Розділ III міжнародне співпраця в галузі екологічного аудиту

Стаття 27. Міжнародне співпраця в галузі екологічного аудиту

Міжнародне співпраця в галузі екологічного аудиту здійснюється відпо­відно до законів та міжнародних договорів України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що передбачені за­конодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

З метою розвитку міжнародного співпраці в галузі екологічного аудиту можуть розроблятися спільні програми та проекти організації еколого-ауди­торської діяльності та проводитися міжнародний екологічний аудит.

Міжнародним договором України може бути передбачено взаємне визнання результатів сертифікації екологічних аудиторів, а також висновків екологічного аудиту, проведеник в Україні та іноземних державах.

ДОДАТОК 2

ГЛОСАРІЙ

А

Аварійне забруднення навколишнього природного середови­ща - раптове, ненавмисне забруднення навколишнього природного середовища, викликане аварією, техногенною катастрофою чи іншою надзвичайною подією внаслідок діяльності підприємства, установи, організації.

Аварійні викиди - викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок промислової чи транспортної аварії, катастрофи, стихійного лиха.

Аналіз «ВИТРАТИ-ЕФЕКТИВНІСТЬ» - базується на мінімізації витрат на досягнення конкреіної меги. Використовується для оцінки екологічних і соціальних проектів, в яких вигоди від досягнення мети складно оцінити або ідентифікувати. Головне знайти такий варіант розвитку, який би мінімізував витрати для досягнення заздалегідь по­ставленої мети.

Аналіз ефективності витрат - метод оцінки, що допомагає визначи­ти відносну ефективн сть витрат на досягнення конкретного поліпшення стану довкілля у порівнянні з іншими заходами.

Аудит системи управління навколишнім середовищем - доку­ментально оформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення від­повідності системи управління навколишнім середовищем організації критеріям аудиту, а також включає передачу результатів перевірки за­мовникові.

Аудит екологічний (екоаудит) - інструмент управління, який си­стемно охоплює всі питання екологічної оцінки діяльності підприємства, удосконалення системи регулювання впливу підприємства на довкілля та оцінки його інвестиційної привабливості.

Аудитор (екологічний) - особа, яка має кваліфікацію для проведення екологічних аудитів на підприємстві, що підтверджується сертифікатом, ліцензією.

Аудиторські фірми та організації - юридичні особи, які мають лі­цензії на право здійснення еколого-аудиторської діяльності.

Аукціон - торгівля дозволами на забруднення довкілля. Регулює рівень шкідливих викидів підприємств. Є об'єктом додаткового пере­продажу на вторинному ринку.

В

Викид - забруднювальна речовина або суміш таких речовин, що надходять в атмосферне повітря.

Викид тимчасово узгоджений (ліміт скидання забруднюючих речовин) - гранична маса забруднюючих речовин, дозволена до ски­дання протягом певного періоду часу (як правило, календарного року). Встановлюється органами державного екологічного контролю з метою мінімізації впливу на навколишнє середовище.

Викид шкідливих речовин - викид у зовнішнє середовище забруд­нюючих речовин яким-небудь джерелом забруднення.

Вилучення природних ресурсів - такий вид використання функцій природних ресурсів, при якому виключається альтернативне викори­стання цих самих або інших можливих функцій даного виду ресурсів у теперішній момент часу або в майбутньому.

Виплати, відшкодування витрат - грошові виплати юридичним/ фізичним особам або система заходів, спрямована на компенсацію різних форм еколого-економічного збитку чи пов’язана з необхідністю нести додаткові витрати на його недопущення. У практиці природокори­стування різних країн можна зустріти різноманітні форми використання виплат, у тому числі: 1) виплати підприємствам або окремим особам на компенсацію збитків від забруднення середовища (як аварійних, так і постійно діючих); 2) виплати країнам, що мають негативний баланс транскордонного забруднення середовища; 3) виплати підприємствам або населенню за згоду «терпіти» по сусідству екологічно несприятливий або потенційно небезпечний промисловий або інший об’єкт; 4) виплати регіонам або країнам упущеної вигоди через необхідність «консервувати** рівень свого індустріального розвитку заради збереження суспільно не­обхідних природних об'єктів (боліт, озер, рік, лісів тощо); 5) компенсація витрат підприємствам, що здійснюють екологічно необхідні, але еконо­мічно неприбуткові види діяльності (створення і підтримка територій, що охороняються, переробка відходів, ін.).

Виснаження (вичерпання) природних ресурсів - це погіршення якісних характеристик природних ресурсів унаслідок їх експлуатації, пов’язане, головним чином, з виконанням природними ресурсами еко­номічних функцій.

Виснаження навколишнього природного середовища - повне або часткове припинення функції природних об’єктів або природи загалом внаслідок антропогенного впливу.

Висновок екологічного аудиту - професійний документально

оформлений висновок або точка зору суб’єкта екологічного аудиту (який його провів) стосовно об’єкта аудиту, які базуються на отриманих даних екологічного аудиту і обмежуються його рамками.

