Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Домарецький.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

§ 16.2. Технологія солоду із зернових культур

Для виробництва солоду використовують дозрілі, очищені та відсортовані зернові культури, які перед замочуванням обов’яз­ково промивають водою із застосуванням дезінфікуючих засобів (хлорне вапно, гідроксид натрію, пероксид водню тощо). Ме­тою миття зерна є видалення з його поверхні органічних і неор­ганічних забруднень, які можуть створити сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів. Принципова схема виробницт­ва солоду показана на рис. 16.1.

При замочуванні зерна з’являється вегетаційна вода, яка розчиняє прості речовини (мінеральні, цукри, амінокислоти, пептиди) для його пробудження до активної життєдіяльності. Надходження води в зерно при його замочуванні сприяє біохі­мічним процесам гідролізу високомолекулярних сполук (крох­маль, білок та інші) за допомогою ферментів. Вегетаційна вода в зерні зумовлює появу перших ознак його життя. Гормоноподіб- ні речовини, що нагромаджуються у щитку, мігрують до алей­ронового шару і створюють біологічні умови для активізації наявних і утворення нових ферментів.

Для забезпечення достатнього обміну речовин у зерні необ­хідна вегетаційна волога, вміст якої повинен бути не менше 45%. Якоїсь межі між замочуванням і пророщуванням зерна немає. Так, за вологості зерна 30-35% починаються біохімічні процеси, властиві для його пророщування, тобто інтенсивне дихання та обмін речовин, що потребує відповідної кількості кисню з від­повідним збільшенням виділення діоксиду вуглецю.

Для замочування зерна в промислових умовах використову­ють спеціальні апарати різних конструкцій. Сучасні конструкції замочувальних апаратів мають циліндричну форму із плоским дном. Зерно розміщують в апараті висотою шару близько 3 м. Для завантаження, розрівнювання та вивантаження зерна передба­чено спеціальний лопатковий механізм. Місткість замочуваль­ного апарата залежить від потужності солодового цеху і підби­рається з розрахунку 2-2,2 м на 1 т зерна.

Мийні та замочувальні апарати мають здебільшого цилінд­рично-конічну форму з нахилом не менше 45° (щоб зерно в апа­раті не залягало). Для забезпечення інтенсивного миття зерна в центрі замочувального апарата (якщо мийних апаратів немає) розміщують вертикальну ерліфтну трубу діаметром не менше 150 мм. У нижню частину труби подають стиснене повітря, яке разом із водою перемішує і промиває зерно від різних забруд­нень. Частина забруднень, що являє собою суміш полови, легких недорозвинених зерен, порожніх квіткових оболонок та інших легких домішок, які не можна виокремити під час очищення зерна на зерноочисних машинах, піднімається на поверхню. Потім сплав із водою направляється у збірник із сітчастим дном.

Рис. 16.1 — Принципово-технологічна схема виробництва солоду із зернових культур

Залежно від низки чинників (вид обладнання, особливості зерна, характеристика солоду) практикують такі способи замо­чування зерна: повітряно-зрошувальний, повітряно-водяний та у безперервному потоці води й повітря. Найефективнішим є повітряно-зрошувальний спосіб замочування, який здійсню­ється безпосередньо у пневматичних апаратах, де зерно і про­рощується.

Для зрошування зерна розпиленою водою на механізмах для ворошіння солоду монтуються форсунки. Воду на форсунки пода­ють під тиском за допомогою гнучкого шланга. Витрати її за тако­го способу замочування зерна зменшуються порівняно з іншими способами. Зерно, згідно з технологічною інструкцією, почергово — то зрошується водою, то аерується кондиційованим повітрям.

Під час миття і замочування зерна в результаті поглинання колоїдами зерна вегетаційної вологи зернівка набухає і збіль­шується в об’ємі. Далі, після замочування, починається процес пророщування зерна. У цьому разі в зерні, що проростає при виробництві солоду в штучних умовах, відбуваються такі самі фізіологічні та біохімічні зміни, яків зерні, що росте в природ­них умовах (у ґрунті).

