Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Домарецький.docx
Скачиваний:
33
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

§ 3.7. Концепція здорового способу життя

і проблема нешкідливості харчових продуктів

Концепція здорового способу життя людини передбачає по­стійне додержання правил зміцнення і збереження як індивіду­ального, так і суспільного здоров’я як основи продуктивної працездатності, що поєднується з розумним ставленням до при­роди та соціального середовища.

Сьогодні незбалансоване харчування перетворилося на ме­дичну проблему. В окремих регіонах зайву масу тіла мають 30% чоловіків, 50% жінок і 12% дітей. Установлено прямий зв’язок ожиріння із такими захворюваннями, як цукровий діабет, гіпер­тонічна хвороба, інфаркт міокарда і навіть рак. До 12% зайвої калорійності раціону в жінок зумовлено споживанням сахаро­зи, а в чоловіків — алкоголю.

Кожній людині варто уникати порушення структури хар­чування, регламентувати харчову цінність кожного харчового продукту і напою, тобто нормувати в кожному продукті вміст білків, жирів, вуглеводів, біологічно активних речовин і міне­ральних солей. На жаль, у діючих державних стандартах та ін­шій нормативно-технічній документації на сировину і продук­ти харчування, як правило, ці показники не нормуються.

У період життєдіяльності організм людини не тільки вико­нує роботу — в ньому постійно відбуваються процеси побудови і поповнення клітин і тканин тіла, а також їх компонентів. Для цього організму потрібен будівельний матеріал, що надходить тільки за умови повноцінного харчування. Деякі біологічно ак­тивні сполуки (гормони, коферменти тощо) в організмі людини утворюються зі специфічних речовин — вітамінів.

Тобто, харчування становить складний процес надходження, переварювання, усмоктування й асиміляції в організмі живиль­них речовин. Головним чинником нормальної життєдіяльності людини є забезпечення своєчасного надходження необхідних поживних речовин в оптимальній кількості. При цьому повинні виконуватися три обов’язкові умови: екологічно чиста і раціо­нальна технологія харчових продуктів і напоїв, за яких найбільше зберігаються поживні речовини і не утворюються шкідливі спо­луки, дотримання санітарно-гігієнічних правил готування і збе­рігання продуктів, екологічно чиста технологія харчової сирови­ни (зернових культур, овочів, фруктів, ягід, м’яса, риби тощо).

Нормальне харчування передбачає баланс надходження енер­гії відповідно до її витрат. Навіть у разі короткочасної нестачі калорійної їжі організм вимушено використовує свої поживні речовини, а за більш триваллї нестачі зменшується маса м’язів. За надмірного харчування частина жирів і вуглеводів відкла­дається як підшкірний жир, що супроводиться ожирінням. То­му в організм має надходити оптимальна кількість живильних речовин, які забезпечують основний обмін і баланс енергії.

На жаль, споживання населенням України харчових продук­тів не відповідає основам збалансованого й адекватного харчуван­ня. Часто порушується раціональне співвідношення незамінних для життєдіяльності людини речовин, не витримуються сані­тарні норми якості промислової сировини та харчових продук­тів. У стандартах якості повинні бути не тільки товарознавчі показники, а й хімічний склад, що характеризує харчову цін­ність продукту.

Головним у харчуванні є те, що харчові продукти не повинні чинити канцерогенної, токсичної, мутагенної або якоїсь іншої шкідливої дії на здоров’я людини при споживанні їх у загаль­ноприйнятій кількості. Критерії безпеки включають гранично припустимі концентрації забруднювачів мінеральної, хімічної і біологічної природи (пестицидів, токсичних елементів, нітратів і нітритів, антибіотиків, мікротоксинів, гормональних препа­ратів тощо), а також мікробіологічні показники. Під час роз­роблення нових технологій продуктів потрібно завжди орієнту­ватися на медико-біологічні нормативи.

Практичні питання стосовно харчування людини дотепер ґрунтувалися на теорії збалансованого харчування, яка віді­гравала важливу роль у розвитку принципів здорового способу життя, а також в організації раціонального харчування як ре­зультату впровадження теорії збалансованого харчування. На її основі розроблені раціони для різних груп населення, а також цілий комплекс технологій сільськогосподарських продуктів. Вони ґрунтуються на тому, що поліпшення властивостей їжі пов’язано зі збільшенням у ній умісту корисних харчових ре­човин і зі зменшенням частини баласту.