Витрати на відтворення природних факторів (ресурсів) — ви­трати на відтворення кількісних і/або якісних параметрів природних благ, а також їх підготовку до включення в господарську діяльність; зокрема, витрати на відтворення природних ресурсів можуть вклю­чати: витрати повного циклу геологорозвідувальних робіт і видобутку корисних копалин, у т.ч. рекультивації порушених внаслідок видобутку земель; витрати на освоєння цілинних земель (вирубка лісів, осушення боліт, ін.).

Витрати на запобігання екологічного порушення (забруднення) природних ресурсів - виграти, покликані компенсувати (пом'якшити) екологічну недосконалість виробничих технологій. Даний вид витрат в англомовній літературі одержав назву «витрати на кінці труби», оскільки очисні (рекультиеаційні) роботи здійснюються на останній стадії ви- ообничого циклу. Основне призначення даного виду витрат - зниження економічного збитку від порушення природного середовища.

Витратний підхід (до оцінки природних факторів) - метод, засно- «ий на обліку суспільно необхідних витрат на господарське освоєння природних ресурсів.

Вичерпні і невичерпні природні ресурси - відповідно: ресурси, що виснажуються в ході їх економічного використання (ґрунт, ліс, дикі тварини, кормові угіддя, копалини, ін.), і ті ресурси (або властивості при­роди). зміни яких прямо не пов’язані з інтенсивністю їхнього використання (сонячна енергія, атмосфера, енергія припливів і відливів, ін.) (див. також виснаження природних ресурсів).

Відтворення екологічного попиту - постійно відтворювані процеси формування потреб в екологічних товарах, а також створення фінансових можливостей реалізації зазначених потреб. Відтворення екологічного попиту реалізується через формування трьох взаємозалежних економіч­них елементів: потреб, інтересів, можливостей. Потреба в екологічних товарах перетворюється в інтерес, тільки будучи усвідомленою людьми. Інтерес перетворюється в попит тільки за умови підкріплення фінансо­вими можливостями.

Відтворення природного середовища - комплекс заходів, спря­мованих на підтримання параметрів природних компонентів у межах, сприятливих для здійснення своїх функцій.

Відтворення процесів екологізацїїекономіки - система постійного відтворення основних взаємозалежних і взаємообумовлених системних елементів екологічного вдосконалення процесів виробництва і споживан­ня продукції. Основу відтворюзального механізму екологізації економіки

становлять: відтворення екологічного попиту; відтворення екологічно орієнтованої виробничої основи; відтворення екологічно орієнтованих людських факторів; відтворення мотивів екологізації.

Відшкодування шкоди навколишньому природному сере­довищу - відшкодування втрат в природі, витрати на відтворювання природних ресурсів і оздоровлення навколишнього природного се­редовища.

Висновок екологічного аудиту - професійний висновок або точка зору, висловлена екоаудитором стосовно предмета екологічного аудиту, які базуються на отриманих результатах екологічного аудиту і обмежу­ються його рамками.

Вплив - привнесення в навколишнє середовище чи вилучення з нього будь-якої матеріальної субстанції або інші дії, що викликають зміни його стану.

Вплив нормативний - вплив на навколишнє середовище, що здійс­нюється в припустимих межах і не викликає понаднормативних змін.

Г

Гранично допустимий викид (ГДВ) - 1)викид шкідливих речо­вин в атмосферу, встановлений для кожного джерела забруднення атмосфери за умови, що приземна концентрація цих речовин не буде перевищувати граничнодопустиму концентрацію (ГДК); 2) об'єм (кіль­кість) забруднюючої речовини, яка викидається окремим джерелом за одиницю часу, перевищення якого призведе до несприятливих наслідків в оточуючому природному середовищі або небезпечне для здоров’я людини.

Граничнодопустима концентрація (ГДК) - 1) норматив, що вста­новлюється органами санітарно-епідеміологічного нагляду і іншими державними органами з метою охорони здоров'я людини, збереження рослинного і тваринного світу; 2) екологічний норматив, максимальна концентрація забруднюючої хімічної речовини в навколишньому се­редовищі, яка при повсякденному впливі протягом тривалого часу не

4. викликає негативних впливів на організм людини або іншого рецептора , і його потомства; 3) вміст шкідливих речовин у природному середовищі в обсягах, що практично не становлять небезпеки для здоров'я людини і живих організмів у цілому.

Граничнодопустима концентрація забруднювальноїречовини в атмосферному повітрі населених місць - максимальна концентрація забруднювальної речовини в атмосферному повітрі, віднесена до виз­наченого часу усереднення, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє і (або) майбутнє покоління та стан довкілля.

Гранично допустиме надходження (ГДН) - гранично допустимі норми антропогенного навантаження, встановлені з урахуванням єм­ності природного середовища, його ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення з метою охорони навколишнього сере­довища від забруднення, виснаження і руйнування, які визначаються як кількість речовини (забруднювача), що поступає на певну площу в одиницю часу в кількостях, утворюючих концентрації, що не переви­щують встановлені ГДК.

Гранично допустимий викид (ГДВ) - науково-технічний нор­матив, який встановлюється за умови, щоб вміст забруднюючих речовин у приземному шарі повітря від джерела або їх сукупності не перевищував норматив якості повітря для населення, тваринного і рослинного світу.

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини - маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за вста­новленим режимом конкретного водного об’єкта за одиницю часу.

Глобальна екологічна політика - здійснення комплексу заходів, що мають планетарний характер з ме~ою поліпшення якості середо­вища.