Зародок зерна під час пророщування збільшується у розмі­рах, а головний його корінець (паросток) пробиває оболонку й просувається між двома квітковими плівками. У подальшому із цього корінця з’являється кілька тоненьких нових корінців- паростків. Зародковий листочок (майбутня стеблина) прориває оболонку і просувається між ними по спинковому боку до вер­хівки зерна.

Під дією ферментів у зернівці під час її пророщування відбу­ваються глибокі морфологічні зміни, у результаті чого пом’як­шується і розчиняється міцна борошниста частина зерна (крох­маль). У процесі проростання зерна на ступінь його розрихлення значно впливає довкілля: аерація, температура, вологість ен­досперму тощо.

Невелика кількість вільних цукрів, амінокислот, пептидів і мінеральних речовин, які знаходяться у зернівці, розчиня­ється за допомогою вегетаційної води, що пробуджує до активної життєдіяльності зародок, який у перший період життя спожи­ває ці прості речовини для дихання й утворення нових структур. Вегетаційна вода в зерні сприяє дифузійним процесам і гідролі­зу високомолекулярних сполук, що здійснюється за допомогою ферментів. Активізації пасивних ферментів, що знаходяться в алейроновому шарі, і утворенню ферментів сприяють гормо- ноподібні речовини (з умістом гіберелінової кислоти), які нагро­маджуються у зародку і щитку та дифундують по всьому об’єму зернівки. Під час проростання зерна кількість гіберелінів збіль­шується і вони повністю забезпечують синтез таких ферментів, як а-амілази, пептидази та ендо-'у-глюканази.

Надзвичайно важливу роль під час пророщування зерна віді­грає вода, вміст якої протягом усього періоду біотехнологічного процесу повинен залишатися на рівні 42-47%. Вона є безпосе­реднім учасником гідролітичних реакцій, а також дисперсійним середовищем і транспортним знаряддям для всіх дифузійних процесів.

Оптимальною температурою для накопичення гідролітичних ферментів є 16-17° С.

Під час пророщування зерна значних змін зазнають білкові речовини, які частково гідролізуються до амінокислот. Згодом це суттєво позначається на активності ферментів, живленні дріжджів під час бродіння пива, а також на якісних показни­ках готового продукту.

Одне із найважливіших завдань солодування зерна — це підготовка крохмалю до дії амілаз при затиранні та часткове його оцукрення для живлення зародка, який є генератором спо­лук, що утворюють нові й активізують «сплячі» ферменти в зерні під час одержання солоду.

Під час пророщування зерна розщеплюється 15-18% крохма­лю. На життєдіяльність зародок використовує 4-5%, на побудо­ву нових тканин — 3-4% гідролізованого крохмалю (цукрів), 8-10% крохмалю, що залишився у вигляді цукрів у солоді, які зумовлюють солодкуватий смак і назву «солод».

Решта (близько 30% ) крохмалю у проростаючому зерні змі­нюється лише структурно, завдяки чому він стає доступним для дії амілаз при затиранні та перетворенні його в розчинні речовини (цукри).

Зерно пророщують до максимального нагромадження ак­тивних ферментів і розчинення ендосперму, тобто до досягнен­ня необхідних властивостей кінцевого продукту, який назива­ють свіжопророслим солодом. У спиртовій промисловості його використовують безпосередньо для оцукрення крохмалю і кар­топлі, а в пивоварній і при виробництві солодових екстрактів та концентратів — після сушіння і термічного оброблення.

Під час пророщування пивоварних ячменів з оптимальною кількістю білкових сполук (10-12% ) у перший період темпера­туру в шарі зерна підвищують до 17-18° С. У другий період шар зерна охолоджують до 12-13° С. За високої вологості зерна процес його розчинення, незважаючи на низьку температуру, стимулюється.

