- •§1.1. Сучасний стан харчової промисловості України
- •§ 1.2. Продукти в харчуванні людини
- •§ 1.3. Адекватне екологічно чисте харчування
- •§ 1.4. Роль основних біотехнологічних процесів при виробництві харчових продуктів
- •§ 2.1. Ринкові форми господарювання в харчовій і переробній промисловості
- •§ 2.2. Основні фонди і виробничі потужності галузі
- •§ 2.3. Фондовіддача основних фондів, оборотні засоби та ефективність капітальних вкладень
- •§ 2.4. Собівартість продукції і фактори, що впливають на її зниження
- •§ 2.6. Трудові ресурси підприємств харчової і переробної промисловості
- •§ 2.5. Ціноутворення в економіці харчової і переробної промисловості
- •§ 2.7. Оподаткування
- •§ 2.8. Маркетинг
- •§ 3.1. Науково-технічний прогрес і екологічна обстановка у харчовій промисловості
- •§ 3.2. Запобігання зараженню харчової сировини та продуктів харчування шкідливими речовинами
- •§ 3.3. Види забруднення харчової сировини і продуктів харчування шкідливими речовинами та їх вплив на організм людини
- •§ 3.4. Екологічно чисті продукти харчування
- •§ 3.5. Принципи контролю і шляхи зниження шкідливих речовин у харчовій сировині та продуктах харчування
- •§ 3.6. Основні принципи виведення шкідливих речовин із організму людини
- •§ 3.7. Концепція здорового способу життя
- •§ 3.8. Харчові продукти з добавками рослинного походження для оздоровчого харчування
- •§ 4.1. Роль води в організмі людини
- •§ 4.2. Домішки води
- •§ 4.3. Показники якості води
- •§ 4.4. Вимоги до води для виробництва харчових продуктів
- •§ 4.5. Вимоги до води технічного призначення
- •§ 4.6. Способи підготовки води технологічного призначення
- •§ 5.1. Загальні відомості про зерно,
- •§ 6.1. Сировина та асортимент продукції
- •§ 6.2. Принципово-технологічна схема виробництва борошна
- •§ 7.1. Асортимент круп і сировина для їх виробництва
- •§ 7.2. Хімічний склад круп та норми виходу продукції
- •7.3. Технологія круп
- •§ 7.4. Технологія окремих культур при виробництві крупи
- •§ 7.5. Технологія пластівців і швидкорозварюваних круп, толокна та борошна для дієтичного харчування
- •§ 8.1. Сировина для виробництва хлібобулочних виробів та їх асортимент
- •§ 8.2. Технологія хліба
- •Макаронних виробів
- •§ 9.1. Асортимент, значення та властивості макаронних виробів
- •§ 9.2. Харчова сировина для виготовлення макаронних виробів
- •§ 9.3. Технологія макаронних виробів
- •§ 9.4. Міні-підприємства з виробництва макаронних виробів
- •§ 10.1. Сировина для виробництва цукру
- •§ 10.2. Технологія цукру
- •§ 11.1. Сировина й асортимент кондитерських виробів
- •§ 11.2. Технологія карамелі
- •§11.3. Технологія шоколаду
- •§ 11.4. Технологія цукерок
- •§ 11.5. Технологія мармеладу та пастили
- •§ 11.6. Технологія борошняних кондитерських виробів
- •Молочних виробів
- •§ 12.1. Склад і властивості молока
- •§ 12.2. Механічне та теплове оброблення молока
- •§ 12.3. Технологія незбираномолочних продуктів
- •§ 12.4. Кисломолочні продукти
- •§ 12.5. Морозиво
- •§ 12.6. Технологія вершкового масла
- •§ 12.7. Технологія натуральних сирів
- •§ 12.8. Технологія молочних консервів
- •§ 12.9. Технологія сиру (твердого, плавленого і кисломолочного)
- •§ 13.1. М’ясо-жирове виробництво
- •§ 13.2. Технологія первинної переробки забійних тварин
- •§ 13.3. Переробка забійних тварин
- •§ 13.4. Технологія первинної переробки птиці
- •§ 13.5. Ковбасне виробництво
- •§ 13.6. Виробництво банкових м’ясних консервів
- •§ 13.7. Оцінювання якості м’яса та м’ясних продуктів
- •§ 14.1. Властивості та галузі використання етилового спирту
- •§ 14.2. Сировина та допоміжні матеріали для виробництва етилового спирту
- •§ 14.3. Мікробіологічні основи спиртового виробництва
- •§ 14.4. Технологія спиртової бражки із крохмапевмісної сировини
- •§ 14.5. Технологія спиртової бражки з меляси
