Глава 6 Верховний суд Канади

§ 1. Організаційний статус

Верховний суд Канади — найвищий суд держави (англ. Зиргете Соигі оі Сапасіа). Як апеляційна інстанція він не об­межується федеральним і конституційним правом, а має та­кож повноваження застосовувати закони окремих провінцій при розгляді апеляцій щодо рішень, ухвалених судами про­вінцій. Цією компетенцією Верховний суд Канади значно від­різняється від Верховного суду США, який не може застосо­вувати законодавство окремого штату.

Заснований у 1875 р. Верховний суд на ранніх етапах ка­надської державності відігравав менш значну роль. До 1933 р. найвищою апеляційною установою країни був Судо­вий комітет Таємної ради у кримінальних, а до 1949 р. — у цивільних справах. Найвищою апеляційною інстанцією був Британський судовий комітет Приватної ради Верховного су­ду Британської імперії. Після того, як порядок подання апе­ляцій до цього органу був поступово скасований, Верховний суд Канади очолив канадську судову систему.

У своїй діяльності він керується переважно Законом про Верховний суд. Його дев'ятеро суддів представляють п'ять головних регіонів країни. За статутом, троє суддів мають бу­ти з Квебеку, троє — з Онтаріо, двоє — із західних провін­цій і один — з тих, що розміщені вздовж узбережжя Атлан­тичного океану. За традицією, Верховний суд почергово очо­люють англомовні і франкомовні судді. Хоч жодне з цих пра­вил не є абсолютним, їх зазвичай додержуються.

Будь-яка особа, яка є або була суддею вищого суду про­вінцій, баристером чи адвокатом принаймні десять років і є членом асоціації юристів, може бути призначена суддею.

Суддів призначає Генерал-губернатор Канади спеціаль­ним актом, скріпленим Великою печаткою. Судді перебу­вають на посаді безстроково й можуть бути звільнені Гене­рал-губернатором за поданням Сенату або Палати громад.

У віці 75 років суддя повинен вийти у відставку. Судді не

Можуть обіймати жодної іншої посади, що дає заробіток, ні в

<уряді Канади, ні в уряді провінції. Вони повинні мешкати в

218 Розділ III

(Судова система Канади

219

районі столиці, описаному в Акті про національну столицю, або на відстані сорока кілометрів від неї.

Приступаючи до виконання своїх обов'язків, кожен суд­дя повинен дати клятву. Верховний суддя дає клятву перед Генерал-губернатором Канади, суддя Верховного суду — пе­ред Верховним суддею, а в разі його відсутності або хвороби — перед будь-яким іншим суддею в Оттаві.

Верховний суд щороку проводить в Оттаві три сесії.

Перша сесія має починатися у четвертий вівторок січня, друга — у четвертий вівторок квітня, третя — у перший вів­торок жовтня. ЦІ дати, зафіксовані для кожної сесії, можуть бути змінені Генерал-губернатором або судом, якщо про це повідомлено в газеті "Сапасііап С-агеІіе" не пізніше ніж за чотири тижні до початку сесії.

Кожна сесія має тривати до вичерпання всіх питань, які мають бути вирішені. Суд час від часу може відстрочувати будь-яку сесію й збиратися знову на час, призначений для розгляду справ. Суд може бути скликаний будь-коли Верхов­ним суддею або, в разі його хвороби чи відсутності, старшим членом суду.

Будь-які п'ятеро суддів суду становлять кворум і можуть законно проводити засідання.

У разі відсутності на слуханнях будь-кого зі суддів вна­слідок хвороби або з якоїсь іншої причини судове рішення має виноситися більшістю суддів, які були присутні на засі­данні. Коли немає кворуму суддів, щоб проводити або про­довжувати сесію суду, з причин хвороби, відпустки або ви­конання інших обов'язків згідно зі статутом чи наказом, наявності вакансій чи дискваліфікації судді або суддів, Вер­ховний суддя Канади, а в разі його відсутності — старший член суду може письмово вимагати від іншого постійного судді відвідувати засідання суду протягом потрібного часу. До цих суддів належать суддя Федерального суду та суддя вищого провінційного суду в разі, коли суддів Федерального суду немає в Оттаві або вони не можуть засідати з якоїсь ін­шої причини. Цього суддю письмово призначає голова суду, а за відсутності голови — будь-який інший суддя, який ви­конує його обов'язки, або старший член цього провінційного суду.

Для судді, який був призначений відвідувати Верховний суд, цей обов'язок є пріоритетним щодо безпосередніх його

>

обов'язків. Протягом певного періоду суддя повинен викону­вати функції члена Верховного суду, одержуючи відповідні повноваження та привілеї.

При розгляді питань конституційності кворум становлять тільки члени Верховного суду Канади, й відступи від вста­новленого кворуму неможливі. Слухання апеляцій на зви­чайні судові рішення мають деякі особливості.

Жоден суддя, на судове рішення якого було подано апе­ляцію або який брав участь у судовій справі чи у слуханні .справи в нижчому суді, не повинен засідати або брати •участь у слуханні чи винесенні судового рішення з відповід­ної справи у Верховному суді.

Будь-які четверо суддів становлять кворум і можуть за­конно засідати в суді в разі, коли сторони процесу згідні зі црлуханням їхньої справи саме в такому складі. _н Суддя, який слухав справу, але був відсутній при вине-і(?енні судового рішення, може подати свою думку в письмо­вому вигляді будь-якому судді, який був присутній під час принесення судового рішення, що зачитується або оголо­шується на відкритому засіданні суду, а потім залишається '$ реєстратора або службовця, що укладає збірку судових рі­шень.

і , Усі заяви до суду про дозвіл на апеляцію повинні бути даслухані й щодо них має бути ухвалено рішення. При про-¹Ліеденні слухань кворум становлять троє суддів. П'ятеро суд­дів становлять кворум, коли заява на дозвіл апелювати сто­сується рішення суду щодо анулювання обвинувачення у злочині, який карається смертною карою, та відхилення апе­ляції проти виправдання злочину, який карається смертю, включаючи виправдання основного злочину, якщо обвинува­чений був засуджений за злочин, який включає основний закон.