«ГРІНПІС» (англ. green peace — зелений світ) — міжнародна екологічна громадська організація, створена у 1971 р. групою активі­стів «зеленого руху» на знак протесту проти американських ядерних випробувань на Алеутських островах. «Грінпіс» особливо активна під час проведення таких заходів, як обмеження масштабів китобійного про­мислу; захист тюленів, дельфінів та інших морських тварин; обмеження торгівлі видами рослин і тварин, які зникають; закриття АЕС, заводів з переробки ядерного пального, заборона поховання ядерних і хімічних відходів у глибинах морів та океанів та ядерних випробувань; боротьба з кислотними дощами та іншими видами забруднення атмосфери. «Грінпіс» є складовою екологічного руху «зелених», який протягом останніх років виявив себе як впливова політична сила.

Грошова оцінка - капіталізований рентний дохід із земельної ді­лянки.

д

Деградація навколишнього природного середовища - погір­шення властивостей природного середовища внаслідок руйнування або істотного порушення екологічних зв’язків в природі, викликане діяльністю людини, що проводиться без урахування законів розвитку природи.

Джерело забруднення атмосферного повітря - об’єкт, що роз­повсюджує забруднюючі речовини в атмосферне повітря.

Джерело виділення забруднюючих речовин - об’єкт, в якому відбувається утворення забруднюючих речовин (технологічна установка, обладнання, апарат та інше).

Джерела підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища - підприємства, установи та організації, характер діяль­ності яких має високий ступінь потенційної екологічної та техногенної небезпеки.

Джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднювальнз речо­вина.

Джерела впливу - техногенні та природні об'єкти (або їх складові частини), процеси і явища, що впливають на навколишнє середовище.

Державна екологічна експертиза (ДЕЕ) - процес, у ході якого спеціально уповноважений державний орган встановлює відповідність запланованої господарської та іншої діяльності екологічним вимогам.

Державна екологічна політика - забезпечення якості середовища шляхом законодавчих актів, методів адміністративного втручання і еко­номічних механізмів в межах певної держави чи окремих її територій.

Джерела екологічних надходжень - кошти й інші надходження, які щорічно акумулюються з метою покриття капітальних і експлуатацій­них витрат на утримання об’єктів екологічної інфраструктури (системи каналізації, станції очистки стічних вод, сміттєзвалища, екологічні пости в парках та ін.)

Диференційна рента - додатковий прибуток, що виникає внаслідок більш сприятливого місцеположення природного ресурсу, що викори­стовується.

Добровільна сертифікація - сертифікація на відповідність вимогам, не віднесеним нормативними документами до обов'язкових, яка прово­диться на добровільних засадах за ініціативою виробника, постачальника чи споживача продукції.

Довкілля - оточення, у якому функціонує об’єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощої.

Дозвіл на забруднення — право забруднювати навколишнє при­родне середовище при діяльності суб’єктів господарювання при обов’яз­ковому контролі та патронаті уповноважених на це органів виконавчої влади.

Дотація - це грошова допомога або інші види допомоги з державних або інших джерел, які надаються юридичним або фізичним особам для покриття збитків або на спеціальні цілі. Як приклади екологічно орієнтова­них дотацій можна назвати: 1) дотації в сільському господарстві на виро­щування продукції без отрутохімікатів; 2) доплати на ведення сільського господарства в особливо обережному екологічному режимі; 3) дотацію регіонам країни або навіть цілим державам, змушеним «гальмувати» ін­дустріальний розвиток заради збереження природних ландшафтів, що мають національне чи міжнародне значення.

Е

Екологізація - 1) зменшення інтегрального екодеструктивного впливу процесів виробництва та споживання одиниці прбдукції; 2) про­цес неухильного і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють збільшити ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з поліпшенням або хоча б збереженням якості природного середовища.

Екологічна безпека - 1) сукупність дій, станів і процесів, що прямо чи опосередковано не призводять до життєво важливих втрат (чи загрози таких втрат) у природному середовищі, окремих людей і людства загалом (екологічна безпека є компонентом національної безпеки); 2) стан довкіл­ля, за якого сукупність природних причин і наслідків людської діяльності унеможливлює або мінімізує безпосередні і подальші деградаційні зміни екосистем у довкілля та негативні впливи на стан здоров'я населення.

Екологічна експертиза - 1) вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей і спрямована на підготовку висновків про відпо­відність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забез­печення екологічної безпеки; 2) одна із основних форм державної екологічної політики і управління природокористуванням загалом. Це оцінка рівня можливих негативних впливів гіпотетичної господарчої та іншої діяльності на природне середовище та природні ресурси. В Україні роботи з екологічної експертизи й оцінки ризику регламенту­ються Законами України «Про охорону природного середовища» і «Про екологічну експертизу». Завдання екологічної експертизи полягає в забезпеченні екологічної безпеки розвитку суспільства, його продук­тивних сил, здоров’я людини, а також навколишнього середовища.

Екологічна ефективність — спроможність досягти за допомогою еколого-економічного механізму цільового значення емісій з мінімаль­ними витратами. Ефективність охорони навколишнього природного середовище ідентична максимальній результативності від проведення комплексу заходів для забезпечення якості середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Екологічна оцінка (ЕО) - процес систематичного аналізу, оцінки й обліку екологічних і пов’язаних з ними соціальних і інших наслідків запла­нованої діяльності, що є передумовою прийняття рішень про реалізацію цієї діяльності.

