомолекулярних сполук, що здійснюється за допомогою ферментів. Активізації пасивних ферментів, що знаходяться в алейроновому шарі, і утворенню ферментів сприяють гормо- ноподібні речовини (з умістом гіберелінової кислоти), які нагромаджуються у зародку і щитку та дифундують по всьому об’єму зернівки. Під час проростання зерна кількість гіберелінів збільшується і вони повністю забезпечують синтез таких ферментів, як а-амілази, пептидази та ендо-'у-глюканази.
Надзвичайно важливу роль під час пророщування зерна відіграє вода, вміст якої протягом усього періоду біотехнологічного процесу повинен залишатися на рівні 42-47%. Вона є безпосереднім учасником гідролітичних реакцій, а також дисперсійним середовищем і транспортним знаряддям для всіх дифузійних процесів.
Оптимальною температурою для накопичення гідролітичних ферментів є 16-17° С.
Під час пророщування зерна значних змін зазнають білкові речовини, які частково гідролізуються до амінокислот. Згодом це суттєво позначається на активності ферментів, живленні дріжджів під час бродіння пива, а також на якісних показниках готового продукту.
Одне із найважливіших завдань солодування зерна — це підготовка крохмалю до дії амілаз при затиранні та часткове його оцукрення для живлення зародка, який є генератором сполук, що утворюють нові й активізують «сплячі» ферменти в зерні під час одержання солоду.
Під час пророщування зерна розщеплюється 15-18% крохмалю. На життєдіяльність зародок використовує 4-5%, на побудову нових тканин — 3-4% гідролізованого крохмалю (цукрів), 8-10% крохмалю, що залишився у вигляді цукрів у солоді, які зумовлюють солодкуватий смак і назву «солод».
Решта (близько 30% ) крохмалю у проростаючому зерні змінюється лише структурно, завдяки чому він стає доступним для дії амілаз при затиранні та перетворенні його в розчинні речовини (цукри).
Зерно пророщують до максимального нагромадження активних ферментів і розчинення ендосперму, тобто до досягнення необхідних властивостей кінцевого продукту, який називають свіжопророслим солодом. У спиртовій промисловості його використовують безпосередньо для оцукрення крохмалю і картоплі, а в пивоварній і при виробництві солодових екстрактів та концентратів — після сушіння і термічного оброблення.
Під час пророщування пивоварних ячменів з оптимальною кількістю білкових сполук (10-12% ) у перший період температуру в шарі зерна підвищують до 17-18° С. У другий період шар зерна охолоджують до 12-13° С. За високої вологості зерна процес його розчинення, незважаючи на низьку температуру, стимулюється.
Велике значення для одержання солоду високої якості має повсякденний контроль вологості зерна. Тому дуже важливо підтримувати досягнутий рівень його вологості (44—48%) протягом усієї фази розчинення ендосперму без змін, оскільки вона істотно впливає на біохімічні перетворення речовин.
Важливу роль під час пророщування зерна відіграє також кисень, особливо в першій фазі росту, поки не з’являться проростки. Він бере участь в утворенні ряду ферментів, а також у розвитку зародка. Діоксид вуглецю, що виділяється в процесі дихання зерна, на ранній стадії біологічної фази пророщування зерна викликає зниження життєвої активності зародка. На стадії розчинення підвищений уміст С02 до 8% інгібує ріст зерна, але розчинення й надалі триває успішно.
Стимулює нагромадження і активізацію ферментів у зерні, а також прискорює дію гідролітичних ферментів в ендоспермі застосування гіберелінів Аі, Аг, Аз. їх доза, яку додають у воду на останній стадії замочування зерна в кількості від 0,06 до 0,15 мг/кг, скорочує процес пророщування зерна на дві доби.
Повітряно-зрошувальний спосіб замочування зерна забезпечує ефективне видалення продуктів його життєдіяльності у біологічній фазі росту і є могутнім імпульсом до дії природних гіберелінів, які виробляє зародок при пробудженні до життя. Усе це також сприяє скороченню періоду пророщування.
Технологія свіжопророслого солоду у пневматичних апаратах (ящикового типу зі шнековим перемішувачем, циліндророта- ційний горизонтальний апарат із сітчастою площиною системи «8ее§ег», апарат типу «пересувна грядка», апарат барабанного типу із плоским ситом, апарат барабанного типу із сітчастими трубами, апарат для виробництва солоду суміщеним способом — замочування, пророщування і сушіння в солодоростильних апаратах) характеризується як високоефективна та прогресивна, що уможливлює одержання солоду високої якості з низькою собівартістю. Особливістю пневматичних солодовень є пророщування зерна у високому шарі (до 1,5 м), розміщеному на горизонтальному ситі, через яке періодично продувається кондиційоване повітря. Перемішується зерно спеціальними пристроями. Потік кондиційованого повітря повинен не тільки охолоджувати і зволожувати пророщуване зерно, а й видаляти із шару діоксид вуглецю та забезпечуваити його необхідною кількістю кисню.