- •§ 14.6. Перегонка бражки і ректифікація спирту
- •§ 14.9. Актуальні проблеми технології етилового спирту
- •§ 15.1. Технологія горілки
- •§ 15.2. Технологія лікеро-горілчаних напоїв
- •§ 15.3. Вода в лікеро-горілчаному виробництві
- •§ 16.1. Сировина для виробництва солоду
- •§ 16.2. Технологія солоду із зернових культур
- •§ 16.3. Технологія спеціальних солодів із ячменю
- •§ 16.4. Технологія житнього солоду
- •§ 16.5. Технологія солоду сої
- •§ 16.6. Технологія солоду із тритикале
- •§ 16.7. Оцінювання якості солоду
- •§ 17.1. Сировина для виробництва пива
- •§ 17.2. Значення та властивості пива
- •§ 17.3. Технологія пива
- •§ 17.4. Оцінювання якості пива
- •§ 17.5. Міні-пивоварні
- •§ 18.1. Сировина для виробництва вин і коньяків
- •§ 18.2. Харчові та лікувальні властивості вин
- •§ 18.3. Загальна технологія вин
- •§ 18.4. Технологія білих столових вин (спеціальна технологія)
- •§ 18.5. Технологія червоних столових вин (спеціальна технологія)
- •§ 18.6. Технологія міцних і десертних вин
- •§ 18.7. Технологія шампанських та ігристих вин
- •§ 18.8. Технологія коньяку
- •§ 18.9. Оцінювання якості вин і коньяків
- •Розділ 19. Технологія плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.1. Класифікація напоїв
- •§ 19.2. Сировина для одержання плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.3. Технологія плодово-ягідних алкогольних напоїв
- •§ 19.4. Ідентифікація та експертиза
- •§ 20.1. Значення і властивості плодово-ягідних напоїв та екологічні вимоги до їх виробництва
- •§ 20.2. Загальна технологія плодово-ягідних соків
- •§ 20.3. Особливості технології освітлених соків
- •§ 20.4. Особливості технології неосвітлених соків
- •§ 20.5. Оцінювання якості плодово-ягідних напоїв
- •§ 21.1. Класифікація та склад безалкогольних напоїв
- •§ 21.2. Асортимент і характеристика безалкогольних напоїв
- •§ 21.3. Технологічні схеми безалкогольних напоїв
- •§ 21.4. Технологія сухих безалкогольних напоїв
- •§ 21.5. Мінеральні води
- •§ 21.6. Технологія напоїв як продуктів бродіння
- •§ 21.7. Технологія хлібного квасу
- •§ 21.8. Приготування безалкогольних напоїв на основі хлібної сировини
- •§ 21.9. Ідентифікація та експертиза безалкогольних напоїв
- •§ 21.10. Способи підвищення стійкості напоїв під час зберігання
- •§ 22.1. Технологія екстрактів і концентратів із солоду
- •§ 22.2. Технологія екстрактів із лікарських рослин
- •§ 23.3. Технологія пектину із суцвіття кошиків соняшнику
- •§ 23.4. Застосування пектину
- •§ 25.1. Соя — унікальна продовольча рослина
- •§ 25.2. Уміст поживних речовин і хімічний склад сої
- •§ 25.3. Технологія соєвого харчового білка
- •§ 25.4. Технологія основних
- •§ 25.5. Ферментовані харчові продукти із сої
- •§ 25.6. Харчові продукти із соєвим білком
- •§ 25.7. Значення сої для здоров’я людини
- •§ 26.1. Характеристика сировини для виробництва олії та асортимент продукції
- •§ 26.2. Технологія олії
- •§ 26.3. Рафінування олії
- •§ 26.4. Гідрогенізація жирів
- •§ 26.5. Технологія маргарину
- •§ 27.1. Сировина для виробництва крохмалю, показники якості сировини та готової продукції
- •§ 27.2. Технологія крохмалю
- •§ 27.3. Технологія крохмальної патоки
- •§ 28.1. Сировина для виробництва консервів та їх асортимент
- •§ 28.2. Способи консервування
- •§ 28.3. Технологія консервів
- •§ 28.4. Контроль якісних показників консервів
- •§ 29.1. Класифікація харчових добавок
- •§ 29.2. Добавки, що регулюють консистенцію продуктів
- •§ 29.3. Речовини, що сприяють
- •§ 29.4. Добавки (речовини), що пришвидшують і полегшують технологічні процеси
- •§ 30.1. Значення біологічно активних добавок у житті людини
- •§ 30.2. Основні біологічно активні добавки до харчових продуктів
- •§ 30.3. Бад із рослинної сировини
- •§ 30.4. Біологічно активні добавки китайської корпорації «Тяньші»
