- •§1.1. Сучасний стан харчової промисловості України
- •§ 1.2. Продукти в харчуванні людини
- •§ 1.3. Адекватне екологічно чисте харчування
- •§ 1.4. Роль основних біотехнологічних процесів при виробництві харчових продуктів
- •§ 2.1. Ринкові форми господарювання в харчовій і переробній промисловості
- •§ 2.2. Основні фонди і виробничі потужності галузі
- •§ 2.3. Фондовіддача основних фондів, оборотні засоби та ефективність капітальних вкладень
- •§ 2.4. Собівартість продукції і фактори, що впливають на її зниження
- •§ 2.6. Трудові ресурси підприємств харчової і переробної промисловості
- •§ 2.5. Ціноутворення в економіці харчової і переробної промисловості
- •§ 2.7. Оподаткування
- •§ 2.8. Маркетинг
- •§ 3.1. Науково-технічний прогрес і екологічна обстановка у харчовій промисловості
- •§ 3.2. Запобігання зараженню харчової сировини та продуктів харчування шкідливими речовинами
- •§ 3.3. Види забруднення харчової сировини і продуктів харчування шкідливими речовинами та їх вплив на організм людини
- •§ 3.4. Екологічно чисті продукти харчування
- •§ 3.5. Принципи контролю і шляхи зниження шкідливих речовин у харчовій сировині та продуктах харчування
- •§ 3.6. Основні принципи виведення шкідливих речовин із організму людини
- •§ 3.7. Концепція здорового способу життя
- •§ 3.8. Харчові продукти з добавками рослинного походження для оздоровчого харчування
- •§ 4.1. Роль води в організмі людини
- •§ 4.2. Домішки води
- •§ 4.3. Показники якості води
- •§ 4.4. Вимоги до води для виробництва харчових продуктів
- •§ 4.5. Вимоги до води технічного призначення
- •§ 4.6. Способи підготовки води технологічного призначення
- •§ 5.1. Загальні відомості про зерно,
- •§ 6.1. Сировина та асортимент продукції
- •§ 6.2. Принципово-технологічна схема виробництва борошна
- •§ 7.1. Асортимент круп і сировина для їх виробництва
- •§ 7.2. Хімічний склад круп та норми виходу продукції
- •7.3. Технологія круп
- •§ 7.4. Технологія окремих культур при виробництві крупи
- •§ 7.5. Технологія пластівців і швидкорозварюваних круп, толокна та борошна для дієтичного харчування
- •§ 8.1. Сировина для виробництва хлібобулочних виробів та їх асортимент
- •§ 8.2. Технологія хліба
- •Макаронних виробів
- •§ 9.1. Асортимент, значення та властивості макаронних виробів
- •§ 9.2. Харчова сировина для виготовлення макаронних виробів
- •§ 9.3. Технологія макаронних виробів
- •§ 9.4. Міні-підприємства з виробництва макаронних виробів
- •§ 10.1. Сировина для виробництва цукру
- •§ 10.2. Технологія цукру
- •§ 11.1. Сировина й асортимент кондитерських виробів
- •§ 11.2. Технологія карамелі
- •§11.3. Технологія шоколаду
- •§ 11.4. Технологія цукерок
- •§ 11.5. Технологія мармеладу та пастили
- •§ 11.6. Технологія борошняних кондитерських виробів
- •Молочних виробів
- •§ 12.1. Склад і властивості молока
- •§ 12.2. Механічне та теплове оброблення молока
- •§ 12.3. Технологія незбираномолочних продуктів
- •§ 12.4. Кисломолочні продукти
- •§ 12.5. Морозиво
- •§ 12.6. Технологія вершкового масла
- •§ 12.7. Технологія натуральних сирів
- •§ 12.8. Технологія молочних консервів
- •§ 12.9. Технологія сиру (твердого, плавленого і кисломолочного)
- •§ 13.1. М’ясо-жирове виробництво