Екологічна політика — 1) політична заява (декларація) галузі, регіону, організації, підприємства про свої наміри, принципи і пріори­тети, яка є основою для діяльності і встановлення екологічних цілей і завдань; 2) система заходів, що спрямовані на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів і ство­рення належних екологічних умов для життя населення. За характером здійснення: глобальна, державна, локальна.

• глобальна —проведення міжнародно-правових, політичних та зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально-економічному розвитку, запасів природних ресурсів, які є в світі і їх розподілу між країнами;

• державна — побудована на розумінні виграшів і недоліків, пов’язаних із екологічним станом території і акваторії( включаючи повітряний простір) країни (з урахуванням перспективного розвитку господарства і зміни чисельності населення) і природних ресурсів які є в їх межах;

• локальна — та, що здійснюється на конкретній території чи під­приємстві (див. екон. политика підприємства)

Екологічна політика підприємства - декларація (заява) організації про свої наміри і принципи стосовно її загальних екологічних характери­стик. яка створює основу для діяльності і визначення її екологічних цілей і завдань підприємства по відношенню до навколишнього природного середовища, які передбачають дотримання всіх екологічних норматив­них вимог.

Екологічна стандартизація - комплекс обов'язкових норм, правил, вимог, положень щодо охорони навколишнього середовища, використан­ня природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічна ціна - ціна, що характеризує екологоємність продукції, тобто сумарні екологічні витрати суспільства, пов’язані з використанням природного середовища при виробництві і споживанні одиниці даної продукції. В екологічну ціну включаються виражені в економічній формі оцінки природних ресурсів для виробництва даної продукції і величина економічних збитків від порушення природного середовища на стадіях виробництва і споживання продукції.

Екологічне підприємництво - такий вид підприємницької діяль­ності, який пов'язаний з випуском і реалізацією екологічної продукції (виробів, послуг, робіт).

Екологічне планування - розробка науково обґрунтованих норм використання природних ресурсів або територій без порушення екологічної рівноваги. Для підприємства екологічне планування — це визначення можливих шляхів, етапів і обмежень досягнення цілей та реал:заціі екологічної політики і оцінювання засобів реалізації можливих варіантів у межах установлених норм природокористу­вання.

Екологічне стимулювання - комплекс заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів і охорону навколиш­нього природного середовища шляхом надання пільг з оподаткування підприємств і громадян у випадку реалізації ними заходів з раціональ­ного природокористування; надання на пільгових умовах кредитів для реалізації заходів з забезпечення раціонального використання при­родних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища; встановлення підвищеної норми амортизації основних виробничих природоохоронних фондів; звільнення від оподаткування фондів охо­рони навколишнього природного середовища.

Екологічне страхування - створення за рахунок коштів еко­номічних суб’єктів резервних (страхових) фондів, призначених для відшкодування збитків від впливу на природне середовище внас­лідок непередбачених надзвичайних ситуацій (екологічних аварій, катастроф, ін.). Екологічне страхування покликане вирішити кілька основних завдань: 1) сформувати систему -економічної відповідаль­ності (господарюючих суб’єктів) за можливі економічні збитки від надзвичайних ситуацій; 2) створити резервні фонди для відшкоду­вання можливого збитку, 3) забезпечити економічну захищеність реципієнтів (економічних суб'єктів), що можуть зазнати шкоди в результаті надзвичайних ситуацій. Страхуванню підлягають об’єкти, що є носіями екологічного ризику (ємності шкідливих і вибухонебез­печних речовин; виробництва, що створюють загрозу виникнення надзвичайних ситуацій: трубопроводи, транспортні засоби; ін.). Еколог ічне страхування створює економічні стимули для відмови від потенційно небезпечних виробництв. Екологічне страхування може бути добровільним та обов’язковим.

Екологічне управління - 1) складова частина загальної системи управління, яка включає в себе діяльність з формування та здійснення еко­логічної політики; 2) це процес підготовки, прийняття і реалізації рішень, спрямованих на досягнення природоохоронних цілей з використанням різних адміністративних та економічних методів і механізмів. Згідно з міжнародним стандартом система екологічного управління визначаєть­ся як частина загальної системи управління, що включає організаційну структуру, планувангя, відповідальність, ресурси, впровадження еколо­гічної політики.

Екологічний ефект - це будь-які зміни у просторі й часі, якості умов природного життєвого довкілля, а також зміни кількості та якості природних ресурсів. Такі зміни можуть мати, як позитивний, так і не­гативний характер - поліпшення або погіршення природних життєвих умов, збільшення або зменшення кількості та якості природних ре­сурсів. Екологічний ефект впливає або може вплинути у майбутньому на економічні результати матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Екологічний інжиніринг - екологічний інструмент еколого-еконо- мічного механізму, який взаємопов’язаний з інженерно-економічною діяльністю по обґрунтуванню рекомендацій екологічного аудиту, еколого- економічних рішень та екологічних програм, проектів.

