§ 2. Конституційна юрисдикція Верховного суду

В усіх країнах з конституційними системами юрисдикція судів щодо неконституційності актів виконавчої влади май­же однакова. Але в питаннях контролю судів за конституцій-ністю актів законодавчого органу їхня компетенція має свої особливості. В Конституції Індії немає чіткого положення, яке б уповноважувало суди оголошувати закони неконститу­ційними. Однак Конституція встановила певні обмеження для кожного органу, і будь-яке порушення таких обмежень є підставою для оголошення закону недійсним. Саме суди ви­рішують, було чи не було порушено конституційне обмежен­ня, оскільки Конституція є законом, відповідно до якого зви­чайні закони приймаються конституційно зафіксованою ле­гіслатурою. Наприклад, ст. 13 проголошує, що будь-який за­кон проголошує, що будь-який закон, несумісний з положеннями частини III Конституції, де йдеться про основ­ні права людини, є недійсним. Крім того, Верховний суд Індії у своєму роз'ясненні підкреслив, що, навіть без урахування цього положення ст. 13, він має право оголосити недійсним будь-який акт, що порушує будь-яке з основних прав грома­дян. З положень ст. 254 Конституції випливає, що в разі не­узгодженості між законом Союзу і законом штату останній оголошується нечинним.

Обмеження, встановлені Конституцією щодо повнова­жень легіслатур, стосуються таких питань: основних прав, зафіксованих у частині III Конституції; законодавчої компе­тенції; спеціальних положень Конституції, які накладають обмеження, пов'язані з певними питаннями.

Будь-яка федеральна конституція незалежно від ступеня згуртованості складових одиниць федерації, до якої вона прагне, передбачає розподіл повноважень між Союзом і

суб'єктами федерації, причому Конституція таких держав наділяє владою органи Союзу і штатів, водночас цю владу обмежуючи. Згідно з конституціями унітарних держав місце-, ві адміністративні та представницькі органи є лише додатко­вими органами центральної влади, тому в стосунках між міс­цевими і центральними органами влади не повинні виникати - проблеми, що підлягають судовому вирішенню. У Конститу-* Ш ж федеративної держави повноваження розподіляються $ між центром і штатами, які є державними утвореннями у і складі Союзу, і тому для збереження розподілу повнова-& Лкнь, що передбачені Конституцією, необхідно мати орган, ж який би вирішував суперечки, що виникають між Союзом і Ж його суб'єктами та між самими штатами. *' - Хоч федерація Індії не має форми договору або угоди між » ц складовими частинами, однак у неї є орган розподілу зако-Ц нодавчих і адміністративних повноважень між Союзом і шта-« тами. Стаття 131 Конституції Індії наділяє Верховний суд Ц; рервинною і виключною юрисдикцією щодо розв'язання спо-Ш рів між урядом Індії і будь-яким штатом Союзу, між урядом Щ £ядаї і її штатом з одного боку, і будь-яким іншим чи іншими Щ "штатами, з другого боку; між двома або більшою кількістю щ штатів. Згідно з цією статтею функції Верховного суду * мають суто федеральний характер і здійснюють повноважен-В ря суду першої інстанції, жоден інший суд за Конституцією Ж не має права перебирати на себе цю юрисдикцію. З іншого V боку, Верховний суд не має права приймати до свого прова-щ Дркення позови, в яких одна із сторін не є суб'єктом федера-Щ ЦІЇ. Наприклад, якщо позов стосується уряду Індії чи штату, Щ але заявлений приватною особою, він не може бути розгля-Щ нутий у Верховному суді й передається на розгляд суду за-щ гальної юрисдикції згідно зі звичайним законом. ■ Слід зазначити, що ці стосунки між суб'єктами Союзу не Ш є виключною юрисдикційною компетенцією Верховного су-В ду, бо в законодавстві Індії щодо цього є винятки. Наприк-Р <Й(Д, спори, які випливають з договору, угоди, пакту, обов'яз-1 Йв, санаду¹ або іншого документа за аналогією, хоч би й ма-I ли федеральний характер, однак вилучені з компетенції Вер-

II ,^^ Санад — один з різновидів угод, які британське колоніальне керівництво $С #Тндїї укладало з індійськими васальними князівствами.

Ь 18»

²⁷⁶ Розділ V

система Індії

277

ховного суду, за умови, що вони стали чинними або були реалізовані до введення в дію Конституції чи продовжують бути чинними після набуття нею чинності, й у їхніх текстах передбачено, що юрисдикція судів не поширюється на ці від­носини. Однак Президент має право передавати ці спори до Верховного суду для одержання консультативного висновку. Крім того, в Конституції є прямі вказівки, які безпосеред­ньо виключають деякі спори з конституційної юрисдикції Верховного суду, покладаючи їх вирішення на спеціалізовані суди. До них належать:

1. спори, перелічені в застереженні до статей 131 і 363 Конституції;

2. скарги щодо втручання в суперечки, пов'язані з розпо­ділом вод міжштатних річок, що віднесені до юрисдикції спе­ціальних судів, зазначених у ст. 252 Конституції, за умови, що Парламент ухвалює окремий закон про це. У 1956 р. Парламент прийняв Закон про розв'язання спорів щодо роз­поділу вод міжштатних річок, тому зміст ст. 269 слід розгля­дати в сукупності з розділом 11 цього Закону;

3. питання, які належать до компетенції фінансової комі­сії (ст. 280);

4. суперечки щодо розподілу деяких фінансових витрат між Союзом і штатами згідно з п. З ст. 258 Конституції¹ та спори про перерозподіл деяких фінансових витрат між Союзом і штатами згідно зі ст. 290 Конституції².

Проявом конституційної юрисдикції є право Верховного суду тлумачити не лише Конституцію Індії, а й положення актів конституційного плану, чинність яких залишається піс­ля прийняття Конституції, — Акт про правління Індією 1935 р. (у тому числі, акти, що змінювали або доповнювали його), будь-який наказ, виданий на підставі Акта про неза­лежність Індії 1947 р.

Мова йде про покриття урядом Союзу витрат, які перевищують заплано­вані витрати штатів на будівництво й охорону залізниць, а також на потреби управління. Розмір доплати штатам визначається арбітром, якого призначає Головний суддя Верховного суду.

Йдеться про виплати грошей Консолідованим фондом Індії та відповід­ним штатом на пенсійне забезпечення колишніх чиновників, які служили в державному департаменті до і після проголошення незалежності Індії. Розмір виплат також визначає арбітр.