- •§ 13.2. Технологія первинної переробки забійних тварин
- •§ 13.3. Переробка забійних тварин
- •§ 13.4. Технологія первинної переробки птиці
- •§ 13.5. Ковбасне виробництво
- •§ 13.6. Виробництво банкових м’ясних консервів
- •§ 13.7. Оцінювання якості м’яса та м’ясних продуктів
- •§ 14.1. Властивості та галузі використання етилового спирту
- •§ 14.2. Сировина та допоміжні матеріали для виробництва етилового спирту
- •§ 14.3. Мікробіологічні основи спиртового виробництва
- •§ 14.4. Технологія спиртової бражки із крохмапевмісної сировини
- •§ 14.5. Технологія спиртової бражки з меляси
- •§ 14.6. Перегонка бражки і ректифікація спирту
- •§ 14.9. Актуальні проблеми технології етилового спирту
- •§ 15.1. Технологія горілки
- •§ 15.2. Технологія лікеро-горілчаних напоїв
- •§ 15.3. Вода в лікеро-горілчаному виробництві
- •§ 16.1. Сировина для виробництва солоду
- •§ 16.2. Технологія солоду із зернових культур
- •§ 16.3. Технологія спеціальних солодів із ячменю
- •§ 16.4. Технологія житнього солоду
- •§ 16.5. Технологія солоду сої
- •§ 16.6. Технологія солоду із тритикале
- •§ 16.7. Оцінювання якості солоду
- •§ 17.1. Сировина для виробництва пива
- •§ 17.2. Значення та властивості пива
- •§ 17.3. Технологія пива
- •§ 17.4. Оцінювання якості пива
- •§ 17.5. Міні-пивоварні
- •§ 18.1. Сировина для виробництва вин і коньяків
- •§ 18.2. Харчові та лікувальні властивості вин
- •§ 18.3. Загальна технологія вин
- •§ 18.4. Технологія білих столових вин (спеціальна технологія)
- •§ 18.5. Технологія червоних столових вин (спеціальна технологія)
- •§ 18.6. Технологія міцних і десертних вин
- •§ 18.7. Технологія шампанських та ігристих вин
- •§ 18.8. Технологія коньяку
- •§ 18.9. Оцінювання якості вин і коньяків
- •Розділ 19. Технологія плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.1. Класифікація напоїв
- •§ 19.2. Сировина для одержання плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.3. Технологія плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.4. Ідентифікація та експертиза
- •§ 20.1. Значення і властивості плодово-ягідних напоїв та екологічні вимоги до їх виробництва
- •§ 20.2. Загальна технологія плодово-ягідних соків
- •§ 20.3. Особливості технології освітлених соків
- •§ 20.4. Особливості технології неосвітлених соків
- •§ 20.5. Оцінювання якості плодово-ягідних напоїв
- •§ 21.1. Класифікація та склад безалкогольних напоїв
- •§ 21.2. Асортимент і характеристика безалкогольних напоїв
- •§ 21.3. Технологічні схеми безалкогольних напоїв
- •§ 21.4. Технологія сухих безалкогольних напоїв
- •§ 21.5. Мінеральні води
- •§ 21.6. Технологія напоїв як продуктів бродіння
- •§ 21.7. Технологія хлібного квасу
- •§ 21.8. Приготування безалкогольних напоїв на основі хлібної сировини
- •§ 21.9. Ідентифікація та експертиза безалкогольних напоїв
- •§ 21.10. Способи підвищення стійкості напоїв під час зберігання
- •§ 22.1. Технологія екстрактів і концентратів із солоду
- •§ 22.2. Технологія екстрактів із лікарських рослин
- •§ 23.3. Технологія пектину із суцвіття кошиків соняшнику
- •§ 23.4. Застосування пектину
- •§ 25.1. Соя — унікальна продовольча рослина
- •§ 25.2. Уміст поживних речовин і хімічний склад сої
- •§ 25.3. Технологія соєвого харчового білка