Екологічний маркетинг - функціональна діяльність, спрямована на задоволення потреб без порушення екологічної рівноваги і без впливу на стан здоров’я суспільства. Завдання екологічного маркетингу полягає у створенні умов для збереження навколишнього середовища, пристосу­вання виробництва до вимог ринку, розробці екологічно чистої продукції і одержання додаткового прибутку за рахунок екологізаці' виробництва, в тому числі його «зеленої»» модернізації.

Екологічний менеджмент -1) частина (підсистема) загальної систе­ми управління, яка гармонізує діяльність і розвиток підприємства, галузі в навколишньому природному середовищі і в екологічному правовому полі. Через екологічний менеджмент здійснюються екологізація загаль­них функцій управління, планомірна діяльність з охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки; 2) сукуп­ність методів і заходів по управлінню об’єктами природного середовища, відходами, природними ресурсами. На рівні підприємства - заходи зі зменшення негативних впливів на довкілля, доцільного використання природних ресурсів тощо.

Екологічний податок -еколого-політичний інструмент, тобто політи­ка, яка приписує кожному забруднювачу відповідної шкідливої речовини абсолютну граничну межу викидів, скидів забруднюючих речовин.

Екологічний ризик - це ймовірність негативних наслідків від су­купності шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, які спричиняють незворотну деградацію екосистем. При цьому слід зазна­чити, що мова йдеться як про природні, так і про техногенно-природні фактори ризику.

Екологічний сертифікат - 1) еколого-економічний інструмент аг» забезпечує право на емісію визначеної кількості шкідливих речовин для забруднювача конкретного регіону. 2) право на здійснення екологс-ау- дитоської діяльності.

Екологічні витрати - сумарні кошти, які підприємство може вкласти в запобігання емісіям, а також різні платежі за виробниче спо­живання ресурсів та відшкодування шкоди, завданої навколишньому середовищу

Екологічні нормативи - гранично допустимі викиди та скиди у

навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допу­стимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігі­єнічних нормативів.

Екологічні обмеження - нормативні акти розвитк/і розміщення продуктивних сил, в межах яких повинно здійснюватися їх функціону­вання на територіях і екосистемах держави. За порушення екологічних обмежень передбачається економічна відповідальність керівників регіону, підприємств. Екологічні обмеження це: ліміти граничних викидів і скидів забруднюючих речовин, ліміти граничного використання природних ресурсів.

Екологічні стандарти - це державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища, що визначають поняття і терміни, режим використання і охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я людей, інші питання, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Екологічні фонди - позабюджетні фонди, що створюються за ра­хунок обов’язкових відрахувань з підприємств для вирішення природо­охоронних задач.

Еколого-економічна відповідальність - відповідальність, яка на­ступає за фактом спричинення правомірної шкоди (наприклад, платежі підприємств за забруднення навколишнього середовища).

Еколого-економічні збитки - (від забруднення навколишнього середовища) — збитки, завдані національному господарству внаслідок забруднення навколишнього середовища, зменшення та деградації при- родоресурсного потенціалу.

Еколого-економічний збиток від порушення (забруднення) природних факторів - виражені у вартісній формі фактичні і можливі витрати, заподіяні економічним суб’єктам внаслідок екодеструктивно- го впливу, тобто шкода, додаткові витрати на її компенсацію, упущена вигода тощо.

Еколого-економічні інструменти - заходи, методи, важелі впливу

на фінансовий стан економічних суб’єктів з метою орієнтації їхньої діяль­ності в екологічно сприятливому напрямку.

Еколого-економічні оцінки - види економічних показників, які характсфизують зміну параметрів господарської діяльності економічних суб'єктів (витрати, доходи або їхні зміни), що пов’язані з процесами ви­користання природних благ і/або впливу на компоненти середовища.

Еколого-економічні показники - показники, що характеризують різні сторони використання природних благ. За своїм функціональним призначенням можна виділити дві основи* групи еколого-економічних показників: оцінки і ставки.

Еколого-економічні ставки - питомі економічні показники (тарифи. частки, процентні нормативи, ін.). які враховують екологічні фактори і таким чином забезпечують реалізацію еколого-економічних інструментів (системи цін і платежів, умов одержання прибутку, ін.).

Еколого-економічний кадастр (природних ресурсів середо­вища) - систематизований аналітико-нормативний документ, який містить певні кількісні і якісні показники фізичних обсягів природних ресурсів та їх використання, якісну оцінку екологічного стану території у сукупності з вартісною оцінкою рівня забруднення навколишнього природного середовища, без яких неможливо здійснити купівлю або продаж.

Еколого-економічний консалтінг (інжиніринг) - вид діяльності, що забезпечує науково-технічну, техніко-економічну та організа­ційно-правову підготовку і супровід реалізації екологічних програм, проектів.

Екологічний маркетинг - функціональна діяльність, спрямована на задоволення потреб без порушення екологічної рівноваги і без впливу на стан здоров'я суспільства. Завдання екологічного маркетингу полягають у створенні умов для збереження навколишньої о середовища, пристосу­вання виробництва до вимог ринку, розробці екологічно чистої продукції і одержання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва, в тому числі його «зеленої» модернізації.