Кондиційоване повітря, яким продувається пророщуване зерно у солодоростильних пневматичних апаратах, має бути біологічно чистим, з оптимальною температурою у відповідний момент пророщування (від 8 до 16° С), повністю насиченим водою та без механічних забруднень.
Залежно від пори року повітря, яким продувається шар зерна під час пророщування солоду в пневматичних солодовнях, потрібно нагрівати або охолоджувати і обов’язково підвищувати вологість в апаратах для кондиціювання до 97-100%,
На деяких підприємствах невеликої потужності для виробництва із солоду пива, квасу, солодових і полісолодових концентратів використовують токові солодовні. Це класичний і найпростіший тип солодовень, де процес солодорощення дуже просто регулюється й контролюється, але вони мають певні недоліки: висока собівартість солоду, низька питома продуктивність з одиниці площі, нераціональне використання приміщень, недостатня механізація трудомістких процесів тощо. Із другого боку, на типовій солодовні можна одержати солод високої якості.
Свіжопророслий солод непридатний для тривалого зберігання; до того ж, він не має характерних якісних властивостей для виготовлення пива і солодових концентратів.
Сушіння і термічне оброблення свіжопророслого солоду слід проводити в такому режимі, щоб, за можливості, зберігати активність ферментів, необхідну в подальшому при виготовленні пивного сусла бажаного складу.
На першій стадії сушіння у солоді відбуваються життєві процеси. Зерно дихає і енергія дихання у цьому разі навіть значно зростає порівняно з процесом солодорощення. Подальше підвищення температури і зниження вологості призводить до інактивації ферментів дихання і припинення життєдіяльності солоду. Гідролітичні ферменти діють досить активно, тому що температура для них наближається до оптимального значення. У солоді на першій стадії сушіння триває нагромадження продуктів гідролізу білків і вуглеводів (амінокислоти і цукри) — попередників ароматичних та барвних сполук.
У цілому свіжопророслий солод під час сушіння та термічного оброблення зазнає глибоких фізичних, фізіологічних і біохімічних змін, які залежать від температури сушильного агента, вмісту вологи в солоді (повинно бути оптимальне співвідношення між температурою, що підвищується, і вологістю, яка знижується) та умов процесу.
Частина високомолекулярних білків, які знаходяться в солоді, при сушінні коагулюють, що в подальшому позитивно позначається на процесі освітлення сусла і пива. Проростки, які можуть надати пиву неприємного гіркого смаку, при сушінні стають крихкими й легко відокремлюються від зернівки.
Смак сухого солоду значною мірою залежить від меланої- динів — барвних та ароматичних речовин, які утворюються в результаті хімічних реакцій за підвищеної температури між цукрами й амінокислотами.
При сушінні солоду волога, яка легко вилучається із зернівок (до 10%), є гігроскопічною. Залишкова, яка міцно пов’язана з колоїдною структурою солоду, видаляється дуже важко. Це стадія термічного оброблення солоду, коли з’являються характерні його ознаки: аромат, колір і смак.
Залежно від біохімічних, фізичних і хімічних перетворень, весь процес сушіння і термічного оброблення солоду поділяється на три фази:
Фізіологічна фаза, яка характеризується тим, що в цей період у солоді відбуваються процеси життєдіяльності. Вологість при цьому знижується від 50-40 до 30-20% . Триває біологічний процес пророщування зерна. Фізіологічна фаза триває до 40-45° С. Нагромадження та активізація ферментів сприяють розчиненню ендосперму, що призводить до зростання вмісту амінокислот та цукрів. Тривалість фази — 10-12 год.
Ферментативна фаза відбувається за підвищення температури в шарі солоду від 40 до 70° С і зниження його вологості від 30-20 до 10-8% . Наприкінці фази всі життєві процеси в солоді практично припиняються. Колоїдна вода в зернівках залишається, а тому ферменти ще зберігають високу активність. На початку ферментативної фази мають місце гідролітичні процеси. Стають активнішими амілолітичні та протеолітичні ферменти. Оптимальна тривалість ферментативної фази становить 5-7 год.
Хімічна фаза характеризується повним припиненням ферментативних процесів та зниженням вологості солоду від 10 до 3% і здійснюється за температури 65° С і вище. Важливим хімічним процесом за цієї фази термічної обробки солоду є утворення барвних і ароматичних речовин — меланоїдинів, за рахунок складних реакцій між цукрами та амінокислотами. Тривалість хімічної фази становить 3-4 год.