- •§ 25.4. Технологія основних
- •§ 25.5. Ферментовані харчові продукти із сої
- •§ 25.6. Харчові продукти із соєвим білком
- •§ 25.7. Значення сої для здоров’я людини
- •§ 26.1. Характеристика сировини для виробництва олії та асортимент продукції
- •§ 26.2. Технологія олії
- •§ 26.3. Рафінування олії
- •§ 26.4. Гідрогенізація жирів
- •§ 26.5. Технологія маргарину
- •§ 27.1. Сировина для виробництва крохмалю, показники якості сировини та готової продукції
- •§ 27.2. Технологія крохмалю
- •§ 27.3. Технологія крохмальної патоки
- •§ 28.1. Сировина для виробництва консервів та їх асортимент
- •§ 28.2. Способи консервування
- •§ 28.3. Технологія консервів
- •§ 28.4. Контроль якісних показників консервів
- •§ 29.1. Класифікація харчових добавок
- •§ 29.2. Добавки, що регулюють консистенцію продуктів
- •§ 29.3. Речовини, що сприяють
- •§ 29.4. Добавки (речовини), що пришвидшують і полегшують технологічні процеси
- •§ 30.1. Значення біологічно активних добавок у житті людини
- •§ 30.2. Основні біологічно активні добавки до харчових продуктів
- •§ 30.3. Бад із рослинної сировини
- •§ 30.4. Біологічно активні добавки китайської корпорації «Тяньші»
- •§ 31.1. Загальні актуальні проблеми технологій
- •§ 31.2. Перспективи ресурсо- та енергозбереження у харчовій промисловості
- •§ 31.3. Шляхи ресурсо-енергозбереження у харчовій промисловості та перспективні джерела енергоресурсів
- •§ 31.4. Актуальні проблеми у виноградарстві та виноробстві
- •§ 31.5. Перспективи виробництва ферментних препаратів
- •§ 31.6. Актуальні проблеми при виробництві хлібоконцентратів, хлібопродуктів і комбікормів
- •§ 31.7. Актуальні проблеми технології лікеро-горілчаних виробів
- •§ 31.8. Актуальні проблеми вирощування буряків та їх перероблення на цукор
- •§ 31.9. Актуальні проблеми виробництва пивоварного солоду
- •§ 31.10. Актуальні проблеми виробництва пива
- •§ 31.11. Актуальні проблеми безалкогольної промисловості
- •§ 31.12. Актуальні проблеми технології пектину та кальцієво-фосфорних сполук
- •§ 31.13. Актуальні проблеми виробництва продуктів із бобових культур
- •§ 31.14. Актуальні проблеми технології кондитерських виробів
- •§ 31.15. Актуальні проблеми
- •§ 31.16. Актуальні проблеми
- •§ 31.17. Актуальні проблеми технології консервів
- •§ 31.18. Актуальні проблеми технології макаронних виробів
- •§ 31.19. Актуальні проблеми технології плодово-ягідних напоїв
- •§ 31.20. Актуальні проблеми олієжирової галузі харчової промисловості
- •§ 31.21. Актуальні проблеми очищення
- •Класифікація процесів вилучення домішок із води згідно з їх фазово-дисперсним станом
- •§ 31.22. Перспективи ефективного використання відходів харчової промисловості
- •§ 31.23. Перспективні технології оброблення
- •Загальні технології харчових виробництв
- •03115, М. Київ, вул. Львівська, 23, тел. (044) 424-40-69 Свідоцтво про державну реєстрацію дк № 405 від 06.04.01
§ 3.7. Концепція здорового способу життя
і проблема нешкідливості харчових продуктів
Концепція здорового способу життя людини передбачає постійне додержання правил зміцнення і збереження як індивідуального, так і суспільного здоров’я як основи продуктивної працездатності, що поєднується з розумним ставленням до природи та соціального середовища.