Надалі виявилося, що рафіновані продукти за багатьма озна­ками є дефектними, а насичена їжа стає додатковою причиною низки серйозних захворювань, які називають хворобами циві­лізації. Експериментально перевірені висновки теорії збалан­сованого харчування показали, що є потреба в новій теорії адек­ватного харчування.

Слід зауважити, що якщо теорія збалансованого харчуван­ня помилково розглядала баластові речовини (харчові волокна і т. ін.) як непотрібні, некорисні компоненти їжі, то теорія адек­ватного харчування розглядає їх як еволюційно важливий ком­понент їжі, необхідний для нормального функціонування шлун­ково-кишкового тракту й організму загалом.

В основу теорії адекватного харчування покладені такі ос­новні положення:

  1. Харчування підтримує молекулярний склад і компенсує енергетичні та пластичні витрати організму на основний об­мін, зовнішню роботу, ріст.

  2. Необхідними компонентами їжі є не тільки нутрієнтні, а й баластові речовини.

  3. Нормальне харчування зумовлено не одним потоком нут- рієнтів зі шлунково-кишкового тракту, а кількома потоками нутритивних і регуляторних речовин, що мають життєво важ­ливе значення.

  4. У метаболічному сенсі асимілюючий організм розгляда­ється як надорганізм.

  5. Є ендоекологія організму-хазяїна, що утворюється в його кишковику.

  6. Баланс харчових речовин досягається в результаті звільнен­ня нутрієнтів зі структури їжі під час ферментативного розкла­дання макромолекул (у низці випадків внутрішньоклітинного розкладання), а також у результаті синтезу нових речовин, зокрема незамінних.

Академік А. Покровський розробив концепцію адекватного харчування, сутність якої полягає в тому, що забезпечення нор­мальної життєдіяльності організму людини можливе за умови не тільки забезпечення його адекватною кількістю енергії та білка, а й дотримання досить суворих взаємозв’язків між чис­ленними незамінними чинниками харчування. Така концепція позначає пропорції окремих речовин у раціонах і розглядає су­му обмінних реакцій. Розвиток теорії адекватного харчування дає змогу з іншої точки зору поглянути на прикладні аспекти науки, тобто встановити, які сільськогосподарські культури й у якому співвідношенні варто вирощувати і переробляти, у зв’язку з чим виявилося, що потрібно збільшувати частину про­дуктів, які містять баластові речовини.

Відмова від рослинних продуктів — це втрата біологічно активних речовин, багато з яких мають антигіпоксичні, ан- тигіпертонічні, антиалергічні, антимутагенні, антипроменеві та інші корисні властивості. Рафінована їжа стала причиною ба­гатьох поширених серцево-судинних захворювань, хронічного бронхіту, емфіземи легень тощо. Для профілактики цих захво­рювань необхідно зменшувати споживання легкозасвоюваних, рафінованих вуглеводів і збільшувати частку свіжої рослинної їжі.

Першорядним у фізіології харчування є правильне співвід­ношення рослинних і тваринних продуктів. Споживання тільки рослинної їжі, так само, як і тваринної, має низку негативних чинників. Цінність м’яса полягає в тому, що воно містить значну кількість незамінних амінокислот, а також повноцінних тва­ринних білків, із яких організм будує гормони, тканини, фермен­ти. Однак надмірне споживання м’ясних продуктів призводить до порушення обмінних процесів і перевантаження організму пуриновими основами та іншими неотруйними речовинами, а тваринних жирів — до підвищення в крові холестерину.

З іншого боку, без достатньої кількості доброякісної рос­линної їжі неможливе правильне фізіологічно повноцінне хар­чування. Чимало людей страждають нині від неякісної рослинної їжі або її нестачі. Відчувається гострий дефіцит украй необхід­них для організму біологічно активних речовин, що містяться у продуктах рослинного походження. До них належать вітамі­ни, макро- і мікроелементи, органічні кислоти, фітонциди, пектинові речовини, клітковина тощо.

