§ 3. Верховний Суд

Статус і організація

Верховний суд Данії розміщений у м. Копенгагені і є од­ним із найстарших суддів Європи, його було засновано ще у 1661 р. Верховний суд є найвищим судом Королівства Данія і складається з голови Суду та чотирнадцяти суддів. Суд складається з двох відділів (колегій), до одного з яких вхо­дять п'ять, а до іншого — сім суддів. Однак Верховний суд може прийняти рішення, яке зобов'язує більшість суддів або всіх суддів взяти участь у розгляді справи. Це буває у випад­ках, коли потрібно вирішити питання про відповідність Кон­ституції будь-якому закону.

У виняткових випадках засідання може відбуватися у пленарному режимі, але це буває дуже рідко, коли виникає проблема права у правовідносинах, що не мали аналога, і їх вирішення має значення для розвитку правної системи. Як­що голова Суду не бере участі в розгляді справи, то він, по­радившись з членами Суду, призначає одного з суддів вико­нувати функції головуючого. Більшість цивільних справ роз­глядається у двох інстанціях. Однак у справах, рішення з

яких були винесені муніципальними судами і в яких сума по­зову не перевищує 10 тис. датських крон, апеляції направ­ляються лише до Вищого суду після отримання спеціального дозволу Міністерства юстиції. Такий дозвіл також вима­гається для направлення справи, в якій провадження було розпочато за ініціативою муніципального суду, до Верховно­го суду як до суду третьої й останньої інстанції.

Кримінальні справи так само розглядаються у двох ін­станціях, за винятком деяких незначних для безпеки сус­пільства справ, що порушено і розслідувано поліцією, сто­совно яких не передбачено подання петицій. Міністерство юстиції може також дати дозвіл на розгляд кримінальної справи у Верховному суді як суді третьої й останньої інстан­ції. Юрисдикцію Верховного суду в таких справах буде роз­глянуто пізніше. В усіх судах розгляд справи проходить в ус­ній формі, але передбачено можливість процесу у письмовій формі у Вищому та Верховному судах. Сторони мають право особисто представляти свої справи в суді, але суди можуть розпорядитися, щоб сторона, чиї клопотання і заяви, подані у письмовій формі, є незрозумілими, або сторона, яка не мо­же спокійно і чітко представити свою справу в суді, скорис­талася послугами адвоката. Якщо особи не ведуть свої спра­ви в суді особисто, то, як правило, тільки адвокати можуть представляти їх інтереси в суді. У виняткових випадках сто­рони можуть бути представлені іншими особами, наприклад, близькими родичами.

Процедура у Верховному Суді

Апеляції на рішення, постановлені вищими судами і Морським та Комерційним судом Копенгагена у першій ін­станції, подаються до Верховного суду. Процедура апеляцій­ного оскарження така сама, як і щодо апеляцій, що розгля­даються вищими судами, але заслуховування свідків та сто­рін відбувається не у Верховному суді, а в окружному суді за місцем проживанням свідка або однієї зі сторін. До Вер­ховного суду можуть бути подані додаткові (нові) документи під час розгляду апеляції.

Апеляції з приводу покарання або обвинувального виро­ку, присудженого Вищим судом як судом першої інстанції (справи, що розглядаються судом присяжних), можуть бути

17—1-2347

258

Розділ IV

Огляд системи правосуддя в Данії

259

подані до Верховного суду. Підставами для подання апеляцій є те, що:

• не були застосовані або були застосовані неправильно норми процесуального права (результатом подання такої апеляції може бути скасування рішення, прийнятого Вищим судом);

• суд неправильно виніс обвинувальний вирок, коли за сукупністю з'ясованих доказів мав виправдати обвинуваче­ного або неправильно відмовився від обвинувального вироку;

• головуючий припустився неточностей при напутньому слові або питання, на які присяжні мали дати відповіді, були неправильно сформульовані;

• винесений вирок не відповідає законові, який встанов­лює відповідальність за цей злочин, або явно не відповідає характерові правопорушення, або має передбачати інше по­карання (наприклад, направлення до психіатричної лікарні, в'язниці, приватної лікарні, виховного закладу).

У справах, які перебувають у компетенції прокурора (державного обвинувача) та у справах, порушених і розслі­дуваних поліцією, апеляції можуть подаватися на підставах помилкового застосування або недодержання норм проце­суального права, неправильного застосування кримінального закону або у випадках, коли вироком передбачається пока­рання, яке перебільшує межу покарання, передбачену санк­цією відповідного закону, або коли покарання явно не відпо­відає характерові правопорушення або злочину. У зв'язку з цим слід зазначити, що потрібно обережно відноситися до концепції "відсутності пропорційності", оскільки на практиці Верховний суд вносив до оскаржуваних вироків тільки дуже незначні зміни.

Процес проходить в усній формі. В деяких випадках за­слуховуються свідчення обвинуваченого та свідків. Проте Верховний суд не має права висловлюватися щодо вірності оцінки доказів у справі.

Як згадувалося вище, докази, подані на підтвердження вини обвинуваченого, не можуть переглядатися Верховним судом. Ця різниця між застосуванням законодавства і пере­глядом доказів може призвести до певних сумнівів, але у ба­гатьох випадках Верховний суд давав дуже широке тлума­чення положень закону. Суд, зокрема, виносив рішення що-

до змішаних питань факту і права, наприклад, щодо питання, чи мала місце "необережність" чи "груба необережність".

Рішення вищих судів, прийняті в апеляційному порядку, не можуть оскаржуватися до Верховного суду як суду тре­тьої інстанції, за винятком випадків, коли Міністерство юс­тиції дало на це дозвіл. Такий дозвіл дається лише у випад­ках, коли справа, що розглядається, має особливе суспільне значення або якщо вона може у подальшому мати вплив на права та інтереси заінтересованих сторін.

Глава З Судді

є. Суддів призначає монарша особа відповідним актом за паданням міністра юстиції, який консультується з головою Верховного суду та головою одного з двох вищих судів. Суд­ді муніципальних судів, як правило, призначаються з-поміж помічників суддів цих судів. У деяких випадках їх добирають з числа державних службовців Міністерства юстиції. Судді Муніципальних судів обираються до Вищого суду. Суддями Верховного суду майже завжди стають судді вищих судів. ЗіАзвичай суддів до Верховного суду призначають за реко­мендацією цього Суду. Правом бути рекомендованим до при­значення суддею користуються дипломовані юристи, які на-| були стаж роботи (не менш 15—20 років) при судах або у прокуратурі, чи в інших органах і службах, де їх діяльність безпосередньо стосувалася правозастосування. . Конституція гарантує суддям повну незалежність від уряду при виконанні своїх обов'язків. Розділ 64 Конституції встановлює, що, з одного боку, судді керуються тільки зако­ном при виконанні своїх обов'язків, а з другого боку — вони мають бути захищені від непрямого впливу з боку уряду, ос­кільки загалом суддя не може бути звільнений з роботи про­тії своєї волі та може бути звільнений тільки за рішенням спеціального суду.

Як одна з гарантій їх незалежності — це безстрокове призначення на посаду судді до граничного віку — 70 років, по досягненню якого суддя обов'язково повинен вийти у від­ставку.

17»