Сьогодні незбалансоване харчування перетворилося на медичну проблему. В окремих регіонах зайву масу тіла мають 30% чоловіків, 50% жінок і 12% дітей. Установлено прямий зв’язок ожиріння із такими захворюваннями, як цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда і навіть рак. До 12% зайвої калорійності раціону в жінок зумовлено споживанням сахарози, а в чоловіків — алкоголю.
Кожній людині варто уникати порушення структури харчування, регламентувати харчову цінність кожного харчового продукту і напою, тобто нормувати в кожному продукті вміст білків, жирів, вуглеводів, біологічно активних речовин і мінеральних солей. На жаль, у діючих державних стандартах та іншій нормативно-технічній документації на сировину і продукти харчування, як правило, ці показники не нормуються.
У період життєдіяльності організм людини не тільки виконує роботу — в ньому постійно відбуваються процеси побудови і поповнення клітин і тканин тіла, а також їх компонентів. Для цього організму потрібен будівельний матеріал, що надходить тільки за умови повноцінного харчування. Деякі біологічно активні сполуки (гормони, коферменти тощо) в організмі людини утворюються зі специфічних речовин — вітамінів.
Тобто, харчування становить складний процес надходження, переварювання, усмоктування й асиміляції в організмі живильних речовин. Головним чинником нормальної життєдіяльності людини є забезпечення своєчасного надходження необхідних поживних речовин в оптимальній кількості. При цьому повинні виконуватися три обов’язкові умови: екологічно чиста і раціональна технологія харчових продуктів і напоїв, за яких найбільше зберігаються поживні речовини і не утворюються шкідливі сполуки, дотримання санітарно-гігієнічних правил готування і зберігання продуктів, екологічно чиста технологія харчової сировини (зернових культур, овочів, фруктів, ягід, м’яса, риби тощо).
Нормальне харчування передбачає баланс надходження енергії відповідно до її витрат. Навіть у разі короткочасної нестачі калорійної їжі організм вимушено використовує свої поживні речовини, а за більш триваллї нестачі зменшується маса м’язів. За надмірного харчування частина жирів і вуглеводів відкладається як підшкірний жир, що супроводиться ожирінням. Тому в організм має надходити оптимальна кількість живильних речовин, які забезпечують основний обмін і баланс енергії.
На жаль, споживання населенням України харчових продуктів не відповідає основам збалансованого й адекватного харчування. Часто порушується раціональне співвідношення незамінних для життєдіяльності людини речовин, не витримуються санітарні норми якості промислової сировини та харчових продуктів. У стандартах якості повинні бути не тільки товарознавчі показники, а й хімічний склад, що характеризує харчову цінність продукту.
Головним у харчуванні є те, що харчові продукти не повинні чинити канцерогенної, токсичної, мутагенної або якоїсь іншої шкідливої дії на здоров’я людини при споживанні їх у загальноприйнятій кількості. Критерії безпеки включають гранично припустимі концентрації забруднювачів мінеральної, хімічної і біологічної природи (пестицидів, токсичних елементів, нітратів і нітритів, антибіотиків, мікротоксинів, гормональних препаратів тощо), а також мікробіологічні показники. Під час розроблення нових технологій продуктів потрібно завжди орієнтуватися на медико-біологічні нормативи.
Практичні питання стосовно харчування людини дотепер ґрунтувалися на теорії збалансованого харчування, яка відігравала важливу роль у розвитку принципів здорового способу життя, а також в організації раціонального харчування як результату впровадження теорії збалансованого харчування. На її основі розроблені раціони для різних груп населення, а також цілий комплекс технологій сільськогосподарських продуктів. Вони ґрунтуються на тому, що поліпшення властивостей їжі пов’язано зі збільшенням у ній умісту корисних харчових речовин і зі зменшенням частини баласту.
Надалі виявилося, що рафіновані продукти за багатьма ознаками є дефектними, а насичена їжа стає додатковою причиною низки серйозних захворювань, які називають хворобами цивілізації. Експериментально перевірені висновки теорії збалансованого харчування показали, що є потреба в новій теорії адекватного харчування.