У сучасних екологічних умовах значно зросло значення овочів і фруктів, тому що вони сприяють боротьбі з несприятливими чинниками, що інтенсивно діють на людину. Це гіпомнезія (зниження фізичного навантаження), перенапруження нерво­вої системи, прихована вітамінна недостатність, підвищення окиснювання внутрішнього клітинного жиру. Достатньо ска­зати, що овочі гальмують розвиток атеросклерозу і гіперто­нічної хвороби, регулюють травлення.

Цінність рослинної їжі полягає в тому, що вона містить май­же всі живильні і біологічно активні речовини, потрібні для нормального функціонування систем і органів людини. Вода, що міститься в овочах і плодах (до 90%), з розчиненими в ній мінеральними солями, швидко виводиться з організму разом із продуктами обміну. Крім того, овочі й плоди містять ефірні олії, що мають дезінфікуючу й антисептичну дію, в них багато орга­нічних кислот, що стимулюють виділення травних соків і по­ліпшують кишкову перистальтику. Дубильні речовини різної природи, що утримуються у плодах і овочах, діють протиза­пально, а клітковина запобігає розвитку атеросклерозу. У рос­линних продуктах багато розчинних вуглеводів і крохмалю, що легко засвоюються. Пектинові речовини і фітонциди діють знезаражувально. Пектинові речовини, до того ж, сприяють виведенню радіонуклідів із організму. Рослинна їжа має вели­кий об’єм, додає відчуття ситості, має енергетичну цінність, що сприяє схудненню при ожирінні. Велика кількість клітковини стимулює перистальтику кишківника і регулює його звільнен­ня при хронічних закрепах.

Суто рослинні дієти з лікувальною та профілактичною ме­тою призначають при гіпертонічній хворобі, нирковій і серце­во-судинній недостатності, ожирінні й подагрі. Вегетаріанська їжа забезпечує швидке зменшення кількості азотистих шлаків при ниркових хворобах, зниження артеріального тиску. Ліку­вальне харчування повинен призначати тільки лікар-дієтолог.

Рослинну їжу варто вживати у свіжому вигляді або після не­значного кулінарного оброблення. Сира рослинна їжа має гарні смакові якості, зменшує гнильні процеси в кишковику.

Певні вимоги ставляться до харчування новонароджених ді­тей, які мають ще недосконалу систему травлення. Материнсь­ке молоко — це ідеальний продукт, що містить усі необхідні речовини для життя і здоров’я дитини. До його складу входять білки, а також незамінні жирні кислоти, вуглеводи, мікро- і мак­роелементи. Материнське молоко містить велику кількість ан­титіл, ферментів.

На жаль, часто матері з різних причин не мають можливос­ті годувати дитину груддю. У зв’язку з цим потрібні спеціальні продукти — замінники жіночого молока, основою яких є коро­в’яче молоко, що за своїм складом трохи відрізняється від мате­ринського.

Потреба дитини від 1 до 13 років у білках становить від 50 до 93 г/добу, жирах — від 53 до 93 г, у вуглеводах — від 212 до 370 г, енергетичній цінності — від 540 до 2 700 ккал, а матерів- годувальниць — до 3 000 ккал. У цей період підвищена добова потреба у білках: для вагітних — 100 г, для матерів-годуваль- ниць — 112 г, а також у вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах.

За винятком материнського молока у природі немає про­дукту, що містив би всі необхідні для людини компоненти. Тому раціон людини має бути різноманітним. Можна навести безліч прикладів, коли люди страждали від різних хвороб тільки то­му, що їхня їжа була однотипною.

Надзвичайно важливим є питання щодо хімічного складу хар­чових продуктів і режим харчування для молоді у шкільні й сту­дентські роки. Утім, суттєвіші проблеми, пов’язані з харчуван­ням, виникають у людей похилого віку. І якби вони завжди звертали увагу на сучасні наукові рекомендації, то могли б не тільки поліпшити стан свого здоров’я, а й підвищити працездат­ність і забезпечити активне довголіття.