Еколого-економічний механізм - система економічних важелів екологічного управління і забезпечення охорони навколишнього се­редовища. Згідно з природоохоронним законодавством України, це система екологічних заходів, фінансові джерела, всі види платежів, розподіл платежів, екологічні фонди, механізм стимулювання і стра­хування.

Економіка природокористування - розділ економіки, що вивчає питання економічної оцінки природних ресурсів і оцінки збитків від за­бруднення навколишнього природного середовища.

Економічна вигода - додатковий дохід, (прибуток) або певні пере­ваги, що можуть бути втілені в додатковий дохід (прибуток).

Економічна цінність природи - визначається на основі адекватної ціни і/або економічної оцінки природних ресурсів і природних послуг. Г(ри прийнятті економічних рішень необхідно враховувати три функції назколишнього середовища: забезпечення природними ресурсами; асиміляцію відходів і забруднень; убезпечення людей природними по­слугами, такими, як рекреація, естетичне задоволення і пр. Визначення економічної цінності природних ресурсів і природних послуг може базу­ватися на ринковій оцінці, ренті, витратному підході, альтернативній вар­тості. загальній економічній цінності (вартості). Найбільш комплексним «з підхід на основі загальної економічної цінності, який поряд з вартістю використання (пряма, непряма і можлива вартості) враховує вартість невикористання, існування, засновану на економічній оцінці етичних і естетичних аспектів природи.

Економічний ефект - різниця між результатами економічної ді­яльності (наприклад, продуктом у вартісному вираженні) і витратами для їх отримання і. використання. Якщо результатом економічної ді­яльності е нотільки економічні, а й більш широкі соціально-економічні наслідки, правильніше говорити про соціально-економічний ефект. Якщо результат економічної діяльності перевищує витрати, еконо­мічний ефект позитивний (що оцінюється, наприклад, прибутком); у протилежному випадку економічний збиток негативний (наприклад, збиток, збитки).

Економічний збиток від деградації навколишнього середо­вища (еколого-економічний збиток) - грошова оцінка негативних

змін в навколишньому середовищі внаслідок ЇЇ забруднення і в якості і кількості природних ресурсів, а також наслідків таких змін.

Економічний механізм природокористування - включає на­ступні елементи: платність природокористування; систему еконо­мічного стимулювання природоохоронної діяльності; плату за за­бруднення навколишнього природного середовища; створення ринку природних ресурсів; вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного чинника: екологічні фонди; екологічні програми; про­даж прав на забруднення; система «застава-повернення»; екологічне врахування.

Ефект еколого-економічний - співвідношення розміру пози­тивного ефекту (вигоди) і шкоди (збитку), викликаного впливом на навколишнє середовище, а також величини витрат, необхідних дія відшкодування такого збитку.

Ефективність охорони навколишнього середовища - еколо- > о-сошально-економічний прибуток (в економічних і позаекономічних показниках), що отримується внаслідок збереження чистоти і продук­тивності природного середовища; максимальна результативність від проведення комплексу заходів щодо забезпечення якості середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Ефективність природокористування - еколого-економічна резуль­тат ивжсгь використання природних ресурсів і експлуатаціі природного середовища.

З

Залпові викиди - викиди забруднюючих речовин в атмосферно повітря, які кількісно і якісно передбачені технологічними регламентами виробництв.

Забруднююча речовина - будь-яка речовина хімічного або біоло­гічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний впли в на довкілля та здоров’я людини;

Заходи природоохоронні - будь-які технологічні, технічні, органі­заційні або економічні заходи, що спрямовані на зменшення і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище. Це будівництво і експлуатація очисних споруд, розвиток маловідходних ■ безвідходних технологій, охорона та відтворення флори і фауни, охорона надр, боротьба з ерозією ґрунтів, розміщення підприємств, господарств і транспортної мережі з урахуванням екологічних вимог. Комплекс при­родоохоронних заходів повинен забезпечувати максимальний загаль­ноекономічний ефект, складовими якого є екологічний і соціально-еко­номічний результат.

Збалансований розвиток - розвиток людства, при якому задово­лення будь-яких потреб здійснюється без збитку для майбутніх поколінь. Концепція екологічно стійкого розвитку розглядається як передумова довготривалого прогресу людства, яка супроводжується примноженням капіталу і поліпшенням екологічних умов.

Збиток - 1) втрата або небажана зміна якостей предмета безпеки, зниження його цінності для с\б’єкта; 2) виникає внаслідок вимірювання кількості і погіршення якості природних ресурсів і/або інших зовнішніх умов технологічних процесів; 3) втрати, що виникли від погіршення здо­ров’я фізичних осіб (громадян) або умов господарювання (особистих. *плективних форм власності) внаслідок забруднення навколишнього "ередовища або іншої несприятливої зміни.

Збиток екологічний - 1) ймовірність негативних наслідків від су­купності шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, які спричиняють незворотну деградацію екосистеми; 2) економічні (в гро­шовому еквіваленті) втрати суспільства, яких можна було б уникнути при оптимальному (збалансованому) стані довкілля.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища - це плата за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Збори - 1) різноманітні види податків, платежів, вилучень, що в обов'язковому порядку вносяться підприємствами, організаціями, гро­мадянами б бюджет для оплати послуг, ідо надаються їм державними органами; 2) згідно Закону України «Про внесення змін у Закон України •<Про охорону навколишнього природного середовища» від 05.03.1998 р., цим терміном замінені терміни «плата», «платежі».

