§ 2. Юрисдикція Верховного суду

• Верховний суд Канади розглядає справи всіх видів, за­безпечуючи таким чином єдність правної системи країни. На Його засіданнях можуть виступати правники з будь-яких аровінційних колегій адвокатів. Підставою для слухання «прави у Верховному суді є відповідне рішення, яке ухва­люється або після подання заяви про таке слухання безпосе-

221

220 РозділІІІ

редньо до суду, або після рішення Апеляційного суду провін­ції про передання справи на розгляд Верховного суду. З 1975 р., коли поправкою до Закону про Верховний суд було скасовано всі обмеження щодо мінімальної суми позову в ци­вільних справах, рішення про розгляд тієї чи іншої справи цілком віддано на розсуд членів Верховного суду. Таким чи­ном, суд дістав можливість впорядкувати розклад своїх засі­дань і розібратися з тим "завалом" справ, що чекали на його розгляд. Крім того, це також дало Верховному судові можли­вість зосередитися на розв'язанні проблем державної ваги, де він може принести найбільшу користь. Внаслідок цих змін більшість справ тепер розглядається судом у повному складі.

Юрисдикція щодо конституційності

Найважливішою функцією Верховного суду є розгляд конституційних питань. Закон про Конституцію від 1982 р. у ст. 52 прямо зазначив, що Конституція є основним законом країни, тому всі інші законодавчі акти, що їй суперечать, мають бути оголошені нечинними. Ці питання можуть поста­вати перед Верховним судом як наслідок звичайного судово­го процесу, позову держави з боку будь-якого громадянина або передачі на розгляд конкретного питання. Останнє має місце тоді, коли суд висловлює свою думку з приводу того чи іншого питання конституційного права, що стосується спра­ви, переданої йому на розгляд федеральним урядом або од­нією з провінцій. Головною перевагою цього способу є те, що питання про конституційність відповідного акта чи рішення може бути вирішено безпосередньо.

У разі призначення конституційної справи до розгляду суд надсилає федеральному міністру юстиції та генерально­му прокуророві відповідної провінції запрошення виступити на його засіданнях. Як правило, суд заслуховує справи до полудня, а потім його члени проводять закриту нараду. Піс­ля ухвалення остаточного рішення Верховний суд доручає одному із своїх членів сформулювати висновки. Інші судді можуть не погоджуватись з рішенням більшості; у цьому ра­зі їм надається право зафіксувати свою окрему думку.

Під час розгляду таких справ треті сторони, в тому числі інші провінції, можуть вимагати для себе участі у розгляді. На це вони мають отримати дозвіл суду, хоч загалом Верхов­ний суд нечасто відмовляє провінціям у такому праві.

Судова система Канади

Юрисдикція щодо апеляцій

Верховний суд повинен запроваджувати апеляційне, ци­вільне та кримінальне законодавство по всій Канаді.

Верховний суд розглядає апеляції, які потрапляють до нього трьома шляхами. Для більшості судових справ потрі­бен дозвіл на апеляцію. Такий дозвіл дається судом, якщо справа має державне значення або порушує важливе правне питання. Питання щодо дозволу на апеляцію вирішує пере­важно комісія з трьох суддів на основі письмової заяви, по­даної сторонами. Усне слухання може відбуватися за нака­зом суду. Якщо в апеляції відмовлено, справа вважається за­критою.

Другий варіант — коли дозволу на апеляцію не потрібно. Така ситуація виникає, якщо Апеляційний суд провінції у певній кримінальній справі змінює виправдувальний вирок або один із суддів цього суду розходиться з іншими в погля­дах на питання закону. В цьому разі обвинувачена сторона може автоматично подавати апеляцію до Верховного суду.

Третій шлях — це запити від федерального уряду, коли суд зобов'язують подати свої міркування про конституційні чи інші питання.

Якщо дозвіл одержано або справа надходить безпосеред­ньо до Верховного суду з інших джерел, сторони готують і подають письмові юридичні доводи та іншу документацію. Призначається час слухання апеляції; для усних аргументів, як правило, відводиться дві години.

Апеляція на судове рішення щодо кримінальної справи не подається до суду в разі:

а) судового наказу про передачу заарештованого під суд згідно з рішенням нижчого суду або про заборону такої пе­ редачі;

б) судового наказу про передачу заарештованого суду, який виник із претензії щодо екстрадиції (видачі) відповідно до міждержавного договору.

Не подається апеляція до суду на рішення або наказ, зроблений суддею на його розсуд, крім випадків, коли роз­гляд стосується порядку ведення справи або процесу спра­ведливості будь-де, крім провінції Квебек та крім процесів Щодо судових наказів офіційним особам про виконання ви­мог позивача.

