Глава 4 Військове правосуддя в Канаді

§ 1. Умови існування військового правосуддя

Основа, на якій будується система військової юстиції — це вимога дотримання дисципліни. Дисципліна необхідна будь-яким збройним силам не лише для забезпечення ефек­тивного та надійного виконання покладених на них завдань, а й для того, щоб не допустити зловживання військовою си­лою. Щоб підтримувати збройні сили у стані бойової готов­ності, військове командування повинне мати засоби ефек­тивного та дійового підтримання внутрішньої дисципліни. Як правило, звернення до системи звичайного карного судочин­ства не відповідало б конкретним дисциплінарним потребам війська; звідси випливає необхідність запровадження окре­мої системи військової юстиції. Випадки порушення військо­вої дисципліни слід розглядати швидко й карати за них більш суворо, ніж за аналогічні вчинки цивільних осіб. Саме для цього збройні сили Канади мають свій власний Кодекс військової дисципліни. Порушення його норм підпадає під юрисдикцію спеціальних військових трибуналів, а не звичай­них судів.

Канадська система військової юстиції має тривалу істо­рію і, подібно до канадського загального права, веде свій ро­довід з Англії. Перші військові трибунали було створено За­коном про національну оборону (Закон про НО), до нього майже постійно вносяться різні зміни та доповнення, що, як і в цивільній системі карного судочинства Канади, відобра­жають поточні зміни у правному середовищі. Цей процес бу-

Судова система Канади 207

по активізовано у 1982 р. після ухвалення Канадської Хартії прав і свобод. Зміни в дисциплінарному кодексі є наслідком як внутрішнього юридичного аналізу, так і окремих судових рішень. У 1992 р. Верховний суд Канади ще раз висловився ■за необхідність окремої системи військових судів, яку й було

Створено.

Існуюча система військової юстиції підтримується офіце-рами-юристами, а юридичні рішення та вироки у військових трибуналах виносять спеціально підготовлені військові суди. У Великій Британії посаду Генерального судді-адвоката, на­чальника управління військової юстиції, було запроваджено "ще наприкінці XVII ст., а в канадських збройних силах— у 1911 р. Його обов'язок — забезпечувати ефективну роботу всього апарату військової юстиції. Разом з тим її цілісність та однорідність значною мірою залежать від офіцерів серед­ньої ланки, які виконують судові, досудові та адміністративні

функції.

Законодавча база системи військової юстиції міститься в Законі про НО та інших нормативних актах, виданих згідно £ ним, зокрема в королівських наказах про збройні сили Ка­нади. Частини IV — IX Закону про НО, розділ 60-248 визна-дають окремі риси системи військової юстиції, що разом .Складають Кодекс військової дисципліни. Кодекс містить ви­значення службових порушень і перелік категорій осіб, що підлягають судовому переслідуванню в рамках системи іфіськової юстиції. Військові суди (тШгагі/зепасе ігіЬипаїз) Можуть розглядати справи лише цих категорій осіб. н Службові порушення поділяються на три загальні категорії:

а) порушення суто військового характеру, які не мають аналогів у цивільному законодавстві, наприклад, недбале ви­ конання службових обов'язків або самовільна відсутність (розділ 73-129 Закону про НО);

б) правопорушення, що караються згідно з національним законодавством країни, де розміщені канадські війська, на­ приклад, ввезення наркотиків до Німеччини (розд. 130 Зако­ ну про НО);

в) правопорушення загального характеру, що караються згідно з іншими законодавчими актами, наприклад, Карним кодексом Канади, Законом про боротьбу з розповсюдженням наркотиків тощо (розділ 132 Закону про НО).

208 ^ Розділ III

Судова система Канади

209

Юрисдикція системи військового судочинства має певні обмеження. Вона поширюється лише на вказані в Кодексі категорії осіб і лише протягом трьох років. Якщо обвинува­чення не висунуто і судовий розгляд не розпочато протягом трьох років після вчинення порушення (за винятком окремо визначених випадків, наприклад, самовільної відсутності), воно виходить з-під військової юрисдикції за давністю часу і надалі має розглядатися цивільними судовими установами або не розглядатися взагалі. Крім того, певні правопорушен­ня, вчинені військовослужбовцями на території Канади, в жодному разі не підпадають під військову юрисдикцію. Це, зокрема, навмисне або необережне вбивство, злочини на сексуальному грунті, викрадення дітей.

Якщо система військової юстиції втрачає свою юрисдик­цію за давністю строку, з огляду на місце вчинення злочину або зміну у статусі відповідної особи, то можуть бути засто­совані інші варіанти судового розгляду справи. Цивільна система карного судочинства Канади не має 3-річного обме­ження у часі (максимальний строк ув'язнення за адміністра­тивні правопорушення становить 6 місяців), тому справа, час розгляду якої вичерпано, може бути передана цивільним судовим установам. Саме вони мають виключну юрисдикцію у справах, пов'язаних з навмисним або необережним вбивст­вом, сексуальними злочинами або викраденням дітей на те­риторії Канади. Якщо особа підпорядковується Кодексу військової дисципліни, але вчинила порушення за кордоном, а потім повернулася до Канади, то, хоч на неї вже не поши­рюється військова юрисдикція (внаслідок зміни її статусу), розділ 273 Закону про НО дозволяє цивільним судам провін­цій розглядати це порушення таким чином, мовби його вчи­нено на території Канади.

На відміну від системи цивільного судочинства, військо­ва поліція не висуває обвинувачень проти підозрюваного. Згідно з військовим законодавством виключне право вирішу­вати питання щодо обвинувачення має командир затримано­го військовослужбовця. На практиці безпосередній командир звичайно передає це право командирові військової частини. Формулювання обвинувачення залежить від фактів та обста­вин подій. Як правило, в усіх випадках, крім найдрібніших службових порушень, у процесі формулювання обвинувачен­ня бере участь військовий юрист.

Обвинувачення вважається висунутим, коли воно зафік­совано у протоколі обвинувачення, підписаному уповнова­женою особою. Копія протоколу надається обвинуваченому одночасно з призначенням юридичного консультанта-офіце-ра, на якого покладається обов'язок допомагати обвинуваче­ному під час судового розгляду.

Серед тих, хто підпадає під дію Кодексу військової дис­ципліни, — військовослужбовці збройних сил Канади, які проходять регулярну службу, військовослужбовці запасу за певних визначених обставин (наприклад, під час навчань або на параді), а також певні категорії цивільних осіб, які за своїм статусом або за власною згодою належать до військо­вої юрисдикції (наприклад, члени родин військовослужбов­ців на канадських військових базах у Німеччині). Справи цих категорій цивільних осіб можуть розглядати лише війсь­кові трибунали, а не дисциплінарні суди.

Існують два типи військових судів: дисциплінарні суди (зиттагу ігіаіз), де справи розглядають безпосередньо ко­мандири або спеціально призначені офіцери, і військові три­бунали (соигїз тагііаі).