Глава 11

Судовий комітет Таємної ради

§ 1. Склад

До прийняття Закону про Судовий комітет від 1833 р. юрисдикція Таємної ради здійснювалася неюристами. Згідно із Законом про Судовий комітет зі змінами та доповненнями від І844 р., законами про апеляційну юрисдикцію, прийняти­ми у період з 1876—1947 років, та іншими законами було за­проваджено Судовий комітет у складі лорда-президента Таємної ради і лідера Палати лордів, лорд-канцлера, колиш­ніх лордів-президентів Таємної ради і лідерів Палати лордів, призначених членів Палати лордів з розгляду апеляцій та членів Таємної ради, які обіймають або обіймали високу су­дову посаду відповідно до законів про апеляційну юрисдик­цію від 1876 та 1887 років. Час від часу згідно з "королів­ським наказом у раді" склад Судового комітету розширював-

86

Розділ І

. ^ - 87 _г„гт^мя Вппикої Британії ,

ся завдяки включенню до нього осіб, які обіймали високі судові посади у країнах Співдружності. Насправді, лорд-канцлер та призначені члени Палати лордів з розгляду апе­ляцій завжди засідають як члени комітету з тим результа­том, що рішення Таємної ради користуються великою пова­гою, хоч і не мають неухильної зобов'язуючої дії.

Апеляції розглядаються Таємною радою у складі не мен­ше трьох, а зазвичай п'яти членів Судового комітету, хоч ві­домі факти, коли і набагато більше членів судового комітету залучались до розгляду справ. Члени Судового комітету не носять мантій, а процедура слухань така сама, як і в Палаті лордів.

§ 2. Юрисдикція

Оскільки англійські суди прямо чи опосередковано отри­мують юрисдикцію від монарха, Судовий комітет Таємної ра­ди дещо відрізняється від них тим, що його юрисдикція на­дається "королем (королевою) у раді". Таким чином, Таємна рада не приймає рішення. Вона тільки надає пораду персо­нально монархові. За традицією це здійснюється згідно з "ко­ролівським наказом у раді". З цієї причини Таємна рада приймає тільки одностайне рішення, до цього часу не було випадку, коли в протокол заносилася особлива думка членів ради. Проте нині "королівський наказ у раді" передбачає, що особлива думка членів Таємної ради може бути висловлена у відкритому судовому засіданні.

Основні аспекти юрисдикції Таємної ради: а) апеляції на рішення судів за межами Сполученого Ко­ролівства. Оскільки її Величність є уособленням справедли­вості для всіх її домініонів, Таємна рада має юрисдикцію що­до розгляду апеляцій на рішення судів острова Мен, Нор­манських островів, британських колоній і протекторатів та вищих судів незалежних країн Співдружності. Проте після прийняття Вестмінстерського статуту у 1931 р. законодавчі органи країн Співдружності дістали право приймати закони, що виключають апелювання до Таємної ради, і деякі з них скористалися цим правом. Так, у 1947 р. Таємна рада вирі­шила, що Канада має юридично дійсне право постановити, що рішення її Верховного суду є остаточними і виключними щодо цивільних і кримінальних справ.

Дозвіл на апеляції у кримінальних справах надається тільки у виняткових випадках. Помилка не вважається переконливим аргументом. Повинні бути такі причини, "як абсо­лютний відступ від вимог правосуддя" або "щось, що у кон­кретній справі позбавляє звинуваченого права на справедли­ве Судове провадження по суті справи та захист за законом"; б) юрисдикція щодо морських справ. До 1875 р. до Таєм­ної ради подавалися апеляції на рішення Високого суду адмі­ралтейства. Після того, як згідно із законами про судоустрій юрисдикція щодо розгляду апеляцій на рішення відділення Високого суду правосуддя у справах спадщин, розлучень та у морських справах була покладена на новостворений Апеляційний суд, юрисдикція Таємної ради практично звелася до рогляду апеляцій на рішення цього Відділення у режимі так званого "призового суду". Юрисдикція Високого суду засідати як призовий суд нині здійснюється, як і інша юрисдикція у морських справах, Адміралтейським судом Відділення королівської лави. Призовий суд є судом, який скликаєтся для розв'язання конфліктів стосовно власності на кораблі й вантажі і законності їхнього захоплення ворожими військовими кораблями;

в) апеляції на рішення церковних судів. Оскільки юрис­дикцію церковних судів було у 1857 р. радикально обмежено, їхня юрисдикція обмежується справами, що стосуються духівництва та церковних споруд. Найвищими церковними судами є Церковний апеляційний суд Кентерберійської єпар­хії і Канцлерський суд Йорка. Апеляції на рішення цих судів подаються до Таємної ради. Хоч архієпископи та єпископи не є членами Таємної ради, щоразу, коли Рада розглядає церковну апеляцію, судові повістки надсилаються одному ар­хієпископові або єпископові Лондона і чотирьом іншим єпис­копам для участі як експерти-радники;

г) апеляції на внутрішні медичні суди. Таємна рада роз-­ глядає апеляції осіб, прізвища яких викреслено з медичного реєстру Комітетом з професійної етики Генеральної медичної ради згідно із Законом від 1983 р.;

д) особливі питання. Крім своєї апеляційної юрисдикції, у загальних рисах окресленої вище, Таємна рада іноді зо-­ бов'язана консультувати монарха з питань права на його прохання. Здійснюючи цю юрисдикцію, Судовий комітет да­- вав консультації з таких питань, як повноваження суддів у

88

Розділ І

колоніях, законодавство на острові Джерсі і право особи за­сідати й голосувати у Палаті громад. Міністр внутрішніх справ може рекомендувати її Величності передати Судовому комітетові будь-яке питання стосовно того, чи має юридичну силу який-небудь акт Вищого церковного суду або парламен­ту Північної Ірландії, оскільки він дискримінує яку-небудь особу чи групу осіб через їх віросповідання або політичні пе­реконання.

Розділ II Судова система США

Література:

1. Апарова Т. В. Судьі и судебньїй процесе Великобрита-нии: Англия, Узльс, Шотландия. — М.: Институт междуна-родного права и зкономики. Изд-во "Триада, Лтд", 1996. — 157 с.

2. Уолкер Р. Английская судебная система. — М., 1980.