222

Розділ III

^ Апеляція подається судові на підставі висновку провін­ційного вищого суду кінцевої інстанції щодо будь-якої спра­ви, віднесеної до компетенції губернатора, якщо у статуті провінції сказано, що такий висновок є судовим рішенням вищого суду кінцевої інстанції і що апеляцію подано на осно­ві судового рішення у справі.

Апеляція до Верховного суду йде від вищого суду кінце­вої інстанції у провінції на основі судового рішення цього су­ду, якщо на думку цього суду питання, порушене в апеляції, є таким, що потребує обговорення Верховним судом.

Апеляція до Верховного суду з питання, що стосується закону, може бути подана з дозволу суду на основі рішення суду провінції, а не обов'язково на основі рішення вищого суду кінцевої інстанції, судді якого призначаються Генерал-губернатором. Це практикується, коли є письмовий дозвіл сторін та їхніх адвокатів, зафіксований в афідевіті заповне­ний реєстратором Верховного суду та реєстратором, клер­ком суду, з якого було подано апеляцію.

Спеціальна юрисдикція

Генерал-губернатор може передавати на слухання або розгляд важливі питання законів або фактів, які стосуються:

а) інтерпретації конституційних актів;

б) конституційності або інтерпретації будь-якого феде­ рального законодавства чи законодавства провінцій;

в) юрисдикції з апеляцій, що стосуються освіти і нале­ жать до повноважень губернатора згідно з Конституційним актом 1867 р., будь-яким іншим актом або законом;

г) повноважень Парламенту Канади або законодавчої влади провінцій та відповідних урядів, незалежно від того, були певні повноваження використані чи лише запропоно­ вані.

Губернатор може звернутися до суду з проханням роз­глянути важливі питання закону або факту стосовно будь-якої справи, незважаючи на те, чи збігаються ці питання, на думку суду, з пунктами, щодо яких губернатор вважає за по­трібне подати запит.

Будь-яке питання стосовно справ, поданих до суду губер­натором, має беззаперечно вважатися важливим. Обов'язок суду — заслухати та розглянути справу, відповісти на кож­не поставлене запитання й повідомити про свої висновки гу-

бернатора. Думка суду має бути оприлюднена таким самими чином, як і судові рішення при поданні апеляції. Кожен суд­дя, думка якого відрізняється від точки зору більшості, пови­нен таким же чином повідомити про неї та мотивувати свою

позицію.

Якщо питання стосується відповідності будь-якого акта Провінційного законодавства чи його положення Конституції або йдеться про випадок, коли з якоїсь причини уряд провін­ції має свій інтерес у справі, головний прокурор провінції по­винен бути попереджений про слухання.

Суд має повноваження наказати, щоб будь-яка заінтере­сована особа або представник групи заінтересованих осіб бу­ли поінформовані про слухання з будь-якого іншого питання; ці особи мають право бути вислухані.

Суд на власний розсуд може вимагати присутності будь-якого радника для обговорення справи з урахуванням будь-якого інтересу. Оплата цих послуг може бути здійснена мі­ністром фінансів з будь-яких коштів, виділених Парламен­том на витрати, пов'язані з судовим процесом.

Процедура проходження апеляції

Процедура апеляції повинна відповідати наказам, відда­ним Верховним суддею, а в разі його відсутності — старшим членом суду.

Апелянт може подавати апеляцію з приводу цілого або будь-якої частини судового рішення чи наказу. Якщо апе­лянт збирається обмежити апеляцію, це має бути зазначено в заяві про апеляцію.

За відсутності інших вказівок з цього питання кожна апе­ляція має подаватися протягом 60 днів з часу підписання, видачі або оголошення судового рішення, на яке подається апеляція, крім місяців липня та серпня, які слід виключати при підрахунку цих днів.

Попри всі ці правила, суд, на рішення якого подається апеляція, Верховний суд або його суддя за особливих обста­вин або після закінчення строку подання апеляції можуть його продовжити. Якщо суд або суддя ухвалюють таке рі­шення, вони повинні залежно від обставин визначити по­дібний для апеляції строк.

224

Розділ III

Апеляція подається шляхом:

а) вручення про попередження про апеляцію всім сторо­ нам, залученим до справи;

б) внесення реєстраторові застави у 500 доларів, яка га­ рантує, що апелянт вестиме апеляцію результативно й опла­ тить витрати, що їх може накласти на нього суд. Застава не у грошовій формі подається на розсуд суду, з якого подаєть­ ся апеляція, судді цього суду, Верховного суду або судді Вер­ ховного суду. Протягом семи днів після внесення застави апелянт повинен поінформувати про це всі сторони, безпосе­ редньо залучені до справи.

Попередження про апеляцію з повідомленням про її вру­чення має заповнюватися реєстратором, а копія попере­дження — клерком або відповідним службовцем суду, на рі­шення якого подається апеляція.

