§ 2. Податковий суд сша

Історія виникнення і статус

Податковий суд Сполучених штатів (англ. ТЬе Іїпііесі Зіаіез Тах Соигі) являє собою єдину судову інстанцію, де платники можуть оскаржувати свою заборгованість за по­датковими платежами без попередньої оплати й подальших позовів про відшкодування¹.

Заснувавши Податковий суд, Конгрес створив судову установу, де платники податків могли домогтися незалежно­го Перегляду встановлених податківцями розмірів їхньої по­даткової заборгованості до сплати ними цих податків, аби потім не клопотатися через суд про їх повернення. Тому цей суд є основним місцем проведення цивільних процесів з по­даткових питань на федеральному рівні.

Свою діяльність суд розпочав у 1924 р. як Податкова апеляційна колегія — "незалежне агентство виконавчої гіл­ки влади" (Закон про доходи від 1934 р.). Проблемою, яка занепокоїла Конгрес у часи створення в 1924 р. Податкової апеляційної колегії, був платіж до судового процесу, а не от­римання грошей вже після нього. У 1942 р. її почали назива­ти Податковим судом Сполучених Штатів, проте ця зміна назви (і одночасне перетворення його членів на "суддів") не

¹ Незначним винятком з цього правила є судові спори з приводу оподат­кування, де йдеться про доходи товариств та акціонерних компаній, які іноді можуть розглядатись у федеральних окружних судах і Претензійному суді без попередньої оплати, однак суд у цьому разі мусить встановити суму депозиту.

106

Розділ II

супроводжувалася змінами у статусі (Закон про доходи від 1942 р.). У 1969 р. установі було надано статусу апеляційно­го суду згідно зі ст. 1 Конституції США. Тоді ж він дістав і свою теперішню назву.

Податковий суд є незалежним судовим органом, і його робота не підлягає наглядові чи переглядові з боку виконав­чих органів влади. Вона підлягає перевірці лише з боку фе­деральних апеляційних судів. Він відрізняється від колиш­нього Суду казначейства, оскільки останній був судом, що діяв за нормами статутного й загального права і права спра­ведливості, з виключною юрисдикцією у фінансових і фіс­кальних питаннях.

Головними причинами організації суду за "законом Конг­ресу" відповідно до ст. 1 Конституції, а не як "конституцій­ного" згідно зі ст. III (яка гарантує суддям пожиттєву посаду й відповідну платню) було, безперечно, по-перше, те, що всі судові процеси за ст. III традиційно підлягають контролю з боку Міністерства юстиції, а по-друге, те, що чимало законо­давців були проти збільшення числа суддів з довічним стро­ком перебування на посаді.

Головним результатом такої зміни статусу стало право примушувати свідків бути присутніми на засіданні суду, на­кладати покарання за неповагу до суду та забезпечувати ви­конання своїх розпоряджень. Перед тим для забезпечення названих розпоряджень необхідно було одержати санкцію федерального окружного суду.

Податковий суд є продуктом законотворення і має лише повноваження, надані йому Конгресом. Він є судом з обме­женою юрисдикцією, володіючи лише таким правом розгля­дати конфлікти, яке надане йому цим титулом. Він не має права видавати накази про повернення коштів виплат або переглядати рішення податківців про відмову у вимозі повер­нути кошти.

Податковий суд складається з дев'ятнадцяти суддів, які призначаються Президентом на 15-річний строк "виключно на підставі здатності виконувати посадові обов'язки з по­дальшим затвердженням Сенатом". Головуючий суддя, обра­ний суддями, має повноваження поділити суд на відділення, які можуть складатися з одного або більшої кількості суддів. За традицією, кожний суддя репрезентує окреме відділення.

Судова система США '°'

і^, Основним місцеперебуванням суду є округ Колумбія (Ва-§Іингтон), проте судді їздять по всій країні, проводячи виїзні «сідання майже в 60 містах. Положення § 7446 розділу 76 Збірника законів США зобов'язують головуючого суддю при­значати місце і час проведення кожного судового засідання, "маючи на увазі забезпечення появи в суді платників, зав­даючи їм при цьому якомога менше незручностей або цитрат".

