§ 7. Суди спеціальної процедури

Ж V

\ Слід приділити увагу ще двом судам з категорії спеціаль­них, які не мають власних суддів, окремих офісів і штату працівників. Ці суди проводять розгляд справ у складі суд­дів, призначених Головним суддею Верховного суду США тимчасово, лише на час конкретного процесу. Судді таких судів постійно працюють в інших судах федеральної системи. Засідання таких судів відбувається у приміщенні, яке ви­значить Головний суддя Верховного суду з залученням тех­нічного допоміжного службового апарату інших судів. Мате­ріали архівуються у спеціальному порядку. Рішення цих су­дів має обов'язкове значення для компетентних органів на всій території США.

•'•■• Один з таких судів — Тимчасовий надзвичайний апеля­ційний суд, який розглядає апеляції з усіх окружних судів країни у певних справах стосовно Федеральних Правил ви­користання енергії. Ці суди розглядають в основному звер-

136

Розділ II

Судова система США

137

нення юридичних осіб виробничої або споживчої сфери, а та­кож адміністративних органів регіонального або самоврядно­го управління, коли йдеться про користування енергією у ве­ликих обсягах, зміну порядку постачання і користування енергією у певних регіонах, штатах, містах, заміну видів енергії, експлуатацію центрів, що виробляють електроенер­гію (ядерно-теплові станції), запаси енергоносіїв, діяльність НАСА та інші питання, які перебувають у сферах регулю­вання, вказаних Федеральними Правилами. Цим не тільки надається особливого значення правовідносинам у даній га­лузі, а й підкреслюється увага до місцевої енергетики з боку держави.

Другий із зазначених судів — це спеціальний суд з пи­тань заходів проти іноземних розвідок. Він розглядає подан­ня Генерального аторнея США (за статусом він у чомусь близький до Генерального прокурора України) про дозвіл на встановлення на території США апаратури підслуховування та відео- і фотофіксації в інтересах національної безпеки та інші стеження, підключення до цих акцій багатьох систем контролю (космічні супутники, авіація, флот, радари та ін.). Діяльність цих засобів стеження повинна охоплювати знач­ну територію США (регіонів, штатів). Важливо те, що це є свідченням демократичного принципу судового контролю за службами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Суд колегіально вирішує питання обгрунтованості заходів, запропонованих Генеральним аторнеєм США.

Глава 4 Верховний суд сша

§ 1. Організаційний статус

Вершину федеральної судової піраміди становить Верхов­ний суд Сполучених Штатів — єдиний суд, спеціально пе­редбачений Конституцією. Законодавчі акти Конгресу вста­новлюють кількість його членів та юрисдикцію в межах юрисдикції, зафіксованої ст. III Конституції.

Від середини XIX ст. й донині суд складається з дев'яти членів, один з яких призначається Верховним суддею Сполу-

чених Штатів. Верховний суд США розміщений у Вашингто­ні, поряд з Капітолієм. Щороку суд починає роботу в перший понеділок жовтня і закінчує, як правило, наприкінці червня. Процедура виборів членів Верховного суду є одним з прикладів того, як працює принцип поділу влади, який ще називають системою "стримувань та противаг".

¹ Верховного суддю та членів Верховного суду призначає Президент. Це повноваження має велике значення з огляду на той значний вплив, що його справляють рішення суду на правну систему й суспільство загалом. Водночас творці Кон­ституції подбали про те, щоб Президент міг призначати тіль­ки кваліфікованих суддів, які це довели спеціальній суддів­ській комісії та загалу юристів, які акумульовані у представ­ницькому органі американського народу; а також, щоб Пре­зидент не міг звільняти тих, з рішеннями яких він не згоден. £ цієї ж причини ніхто не може стати членом Верховного су­де)!',без санкції верхньої палати Конгресу — Сенату Сполуче­ні Штатів. Сенат же у свою чергу не може дати відповідної санкції, не пересвідчившись у високій кваліфікації претен­дента. Суддя, призначений на посаду члена Верховного су­ду, не може бути увільнений ні Президентом, ні Конгресом без поважних причин; ніхто також не має права зменшити $юго оклад. Верховний суддя та члени суду обираються по-життєво. Приймаючи рішення, вони не повинні брати до уваги політичні погляди представників інших гілок влади.

« Все це гарантує незалежність судової влади.

'■• ■ § 2. Конституційна юрисдикція

._н Головне завдання Верховного суду — приймати остаточ­ні рішення у судових справах, де йдеться про порушення Конституції. Конституція дає певні повноваження кожному напряму федеральної влади. Вона також дає повноваження урядам штатів, створюючи таким чином федеральну систе­му, в якій влада розподіляється між центром та керівницт­вом штатів. Коли установа або особа в керівництві штату чи країни звинувачується в порушенні закону, остаточне рішен­ня може прийняти тільки Верховний суд. Якщо він це ро­бить, то його рішення саме стає законом.

138

Розділ II

Більшість справ, що їх розглядає Верховний суд, пов'яза­на з порушенням особистих прав і свобод, гарантованих кожному Конституцією.

У 1954 р. батько чорної дівчинки з Канзасу заявив, що вважає несправедливим, аби його донька ходила в розміще­ну далеко школу для чорних, коли поряд з їхнім домом є ін­ша, де навчалися лише білі діти. Батько також вбачав пору­шення Конституції у тому, що якість навчання в школі для чорних була нижчою, ніж у школі для білих. Він звернувся до суду, оскільки Конституція гарантує всім рівні права й за­бороняє штатам надавати привілеї окремим групам людей. Верховний суд мав вирішити, чи порушувались конституцій­ні права дівчинки від того, що вона навчалася у дальній і, як стверджував її батько, гіршій школі. В цій справі, відомій як "Олівер Браун проти Управління освіти Топека, Канзас", суд прийняв рішення на користь батька дівчинки та кількох ін­ших осіб, які приєдналися до справи, і визнав систему освіти штату невідповідною законодавству. Відтоді чорношкірі діти мають право навчатися в одних школах з білими в усіх шта­тах. Навмисно сегреговані школи є незаконними.

Верховний суд має можливість впливати на життя всіх американців і істотно змінювати ситуацію і правовідносини у суспільстві. Це не раз уже траплялося в американській істо­рії. У минулому рішення Верховного суду зупиняли дії аме­риканських президентів, оголошували неконституційними, а отже, й недійсними деякі ухвалені Конгресом закони, визво­ляли з в'язниці приватних осіб, надавали захист і нові сво­боди чорношкірим американцям та представникам інших меншин.

Верховний суд є судом останньої інстанції, він може приймати рішення у разі, коли хто-небудь стверджує, що нижчий суд порушив федеральні закони, або зверне увагу на порушення Конституції Сполучених Штатів — законодавчо­го базису нації. Навіть дії найвищої посадової особи Сполу­чених Штатів — Президента можуть бути визнані Верхов­ним судом нечинними. Один з найвідоміших прикладів пов'язаний з діями Президента Гаррі С. Трумена в 1952 р. Того року збройні сили під командуванням Об'єднаних На­цій, серед них і американські війська, вели бойові дії у Кореї. Вони залежали від постачання з США. На початку 1952 р. профспілка робітників сталеплавильної промисловості оголо-

Суаова система США 139

сила загальний страйк. Як Президент США Гаррі Трумен був також головнокомандувачем збройних сил. Щоб гаран­тувати постачання сталі для воєнних цілей, він наказав уря­дові взяти у свої руки управління всіма сталеплавильними підприємствами. Верховний суд постановив, що Президент це має права контролювати промисловість і що воєнні пов­новаження належать Конгресу.

а