Апеляція має стосуватися справи, викладеної сторонами; в разі розбіжностей обставини з'ясовує суд, на рішення яко­го подається апеляція.

Справа повинна містити судове рішення, що запере­чується, а також попередній розгляд справи, свідчення, афі-девіт та документи, необхідні для прийняття рішення судом.

У разі потреби суд може на власний розсуд за спеціаль­ним дозволом вимагати додаткових свідчень з будь-якого пи­тання або факту. Ці показання судді одержують шляхом ус­ного допиту в суді, письмових свідчень під присягою.

Клерк або інший службовець суду, з якого була подана апеляція, передає справу (отримавши за це відповідну пла­ту) відразу після пред'явлення попередження реєстратору. Далі все відбувається згідно з процедурними нормами Вер­ховного суду. Положення, що вимагають внесення плати, не застосовуються до апеляцій, поданих від імені держави, а та­кож до справ, пов'язаних з виборами, Федеральним судом та кримінальними випадками.

Протягом будь-якого часу надходження апеляції у проце­сі розгляду справи суд може за поданням будь-якої зі сторін або без нього підготувати необхідні документи для вирішен­ня апеляції, реального питання або контроверсії між сторо­нами, що виникають у перебігу обговорення свідчень або процесу. Поправка може бути зроблена, незважаючи на те, була чи не була її необхідність спричинена помилкою, дією, неявкою або неохайністю сторони, яка вимагає поправки.

Судовий наказ про відкликання справи, а також надання будь-яких паперів або інших судових матеріалів, поданих будь-якому судові, судді або мировому судді, які вважаються необхідними при розгляді апеляції, повинен бути представ­лений Верховному суду й розглянутий ним.

Після заповнення й доставки попередження про^ апеля­цію та внесення гарантійної суми виконання у судовій справі має бути зупинено, за винятком випадків, коли:

а) судове рішення, проти якого подається апеляція, пе­ редбачає передачу чи доставку документа або речей, що пе­ ребувають у приватній власності; виконання судового .рішен­ ня не повинно припинятися, поки названі речі не будуть до­ ставлені до суду або взяті під охорону службовцем чи одер­ жувачем, якого призначить суд, або поки не буде надано гарантії виконання рішення Верховного суду апелянтом, яка б задовольнила суд, з якого було подано апеляцію, або від­ повідного суддю, в розмірі, що його визначить цей суд або цей суддя;

б) судове рішення, проти якого подається апеляція, все- таки передбачає його виконання; виконання судового рішен­ ня не повинно припинятися доти, доки присуджене не буде виконано або здано на зберігання відповідним службовцем суду, з якого було подано апеляція, на виконання судового рішення Верховного суду;

в) судове рішення, проти якого було подано апеляцію, передбачає продаж або передачу права на володіння нерухо­ мим чи рухомим майном — виконання судового рішення не повинно припинятися, поки не буде надано гарантії, яка б задовольнила суд, з якого було подано апеляцію, або суддю, в розмірі, визначеному чим судом або його суддею, що про­ тягом часу перебування майна у власності апелянта він не завдасть або не дозволить завдати будь-якої шкоди цьому майну. Якщо судове рішення буде підтверджено, апелянт сплатить вартість використання та володіння майном від терміну подання апеляції до терміну передачі права володін­ ня; якщо ж судове рішення передбачає продаж власності й при цьому виникає питання виплати нестачі, то її сплачує апелянт;

г) судове рішення, проти якого було подано апеляцію, пе­ редбачає оплату боргу, збитків або витрат — виконання су­ дового рішення не повинно припинятися, доки апелянт не

•5— 1-2347

226

Розділ III

ва система Канади

227

дасть гарантію, яка б задовольнила суд, з якого подається апеляція, або суддю. Якщо судове рішення або його частина підтверджена, апелянт сплачує належну суму або частину цієї суми.

Апелянт може припинити процедуру шляхом подання реєстраторові та відповідачеві відповідного підписаного ним або його адвокатом попередження про припинення проце­дури.

Суд може анулювати процес у справі, якщо апеляцію бу­ло подано не з доброї волі. Суд може відхилити апеляцію або ухвалити судове рішення, або присудити застосувати іншу процедуру.

За будь-якою апеляцією суд на власний розсуд може на­казати провести нове розслідування, якщо цього вимагає справедливість, хоч нове розслідування вважається необхід­ним само собою у разі винесення вердикту проти свідчень.

Судове рішення суду щодо апеляції має бути видано реєстратором відповідному службовцеві суду, який повинен зробити необхідні записи.

Верховний суд має виключну загальну юрисдикцію з ци­вільних та кримінальних справ по всій території Канади. Йо­го судові рішення в усіх випадках є остаточними й оскар­женню не підлягають.