Велике значення для одержання солоду високої якості має повсякденний контроль вологості зерна. Тому дуже важливо під­тримувати досягнутий рівень його вологості (44—48%) протягом усієї фази розчинення ендосперму без змін, оскільки вона іс­тотно впливає на біохімічні перетворення речовин.

Важливу роль під час пророщування зерна відіграє також кисень, особливо в першій фазі росту, поки не з’являться про­ростки. Він бере участь в утворенні ряду ферментів, а також у розвитку зародка. Діоксид вуглецю, що виділяється в про­цесі дихання зерна, на ранній стадії біологічної фази пророщу­вання зерна викликає зниження життєвої активності зародка. На стадії розчинення підвищений уміст С02 до 8% інгібує ріст зерна, але розчинення й надалі триває успішно.

Стимулює нагромадження і активізацію ферментів у зерні, а також прискорює дію гідролітичних ферментів в ендоспермі застосування гіберелінів Аі, Аг, Аз. їх доза, яку додають у во­ду на останній стадії замочування зерна в кількості від 0,06 до 0,15 мг/кг, скорочує процес пророщування зерна на дві доби.

Повітряно-зрошувальний спосіб замочування зерна забезпе­чує ефективне видалення продуктів його життєдіяльності у біо­логічній фазі росту і є могутнім імпульсом до дії природних гіберелінів, які виробляє зародок при пробудженні до життя. Усе це також сприяє скороченню періоду пророщування.

Технологія свіжопророслого солоду у пневматичних апара­тах (ящикового типу зі шнековим перемішувачем, циліндророта- ційний горизонтальний апарат із сітчастою площиною системи «8ее§ег», апарат типу «пересувна грядка», апарат барабанного типу із плоским ситом, апарат барабанного типу із сітчастими трубами, апарат для виробництва солоду суміщеним способом — замочування, пророщування і сушіння в солодоростильних апаратах) характеризується як високоефективна та прогресив­на, що уможливлює одержання солоду високої якості з низькою собівартістю. Особливістю пневматичних солодовень є проро­щування зерна у високому шарі (до 1,5 м), розміщеному на го­ризонтальному ситі, через яке періодично продувається кон­диційоване повітря. Перемішується зерно спеціальними пристроями. Потік кондиційованого повітря повинен не тільки охолоджувати і зволожувати пророщуване зерно, а й видаляти із шару діоксид вуглецю та забезпечуваити його необхідною кількістю кисню.

Кондиційоване повітря, яким продувається пророщуване зер­но у солодоростильних пневматичних апаратах, має бути біоло­гічно чистим, з оптимальною температурою у відповідний мо­мент пророщування (від 8 до 16° С), повністю насиченим водою та без механічних забруднень.

Залежно від пори року повітря, яким продувається шар зер­на під час пророщування солоду в пневматичних солодовнях, потрібно нагрівати або охолоджувати і обов’язково підвищува­ти вологість в апаратах для кондиціювання до 97-100%,

На деяких підприємствах невеликої потужності для вироб­ництва із солоду пива, квасу, солодових і полісолодових концент­ратів використовують токові солодовні. Це класичний і найпрос­тіший тип солодовень, де процес солодорощення дуже просто регулюється й контролюється, але вони мають певні недоліки: висока собівартість солоду, низька питома продуктивність з оди­ниці площі, нераціональне використання приміщень, недо­статня механізація трудомістких процесів тощо. Із другого бо­ку, на типовій солодовні можна одержати солод високої якості.

Свіжопророслий солод непридатний для тривалого збері­гання; до того ж, він не має характерних якісних властивостей для виготовлення пива і солодових концентратів.

Сушіння і термічне оброблення свіжопророслого солоду слід проводити в такому режимі, щоб, за можливості, зберігати ак­тивність ферментів, необхідну в подальшому при виготовленні пивного сусла бажаного складу.