І

і

Інвентаризація викидів - систематизація інформації про розмі­щення джерел забруднення атмосферного повітря на території, види і кількісний склад забруднювальних речовин, що викидаються в атмос­ферне повітря.

Інструменти екологізації- мотиваційні інструменти, що формують систему мотивів (наприклад, стимулів, важелів) для досягнення цілей екологізації. Розглядаються дві групи інструментів прямої і непрямої мотивації, інструменти прямої мотивації орієнтовані безпосередньо на об'єкти екологізації: або самі фактори екодєструктивного впливу (процеси, шкідливі речовини, ін.). або продукти і послуги, що є носіями екодеструкції (тобто ті, виробництво і споживання яких пов’язане зі шкідливим впливом на середовище). Інструменти непрямої мотивації орієнтуються не на показники екодеструктивної діяльності, а на дії і товари, що побічно можуть створювати умови для досягнення цілей екологізації (наприклад, за рахунок обмеження поширення певних то­варів і послуг, заміщення екологічно шкідливих продуктів, підвищення терміну служби виробів, гарантії якості тощо).

К

«Квадрат екологізації»» - чотири взаємозалежні системні ком­поненти, що визначають формування управлінського механізму реалізації завдань екологізації економіки: 1) цілі і завдання еколог • зації; 2) об’єкти екологізації; 3) суб'єкти екологізації; 4) інструменти екологізації.

Квоти - це право на викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та використання окремих компонентів природних ресурсів у заздалегідь встановлених обсягах і термінах з метою обме­ження їх експлуатації.

Квота забруднення - законодавчо встановлена норма забруднення, що дозволена для даного підприємства або країни..

Конвенція - міжнародний багатосторонній договір. Якщо конвенція ратифікована країною, її положення набувають сили закону.

Конверсія екологічна - перепродаж екологічних боргових зобов'я­зань на вторинному ринку (вексель).

Концентрація максимально разова (ГДК м.р.) - концентрація забруднюючих речовин у повітрі (населених місць), яка не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини.

Кредит - позичка у грошовій або товарній формі, що надана креди­тором позичальнику на умовах строковості повернення, найчастіше з виплатою позичальнику відсотка за користування позичкою. Основними видами використання кредиту як форми економічного інструментарію для вирішення екологічних проблем можна вважати: 1) пільги щодо тер­мінів кредитування; 2) пільги на відсоткові ставки (аж до безвідсоткових умов використання позики); 3) пільги на обсяги кредитування; 4) пільги на гарантії за кредит.

Критеріальна розрахункова база ставок (еколого-економічних інструментів) - система критеріїв розрахунку зазначених ставок. За основу використовуються дві основні групи показників. 1) суто еконо­мічні показники: а) ті, що відбивають економічний стан господарських суб’єктів; б) враховують можливу поведінку суб’єктів у відповідь на зміну яких-небудь параметрів системи (ціни, ставки, податки, платежі);

2. еколого-економічні оцінки, які характеризують зміни економічних показників господарських суб’єктів, що пов’язані з використанням природних факторів або зміною стану природного середовища: а) ви­трати на відтворення природних факторів; 6) вигоди (прибуток, дохід), що одержані завдяки використанню природних факторів; в) можливий збиток від погіршення якості природних факторів; г) економічний ефект від поліпшення якості природних факторів.

Критерії аудиту систем управління навколишнім середови­щем - політика, практика, методики чи вимоги до систем управління навколишнім середовищем, керуючись якими аудитор зіставляє зі­брані під час аудиту докази стосовно системи управління навколишнім середовищем організації.

Критерії екологічного аудиту - вимоги законодавчих та нормативних актів, екологічної політики, висновків державної екологічної експертизи, стандартних процедур, керівних положень, з якими екологічний аудитор порівнює зібрані в процесі аудиту докази стосовно об’єкта аудиту.

Критерії оцінки - кількісні або якісні показники, які забезпечують об’єктивну та прозору основу для виробу з-поміж багатьох можливих заходів.

Критичний природний капітал - необхідні для життя природні блага, які неможливо замінити штучним шляхом: ландшафт рідкісні види рослин і тварин, озоновий шар, глобальний клімат і т.д. Критичний природний ка­пітал необхідно зберігати при будь-яких варіантах економічного розвитку. Інша частина природного капіталу - природні ресурси, які поновлюються, і частина кінцевих природних ресурсів, які не поновлюються, - може бути замінена штучно (нафта, газ, вугілля на сонячну енергію тощо).

Критичний стан - стан, за якого існує повна втрата природних

ресурсів, яка робить ефективність соціально-економічного розвитку

нульовою.

Л

Ліміт екологічний — гранично допустимі норми викидів забрудню­ючих речовин. що встановлюються для окремих об’єктів, які є джерелом забруднення довкілля.

Ліміти використання природних ресурсів - нормативту їх вико­ристання дня виробничо-господарських потреб.

Ліміт на утворення відходів — максимальний обсяг відходів, на який у суб’єкта права власності на відходи (далі — власник відходів) є документально підтверджений дозвіл на передачу їх іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території.

