§ 1. Цивільна процедура

США пишаються тим, що протягом своєї 200-річної істо­рії створили суспільство, де відносини між громадянами та іншими суб'єктами права власності грунтуються на цивіліс-знчних взаємозв'язках. Тому це суспільство вважається су­спільством цивільних відносин. Звідси суд визначається най­важливішим юридичним регулятором цивільних стосунків МІЖ; суб'єктами права власності та захисником громадян-сдоих прав людини. Це зумовило домінуючу роль цивільної цроцедури в американських судах, ступінь її визначеності й регламентації, а також додаткову увагу теоретиків правничої н$уки. Кодифікація нормативів, вироблених судовими преце-дцнтами і звичайною практикою судів, дала можливість В|>ещті-решт з'явитися згрупованим правилам на федераль­ному рівні.

./-Федеральні Правила цивільної процедури встановлюють нррми поведінки громадян і посадових осіб судової влади під ч#с застосування державного механізму здійснення право­суддя, починаючи зі стадії звернення до суду і закінчуючи стадією остаточного виконання рішення суду. З допомогою нормативних положень Правил безпосередньо забезпечуєть­ся реалізація громадянських прав людини в суді як учасника судового процесу або заінтересованої особи. Ці норми визна­чають процедуру проведення в окружних судах США всіх цивільних процесів, що визнаються такими за законом, за вравом справедливості чи за морським правом, крім винят­ків, зазначених у п. 81 Правил. Норми мають бути витлума­чені для надання допомоги правосуддю, прискорення проце­су і зменшення його вартості (п. 1).

172 Розділ II

Зазначене резюме, вміщене у п. 1 Правил, звісна річ, обумовлюється філософією прецедентного права і спонукає суди під час користування положеннями цього нормативного документа орієнтуватися на них не як на формальний обов'язок, що притаманне нормам кодифікованої системи права, а застосовувати творчо, розглядаючи їх як допомогу в реалізації ролі суду, яка випливає зі змісту ст. III Конституції США.

Головний чинник цієї ролі — бути арбітром у стосунках між суб'єктами судового провадження і пам'ятати про верхо­венство права у правозастосовній діяльності, тлумачачи нор­ми формального правового документа якраз у напрямі реалі­зації верховенства права або, як висловлюються американці, діяти на допомогу правосуддю. Отже, текст самих Правил націлює осіб, які їх застосовуватимуть, на використання їх як допоміжної функції до тих положень, що безпосередньо містяться в нормах Конституції щодо прав особи, статусу і функціонального завдання інституцій судової влади. Втім, такий висновок аж ніяк не знижує змістовної вартості зазна­чених норм, бо вони залишаються найважливішим правовим актом, що регламентує і регулює діяльність судів, їх служ­бовців і сторін у судовому процесі цієї країни.

Цивільний процес починається з подання позову до суду. Загальні положення, що стосуються регламентації вимог до заяв сторін (позивача і відповідача), викладено у п. 8 Пра­вил. Ці вимоги необхідно розглядати як процедурні положен­ня, саме з них і починається процес забезпечення і гаранту­вання прав громадян у суді. Заява, що містить позов про су­довий захист чи початковий позов, відповідний, перехресний позови чи позов до третьої сторони, має складатися зі:

1. стислого і зрозумілого викладу підстав юрисдикції су­ду; якщо ж юрисдикція суду щодо цього питання вже існує, то в позові не обов'язково її обґрунтовувати знову (преце-дентна преюдиціальність);

2. стислого і зрозумілого викладу змісту позову, що під­тверджував би право заявника на засоби судового захисту;

3. вимоги судового рішення, що забезпечило б судовий захист, якого домагається заявник від держави.

Може виникнути необхідність у кількох засобах судового захисту одночасно, і всіх їх слід зазначити в позові.

Судова система США , ^7А*

Всі факти в заяві мають бути викладені чітко, просто і зрозуміло. Не обов'язково дотримуватися певних технічних форм заяви чи клопотання.

