§ 3. Податковий суд Канади

Податковий суд Канади (англ. Тах Соигі оі Сапасіа) — це загальнонаціональний суд, утворений у цьому статусі в 1983 році, компетенція якого дає можливість фізичним та юридич­ним особам розв'язати конфлікти з федеральними органами влади з питань, щодо яких судові надано виключну юрисдик­цію. Податковий Суд Канади є незалежним від Служби за­хисту споживачів та Департаменту державних зборів, та від інших державних департаментів.

202

Розділ III

Судова система Канади

203

Безпосередньою законодавчою базою для організації та діяльності новоутвореного судового органу став Закон про податковий суд Канади (англ. ТЬе Тах Соигі оГ Сапасіа Асі)¹.

Історія

В вересні 1920 р. був прийнятий Закон про військовий податок на дохід, який передбачав спеціальну процедуру розгляду спорів, що виникають у зв'язку з його реалізацією. При цьому платник податків наділявся правом звернутись зі скаргою безпосередньо до Міністерства фінансів протягом 20 днів з моменту отримання письмового повідомлення про необхідність сплати цього податку. Ці скарги розглядались Третейським судом (Колегією арбітрів), який складався не більше ніж з 3 членів і діяв як наглядова інстанція (ревізій­на) і мав територіальну юрисдикцію щодо питань, які вини­кали на території певного району. Ці суди не були постійно діючими, а створювались асі Ьос з місцевих суддів, адвокатів, практикуючих юристів. Після розгляду справи підтверджува­лась або відмінялась сума нарахувань.

Така ситуація проіснувала до 1923 року. Уряд створював Третейські суди з надією, що більшість спорів буде вирішу­ватись саме на місцях на стадії дружнього врегулювання і не доходитиме до суду, але ці надії не справдились. Тому про­тягом 1923—1946 років розгляд податкових спорів здійсню­вався різними відділами і представниками Міністерства фі­нансів і Судом Казначейства. Але до повноважень суду на­лежали лише питання правильність нарахування та розміру податку. Терміни на подання скарг і позовних заяв збільши­лись з 20 днів до 2 місяців.

У 1946 році процедура розгляду скарг була грунтовно змінена. Був створений новий орган — Колегія розгляду скарг щодо оподаткування доходів (Рада з питань оподатку­вання), який був наділений повноваженням розглядати спра­ву по суті, досліджувати факти та право, як звичайний суд. Ця Колегія діяла як суд першої інстанції і складався з голо­ви, двох асистентів, і не менше 3 і не більше 9 інших членів. Головою та асистентом могла бути особа, яка мала досвід ро­боти суддею у касаційній інстанції або досвід роботи юрис-

¹ Див.: К. 8. С. 1985. Соде Т-2.

том не менше 10 років. Всі члени Колегії призначались на 10 років.

У 1948 році був прийнятий новий Закон про оподатку­вання доходів і знову відбулись незначні зміни з процедурі розгляду скарг з цих питань. Зокрема, склад Колегії змен­шився до голови і не менше 2 і не більше 4 інших членів. З і 950 року, внаслідок внесення чергових змін в податкове законодавство, члени Колегії почали розглядати справи од­ноособово, хоча раніше відбувались лише колегіальні слу­хання. Повноваження, які виконувало Міністерство фінан­сів, перейшли до Міністерства юстиції. В 1958 році назва ко­легії була змінена на Колегію з податкових скарг. У 1970— 1972 рр. було створено Колегію з перегляду податкових питань, а у 1983 році на її базі було засновано Податковий суд Канади. Останні зміни до законодавства про Податковий Суд Канали були внесені в 1991 році.

Структура та організація діяльності

Нинішній Податковий Суд Канади складається з 24 суд­дів. До складу Суду входять: Чільний суддя, якого іменують Головою Податкового суду Канади, співголови (Заступники Голови) Податкового суду Канади та не більше ніж 20 суд­дів.

Судді Податкового суду Канади призначаються Губерна­тором і затверджуються Великою Печаткою комісії.

Суддею може бути призначена кожна особа, яка: * 1) є або була суддею апеляційного, регіонального чи про­вінційного суду;

2. є або була практикуючим юристом або адвокатом не М»нше 10 років в будь-якій з провінцій;

3. має сукупний стаж професійної діяльності (на посаді Юриста, адвоката чи інше у сфері юриспруденції, якщо вико­нувані обов'язки по суті були роботою правознавця, на пос­тійній роботі з повним робочим днем) і відповідає вимогам, що ставляться законами Канади.

Кожен суддя перед початком виконання своїх службових обов'язків повинен принести присягу. Суддя повинен припи­нити свою діяльність в разі досягнення 75-річного віку.