На першій стадії сушіння у солоді відбуваються життєві про­цеси. Зерно дихає і енергія дихання у цьому разі навіть значно зростає порівняно з процесом солодорощення. Подальше підви­щення температури і зниження вологості призводить до інак­тивації ферментів дихання і припинення життєдіяльності со­лоду. Гідролітичні ферменти діють досить активно, тому що температура для них наближається до оптимального значення. У солоді на першій стадії сушіння триває нагромадження про­дуктів гідролізу білків і вуглеводів (амінокислоти і цукри) — попередників ароматичних та барвних сполук.

У цілому свіжопророслий солод під час сушіння та термічного оброблення зазнає глибоких фізичних, фізіологічних і біохіміч­них змін, які залежать від температури сушильного агента, вмісту вологи в солоді (повинно бути оптимальне співвідно­шення між температурою, що підвищується, і вологістю, яка знижується) та умов процесу.

Частина високомолекулярних білків, які знаходяться в со­лоді, при сушінні коагулюють, що в подальшому позитивно по­значається на процесі освітлення сусла і пива. Проростки, які можуть надати пиву неприємного гіркого смаку, при сушінні стають крихкими й легко відокремлюються від зернівки.

Смак сухого солоду значною мірою залежить від меланої- динів — барвних та ароматичних речовин, які утворюються в результаті хімічних реакцій за підвищеної температури між цукрами й амінокислотами.

При сушінні солоду волога, яка легко вилучається із зерні­вок (до 10%), є гігроскопічною. Залишкова, яка міцно пов’яза­на з колоїдною структурою солоду, видаляється дуже важко. Це стадія термічного оброблення солоду, коли з’являються ха­рактерні його ознаки: аромат, колір і смак.

Залежно від біохімічних, фізичних і хімічних перетворень, весь процес сушіння і термічного оброблення солоду поділяєть­ся на три фази:

  1. Фізіологічна фаза, яка характеризується тим, що в цей період у солоді відбуваються процеси життєдіяльності. Вологість при цьому знижується від 50-40 до 30-20% . Триває біологіч­ний процес пророщування зерна. Фізіологічна фаза триває до 40-45° С. Нагромадження та активізація ферментів сприяють розчиненню ендосперму, що призводить до зростання вмісту амінокислот та цукрів. Тривалість фази — 10-12 год.

  2. Ферментативна фаза відбувається за підвищення темпе­ратури в шарі солоду від 40 до 70° С і зниження його вологості від 30-20 до 10-8% . Наприкінці фази всі життєві процеси в со­лоді практично припиняються. Колоїдна вода в зернівках за­лишається, а тому ферменти ще зберігають високу активність. На початку ферментативної фази мають місце гідролітичні процеси. Стають активнішими амілолітичні та протеолітичні ферменти. Оптимальна тривалість ферментативної фази стано­вить 5-7 год.

  3. Хімічна фаза характеризується повним припиненням фер­ментативних процесів та зниженням вологості солоду від 10 до 3% і здійснюється за температури 65° С і вище. Важливим хімічним процесом за цієї фази термічної обробки солоду є утво­рення барвних і ароматичних речовин — меланоїдинів, за ра­хунок складних реакцій між цукрами та амінокислотами. Три­валість хімічної фази становить 3-4 год.

Солодосушарки, які повністю забезпечують технологічні ви­моги до фізичних і біохімічних процесів сушіння та термічного оброблення солоду, поділяються на два типи: періодичної й без­перервної дій. До першого типу відносять горизонтальні одно-, дво- і триярусні сушарки, які сьогодні використовують на біль­шості підприємств України та Західної Європи. До другого ти­пу відносять вертикальні сушарки ЛСГА (Латвійської сільсь­когосподарської академії), карусельні УДУХТ (Українського державного університету харчових технологій) та інші.

Сушіння і термічне оброблення солоду на сушарках періодич­ної дії проводять з невеликими перервами для завантаження свіжопророслого і вивантаження сухого солоду. Період сушіння триває від 12 до 24 год, температура сушильного агента зміню­ється від 45 до 80-105° С залежно від виду солоду.

