Глава 6 Про суди присяжних

У США найбільшою мірою зберігся інститут присяжних засідателів, або журі (англ. Зиті). Але останніми роками де­далі частіше дискутується питання про доцільність участі журі у тривалому розгляді складних справ, пов'язаних із за­стосуванням антитрестівського чи страхового законодав­ства. Фахівці дедалі більше схиляються до думки, що для будь-якої галузі потрібні кваліфіковані спеціалісти, а не ди­летанти, яких легко ввести в оману. Тим більше, що вико­ристання інституту присяжних збільшує обсяг роботи судів, уповільнює загальний рух справи й різко збільшує трива­лість судових засідань порівняно з процесами, що їх ведуть самі судді.

;., Федеральне законодавство передбачає для конкретних сдрав добір членів журі навмання з різних прошарків насе­лення району, де відбувається судовий процес. Усі амери­канські громадяни, яким минуло 18 років і які проживають у даному районі не менше року, вміють читати, писати й розу­міють англійську мову, не мають психічних чи фізичних вад, щ були під слідством або не були засуджені за злочин на <?рок більше одного року, не належать до осіб, які можуть ^голосити секрети правосуддя чи внести розкол під час об­говорення вердиктів, можуть брати участь у відправленні правосуддя.

V» Однак за прийнятим Конгресом США у 1968 р. законом, присяжними у федеральних судах можуть бути лише грома­дяни США, які досягли 21-річного віку й проживають у міс­цевості, де проходить судовий процес, не менше одного року. Це можна включати до списків присяжних військовослуж­бовців, пожежників, посадових осіб законодавчих, виконав­чих та судових органів. В окремих штатах членами журі не можуть бути або підлягають відводу юристи, лікарі, медсест­ри, аптекарі, викладачі, священики, журналісти, хіроманти, працівники транспорту, зв'язку, тюрем тощо.

Кожен федеральний районний суд має свій порядок залу­чення присяжних. Основою для набору кандидатів є списки виборців даного району або платників податків, інформація з

10*

146 Розділ II

довідників про жителів міста, телефонні довідники, дані пе­репису населення.

Список присяжних для того чи іншого суду складають за його дорученням шерифи, констеблі, судові клерки та їхні помічники. Як правило, кількість викликаних присяжних більша, ніж потрібно, бо деякі з них можуть бути відведені, а для великих справ необхідно мати й запасних присяжних. Для слухання конкретної справи зі сформованої таким чи­ном групи клерк відбирає методом жеребкування відповідну кількість кандидатів, включаючи й запасних, бо можливі від­води і самовідводи.

Слід зазначити, що прокурор і адвокат мають право на безліч мотивованих, а до того ще й на чотири немотивовані відводи, так би мовити, за власною примхою.

Про мотивований відвід рішення виносить суддя, а відвід немотивований для нього обов'язковий. За відмову без по­важних причин з'явитися до суду, а також за подання не­правдивих відомостей з метою ухилитися від участі в журі винному загрожує штраф або тюремне ув'язнення на строк до трьох днів, або те й друге разом.

До складу малого журі входить дванадцять присяжних, у судах деяких штатів — шість. Скорочення кількості присяж­них можливе й за згодою сторін.

Відібрані для розгляду конкретної справи присяжні дають присягу, зміст і форма якої встановлена законодав­ством. Вони беруть на себе зобов'язання діяти справедливо, не розголошувати таємницю кімнати нарад і винести спра­ведливе рішення.

Між судами присяжних у кримінальному і цивільному судових процесах є деякі відмінності, які варто розглянути.

Окружні федеральні суди і суди загальної юрисдикції у штатах розглядають за участю присяжних найзначніші кри­мінальні справи. Процедура вирішення кримінальних справ у суді присяжних складається з таких основних етапів: пред'явлення обвинувачення, формування лави присяжних (малого журі), дослідження доказів і промови сторін; напут­нє слово судді присяжним, вердикт присяжних, резолюція і вирок судді.

Якщо підсудний не визнав себе винним, суддя дає йому деякий час (як правило не менше двох діб) на підготовку до судового розгляду. Після закінчення цього строку суд при-

Суаова система США 749

ступає до формування лави присяжних малого, або судово­го, журі- Підсудний може відмовитися від суду присяжних, яшш» йому не загрожує смертна кара або інше суворе пока­рання. Такі відмови трапляються досить часто. За участю присяжних розглядається лише близько 10 відсотків кримі­нальних справ.

Присяжні не беруть безпосередньої участі в дослідженні доказів; вони лише спостерігають за ним та за аргументами й висновками промовців обох сторін.

Після закінчення судового розгляду суддя звертається до присяжних з напутнім словом. У ньому він дає вказівку від­носно правових норм, що їх належить застосувати в даній справі, й пояснення щодо достовірності та значення доказів, які, на його думку, необхідні для правильного вирішення справи.

Вислухавши напутнє слово судді, присяжні під наглядом судового пристава йдуть до кімнати для нарад, куди мають право взяти письмові й речові докази та письмові інструкції судді.

