Глава 5

ЛОНБ

Судді поділяються на -дві групи: власне суддів та їхніх по­мічників. Жодна особа не може бути призначена помічником судді до того, як вона успішно склала іспит на юриста, два роки навчалася два роки в Інституті правничих студій та досліджень і склала заключний екзамен на підтвердження кваліфікації. Однак помічник судді не має достатньої квалі­фікації для того, щоб виносити рішення самостійно. Він мо­же бути членом суду, який складається з трьох суддів, і ви-

Судова система Японії <&'

користовувати деякі обмежені судові повноваження. Щоб дістати призначення на посаду судді, юрист повинен мати не менше 10 років практичного досвіду на посадах помічника судді, судді прискореного суду, громадського прокурора, практикуючого адвоката або університетського професора юриспруденції чи його помічника.

Щодо кваліфікації суддів вищих і нижчих судів існують різні вимоги. Хоч принаймні десятеро з п'ятнадцяти суддів Верховного суду мають бути обрані з-поміж правників, які добре зарекомендували себе як судді, громадські прокурори або практикуючі юристи, решта п'ятеро не повинні мати ква­ліфікацію юриста, хоч і вони мають бути обізнані з питань Права і знати закон. Отож суддівство у Верховному суді, крім кваліфікованих професіоналів, відкрите і для здібних непрофесіоналів. Суддею Верховного суду може бути при-іначена особа, яка має три чи більше років досвіду як поміч­ник судді, громадський прокурор або практикуючий юрист.

Усі судді, так само як і судді Верховного суду, призна­чаються Кабінетом міністрів, за винятком голови Верховного суду, який призначається імператором на пропозицію Кабі­нету. Призначення суддів Верховного суду та голів вищих судів має затверджувати імператор.

Статус суддів гарантований Конституцією. Основні поло­ження: всі судді є незалежними у здійсненні службового обов'язку відповідно до принципу совісті і керуються лише Конституцією і законом (ст. 76. Конституції); судді отри­мують винагороду в кожний встановлений строк, яка не мо­же бути скороченою протягом терміну їх повноваження (статті 79 і 80 Конституції). Однак для запобігання шкоди, яка може бути заподіяна невідповідним чи некомпетентним суддею всьому інституту суддівства, встановлено такі пра­вила:

*. 1) суддя може бути достроково звільнений згідно з рі­шенням Комітету судового імпічменту, який складається з чотирнадцяти членів Парламенту, якщо він припустився сер­йозного порушення або не може виконувати свої обов'язки за станом здоров'я;

2) призначення суддів Верховного суду оцінює народ на Верших загальних виборах до Палати представників після їх призначення. Громадська думка може раз на десять років пе-

298 Розділ VI

реглядатися під час національних виборів; суддя буде звіль­нений, якщо до цього схиляється більшість виборців;

3. строк перебування суддів на посаді в інших судах об­межується десятьма роками, з правом на повторне призна­чення;

4. судді Верховного суду та судді прискорених судів ідуть у відставку після досягнення 70-річного, інші судді — 65-річного віку;

5. суддя, який невідповідно виконував свої обов'язки чи не зміг належним чином провести процес, підлягає дисциплі­нарним санкціям з боку вищих судів та Верховного суду.

Таким чином, про судову систему Японії можна сказати, що вона посідає рівні позиції із законодавчою і виконавчою системами не тільки формально і, враховуючи важливість її функцій, справді є однією з трьох влад у державі. Наслідком цього факту є те, що голова Верховного суду за рангом стоїть на тому самому рівні, що й Спікер Палати представ­ників, Президент Палати радників, прем'єр-міністр уряду.