§ 4. Королівський суд (Суд корони)

Карний суд — Королівський суд бу­ло створено недавно, згідно із Законом про судочинство від 1971 р. До цього всі тяжкі кримінальні правопорушення, що переслідуються за обвинувальним вироком, розглядалися виїзними сесіями суду присяжних або малими сесіями. Обидві ці судові установи виникли ще у XII ст., коли під час правління короля Генріха II суддів Королівського суду стали посилати на виїзні судові сесії у провінцію. Головною озна­кою обох судів була їхня локальність.

Найтяжчі злочини розглядалися на виїзних сесіях суду присяжних (асизах). Для цього країна була поділена на сім судових округів. Три або чотири рази на рік судді Відділення Королівської лави (Високого суду правосуддя) відвідували міста кожного судового округу й вершили карне та цивільне правосуддя на підставі наданих їм королем повноважень "слухати і вирішувати" та "досягти мети". Виїзні сесії суду присяжних мали таку саму юрисдикцію, як і Високий суд. Більшість кримінальних справ, за винятком найтяжчих пра­вопорушень, слухалася судом квартальних сесій, який на той час складався приблизно з 150 окремих судів. Існувало два типи судів квартальних сесій — муніципальний суд та суд графства; їх засідання відбувалися щонайменше 4 рази на рік.

У цьому контексті вартий особливої згадки Центральний карний суд, знаний у народі як "Олд Бейлі" (за назвою ву­лиці, на якій він був розташований), — виїзний суд присяж­них, що чинив правосуддя у кримінальних справах у регіоні Великого Лондона. Зростання злочинності у другій половині XII ст. виявило недоліки системи періодичного скликання судів. Зокрема, збільшення кількості злочинів у Південному Ланкаширі спричинилося до створення постійно діючих ко-

ролівських судів у Ліверпулі та Манчестері, очолюваних постійно працюючими суддями.

Основним недоліком цієї судової системи була її негнуч­кість. Регіональний принцип побудови мав переваги лише за умов невеликої кількості населення, незначної завантаже­ності роботою та невисокої швидкості пересування. Внаслі­док урбанізації Англії, що почалася у XVIII ст., ця система, яку було побудовано за регіональним принципом, уже не щогла працювати ефективно. Тому 1969 р. Королівська комі-еія у справах виїзних сесій суду присяжних та суду квар­тальних сесій, очолювана лордом Бічінгом, розробила осно­ви нової системи судочинства, яку й було запроваджено на йідставі Закону про судочинство від 1971 р. Цей Закон скасував усі суди виїзних та квартальних се­сій і натомість створив єдину систему карного судочинства (Королівський суд), яка стала складовою частиною Верхов­ного суду. Королівський суд — це сукупність карних судо­вих закладів країни, де розгляд кримінальних справ за суттю здійснюється суддею одноособово, а в переважній більшос­ті - судом присяжних (в інших англійських карних судах присяжних не передбачено). Головна особливість цього суду полягає в тому, що його юрисдикція в жодному разі не може бути локальною. Існує один Карний суд, засідання якого мо-ііуть проводитися будь-коли і будь-де.

Запроваджуючи Закон про судочинство, лорд-канцлер поділив Англію і Валію на шість судових округів, межі яких за зовнішнім периметром збігаються з межами адміністра­тивних районів. У деяких містах кожного округу були утво­рені окружні центри першого, другого та третього рівнів. Центри першого рівня мають справу з цивільними і кримі­нальними правопорушеннями й обслуговуються суддями Ви­сокого суду та окружними суддями. Центри другого рівня розглядають лише кримінальні правопорушення і також об­слуговуються окружними суддями. Юрисдикція Карного су­ду на третьому рівні дає йому змогу розглядати всі види зло­чинів, що переслідуються за обвинувальним актом, а також виконувати інші функції, які раніше покладалися на суди квартальних сесій. Це виключає розгляд апеляцій від осіб, засуджених у спрощеному порядку магістратськими судами, винесення вироку у цих справах, а також вирішення деяких Цивільних справ, зокрема щодо надання ліцензій.

36

Розділ І

Згідно зі ст. 75 Закону про Верховний суд від 1981 р., лорд —головний суддя має право за погодженням з лорд-канцлером давати настанови стосовно розподілу справ Суду корони. Всі правопорушення поділено на чотири класи. Справи за найсерйознішими злочинами в Королівському суді веде суддя Високого суду, що також, як правило, входить до Відділення Королівської лави. Окружні судді та рекордери розглядають менш серйозні кримінальні правопорушення, а також ті, які можуть розглядатися в інший спосіб, тобто не у процесі з присяжними, коли суддя повинен керувати про­цесом і давати присяжним поради та інструкції.

До членів Королівського суду належать судді Високого суду, окружні судді, рекордери та магістрати (магістратські судді). Суддя якої судової ланки розглядатиме конкретну справу, залежить від серйозності правопорушення. У певних випадках мирові судді також можуть проводити засідання в Карному суді. Всі апеляції та судові процеси з винесенням вироку мають розглядатися чи проводитися Карним судом за участю судді та щонайменше двох непрофесійних засідате-лів-магістратів. Крім того, будь-яку справу у суді може роз­глядати професійний суддя разом з не більш як чотирма ін­шими непрофесійними суддями.

Засідання Карного суду з розгляду справ, які вимагають винесення обвинувального вироку, відбуваються за участю присяжних. Історична традиція щодо 12 присяжних останнім часом порушується; тепер у процесі можуть брати участь де­сятеро або одинадцятеро присяжних. Крім того, відповідно до Закону про карне правосуддя від 1967 р. вердикт про ви­нуватість особи може бути ухвалений кваліфікованою біль­шістю (10 з 11 або 12 присяжних чи 9 з 10 присяжних), а не одностайно, як було раніше. Виправдувальний вирок при­сяжних апелюванню не підлягає. Без участі присяжних роз­глядаються апеляції у справах, що велись судами магістра­тів, та справи, що передаються на розгляд для винесення ви­року, тобто робиться попередня оцінка доказів з точки зору їх допустимості та законності отримання. Провадження у су­ді відбувається за регламентом Суду корони.

Під патронажем Королівського суду перебуває також ко-ронер — особа, яка проводить слідство в разі смерті людини. Функцією суду коронера є передусім проведення дізнання щодо смерті якоїсь особи, якщо є підстави підозрювати, що

пудова система Великої Британії 37

доерть була насильницькою, неприродною, раптовою або Обралася з невстановлених причин. Для проведення дізнання доронер має право скликати від семи до одинадцяти присяж­них. Хоч самі процесуальні дії коронера контролює Високий руд, подання апеляції з приводу дізнання законом не перед­бачено.

Яке місце в загальній ієрархії судів посідає Королівський суд (Карний суд присяжних) з точки зору доктрини про пре­цедент досі остаточно не визначено. Очевидно, суддя Висо­кого суду, якій засідає в Королівському суді, має той самий статус, що й під час засідання Високого суду першої інстан­ції. Проте коли на засіданні Королівського суду головує ок­ружний суддя чи рекордер, видається доцільним розглядати цей суд як нижчий за статусом і, отже, підпорядкований Ви­сокому судові з точки зору прецедентної зобов'язаності.