Сторона-відповідач повинна чітко і ясно викласти свої за­перечення щодо кожного з позовів, а також визнати чи спростувати факти, що їх висуває сторона-позивач. Якщо у сторони-відповідача достатньо інформації для формування думки про неправдивість фактів, то вона мусить заявити про це і така заява матиме силу заперечення. Спростування по­винні відповідати сутності фактів. Якщо адвокат має намір спростувати тільки частину фактів чи застереження до фак­тів, то йому слід чітко визначити, які саме факти є правди­вими, і спростувати інші факти. Якщо адвокат не хоче спро­стовувати зразу всі факти попередньої заяви, він може запе­речити і спростувати деякі факти чи пункти позову частково чи заперечити разом усі сумнівні на його думку факти чи пункти позову, крім тих, що їх він визнає. У разі наміру ад­воката спростувати всі факти, зокрема й ті, що стосуються основ юрисдикції суду, він може зробити це загальним запе­реченням відповідно до положень п. 11 Правил.

Позивач має можливість подати заяву щодо заперечень відповідача до позову. У такій заяві позивач повинен: викла­сти стверджувальну згоду, бажання укласти мирову угоду щодо наявних заперечень або взяти на себе ризик їх відхи­лення; вказати на можливу недбалість щодо обіцянок відпо­відача; дати згоду на припинення боргу відповідача через бідність, випадки застосування до нього фізичного примушу­вання і позбавлення права посилатися на факти; викласти ? відмову в зустрічному задоволенні; вказати на прояви шах­райства чи протизаконність у діях відповідача; зазначити ■розміри завданої шкоди; обгрунтувати зволікання з подан­ням зустрічного позову; дати свій дозвіл на відстрочення оп­лати або звільнення від компенсаційної пені; написати, що гез іікіісаіа, тобто, що він вважає справу вирішеною. Пози­вач у такій заяві може оцінити посилання відповідача на за­кон як вчинення останнім дії з метою обману і викласти за­перечення, а також решту доказів, які спростовують запере­чення щодо позову.

Якщо сторона-позивач помилково визнала заперечення Щодо позову як зустрічний позов чи навпаки, то суд, коли

176 Розділ II

нового підходу до забезпечення прав людини на всіх стадіях судового процесу.

Крім того, є ще цікава загальна особливість змістової частини Правил апеляційної процедури у США — в них ре­гулюється механізм розгляду апеляційних скарг не лише на рішення суду, а й на рішення деяких органів системи вико­навчої влади, які у деяких випадках виконують квазісудові функції.

Показником є п. 1 цих Правил, який вказує на сферу дії положень цього нормативного акта. Правила регулюють про­цедуру подання апеляції до судів США на рішення, ухвалені окружними судами і Податковим судом США, а також на рі­шення, ухвалені комітетами з питань банкрутства. Крім то­го, Правила апеляційної процедури регулюють порядок слу­хання в апеляційних судах справ про дію розпоряджень ад­міністративних органів, агентств, комісій і посадових осіб США та про судові накази чи інші засоби судового захисту, що є компетенцією суду чи його членів.

У тому разі, коли ці Правила передбачають подання кло­потання про відхилення позову чи заяви в окружному суді, порядок написання такого клопотання чи заяви має відпові­дати практиці відповідного окружного суду.

Правила докладно регулюють загальні положення, що стосуються початкового етапу роботи з апеляційною скар­гою. Оскільки технологічно американці архівують справу інакше, ніж це робиться в Україні, коли наші судді до справи долучають кожен папірець, звернення до апеляційної інстан­ції за нормами Правил вимагає детальнішого опису ситуації та змісту звернення. Цей етап роботи знайшов у Правилах детальну регламентацію, хоч у п. 28 цей процес названо "стислим письмовим викладом у справі". Розглянемо зміст цього викладу.

Стисла пам'ятна записка, складена позивачем під відпо­відним заголовком, повинна містити в належному порядку такі положення:

1. Зміст із зазначенням сторінок; викладення фактичних обставин; цитати з закону або з рішень із зазначенням сто­рінок, де вони використовувались.

2. Зазначення предмета суперечки та апеляційна юрис­дикція.

177

Супова система США

Сюди має входити:

а) вказування підстав виникнення суперечки в окружно­ му суді чи організації з переліком відповідних законові рі­ шень з посиланням на факти, внесені до справи для встанов­ лення відповідної юрисдикції;

б) дана заява має містити дату заповнення, що встанов­ лює строки перегляду апеляції чи петиції, та констатувати, що апеляцію подано на остаточне рішення чи вирок суду.