Найпродуктивнішими є одноярусні горизонтальні сушарки простої компактної конструкції. Свіжопророслий солод рівним шаром висотою до 1,5 м завантажують на решітку і сушать упродовж 16-18 год. Повний цикл усіх операцій, враховуючи завантаження, сушіння й термічне оброблення та вивантаження готового солоду, становить 24 год. У період термічного оброб­лення солоду (хімічна фаза) сушильний агент, який виходить із сушарки, має низький уміст вологи, тобто високі сушильні мож­ливості. Для підвищення ефективності роботи одноярусних су­шарок періодичної дії та економії енергоресурсів їх здвоюють. Сушильний агент після сушарки, де відбувається термічне об­роблення солоду, використовують для зневоднення (фізіологічна фаза) в іншій сушарці. Після закінчення процесу сушіння і тер­мічного оброблення солоду в першій сушарці, а також після вивантаження готового солоду й завантаження її свіжопророс- лим солодом технологічні функції сушильного агента зміню­ються. Його потік спрямовується із другої сушарки в першу.

У металевому корпусі сушарки солоду типу ЛСГА розміщені дві вертикальні сітчасті шахти, заповнені солодом, який безпе­рервним потоком опускається зверху донизу. Щоб не перешко­джати його переміщенню, відстань між ситами шахти донизу збільшується. Сушильний агент чотири рази зигзагоподібно проходить через шар солоду знизу доверху.

Але сушарки типу ЛСГА мають суттєві недоліки, низьку продуктивність, нерівномірний рух солоду, а отже, й нерівно­мірне сушіння і його термічне оброблення. Для таких сушарок характерна висока питома матеріаломісткість.

Із сучасних сушарок солоду економічнішими є карусельні безперервної дії, розроблені на кафедрі біотехнології продуктів бродіння НУХТ.

Після завантаження сушарки свіжопророслим солодом і ви­ведення її на оптимальний режим, технологічний процес су­шіння й термічного оброблення відбувається у щільному шарі, що переміщується зверху донизу. Сушильний агент пронизує шар солоду знизу доверху. Переміщення шару досягається за ра­хунок безперервного відбору в горизонтальній площині нижньо­го шару готового солоду гвинтовим конвеєром та одночасного поповнення верхнього шару сушарки свіжопророслим солодом через бункер-постачальник. Протитечієвий (шар солоду і су­шильний агент) безперервний процес сушіння солоду в кару­сельній сушарці дає змогу забезпечити біохімічні вимоги до оптимального співвідношення між температурою агента і во­логістю в кожному елементарному шарі. Це сприяє одержанню солоду високої якості.

Апаратурно-технологічна схема виробництва солоду і ячме­ню показана на рис. 16.2. Очищений і відсортований ячмінь зі збірника 1 направляється на автоматичні пропорційні ваги 2, звідки в апарат для миття зерна 3. Промите зерно за допомогою відпрацьованого насоса 4 надходить до апарата 5 для замочу­вання зерна до 40% вологи. Потім замочене зерно насосом 4 спрямовується в солодовирощувальний апарат 9, який за допо­могою відцентрового вентилятора 6 і камери кондиціонування 7 протягом 5-6 діб продувається вологим повітрям (для 100%) за температури 10-15° С. Пророслий солод за вологості 42-45% наджодить з апарата 9 у збірник солоду 10, а звідти в сушарку будь-якого типу 11. Зневоднений до 6% вологості і термічно об­роблений солод надходить до збірника сухого солоду 12, а звідти за допомогою норії 13 у збірник 16 і на ростковідбивну машину 15. Очищений від ростків солод через ваги 2 і збірник 12 за допомо­гою елеватора (норії) 13 спрямовується на конвеєр 14, а звід­ти — у збірник готового сухого солоду 17.

Відлежаний упродовж 1 місяця солод направляється на ви­робництво пива через елеватор 18, збірник 19, солодополіру- вальну машину 20, збірник 21 та ваги 2.