- •§ 31.1. Загальні актуальні проблеми технологій
- •§ 31.2. Перспективи ресурсо- та енергозбереження у харчовій промисловості
- •§ 31.3. Шляхи ресурсо-енергозбереження у харчовій промисловості та перспективні джерела енергоресурсів
- •§ 31.4. Актуальні проблеми у виноградарстві та виноробстві
- •§ 31.5. Перспективи виробництва ферментних препаратів
- •§ 31.6. Актуальні проблеми при виробництві хлібоконцентратів, хлібопродуктів і комбікормів
- •§ 31.7. Актуальні проблеми технології лікеро-горілчаних виробів
- •§ 31.8. Актуальні проблеми вирощування буряків та їх перероблення на цукор
- •§ 31.9. Актуальні проблеми виробництва пивоварного солоду
- •§ 31.10. Актуальні проблеми виробництва пива
- •§ 31.11. Актуальні проблеми безалкогольної промисловості
- •§ 31.12. Актуальні проблеми технології пектину та кальцієво-фосфорних сполук
- •§ 31.13. Актуальні проблеми виробництва продуктів із бобових культур
- •§ 31.14. Актуальні проблеми технології кондитерських виробів
- •§ 31.15. Актуальні проблеми
- •§ 31.16. Актуальні проблеми
- •§ 31.17. Актуальні проблеми технології консервів
- •§ 31.18. Актуальні проблеми технології макаронних виробів
- •§ 31.19. Актуальні проблеми технології плодово-ягідних напоїв
- •§ 31.20. Актуальні проблеми олієжирової галузі харчової промисловості
- •§ 31.21. Актуальні проблеми очищення
- •Класифікація процесів вилучення домішок із води згідно з їх фазово-дисперсним станом
- •§ 31.22. Перспективи ефективного використання відходів харчової промисловості
- •§ 31.23. Перспективні технології оброблення
- •Загальні технології харчових виробництв
- •03115, М. Київ, вул. Львівська, 23, тел. (044) 424-40-69 Свідоцтво про державну реєстрацію дк № 405 від 06.04.01
§ 2.2. Основні фонди і виробничі потужності галузі
Перед Кабінетом Міністрів України, її Президентом поставлено історичне завдання — забезпечити народу країни високий життєвий рівень. У вирішенні цього надзвичайно важливого завдання головна роль належить аграрній і харчопереробній індустрії, якій необхідно значно підвищити соціально-економічну ефективність виробництва.
До головних соціально-економічних завдань, які необхідно реалізувати найближчим часом, слід віднести поліпшення системи вирощування і заготівлі сільськогосподарських продуктів, їх переробка, зміна політики цін і реалізація. Головним критерієм ефективності виробництва в харчовій промисловості, загальним показником її рівня є зниження витрат живої і матеріалізованої праці на одиницю продукції і збільшення прибутків.
Вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва залежить від того, наскільки правильно будуть визначені і використані конкретні шляхи, теоретичні розробки і механізми, методи і форми реалізації можливостей раціонального використання засобів і робочої сили, які безпосередньо впливають на розмір і темпи зростання громадського продукту і національного прибутку. Але найважливішим напрямом економіки в харчовій і переробній промисловості є розроблення й упровадження прогресивних технологій і нової техніки у виробництво.
Науково-технічний прогрес у аграрно-промисловому комплексі сьогодні — головна умова підвищення продуктивності праці, економії громадських засобів виробництва, робочої сили і на цій основі розширення виробництва харчових продуктів і напоїв.
Збільшення обсягів виробництва харчових продуктів, поліпшення їх якості і підвищення ефективності неможливі без розширення основних і обігових фондів. Водночас, розширення фондів не може бути без накопичення грошей. Основним джерелом накопичення є прибуток, який одержують від реалізації продукції. Таким чином, розміри накопичень залежать від розмірів прибутку. У свою чергу, розміри накопичень впливають на темпи відтворення виробничих фондів, а останні — на темпи зростання виробництва харчової сировини і харчових продуктів.