Обвинувальний або виправдувальний вердикт оголо­шується публічно. У справах про злочини, за які передбаче­но смертну кару, він має виноситись одноголосно. В інших справах вимагається більшість у5/6, 2/Зіт. д. голосів, за­лежно від тяжкості злочину. Вердикт присяжних стає дій­сним лише тоді, коли він приймається суддею й заноситься до протоколу судового засідання. Суддя має право запропо­нувати присяжним повторно обговорити лише обвинуваль­ний вердикт.

У деяких штатах присяжні вирішують питання не лише про вину, а й про міру покарання.

Слід зазначити ще одну особливість суду присяжних у кримінальному процесі. До органів розслідування у США на­лежить також коронер. Ця посадова особа встановлює при­чини смерті в тих випадках, коли вони невідомі або коли є підстави припускати, що смерть була насильницькою. Коро-йер проводить розслідування за участю присяжних, число яких установлено процесуальним законодавством штатів. ІЬнцо в межах округу виявлено труп, коронер попередньо ог­лядає його, а потім скликає присяжних з числа місцевих жи­телів, які беруть участь в огляді й допиті свідків. Якщо коро­нер і присяжні не можуть визначити причину смерті, вони

150

Розділ II

система США

151

мають право розпорядитися провести судово-медичний роз­тин трупа. Висновки коронерського розслідування назива­ються вердиктом. У ньому вказується, чи мало місце вбивст­во, коли, де і яким чином його було здійснено, яка медична причина смерті, а також ім'я винного, якщо воно встановле­но. Цей вердикт не є обов'язковим приводом для передачі справи до суду. Згідно зі встановленим у штаті порядком він надсилається окружному аторнею, який складає обвинуваль­ний акт і передає до органу відання до суду — великого жу­рі, якщо воно передбачене законом штату. Вердикт разом з матеріалами розслідування коронер може направити й без­посередньо до суду, при якому має бути скликане велике журі.

Велике журі складається з двадцяти чотирьох присяж­них, які добираються так само, як і мале журі. Ця інституція вирішує питання достатності й допустимості доказів, які ор­ган обвинувачення готує для передачі до суду; там їх розгля­датимуть у судовому засіданні за суттю. Суд присяжних мо­же розглядати й цивільні справи, хоч у цьому разі роль його не така яскрава, як у кримінальному процесі.

У цивільному судочинстві США немає єдиної процедури судового засідання, але існує його типова схема за участю присяжних засідателів:

1. відкрите засідання і формування лави присяжних;

2. вступні заяви сторін (адвокатів);

3. подання й дослідження доказів;

4. дебати сторін;

5. напутнє слово судді присяжним засідателям;

6. винесення присяжними вердикту;

7. винесення судово рішення;

8. клопотання сторін щодо вердикту та рішення.

Присяжні засідателі, так само як і у кримінальному про­цесі, поводяться пасивно. Це мовчазна група спостерігачів, які навіть не мають права безпосередньо ставити запитання свідкам, сторонам, експертам; це можна робити тільки через суддю.

Після дебатів суд переходить до дуже важливої проце­суальної дії — напутньої поради присяжним засідателям, ме­та якої — надати людям, які не мають юридичної освіти і практики, конкретну допомогу, викласти й розтлумачити за-

конодавство, яким треба керуватися при вирішенні даної

справи.

Напуття може бути складене суддею письмово, але пере­важно буває усним. Нині для полегшення роботи судді і в основному для уніфікації практики присяжним засідателям видаються типові інструкції з найпоширеніших категорій ци­вільних справ. Основну роль у підготовці напуття відіграє суддя, але можуть брати участь і сторони, зокрема адвокати, передаючи судді тексти своїх рекомендацій до напуття. У деяких штатах заключне слово судді, звернене до присяж­них засідателів, може не проголошуватися, якщо на цьому не наполягають сторони.

Після завершення всіх дій у судовому засіданні члени журі йдуть до кімнати для нарад. Коли справа нескладна, а результати дослідження доказів свідчать про безумовну пе­ревагу якоїсь із сторін, допускається нарада журі на місці з Доайним винесенням вердикту. Тривалість засідань журі законодавством не регламентовано. На практиці вони три­вають від кількох хвилин до кількох днів. .У кімнаті нарад процесом прийняття рішення керує стар­шина присяжних. При винесенні вердикту журі виходить з •$>го, що він має грунтуватися виключно на тій інформації, ща^була одержана під час судового розгляду. Дозволяється доставляти журі письмові та речові докази.

'Г Принципу одностайності при винесенні вердикту додер­жуються тільки в деяких штатах, але не надто категорично: сторони мають право домовитись між собою про прийняття вердикту більшістю голосів. Ця більшість може становити 2/3, 3/4, 4/5, 5/6 голосів присяжних. Якщо цієї більшості Немає, то винести вердикт неможливо. У цьому разі журі розпускається й призначається повторний розгляд справи з Юшим складом присяжних. Коли ж згода більшості членів журі досягнута, старшина присяжних письмово фіксує її.

Після оголошення вердикту сторони можуть заявити Клопотання про проведення спеціального опитування при­сяжних: кожний з них має підтвердити, що вердикт відобра­жає його особисту думку. Якщо при опитуванні присяжні Иійтвердили погоджені висновки й вердикт не містить явних Суперечностей, він підлягає реєстрації. На цьому місія журі закінчується.

152

Розділ II

система США

153