Слід зауважити, що якщо теорія збалансованого харчування помилково розглядала баластові речовини (харчові волокна і т. ін.) як непотрібні, некорисні компоненти їжі, то теорія адекватного харчування розглядає їх як еволюційно важливий компонент їжі, необхідний для нормального функціонування шлунково-кишкового тракту й організму загалом.
В основу теорії адекватного харчування покладені такі основні положення:
Харчування підтримує молекулярний склад і компенсує енергетичні та пластичні витрати організму на основний обмін, зовнішню роботу, ріст.
Необхідними компонентами їжі є не тільки нутрієнтні, а й баластові речовини.
Нормальне харчування зумовлено не одним потоком нут- рієнтів зі шлунково-кишкового тракту, а кількома потоками нутритивних і регуляторних речовин, що мають життєво важливе значення.
У метаболічному сенсі асимілюючий організм розглядається як надорганізм.
Є ендоекологія організму-хазяїна, що утворюється в його кишковику.
Баланс харчових речовин досягається в результаті звільнення нутрієнтів зі структури їжі під час ферментативного розкладання макромолекул (у низці випадків внутрішньоклітинного розкладання), а також у результаті синтезу нових речовин, зокрема незамінних.
Академік А. Покровський розробив концепцію адекватного харчування, сутність якої полягає в тому, що забезпечення нормальної життєдіяльності організму людини можливе за умови не тільки забезпечення його адекватною кількістю енергії та білка, а й дотримання досить суворих взаємозв’язків між численними незамінними чинниками харчування. Така концепція позначає пропорції окремих речовин у раціонах і розглядає суму обмінних реакцій. Розвиток теорії адекватного харчування дає змогу з іншої точки зору поглянути на прикладні аспекти науки, тобто встановити, які сільськогосподарські культури й у якому співвідношенні варто вирощувати і переробляти, у зв’язку з чим виявилося, що потрібно збільшувати частину продуктів, які містять баластові речовини.
Відмова від рослинних продуктів — це втрата біологічно активних речовин, багато з яких мають антигіпоксичні, ан- тигіпертонічні, антиалергічні, антимутагенні, антипроменеві та інші корисні властивості. Рафінована їжа стала причиною багатьох поширених серцево-судинних захворювань, хронічного бронхіту, емфіземи легень тощо. Для профілактики цих захворювань необхідно зменшувати споживання легкозасвоюваних, рафінованих вуглеводів і збільшувати частку свіжої рослинної їжі.
Першорядним у фізіології харчування є правильне співвідношення рослинних і тваринних продуктів. Споживання тільки рослинної їжі, так само, як і тваринної, має низку негативних чинників. Цінність м’яса полягає в тому, що воно містить значну кількість незамінних амінокислот, а також повноцінних тваринних білків, із яких організм будує гормони, тканини, ферменти. Однак надмірне споживання м’ясних продуктів призводить до порушення обмінних процесів і перевантаження організму пуриновими основами та іншими неотруйними речовинами, а тваринних жирів — до підвищення в крові холестерину.
З іншого боку, без достатньої кількості доброякісної рослинної їжі неможливе правильне фізіологічно повноцінне харчування. Чимало людей страждають нині від неякісної рослинної їжі або її нестачі. Відчувається гострий дефіцит украй необхідних для організму біологічно активних речовин, що містяться у продуктах рослинного походження. До них належать вітаміни, макро- і мікроелементи, органічні кислоти, фітонциди, пектинові речовини, клітковина тощо.
У сучасних екологічних умовах значно зросло значення овочів і фруктів, тому що вони сприяють боротьбі з несприятливими чинниками, що інтенсивно діють на людину. Це гіпомнезія (зниження фізичного навантаження), перенапруження нервової системи, прихована вітамінна недостатність, підвищення окиснювання внутрішнього клітинного жиру. Достатньо сказати, що овочі гальмують розвиток атеросклерозу і гіпертонічної хвороби, регулюють травлення.