Кожна людина у будь-якому віці має усвідомити суттєвість процесу обміну речовин і дотримуватися відповідних принципів у своєму повсякденному житті. Йдеться про культуру харчуван­ня, що передбачає суворе виконання наукових рекомендацій на всіх етапах виробництва й оброблення харчових продуктів за умови дотримання гігієнічних і біологічних правил. Найпошире­нішою, як було зазначено, є теорія збалансованого харчування, яка стала основою у становленні сучасних поглядів на здоровий спосіб життя й організацію промислових технологій, пов’язаних із забезпеченням населення харчовими продуктами. Як розвиток цієї теорії можна розглядати всі основні досягнення в галузі сучасних харчових технологій. Сюди можна віднести створен­ня різноманітних раціонів харчування, технологій переробки сільськогосподарських культур, готування очищеного борош­на і хліба, рафінованого цукру, соків та інших продуктів.

Установлено, що рафінована їжа є додатковим чинником ризику появи багатьох серйозних захворювань, зокрема так зва­них хвороб цивілізації. У зв’язку з цим, останнім часом набула поширення теорія адекватного харчування. В її основі — уяв­лення про внутрішню екологію (ендоекологію) людини. Розвиток названої теорії відбувається за трьома взаємно доповнюючими один одного напрямами: регуляторні речовини (гормоноутворю- вання сполук і безпосередньо гормони); вторинні харчові сполу­ки, що утворюються з баластових речовин під дією мікрофлори кишківника; токсичні речовини, що утворюються з деяких компонентів їжі, продуктів господарської діяльності людини (пестициди, нітрити тощо), а також токсинів патогенної мік­рофлори кишковика.

Перевага теорії адекватного харчування полягає у принципо­во іншому співвідношенні баластових речовин, що нею розгляда­ються як важливий компонент їжі, необхідний для нормального функціонування травного тракту й організму загалом. Крім цього, зазначена теорія передбачає диференційований підхід до харчування населення різних вікових груп, зокрема дорослих, людей похилого віку, що дає змогу поліпшити їхнє здоров’я, під­вищити працездатність, запобігти процесам передчасного старін­ня, досягти активного довголіття. Теорія адекватного харчування включає основні аспекти збалансованого харчування як свою складову частину, але дає можливість повніше осягнути пробле­му харчування і розробити основні рекомендації щодо раціональ­ного харчування населення.

Найважливішим аспектом харчування населення є проблема нешкідливості продуктів і напоїв. Вона є найістотнішою, хоча й недостатньо вивченою. Таке положення пов’язане з тим, що більшість сполук залежно від їх кількості можуть мати як позитивну, так і негативну дію на організм людини. Крім цьо­го, маз значення також їх співвідношення у харчових продук­тах і асортимент останніх.

При розгляді безпеки харчових продуктів упроваджено по­няття «критерій ризику». Відзначається, що абсолютна безпека харчування неможлива через відсутність таких компонентів харчових продуктів, які б не були небезпечними для тієї або іншої частини населення. Визначено п’ять класів розподілу критеріїв ризику: мікробного походження, живильних речовин, забруд­нення навколишнього середовища, природного походження, харчові добавки і барвники. Головним потенційним джерелом небезпеки харчових продуктів є мікробне зараження і дисба­ланс живильних речовин.

В Україні це положення обтяжене незадовільним екологіч­ним станом і низьким матеріальним рівнем населення, що не дає змоги мати повноцінний раціон харчування.

Із наявних поживних речовин найпоширенішими є вугле­води. Так, розчинені сухі речовини напоїв на 90% і більше пред­ставлені простими цукрами. Вуглеводи забезпечують від 50 до 75% енергетичних потреб людини, що свідчить про їхню важ­ливу роль у харчуванні.

І все ж превалює думка, за якою рекомендується зменшити споживання вуглеводів, особливо сахарози. Наводяться дані про вплив сахарози на виникнення і розвиток атеросклерозу крово­носних судин, алергійних захворювань, цукрового діабету і вза­галі порушення обміну речовин.

Із наведених даних можна зробити висновок, що в цьому разі мають значення два чинники: індивідуальність у добовій потребі вуглеводів і ступінь рафінованості їх основного джере­ла — сахарози.

Таким чином, обов’язковою умовою під час розроблення но­вих харчових продуктів і напоїв є дотримання науково обґрунто­ваних співвідношень живильних речовин у продукті. При цьому слід виходити з добового раціону і місця в ньому нового продукту.