Солодосушарки, які повністю забезпечують технологічні вимоги до фізичних і біохімічних процесів сушіння та термічного оброблення солоду, поділяються на два типи: періодичної й безперервної дій. До першого типу відносять горизонтальні одно-, дво- і триярусні сушарки, які сьогодні використовують на більшості підприємств України та Західної Європи. До другого типу відносять вертикальні сушарки ЛСГА (Латвійської сільськогосподарської академії), карусельні УДУХТ (Українського державного університету харчових технологій) та інші.
Сушіння і термічне оброблення солоду на сушарках періодичної дії проводять з невеликими перервами для завантаження свіжопророслого і вивантаження сухого солоду. Період сушіння триває від 12 до 24 год, температура сушильного агента змінюється від 45 до 80-105° С залежно від виду солоду.
Найпродуктивнішими є одноярусні горизонтальні сушарки простої компактної конструкції. Свіжопророслий солод рівним шаром висотою до 1,5 м завантажують на решітку і сушать упродовж 16-18 год. Повний цикл усіх операцій, враховуючи завантаження, сушіння й термічне оброблення та вивантаження готового солоду, становить 24 год. У період термічного оброблення солоду (хімічна фаза) сушильний агент, який виходить із сушарки, має низький уміст вологи, тобто високі сушильні можливості. Для підвищення ефективності роботи одноярусних сушарок періодичної дії та економії енергоресурсів їх здвоюють. Сушильний агент після сушарки, де відбувається термічне оброблення солоду, використовують для зневоднення (фізіологічна фаза) в іншій сушарці. Після закінчення процесу сушіння і термічного оброблення солоду в першій сушарці, а також після вивантаження готового солоду й завантаження її свіжопророс- лим солодом технологічні функції сушильного агента змінюються. Його потік спрямовується із другої сушарки в першу.
У металевому корпусі сушарки солоду типу ЛСГА розміщені дві вертикальні сітчасті шахти, заповнені солодом, який безперервним потоком опускається зверху донизу. Щоб не перешкоджати його переміщенню, відстань між ситами шахти донизу збільшується. Сушильний агент чотири рази зигзагоподібно проходить через шар солоду знизу доверху.
Але сушарки типу ЛСГА мають суттєві недоліки, низьку продуктивність, нерівномірний рух солоду, а отже, й нерівномірне сушіння і його термічне оброблення. Для таких сушарок характерна висока питома матеріаломісткість.
Із сучасних сушарок солоду економічнішими є карусельні безперервної дії, розроблені на кафедрі біотехнології продуктів бродіння НУХТ.
Після завантаження сушарки свіжопророслим солодом і виведення її на оптимальний режим, технологічний процес сушіння й термічного оброблення відбувається у щільному шарі, що переміщується зверху донизу. Сушильний агент пронизує шар солоду знизу доверху. Переміщення шару досягається за рахунок безперервного відбору в горизонтальній площині нижнього шару готового солоду гвинтовим конвеєром та одночасного поповнення верхнього шару сушарки свіжопророслим солодом через бункер-постачальник. Протитечієвий (шар солоду і сушильний агент) безперервний процес сушіння солоду в карусельній сушарці дає змогу забезпечити біохімічні вимоги до оптимального співвідношення між температурою агента і вологістю в кожному елементарному шарі. Це сприяє одержанню солоду високої якості.
Апаратурно-технологічна схема виробництва солоду і ячменю показана на рис. 16.2. Очищений і відсортований ячмінь зі збірника 1 направляється на автоматичні пропорційні ваги 2, звідки в апарат для миття зерна 3. Промите зерно за допомогою відпрацьованого насоса 4 надходить до апарата 5 для замочування зерна до 40% вологи. Потім замочене зерно насосом 4 спрямовується в солодовирощувальний апарат 9, який за допомогою відцентрового вентилятора 6 і камери кондиціонування 7 протягом 5-6 діб продувається вологим повітрям (для 100%) за температури 10-15° С. Пророслий солод за вологості 42-45% наджодить з апарата 9 у збірник солоду 10, а звідти в сушарку будь-якого типу 11. Зневоднений до 6% вологості і термічно оброблений солод надходить до збірника сухого солоду 12, а звідти за допомогою норії 13 у збірник 16 і на ростковідбивну машину 15. Очищений від ростків солод через ваги 2 і збірник 12 за допомогою елеватора (норії) 13 спрямовується на конвеєр 14, а звідти — у збірник готового сухого солоду 17.
Відлежаний упродовж 1 місяця солод направляється на виробництво пива через елеватор 18, збірник 19, солодополіру- вальну машину 20, збірник 21 та ваги 2.