Повноваження

., • Основна функція Податкового суду — перегляд визначе­ним податковим управлінням суми заборгованості за податко­вими зобов'язаннями. Ґї можна виконати тільки в тому разі, я^що:

,..■ 1) заборгованість попередньо встановлена податковим управлінням;

„V %) платника податків заздалегідь повідомлено про це; ')!,".,., 3) платник податків протягом встановленого строку по­дає до Податкового суду позовну заяву про перегляд суми іміборгованості за податковим зобов'язанням. *'**'' Сторони, які беруть участь у справі, і суд не можуть нех­тувати цими юрисдикційними вимогами. Суд не може вису­вати їх за власним бажанням. Час від часу суд відхиляє пра­вії на позов, незважаючи на наявність усіх юрисдикційних елементів.

При встановленні фактичних обставин у податкових кон­фліктах і оцінці доказів факти, встановлені судом, є неспрос­товними й остаточними, і коли він виконує судові функції, ЇІн є адміністративною радою, а його юрисдикція як така не Може стати на заваді юрисдикції окружного суду в судовій ЙїраВі, покликаній забезпечити право держави на отримання ЙЙШ) не сплачених податків.

"'" ■ Податковий суд має юрисдикцію щодо перегляду рішен­ня податківців про заборгованість за прибутковими податка­ми. У разі, коли позивач оголошує себе банкрутом після по­дання клопотання про перегляд податковим судом податків, юрисдикція є паралельною як у податковому суді, так і в су­ді у справах про банкрутство.

^; Коли платник податків вперше подає позов про повер­нення грошей у федеральному районному суді або у Претен­зійному суді США, подальша апеляція до Податкового суду

Г08

Розділ II

на повідомлення податкових органів про неправильну інфор­мацію в податковій інформації стосовно того ж фіскального року не позбавляє перший суд юрисдикції, однак Податко­вий суд має таку саму юрисдикцію і також може виносити рішення у справі.

Податковий суд має право повторно визначити й скори-гувати податок тією мірою, якою його юрисдикція була на­лежним чином застосована, незалежно від того, чи буде на­слідком такого повторного визначення податкова заборгова­ність чи надмірне оподаткування.

На додаток до свого головного призначення цей суд є установою, де можна оскаржити рішення податкового управ­ління про неповну сплату податків. Податковий суд у деяких специфічних ситуаціях має право виносити декларативні су­дові рішення, зокрема з приводу перевірки чинності поста­нов податкового управління щодо звільнення від оподатку­вання благодійних організацій та визначення податкового цензу пенсій, участі в прибутках і систем бонусів у вигляді акцій. Він має також повноваження щодо оприлюднення або нерозголошення постанов податкового управління та інших рішень.

Коли статус суду в 1969 р. було змінено, Конгрес перед­бачив, що скарбницю в податковому управлінні й надалі представлятиме головний адвокат. Платники податків мо­жуть вести справу в суді самі або за допомогою представ­ника.

Регламентом Податкового суду передбачено, що адвока­ти, які належать до адвокатури Верховного суду Сполучених Штатів чи до будь-якої з найвищих судових інстанцій штату, території або до округу Колумбія й мають достатній автори­тет, можуть клопотатися про надання можливості практику­вати в Податковому суді. Особи, що не мають юридичної ос­віти, повинні довести свою кваліфікацію шляхом письмового іспиту.

Питання про статус адвокатів-нефахівців постало у 1942 р., після того як Податкова апеляційна колегія перетво­рилась на Податковий суд Сполучених Штатів. Суперечка припинилась із затвердженням законодавчого попередника § 7452 (третє читання), яким передбачено, що "жодній осо­бі, яка задовольняє встановлені вимоги, не може бути від-

Судова система США ЮУ

ловлено у праві на практику в Податковому суді на тій під­ставі, що вона не належить до певного фаху чи роду занять".

Після судового процесу суддя, який розглядав справу, го­тує констатуючу частину судового рішення та саме рішення, які можуть бути оголошені усно й занесені до протоколу за­сідання. Після цього констатуюча частина рішення та моти­воване рішення суду стають судовим звітом, якщо протягом ЗО днів головуючий суддя не зробить розпорядження про їх перегляд судом у повному складі. Якщо суд у повному складі не затверджує звіт відділення, то його або передають авто­рові для внесення змін, або головуючий суддя передає спра­ву іншому судді. При цьому сторони не беруть участі у про­цесі перегляду ані письмово, ані шляхом проголошення про­мов. Мотивовані судові рішення у справах, що були перегля­нуті у встановленому порядку, друкуються в офіційному збірнику "Звіти Податкового суду". Щодо інших звітів, то вони визначаються головуючим суддею як звичайні або ме-морандумні, і лише останні публікуються в офіційних звітах.

