Глава 4 Верховний суд Японії

Розміщений у Токіо Верховний суд є найвищим судом Японії. Він складається з п'ятнадцяти суддів, включаючи го­лову суду.

Конституція Японії (ст. 81) визнала Верховний суд ос­танньою інстанцією, якій надано повноваження остаточно визнавати відповідність Конституції законів та урядових ак­тів.

Верховний суд має виключно апеляційну юрисдикцію, за винятком випадків, коли він розглядає справи стосовно ім­пічменту судці національної державної служби як суд першої

У останньої інстанції й коли має повноваження ухвалити рі­шення щодо справи, яка перебуває у нижчому суді і в якій Йдеться про прохання відносно судового наказу щодо недо­торканності особи, оскільки він може видавати наказ про пе­редачу справи до суду. Підстави для подання апеляцій до Верховного суду є обмеженими. В цивільних справах основ-яою підставою для апеляції є конституційне питання або пи­тання законодавства, яке підлягає вирішенню в нижчому су-дь У кримінальних справах вона обмежена конституційним цитанням або прецедентом у Верховному суді чи у вищих су­дах, хоч Верховний суд і може розглядати справи, які вклю­чають важливі юридичні питання. Однак у цивільних спра­вах апеляція може подаватися з приводу рішення районного суду, коли на це погоджуються обидві сторони. У криміналь­них же справах апеляція на рішення районного, сімейного < чи прискореного суду, які оголосили закон чи указ неконсти-і ^уційним, може надсилатися безпосередньо до Верховного ї суду. Рішення Вищого суду як суду третьої інстанції стосов-г но цивільних справ звичайно є остаточним, але якщо воно І включає конституційні питання, спеціальна апеляція може ■ і^адсилатися до Верховного суду.

і, .,_ Верховний суд засідає трьома відділами, кожен з яких \ вкладається з п'ятьох суддів. Апеляційні процедури у Вер-| довному суді починаються з подання повідомлення про апе-[ л*цію від сторони, незадоволеної рішенням Верховного суду, г Верховний суд було створено головним чином для прийнят-і тя рішень щодо законодавчих питань; як правило, він вино-і сить рішення тільки після вивчення документів. Якщо апеля-г Ція не має підстав, суд може відхилити її без усного слухан­ня. Проте якщо апеляція приймається, рішення виноситься тільки після усного слухання справи.

Кожна справа спочатку надсилається до одного з трьох Малих відділів; кворум у них становлять троє суддів. Однак яйИцо виявиться, що справа стосується конституційного пи­тання або треба змінити встановлені судові прецеденти, її Лають передати до Великої лави. Кворум Великої лави — І^в'ятеро суддів; оголосити закон чи наказ неконституцій-•Ійі можна лише переважною більшістю — вісьмома голо­сами.

**"• Особливу увагу треба звернути на те, що Верховний суд, •Ж^уже було сказано, має повноваження встановлювати пра-

296

Розділ VI

вила та чинити суд. При провадженні адміністративних справ Верховний суд керується резолюцією Судової асамб­леї, в яку входять усі судді на чолі з головою суду. Для роз­гляду додаткових справ суд забезпечується допоміжними ад­міністративними органами, Генеральним секретаріатом Вер­ховного суду.

Конституція надала судові повноваження, за якими він може визначати правила практики та процедур, вести спра­ви з внутрішньої дисципліни судів та управління судовими справами. За цими повноваженнями Верховний суд може не тільки оприлюднювати правила ведення цивільних, кримі­нальних та інших процедур, а й здійснювати такі повнова­ження, як призначення суддів для особливих судів, призна­чення та звільнення офіційних осіб у суді (крім суддів), уп­равління фінансовими справами суду та інше, що за Консти­туцією 1889 р. належали міністру юстиції.

Розглядати справи суддям Верховного суду допомагають дослідники. В основному це судді, залучені з інших судів.

У 1947 р. при Верховному суді був заснований Інститут правничих студій та досліджень. Це головний інститут, де юристи всієї країни підвищують свою кваліфікацію. Всі суд­ді — аспіранти, громадські обвинувачі та практикуючі пра­цівники поглиблюють там свої знання і проходять практичне навчання протягом двох років після складання іспиту на юриста. Після цього вони можуть претендувати на суддів­ську посаду.