Виробничий процес на підприємствах харчової і переробної промисловості може здійснюватися лише тоді, коли є харчова сировина, засоби праці, предмети праці і робоча сила. Важливе місце серед цих факторів виробництва посідають предмети праці, до яких належать блага природи, що під дією засобів праці і самої праці перетворюються у продукти споживання.
Сировиною для харчової і переробної промисловості називають такі предмети праці, на виробництво яких пішли відповідні затрати енергії та праці і які під їх дією зазнали певних позитивних змін. Сировинні ресурси поділяються на основні і допоміжні. До основних ресурсів сировини належать предмети праці, які становлять матеріальний зміст виготовленої продукції, тобто з яких виготовляють сам продукт (хліб, цукерки, консерви, м’ясні і молочні продукти, пиво, спирт, вино тощо).
Допоміжні сировинні ресурси — це такі предмети праці, які не входять до складу продукції, але які беруть безпосередню участь в її створенні. Вони споживаються засобами праці (паливо та ін.) або використовуються для одержання кінцевого продукту (фільтруючі матеріали, посуд, упаковки, речовини для обклейки тощо).
Стан сировинної бази харчової і переробної промисловості України характеризується такими показниками, як загальні і спеціальні площі посіву і насаджень, сортовий склад, урожайність, валовий збір, а також тенденціями їх змін і факторами впливу на хімічний склад, стійкість і врожайність (селекція, генна інженерія тощо).
Основні промислово-виробничі фонди харчової промисловості — це сукупність засобів праці, які беруть участь у виробництві впродовж періоду, що перевищує 365 діб, починаючи з дня роботи підприємства. При цьому основні фонди свою вартість переносять на готовий продукт по частинах, зберігаючи свою натуральну форму.
Основні промислово-виробничі фонди підприємств розподіляються на такі групи:
Будівлі основних і допоміжних цехів, лабораторій, складів, гаражів тощо.
Споруди (водонапірні башти, очисні споруди, підземні і наземні сховища, елеватори, майданчики для розвантаження сировини, мости-естакади, залізниці тощо).
Передавальні пристрої (технологічні трубопроводи, водопровідні і каналізаційні мережі тощо).
Робочі та силові машини, обладнання й апарати.
Вимірювальні та регулювальні прилади і пристрої, лабораторне обладнання (автоматичні пристрої, автоваги, пульти керування, аналітичне лабораторне обладнання, хроматографи, мікроскопи тощо).
Електронна і мікропроцесорна обчислювальна техніка (комп’ютери, факси, сканери, принтери та ін.).
Транспортні засоби (автомашини, електрокари, вагонетки, транспортери, конвеєри, вантажопідйомники, автозавантажувачі та ін.).
Інструменти всіх видів.
Виробничо-господарський інвентар і приладдя (робочі столи, лабораторний інвентар, сейфи тощо).
Інші основні фонди.
До основних фондів не відносять засоби праці, які слугують менше одного року і вартістю менше 500 грн незалежно від терміну експлуатації.
Виробнича потужність харчового підприємства — це максимально можливий випуск готової продукції стандартної якості за рік, або обсяг переробки сировини за сезон при повному використанні технічної потужності обладнання, виробничих площ з урахуванням досягнень передової технології й організації праці.
Виробнича потужність розраховується за видами виробництва у натуральних показниках, тобто це:
переробка харчової сировини, т/рік;
переробка відходів, т/рік;
виробництво нової продукції, т, дал, банок, пляшок та ін. за рік;
одержання із відходів виробництва добавок до органічних і мінеральних добрив (активний мул тощо), т/рік.
Вихідними даними для визначення виробничої потужності харчового підприємства вважається одноразовий обсяг (об’єм) виробничих резервуарів і апаратів; тривалість виробничого циклу відповідно до технологічних схем і оптимальних режимів для розрахунку оборотності всього технологічного обладнання; технічна потужність основного технологічного обладнання; фонд терміну роботи обладнання; асортимент виробленої продукції тощо.
Розрахунок виробничої потужності здійснюють за допомогою комп’ютерних програм по провідному (основному) обладнанню. Потужність решти машин і апаратів, включаючи енергетичне і загальнозаводське обладнання, повинно відповідати потужності провідного (основного) обладнання за своєю потужністю.
Виробничу потужність цехів і відділень по переробці відходів розраховують за обсягом переробки всіх відходів за рік.