Найбільшу небезпеку в харчових продуктах має хвороботвор­на мікрофлора. До неї належить багато видів патогенних і умовно- патогенних мікроорганізмів. До патогенних мікроорганізмів відносять ті з них, які безпосередньо спричинюють захворю­вання, а до умовно-патогенних — мікроорганізми, що можуть стати хвороботворними (патогенними) за певних умов навколиш­нього середовища, внутрішньої екології шлунково-кишкового тракту тощо.

За своїми ознаками і походженням харчові отруєння мік­робного походження поділяють, у свою чергу, на харчові інток­сикації (токсикози) і харчові токсикоінфекції. До токсикозів належать ботулізм (збудник Clostridium botulinum), стафілококо­ва інтоксикація (її збудників відносять до роду Staphylococcus) і грибкові інтоксикації (збудник — грибок роду Fusarium). Ос­тання становить особливу небезпеку для напоїв із зернових культур, на яких фузаріум добре розвивається з утворенням термостабільного токсину.

Токсикоінфекції бувають паратифозного характеру (збуд­ник — паличка роду Salmonella) і викликані умовно-патоген­ними бактеріями, до яких також належать мікроорганізми нормальної мікрофлори кишковика людини: паличка протея Proteus vulgaris, кишкова паличка Eschrichia Coli, бактерії Clost­ridium perfringens тощо. Харчовими інфекціями є захворюван­ня, за яких харчовий продукт слугує передавальним джерелом патогенних мікробів, що містяться, але не розвиваються в ньо­му. Інфекції виникають тільки за наявності живих клітин мікробів. До харчових інфекцій належать черевний тиф і пара­тифи (збудник — бактерії роду Salmonella), туберкульоз (збуд­ник — паличка Mycobacterium tuberculosis) бактеріальну ди­зентерію (паличка роду Shigella), сибірську виразку (паличка Bacillius anthracis) тощо.

Безалкогольні напої, особливо збагачені біологічно-активни­ми речовинами, є сприятливим середовищем для розвитку пато­генних мікроорганізмів у напої. При цьому вони часто не виявля­ють себе як харчові отруєння, а, проживаючи у травному тракті, продукують мікродозитоксини, що, у свою чергу, є каталізато­рами тяжких і небезпечних захворювань, прямо не пов’язаних із токсикозами. Крім цього, може погіршитися загальний стан здоров’я, порушитися нормальна робота систем організму.

Тому особливо актуальним є завдання, пов’язане з наданням корисній мікрофлорі харчових продуктів (за її наявності) анта­гоністичних властивостей стосовно шкідливої хвороботворної мікрофлори. Такими харчовими продуктами можуть бути фер­ментовані безалкогольні напої (безалкогольні напої шумування), зокрема такий найпоширеніший їх представник, як хлібний квас. Це практично єдина група напоїв, яка передбачає викорис­тання не тільки натуральної сировини, а й корисних і неза­мінних для організму людини мікроорганізмів, що містяться у готовій продукції в життєздатному стані й відомі своїм анта­гонізмом до сторонньої мікрофлори. Але, на жаль, розробленню нових технологій таких напоїв, їх популяризації приділяється вкрай мало уваги. Розроблення нових технологій ферментова­них напоїв із виділенням і добором нових високоефективних штамів мікроорганізмів з підвищеною антагоністичною здат­ністю до сторонньої мікрофлори є невідкладним завданням пи- вобезалкогольної галузі харчової промисловості.

При цьому потрібен комплексний підхід, який би врахову­вав усі аспекти біологічної дії продуктів життєдіяльності куль­тур мікроорганізмів у напої.

Забезпечення нешкідливості харчових продуктів має бути визначальною вимогою при їх розробленні та виробництві. При цьому варто ретельно проаналізувати склад і технологію задля убезпечення. Досвід виробництва харчових продуктів свідчить, що нехтування цими вимогами призводить до нівелювання ко­рисних властивостей навіть повноцінних за змістом біологічно- активних речовин продуктів. Ще більшою мірою це стосується продуктів лікувально-профілактичного призначення.