Цінність рослинної їжі полягає в тому, що вона містить майже всі живильні і біологічно активні речовини, потрібні для нормального функціонування систем і органів людини. Вода, що міститься в овочах і плодах (до 90%), з розчиненими в ній мінеральними солями, швидко виводиться з організму разом із продуктами обміну. Крім того, овочі й плоди містять ефірні олії, що мають дезінфікуючу й антисептичну дію, в них багато органічних кислот, що стимулюють виділення травних соків і поліпшують кишкову перистальтику. Дубильні речовини різної природи, що утримуються у плодах і овочах, діють протизапально, а клітковина запобігає розвитку атеросклерозу. У рослинних продуктах багато розчинних вуглеводів і крохмалю, що легко засвоюються. Пектинові речовини і фітонциди діють знезаражувально. Пектинові речовини, до того ж, сприяють виведенню радіонуклідів із організму. Рослинна їжа має великий об’єм, додає відчуття ситості, має енергетичну цінність, що сприяє схудненню при ожирінні. Велика кількість клітковини стимулює перистальтику кишківника і регулює його звільнення при хронічних закрепах.
Суто рослинні дієти з лікувальною та профілактичною метою призначають при гіпертонічній хворобі, нирковій і серцево-судинній недостатності, ожирінні й подагрі. Вегетаріанська їжа забезпечує швидке зменшення кількості азотистих шлаків при ниркових хворобах, зниження артеріального тиску. Лікувальне харчування повинен призначати тільки лікар-дієтолог.
Рослинну їжу варто вживати у свіжому вигляді або після незначного кулінарного оброблення. Сира рослинна їжа має гарні смакові якості, зменшує гнильні процеси в кишковику.
Певні вимоги ставляться до харчування новонароджених дітей, які мають ще недосконалу систему травлення. Материнське молоко — це ідеальний продукт, що містить усі необхідні речовини для життя і здоров’я дитини. До його складу входять білки, а також незамінні жирні кислоти, вуглеводи, мікро- і макроелементи. Материнське молоко містить велику кількість антитіл, ферментів.
На жаль, часто матері з різних причин не мають можливості годувати дитину груддю. У зв’язку з цим потрібні спеціальні продукти — замінники жіночого молока, основою яких є коров’яче молоко, що за своїм складом трохи відрізняється від материнського.
Потреба дитини від 1 до 13 років у білках становить від 50 до 93 г/добу, жирах — від 53 до 93 г, у вуглеводах — від 212 до 370 г, енергетичній цінності — від 540 до 2 700 ккал, а матерів- годувальниць — до 3 000 ккал. У цей період підвищена добова потреба у білках: для вагітних — 100 г, для матерів-годуваль- ниць — 112 г, а також у вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах.
За винятком материнського молока у природі немає продукту, що містив би всі необхідні для людини компоненти. Тому раціон людини має бути різноманітним. Можна навести безліч прикладів, коли люди страждали від різних хвороб тільки тому, що їхня їжа була однотипною.
Надзвичайно важливим є питання щодо хімічного складу харчових продуктів і режим харчування для молоді у шкільні й студентські роки. Утім, суттєвіші проблеми, пов’язані з харчуванням, виникають у людей похилого віку. І якби вони завжди звертали увагу на сучасні наукові рекомендації, то могли б не тільки поліпшити стан свого здоров’я, а й підвищити працездатність і забезпечити активне довголіття.