Судді повинні проживати у межах столиці, відповідно до акту "Про Національну Столицю" або в межах 40 кілометрів поза нею.

204

Розділ III

На прохання Голови суду та за згодою губернатора, ко­жен суддя вищого, регіонального чи провінційного суду мо­же бути тимчасово призначений працювати як суддя Подат­кового Суду і під час такої роботи користується всіма права­ми Судді Податкового Суду Канади.

Головою або Співголовою Податкового суду Канади по­винен бути суддя Верховного суду Квебеку або представник адвокатури провінції.

За своїм рангом та становищем Голова Податкового суду та Співголова знаходяться вище від інших суддів. Судді По­даткового суду дорівнюють за статусом, платнею, пільгами і соціальними гарантіями до суддів Верховного і Федерально­го судів, а Головний суддя цього суду — до Головних суддів вказаних судів.

Ранг та становище всіх інших суддів нижчі від станови­ща Голови та Співголови, і залежать від кількості років, які останні пропрацювали на посаді судді Управління з питань контролю за податками чи Податкового суду Канади.

У випадку відсутності Голови Податкового Суду, або не­можливості виконання ним своїх обов'язків в зв'язку з будь-якими обставинами, повноваження Голови виконують:

1. Співголова;

2. у випадку відсутності або неможливості виконання вказаних функцій Співголовою — суддя, визначений Голо­вою для цих випадків;

3. у випадку неможливості виконання функцій жодним з вище перелічених — найстарший суддя з членів суду, який є здатним і згодний виконати ці функції.

До структури суду входять кілька Департаментів: фінан­совий, організаційний, інформаційного забезпечення, служба безпеки та адміністративний. Діяльність суду забезпечує до­датковий персонал суду: реєстратори, координатори слу­хань, які складають розклади, забезпечують присутність сто­рін, досліджують наявність усіх необхідних документів, до­повідають суддям про суть справ, про черговість розгляду, забезпечують організаційну і оперативну допомогу під час розгляду справ.

Повноваження та порядок розгляду справ

Податковий суд Канади має спеціальну юрисдикцію щодо справ про оподаткування і доходи. Він розглядає справи про

Судова система Канади 205

федеральні податки, сплачувані як юридичними, так і фізич­ними особами. На його рішення можуть бути подані апеляції до апеляційного відділу Федерального суду Канади.

Будучи наділеним всіма повноваженнями вищого суду, Податковий Суд Канади є судом першої інстанції для звер­нень платників податків.

До повноважень суду належить:

1. здійснення незалежного перегляду рішень державного департаменту зборів;

2. перегляд звернень щодо порушення строків подання скарг до Федерального суду Канади чи Податкового Суду Канади;

3. на прохання Державного департаменту зборів здій­снювати тлумачення законодавства щодо відносин, які нале­жать до юрисдикції податкового суду;

1. звільняти сторони від сплати судових витрат;

5) надавати інформацію та документи щодо своїх рішень. Податковий суд Канади має виняткову юрисдикцію щодо

слухання і вирішення справ, і перегляду апеляцій, що вини­кають з відносин, які регулюються відповідно до: Пенсійного законодавства Канади; закону про експорт і імпорт культур­них цінностей; закону про страхування працівників найманої праці; частини 9 закону про стягнення податків; закону про податок на прибуток; закону про безпеку літніх (старих) лю­дей; закону про оподаткування газу і нафти; питання щодо виплат ветеранам війни і учасникам військових дій та пов'я­заних з військовими діями виплат цивільним особам.

До повноважень суду належить також взяття присяги та слухання свідків, дослідження документів, матеріалів спра­ви, всі інші повноваження, якими наділені вищі суди як суди першої інстанції.

Слухання у Суді проводяться у формі двох різних проце­дур: неформальної та загальної.

У неформальній процедурі не існує жодної спеціальної форми заяви (позову) і позивач може вільно викласти суть справи у письмовій формі і звернутись до суду безпосеред­ньо чи через адвоката. Оскарження рішення, прийнятого у такій процедурі, може бути здійснено протягом 60 днів з мо­менту винесення рішення. Суд зобов'язаний розглянути скаргу протягом 180 днів з дня закінчення терміну для вне-

206

Розділ III

сення скарги. Рішення, прийняті в такому порядку, є оста­точними і оскарженню не підлягають.

Загальна процедура автентична процедурі, за якою спра­ви слухаються у всіх інших судах Канади, про що йшлось у попередніх главах цього розділу.

Якщо скарга передбачає розгляд за загальною процеду­рою для звичайних судів, то рішення може бути оскаржено безпосередньо до Федерального Апеляційного Суду.