§ 2.1. Ринкові форми господарювання в харчовій і переробній промисловості

З метою формування економічної моделі в харчовій і пере­робній галузях промисловості України слід орієнтуватися на ви­значення, які можуть дати оптимальну модель, що працюватиме найефективніше і відповідатиме нашим реаліям. Така модель бу­де притаманною нам не лише на макроекономічному рівні, а яко­юсь мірою її відчуватиме й кожна людина, що живе в Україні.

По-перше, ми обов’язково мусимо враховувати наш еконо­мічний генофонд, генетичне коріння, яке було закладено ще за часів Київської Русі. Тоді це була потужна європейська держа­ва, яка мала величезний досвід вирощування та переробки харчо­вої сировини, а також торговельних відносин в Європі й у світі, до того ж, був набутий неабиякий досвід формування власних економічних структур і відповідний ринок. Усе це слід сьогод­ні враховувати в сучасному варіанті нашого розвитку.

По-друге, нам потрібно орієнтуватися на нинішні світові еко­номічні системи та моделі в харчовій і переробній промисло­вості, визначивши, якою мірою вони близькі до умов України, та намагатись узяти все найпрогресивніше.

І по-третє, нам потрібно найбільшою мірою враховувати еко­номічні реалії в Україні, як з погляду рівня досягнутого роз­витку, так і з погляду економічних форм і механізмів подаль­шого розвитку.

Україна розвивається і розвиватиметься у світовій економіч­ний системі, а тому ми приречені вивчати зарубіжний досвід і гармонізувати нашу економічну, соціальну і політичну струк­тури і законодавство з тими, що існують в інших країнах світу. Лише за цих умов ми зможемо органічно і впевнено ввійти у систему міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів, реалізувати там свої переваги й досягти ефекту, що його дає саме ця система, йдучи таким чином до сучасних циві­лізованих процесів і структур в агропромисловому комплексі.

У харчовій і переробній промисловості відбувається запро­вадження нових ринкових відносин. Складаються ринки — цінних паперів, обладнання і технологій, грошовий ринок. При цьому переважають не директивно-адміністративні, а ринкові методи. Суто ринкові процеси починають диктувати свої умови економіці й регулювати її. Вельми важливим для розвитку на­шої економіки є те, що виникає національний економічний простір, де домінує власна грошова одиниця, функціонує на­ціональний ринок, відбувається інтеграція економічної системи стосовно території і наявних регіонів харчової сировини. У харчовій і переробній промисловості створюється економіч­на модель, яка в основному використовує власні економічні ре­сурси — сировинні, матеріальні, фінансові, інтелектуальні та природні. Створилася можливість входити в ширші економіч­ні структури, в європейський і світовий економічний простір.

Тенденції сучасного розвитку харчової і переробної промисло­вості в Україні полягають у тому, що практично весь світ пере­ходить на ринкову форму господарювання. Тобто світ поступово і неухильно визнає доктрину ринкового соціального економіч­ного розвитку (навіть Китай, В’єтнам і Монголія), яка вбирає в себе природні сировинні і матеріальні ресурси та головний ре­сурс, який забезпечує функціонування цієї системи, — людей як виробників і споживачів. Така психологія людини, і її змі­нити, нав’язати щось інше неможливо. Можливо лише її вдо­сконалювати.

Людина неухильно і поступово стає центром цієї економіч­ної і соціальної системи, особливо в ринковому господарстві, де вона має власність і відповідну економічну свободу.

Ринок в аграрно-промисловому комплексі визначається таки­ми головними атрибутами, як і приватна і державна власність, конкуренція, економічна і соціальна свобода виробників, мож­ливість мати певний маневр на всій території України та за її межами. Виникли різні форми власності: приватна, акціонер­на, колективна.

У народному господарстві України відбуваються процеси роз­державлення власності, приватизація, формується ціла низка власників, нових підприємців, створюються спільні підпри­ємства за участі іноземних інвесторів.

Ефективний розвиток економіки в харчовій промисловості забезпечують такі основні фактори, як законодавство про при­ватну власність і розгалужена грошово-кредитна фінансова сис­тема в умовах ринкових відносин. Сучасний ринок сьогодні — це своєрідний комп’ютер, який теоретично і практично враховує всю сукупність господарських контактів, фінансових економічних трансакцій, що здійснюються між суб’єктами господарських відносин. Він фіксує всі економічні і соціальні відносини та контакти, оскільки вони здійснюються в одному просторі. Це величезна кількість різноманітних контактів щодня, щороку, і жодна планова система (навіть Держплан) з десятками тисяч працівників не здатна цього здійснити.

У світі формується прогресивна змішана економіка, яка пе­редбачає певне співвідношення ринкових — як провідних — відносин з елементами плановості.

Сьогодні ринок надає всі можливості (з економічної і со­ціальної точок зору) людині, яка може і хоче плідно працюва­ти, будучи в активному працездатному віці, реалізувати свій інтелектуальний потенціал і свої здібності, чого не здатна зроби­ти якась інша система.

Але ринок сьогодні не на все спроможний. В освіті, пенсій­ному забезпеченні, в духовній сфері, забезпеченні стипендія­ми, охороні здоров’я, в охороні навколишнього середовища та поліпшенні якості продуктів спрацьовує вже не ринок, а держа­ва, яка доповнює ринок там, де він є неспроможним через свою специфіку. Таким чином, ринок має відповідне економічне се­редовище.

Залежно від товару та обміну розрізняють ринки факторні та товарні. Факторними ринки називають тому, що йдеться про фактори виробництва, землю, працю і капітал. До товарних ринків залучаються ще новітні фактори, які є наслідком сучас­ного розвитку — йдеться про технологію, знання, професіона­лізм й організацію — менеджмент.

Аграрне господарство і переробна промисловість просува­ються дуже швидко до вільного ціноутворення. Якщо в 1994 р. держава регулювала 75% цін і тарифів, то в 1995 році лише 11% регулювалися державою, а майже 90% були вільними. Тобто ціноутворення відбувається за певними ринковими зако­нами. Сьогодні ми, маючи елементи досконалої конкуренції, йдемо до цих класичних форм у нашій економіці, в ринку, який формується в Україні. Група сильних організаторів і ви­робників у харчовій і переробній промисловості контролює рин­кову ситуацію і ціни на товари.

Одна з головних проблем ціноутворення — вирівняти аси­метрію цін на продукти між сільським господарством і промис­ловості©, між ринком і державною власністю — з тим, щоб во­ни однаковою мірою отримували прибутки на вкладений капітал, прибутки переважно спрямовувались на розширення виробництва, на науково-технічний прогрес, на розвиток со­ціальної сфери тощо.

Важливу роль в ефективному розвитку харчової і перероб­ної промисловості відіграє підприємництво, малий і середній бізнес як явище господарського життя. Адже ринкові відноси­ни можливі лише за умови існування підприємництва, тобто переходу певної частки капіталів, ресурсів у сферу з вищою продуктивною силою із більшою ефективністю. Сьогодні має право на життя те підприємництво, яке передбачає вищий рі­вень продуктивності праці, ефективніше використання ресур­сів, впровадження передової техніки і технології. У цьому сенсі підприємництво — це рушійна сила розвитку ринкової еконо­міки, її серцевина, ядро.

Підприємництво в Україні, яків розвинутих країнах світу, — це основа, без якої серйозно говорити про ринкову економіку ніхто із політиків та науковців не зможе.

Важливу роль у розвитку аграрно-промислового комплексу відіграє інтеграція між сільським господарством, харчовою про­мисловістю, машинобудуванням, хімічною промисловістю та приладобудуванням.