Кожна людина у будь-якому віці має усвідомити суттєвість процесу обміну речовин і дотримуватися відповідних принципів у своєму повсякденному житті. Йдеться про культуру харчування, що передбачає суворе виконання наукових рекомендацій на всіх етапах виробництва й оброблення харчових продуктів за умови дотримання гігієнічних і біологічних правил. Найпоширенішою, як було зазначено, є теорія збалансованого харчування, яка стала основою у становленні сучасних поглядів на здоровий спосіб життя й організацію промислових технологій, пов’язаних із забезпеченням населення харчовими продуктами. Як розвиток цієї теорії можна розглядати всі основні досягнення в галузі сучасних харчових технологій. Сюди можна віднести створення різноманітних раціонів харчування, технологій переробки сільськогосподарських культур, готування очищеного борошна і хліба, рафінованого цукру, соків та інших продуктів.
Установлено, що рафінована їжа є додатковим чинником ризику появи багатьох серйозних захворювань, зокрема так званих хвороб цивілізації. У зв’язку з цим, останнім часом набула поширення теорія адекватного харчування. В її основі — уявлення про внутрішню екологію (ендоекологію) людини. Розвиток названої теорії відбувається за трьома взаємно доповнюючими один одного напрямами: регуляторні речовини (гормоноутворю- вання сполук і безпосередньо гормони); вторинні харчові сполуки, що утворюються з баластових речовин під дією мікрофлори кишківника; токсичні речовини, що утворюються з деяких компонентів їжі, продуктів господарської діяльності людини (пестициди, нітрити тощо), а також токсинів патогенної мікрофлори кишковика.
Перевага теорії адекватного харчування полягає у принципово іншому співвідношенні баластових речовин, що нею розглядаються як важливий компонент їжі, необхідний для нормального функціонування травного тракту й організму загалом. Крім цього, зазначена теорія передбачає диференційований підхід до харчування населення різних вікових груп, зокрема дорослих, людей похилого віку, що дає змогу поліпшити їхнє здоров’я, підвищити працездатність, запобігти процесам передчасного старіння, досягти активного довголіття. Теорія адекватного харчування включає основні аспекти збалансованого харчування як свою складову частину, але дає можливість повніше осягнути проблему харчування і розробити основні рекомендації щодо раціонального харчування населення.
Найважливішим аспектом харчування населення є проблема нешкідливості продуктів і напоїв. Вона є найістотнішою, хоча й недостатньо вивченою. Таке положення пов’язане з тим, що більшість сполук залежно від їх кількості можуть мати як позитивну, так і негативну дію на організм людини. Крім цього, маз значення також їх співвідношення у харчових продуктах і асортимент останніх.
При розгляді безпеки харчових продуктів упроваджено поняття «критерій ризику». Відзначається, що абсолютна безпека харчування неможлива через відсутність таких компонентів харчових продуктів, які б не були небезпечними для тієї або іншої частини населення. Визначено п’ять класів розподілу критеріїв ризику: мікробного походження, живильних речовин, забруднення навколишнього середовища, природного походження, харчові добавки і барвники. Головним потенційним джерелом небезпеки харчових продуктів є мікробне зараження і дисбаланс живильних речовин.
В Україні це положення обтяжене незадовільним екологічним станом і низьким матеріальним рівнем населення, що не дає змоги мати повноцінний раціон харчування.
Із наявних поживних речовин найпоширенішими є вуглеводи. Так, розчинені сухі речовини напоїв на 90% і більше представлені простими цукрами. Вуглеводи забезпечують від 50 до 75% енергетичних потреб людини, що свідчить про їхню важливу роль у харчуванні.
І все ж превалює думка, за якою рекомендується зменшити споживання вуглеводів, особливо сахарози. Наводяться дані про вплив сахарози на виникнення і розвиток атеросклерозу кровоносних судин, алергійних захворювань, цукрового діабету і взагалі порушення обміну речовин.
Із наведених даних можна зробити висновок, що в цьому разі мають значення два чинники: індивідуальність у добовій потребі вуглеводів і ступінь рафінованості їх основного джерела — сахарози.
Таким чином, обов’язковою умовою під час розроблення нових харчових продуктів і напоїв є дотримання науково обґрунтованих співвідношень живильних речовин у продукті. При цьому слід виходити з добового раціону і місця в ньому нового продукту.