Крім дев'ятнадцяти постійних судів у складі Податкового суду « кілька спеціальних процесуальних суддів, яких при­значає головуючий суддя. Вони можуть ухвалювати судові рішення щодо справ, у яких йдеться про деклараторні рішен­ня (рішення за встановленим позовом), незначні суми або такі, де суми несплати чи переплати перевищують 10 тис. доларів.

Спеціальним процесуальним суддям можуть доручатися Й інші справи; у цих випадках вони розглядають справи і проводять усі додаткові процедури, готують констатуючу частину рішення і власне рішення. Відтак судові документи передаються на розгляд постійного судді (як правило, голо­вуючого), який може погоджуватись з ними або відхиляти їх; спираючись на застереження про те, що встановлені спе­ціальним процесуальним суддею фактичні обставини "повин­ні розглядатися як правильні".

Під час розгляду справи Фрейтаг проти мирового судді Верховний суд США згідно з § 7443А (б) (4) про доручення спеціальному процесуальному судді будь-яких інших судових розглядів надав повноваженням головуючого судді букваль­ного значення. Це був складний випадок судового розгляду справи про оподаткове прикриття, що стосувалася близько З тис. платників податків та заборгованості у розмірі 3 міль-

110

Розділ II

ярдів доларів. Справу розглядав спеціальний процесуальний суддя, який протягом 14 тижнів заслуховував свідчення й одержав близько 3 тис. речових доказів. Верховний суд від­хилив заяву платників податків про те, що справи подібного масштабу та складності не можуть доручатись спеціальним процесуальним суддям.

Чітке формулювання цього параграфа однозначно дає змогу головуючому судді доручати розгляд справ позивачів спеціальному процесуальному судді. Документ не обмежує сферу їх повноважень незначними, простими або вузькоспе-ціалізованими справами, як на тому наполягали позивачі.

На практиці (до надання чинності § 7443А в 1984 р.) спе­ціальні процесуальні судді часто заслуховували та приймали рішення щодо значних і складних справ. Тому Конгрес, за­твердивши підпункт (б) (4), підтвердив право головуючого судді доручати розгляд та підготовку рішення у справах, по­дібних до згаданої, спеціальним процесуальним суддям.

Посаду спеціального процесуального судді встановлено законодавством (ст. 11, § 2, п. 2), а його обов'язки, платня та спосіб призначення на цю посаду визначено окремим за­коном. За цими ознаками спеціальні процесуальні судді від­різняються від спеціальних судових розпорядників, яких су­ди, створені згідно зі ст. III, епізодично наймають на роботу на тимчасовій основі й чиє становище і функції не окреслені окремим законодавством. До того ж спеціальні процесуальні судді виконують не тільки адміністративні обов'язки. Вони опитують свідків, ведуть судові процеси, виносять рішення щодо прийнятності доказів і мають повноваження забезпечу­вати виконання розпоряджень суду про надання документів. У своїй діяльності спеціальні процесуальні судді користують­ся значною свободою дій.

Таким чином, Податковий суд має судові, а не законодав­чі чи адміністративні повноваження. Конгрес створив його з метою тлумачення застосування законів про внутрішні дер­жавні прибутки в разі виникнення суперечок між платника­ми податків і урядом. Врегульовуючи ці суперечки, Податко­вий суд частково здійснює судову владу США.

Судова система США 7_т_7_

..,,:§ 3. Суд США з питань міжнародної торгівлі

і/^Суд США з питань міжнародної торгівлі (англ. ТЬе V пі-іШ'Зіаіез Соигі оГ Шегпатіопаї Тгасіе) належить до спеціалі­зованих судів федеральної судової системи й розглядає спра­ви, пов'язані із законами, що регулюють митні податки та ім­порт товарів.

^л' Спочатку всі спори, пов'язані з міжнародною торгівлею, Йозглядав, згідно з Конституцією, Конгрес США. Згодом ці справи було передоручено Раді таксаторів, яку Конгрес утво­рив для проведення дебатів і розгляду найскладніших спорів. У зв'язку зі значним зростанням кількості та галузевих різ­новидів справ Конгрес у 1926 р. реорганізував Раду голов­них Таксаторів у Митний суд США зі статусом, визначеним Щ; І Конституції США. Однак ці зміни більше стосувалися назви органу, ніж його юрисдикції та повноважень, отож суд продовжував діяти як Рада головних таксаторів. ^ій' Протягом наступних ЗО років з'явилося ще кілька мит­них судів, які дрейфували в напрямі об'єднання. У 1956 р. їдай процес завершився об'єднанням митних судів в єдину федеральну судову систему з питань митної справи; Конгрес ухвалив відповідну постанову, давши назву новому квазісу-до'вому органові й окресливши його повноваження.