Основні фонди підприємств харчової і переробної промисловості пооділяють на три групи, а саме:
група 1 — будівлі, споруди та їх структурні компоненти і передавальні пристрої;
група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові, електронні, оптичні, електронно-механічні пристрої та інструменти, включаючи комп’ютери та інші машини для автоматичної обробки інформації, а також інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, конторське й офісне обладнання, пристрої і прилади баз даних;
група 3 — інші основні фонди, які не включені до груп 1 і 2. До цієї групи слід віднести робочі і силові машини, а також засоби праці, які самі є джерелом енергії або безпосередньо призводять в рух виробниче обладнання.
Структура основних промислово-виробничих фондів підприємств харчової і переробної промисловості — це відсоткове співвідношення окремих груп основних фондів до їх загальної вартості. Структура основних фондів постійно змінюється, що пов’язано зі зміною рівня технічного розвитку підприємства.
Основні фонди підприємств складаються із двох частин: активної і пасивної. До активної частини основних фондів належать такі виробничі фонди, які обслуговують головні ділянки виробництва і характеризують виробничі можливості з випуску тих чи інших продуктів. До них належать: силові машини і обладнання; робочі машини і автоматичні лінії, апарати, вимірювальні і регулювальні прилади, лабораторне обладнання і передавальні пристрої.
До пасивної частини основних фондів належать такі виробничі фонди, що забезпечують нормальне функціювання активних частин основних фондів. Це будівлі, споруди, інвентар тощо.
Планування, облік і звіт по основних фондах здійснюється в натуральних показниках із визначенням їх вартості. Натуральні показники застосовують для визначення технічного складу парку обладнання та виробничих потужностей підприємства або галузі. Показники вартості дають можливість фіксувати і керувати впровадженням нового обладнання і технології у виробництво та його виведенням із експлуатації, здійснювати планування й аналіз показників з використання основних фондів тощо.
У харчовій і переробній промисловості застосовуються такі види оцінок вартості основних фондів: початкова, відновлю- вальна, залишкова, ліквідаційна, середньорічна, експертна.
Початкова вартість основних фондів — це вартість, що складається з витрат на їх спорудження або придбання, включаючи витрати на досталення та монтаж, а також інші витрати, пов’язані з удосконаленням і пуском того чи іншого об’єкта в експлуатацію.
Відновлювальна вартість основних фондів — це вартість їх відтворення в сучасних умовах. Величина відхилення віднов- лювальної вартості основних фондів від їх початкової вартості залежить від темпів прискорення науково-технічного прогресу та рівня інфляції.
Початкову вартість основних фондів підприємства Б на початок звітного періоду розраховують за формулою
Б = Бх + Ві — В2 — А,
де Бх — первісна вартість основних фондів на початок періоду, що передує звітному;
Вг — сума витрат на придбання основних фондів, їх капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію й удосконалення протягом періоду, що передує звітному;
В2 — вартість виведених із експлуатації основних фондів протягом періоду, що передує звітному;
А — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у Періоді, що передує звітному.
Залишкова вартість основних фондів становить різницю між початковою і відновною вартістю та сумою зносу, тобто це та частка вартості основних фондів, яка ще не перенесена на вироблену продукцію.
Ліквідаційна вартість — це вартість реалізації зношених і знятих з виробництва основних фондів (часто це вартість лому).
Середньорічна вартість основних фондів розраховується за формулою:
ОФ = ОФ + ОФ • М / 12 - ОФ • М /12.
де ОФс — середньорічна вартість основних фондів;
ОФп — вартість основних фондів на початок року;
ОФцвед. — вартість введених в експлуатацію основних фондів; ОФвивед — вартість виведених із експлуатації основних фондів;
Мввед. — число місяців, протягом яких введені основні фонди функціонували;
Мвивед — число місяців, протягом яких виведені основні фонди не функціонували.
Амортизація основних фондів підприємств харчової і переробної промисловості — це перенесена вартість основних фондів у міру їх зношення по частинах на вироблену за їх допомогою продукцію.
Амортизаційний фонд — це фонд відшкодування, який створюється шляхом періодичних відрахувань частини вартості продукції, відповідної розміру зношення основних фондів, за допомогою яких вироблена ця продукція.
Амортизаційний фонд використовується на повне відшкодування основних фондів (для придбання нової техніки і фінансування капітального будівництва).
Амортизаційний період — це термін роботи основних промислово-виробничих фондів.
Розмір річних амортизаційних відрахувань визначається по формулою:
ОФН,
100
де Ав — величина річних амортизаційних відрахувань;
ОФ — початкова вартість основних фондів;
Нав — норма амортизаційних відрахувань (у % до первісної вартості).
