Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Судові системи країн світу Кн.1.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

§ 5. Доказова процедура

Американські юристи вважають, що вести мову про реальний захист інтересів громадян у суді можна лише в ра­зі забезпечення умов неупередженого судочинства. А це можливо лише за чесної, об'єктивної та регламентованої ро­боти з доказовою базою.

Нормативний акт, який регулює порядок роботи судів із доказами у справах, що розглядаються на судовому процесі, був напрацьований комісією та ухвалений Верховним судом

США в новій редакції 1 грудня 1996 р. і має назву Правила цро докази для судів США і магістратів. ., Ці Правила створено, щоб забезпечити справедливість під час виконання судом його функціональних обов'язків, усунути зайві витрати й затримки, гарантувати додержання законності в аналізуванні доказів, аби правда взяла гору, а судочинство характеризувалося як справедливе.

  • Ці Правила регламентують процес одержання й дослід­ження доказів у судочинстві федеральних судів США. Нор­мами цих Правил користуються судді в судах з питань бан­крутства та судді магістратів, у межах і з винятками, зазна­ченими в п. 11.01 Правил.

  • Передовсім у Правилах зроблено спробу відрегулювати питання допустимості та градацій доказів.

Попередні питання, що стосуються визнання людини як свідка, існування привілеїв чи дозвіл допущення, вирішує суд.

,. Обвинувачуваний, даючи попередні свідчення, не підля­гає перехресному допитові щодо інших питань даної справи. Ці положення не обмежують права сторони надати присяж­ним докази, переконливі і достовірні (пункти 1.04, 1.05 Пра­вил).

■-і: Якщо доцільність доказу залежить від виконання фактич­ної умови, суд прийме її чи погодиться з посиланням на до­кази, достатніми для підтримки пошуку способів виконання умови.

Якщо доказ прийнятний для однієї зі сторін чи для однієї мети, але не влаштовує іншу сторону чи мету і його прийня­то, суд на прохання сторони може обмежити доказ належ­ною мірою та проінструктувати про це присяжних.

Особливістю американського процесу є винесення рі­шень щодо допустимості доказів, тобто суд попередньо оці­нює, якою мірою ці дані можуть бути корисними для вирі­шення справи належним, з погляду правосуддя, чином і чи законними засобами їх отримано. Це є особливістю амери­канського судочинства, і саме для цього існує "велике журі" присяжних.

.<! Судові рішення "великого журі" з доказів ухвалюються НА підставі норм п. 1.03 Правил. Деякі положення цього пункту, що їх можна розглядати як процесуальну гарантію Прав людини, варті уваги.

12*

180

Розділ II

система США

181

Якщо журі доказ відхиляє, його сутність може бути дове­дена до відома суду, який розглядатиме справу за суттю, шляхом пропозиції або випливати з контексту, в якому ста­вилися запитання.

Суд може додати будь-яку іншу заяву, що відображатиме характер доказу і форму, в якій його було запропоновано чи зроблені заперечення щодо нього. Судочинство у зв'язку з цим може бути продовженим і вважатися правочинним. Суд може керувати діями щодо спірної пропозиції та форми від­повіді стосовно неї. Якщо суд своїм рішенням визнає будь-який доказ вартим уваги, то заперечення щодо цього доказу під час його надання є документом, що вказує на особливі підстави для виникнення заперечення, якщо ці особливості не випливають з інших умов.

У разі непідсудності суду присяжних судочинство має проводитись у звичних межах аби уникнути марного витра­чання часу для аналізування неприйнятних доказів, що про­понуються присяжним, з допомогою будь-яких способів, як-от: безпідставні заяви та пропозиція вимагати надуманих до­казів, запитання провокаційного характеру, запитання про допустимість.

Юридичне повідомлення про судові факти регламентова­но положеннями п. 2.01 Правил. Цей пункт стосується тіль­ки юридичних повідомлень про судові факти.

Факт, відносно якого суду належить прийняти юридичне повідомлення, повинен бути фактом, що не підлягає обгово­ренню стосовно його доцільності, а також бути загальновідо­мим у межах територіальної юрисдикції суду і мати незапе­речну достовірність.