Найбільшу небезпеку в харчових продуктах має хвороботворна мікрофлора. До неї належить багато видів патогенних і умовно- патогенних мікроорганізмів. До патогенних мікроорганізмів відносять ті з них, які безпосередньо спричинюють захворювання, а до умовно-патогенних — мікроорганізми, що можуть стати хвороботворними (патогенними) за певних умов навколишнього середовища, внутрішньої екології шлунково-кишкового тракту тощо.
За своїми ознаками і походженням харчові отруєння мікробного походження поділяють, у свою чергу, на харчові інтоксикації (токсикози) і харчові токсикоінфекції. До токсикозів належать ботулізм (збудник Clostridium botulinum), стафілококова інтоксикація (її збудників відносять до роду Staphylococcus) і грибкові інтоксикації (збудник — грибок роду Fusarium). Остання становить особливу небезпеку для напоїв із зернових культур, на яких фузаріум добре розвивається з утворенням термостабільного токсину.
Токсикоінфекції бувають паратифозного характеру (збудник — паличка роду Salmonella) і викликані умовно-патогенними бактеріями, до яких також належать мікроорганізми нормальної мікрофлори кишковика людини: паличка протея Proteus vulgaris, кишкова паличка Eschrichia Coli, бактерії Clostridium perfringens тощо. Харчовими інфекціями є захворювання, за яких харчовий продукт слугує передавальним джерелом патогенних мікробів, що містяться, але не розвиваються в ньому. Інфекції виникають тільки за наявності живих клітин мікробів. До харчових інфекцій належать черевний тиф і паратифи (збудник — бактерії роду Salmonella), туберкульоз (збудник — паличка Mycobacterium tuberculosis) бактеріальну дизентерію (паличка роду Shigella), сибірську виразку (паличка Bacillius anthracis) тощо.
Безалкогольні напої, особливо збагачені біологічно-активними речовинами, є сприятливим середовищем для розвитку патогенних мікроорганізмів у напої. При цьому вони часто не виявляють себе як харчові отруєння, а, проживаючи у травному тракті, продукують мікродозитоксини, що, у свою чергу, є каталізаторами тяжких і небезпечних захворювань, прямо не пов’язаних із токсикозами. Крім цього, може погіршитися загальний стан здоров’я, порушитися нормальна робота систем організму.
Тому особливо актуальним є завдання, пов’язане з наданням корисній мікрофлорі харчових продуктів (за її наявності) антагоністичних властивостей стосовно шкідливої хвороботворної мікрофлори. Такими харчовими продуктами можуть бути ферментовані безалкогольні напої (безалкогольні напої шумування), зокрема такий найпоширеніший їх представник, як хлібний квас. Це практично єдина група напоїв, яка передбачає використання не тільки натуральної сировини, а й корисних і незамінних для організму людини мікроорганізмів, що містяться у готовій продукції в життєздатному стані й відомі своїм антагонізмом до сторонньої мікрофлори. Але, на жаль, розробленню нових технологій таких напоїв, їх популяризації приділяється вкрай мало уваги. Розроблення нових технологій ферментованих напоїв із виділенням і добором нових високоефективних штамів мікроорганізмів з підвищеною антагоністичною здатністю до сторонньої мікрофлори є невідкладним завданням пи- вобезалкогольної галузі харчової промисловості.
При цьому потрібен комплексний підхід, який би враховував усі аспекти біологічної дії продуктів життєдіяльності культур мікроорганізмів у напої.
Забезпечення нешкідливості харчових продуктів має бути визначальною вимогою при їх розробленні та виробництві. При цьому варто ретельно проаналізувати склад і технологію задля убезпечення. Досвід виробництва харчових продуктів свідчить, що нехтування цими вимогами призводить до нівелювання корисних властивостей навіть повноцінних за змістом біологічно- активних речовин продуктів. Ще більшою мірою це стосується продуктів лікувально-профілактичного призначення.