Попри всі зміни у статусі, юрисдикції та повноваженнях, Цввостворений суд багато в чому нагадував свого попередни­ка — Раду головних таксаторів, розв'язуючи спори згідно з чинними раніше процедурними інструкціями. Дев'ятеро го­ловних таксаторів розглядали рішення службовців митних підрозділів США, прийняті ними у процесі виконання своїх обов'язків з контролю за вивезенням товарів. ^!' У 1980 р. Конгрес підтримав ініціативу головних таксато­рів;!* по суті квазісудової адміністративної асоціації, щодо створення принципово нової судової структури, яка мала ви-рішувати питання імпорту товарів і мита згідно з нормами, встановленими для судів загальної юрисдикції. >'■•■ Новий суд було створено відповідно до ст. III Конституції США, а тому він має постійний склад суддів, яких признача­ють за тими самими правилами, що й суддів федеральних судів.

Суд з питань міжнародної торгівлі складається з дев'я­тьох суддів, призначуваних Президентом за згодою Сенату.

Очолює його головний суддя, який призначається з числа суддів, що мають рекомендацію судової конференції США. Судова конференція є головною сполучною ланкою між цим судом і управлінням з судових питань у США. Офіс суду розміщений у Нью-Йорку.

Суд з питань міжнародної торгівлі діє на всій території США. У разі потреби він проводить виїзні засідання, у тому числі й за кордоном, якщо про це є домовленість між урядом США і відповідною країною або якщо така можливість пе­редбачена багатосторонніми державними угодами.

Справи, як правило, розглядає один суддя, який дістає відповідне доручення від головного судді. Якщо під час роз­гляду справи необхідно визначити конституційність актів чи дій, зробити посилання на конституційне положення, закон Конгресу чи акт Президента або якщо справа становить значний суспільний інтерес і привертає увагу громадськості, головний суддя може призначити слухання справи колегією у складі трьох суддів.

До компетенції суду в галузі імпорту товарів належать:

• оскарження актів уряду, інструкцій відомств щодо за­борони на ввезення деяких товарів, питання меж дії цих ак­тів, а також відшкодування збитків при помилковому засто­суванні згаданих актів;

• претензії у тристоронніх діях, які виникають під час реалізації угод між суб'єктами міжнародної торгівлі;

• спори щодо розмірів компенсації за неналежного ви­конання договорів, а також питання призначення грошових премій асоціаціям, які є суб'єктами міжнародної торгівлі;

• практичне застосування законодавства з питань про­текціоністської політики уряду США на користь американ­ських корпорацій і громадян, які стали суб'єктами міжнарод­ної торгівлі.

До компетенції суду в галузі митних податків належать усі питання, пов'язані з рішеннями й діями уряду щодо мит­ної справи, а також рішеннями й діями чиновників митної служби у сфері міжнародної торгівлі.

Суб'єктами скарг при цьому, як правило, виступають торговельні корпорації та асоціації чи громадяни, інтереси яких порушено актами відомств або діями чиновників урядо­вих структур і митної служби.

Пурова система США Ц±

При розгляді справ Суд з питань міжнародної торгівлі може використовувати процедурні норми федеральних судів, але він має і власні норми (правила), які диктують йому пев­ну поведінку і практику розгляду справ. Ці правила виклю­чають можливість юрисдикційних конфліктів між федераль­ними судами й забезпечують однакове застосування норм права у судочинстві.

л Питання про допустимість доказів, безпосередньо пода­них сторонами, розглядаються за принципом, яким послуго­вуються й федеральні суди загальної юрисдикції. Однак згід­но з правилами міжнародного торгового суду судді, призна­чені головним суддею головуючими на процесах на території США, можуть провести процес у центральному офісі суду й заслухати доводи сторін по телефону. В такому разі роль секретаря цього суду виконує секретар окружного федераль­ного суду.

У випадках, визначених правилами, справи у згаданому суді можуть розглядатися за участю присяжних. У цій си­туації секретар окружного федерального суду здійснює добір членів суду присяжних.

Особливість Суду з питань міжнародної торгівлі полягає також у тому, що в разі відсутності справ деякі його судді за рішенням Головного судді Верховного суду США можуть бу­ти тимчасово призначені до апеляційних федеральних або окружних федеральних судів.