Ліцензія на забруднення - оплачуваний дозвіл на викид певної кількості шкідливих рідких або газоподібних відходів заздалегідь обумов­леного або юридично встановленого хімічного складу.

М

Маловідходна технологія - технологія, що дозволяє отримати мінімум ВІДХОДІВ ! викидів.

Методи оцінки еколого-економічного збитку - методи, що дають змогу визначити кількісну величину збитку; засновані на трьох підходах: прямому обліку (в порівнянні умовно «чистого» і «забрудненого»* районів); аналітичному, що передбачає одержання кількісних залежностей за допо­могою методів багатофакторного математичного аналізу; емпіричному, що передбачає використання готових залежностей, отриманих за допо­могою перших двох методів.

Механізм реалізації системи еколого-економічних інструмен­тів - порядок і методи перерозподілу доходів економічних суб’єктів для досягнення екологічних цілей. Розглядаються чотири групи механізмів: 1) адміністративний перерозподіл коштів (головним чином, штрафи, субсидії); 2) фінансові трансферти (податки, платежі, кредити, виплати, ін.); 3) вільні ринкові механізми перерозподілу коштів (напр., продаж прав на викиди), 4) сприяння на ринку (напр., нагородження спеціальними знаками, безплатна реклама тощо).

Міжнародні стандарти екологічного менеджменту й аудиту - регламентовані міжнародною організацією зі стандартизації (The Int­ernationa! Organization for Standardization - ISO) порядок і зміст робіт і документів у сфері управління і аудиту.

Місткість навколишнього природного середовища - здатність природи зазнавати соціально-економічного навантаження без істотного порушення функцій, що виконуються нею.

Мотиваційні інструменти екологізаци - засоби впливу на інтереси економічних суб’єктів, що формують бажання людей ставити і досягати цілі екологізації економіки. Розглядаються такі групи мотиваційних ін­струментів: 1) інструменти прямого регулювання (заборони, процедури визнання і реєстрації, стандарти, квсти, ін.); 2) економічні інструменти (податки, тарифи, платежі ін.); 3) інструменти обов’язкового інформу­вання (екологічне маркування, декларування змісту); 4) інструменти добровільного інформування; 5) добровільні угоди з екологічних питань (самозобов’язання); 6) інструменти екологічного захисту споживача (економічні і моральні санкції, суспільний тиск); 7) нетрадиційні уго­ди (еколізинг, розподіл екологічної відповідальності); 8) нетрадиційні форми співробітництва (наприклад співробітництво між виробником і споживачем).

Мотивація екологізації - цілеспрямоване формування системи мотивів для досягнення цілей екологізації (див. також інструменти еко­логізації).

Н

Навколишнє середовище - сукупність природних, соціальних (включаючи середовище життєдіяльності людини) і техногенних умов існування людського суспільства.

Навколишнє природне середовище - сукупність природних чинників і об’єктів навколишнього середовища, що мають природне по­ходження або розвиток.

Навколишнє соціальне середовище - сукупність соціально-побу­тових умов життєдіяльності населення, соціально-економічних відносин між людьми, групами людей, а також між ними і створюваними ними матеріальними і духовними цінностями.

Навколишнє техногенне середовище - штучно створена частина навколишнього середовища, що складається з технічних і природних елементів.

Національні фонди охорони довкілля - основне джерело капі­тального фінансування природоохоронних заходів у багатьох країнах Центральної та Східної Європи. Ці фонди є одним із основних фінансових інструментів здійснення національної екологічної політики та знаходяться або в безпосередньому розпорядженні, або під наглядом міністерств з охорони довкілля відповідних країн.

Нормативний викид - потужність викиду забруднюючої речовини у межах граничнодопустимої або тимчасово погодженої потужності ви­киду, встановленої юридично оформленим дозволом на викид на даний

період в г/с.

Наднормативний викид - фактична потужність викиду, яка пере­вищує нормативний викид в г/с.

О

%

Об’єкти впливу (реципієнти) - об’єкти і компоненти навколишнього

ссрсдовищз чи їх окремі елементи, на які здійснюється вплив планованої діяльності.

Об’єкт екологізації-об’єкт екодеструктивного впливу (виробничий процес або виріб), який передбачається трансформувати для досягнення цілей екологізації.

Об’єкт підвищеної небезпеки - об’єкт, на якому використову­ються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспор­туються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природ­ного характеру.

Об’єкт природокористування - комплекс взаємовідносин між природними ресурсами, природними умовами життя суспільства і його соціально-економічним розвитком.

Об’єкти екологічного аудиту - діючі підприємства, господарські об’єкти, організації, установи, екологічні ситуації, інвестиційні та прива­тизаційні пропозиції, програми, проекти, кредитні угоди, види діяльності фізичних та юридичних осіб незалежно від форм їх власності і підпоряд­кування, в тому числі військового призначення, які негативно впливають чи можуть впливати на стзн навколишнього природного середовища.

Облік природних ресурсів - практичне виявлення кількості і якості природних ресурсів з метою організації їх і раціонального (оптимального) використання.

Оцінка впливу на довкілля - оцінка можливого впливу на до­вкілля, де «вплив» означає будь-які наслідки запланованої діяльності для довкілля, включаючи здоров’я та безпеку людей, флору, фауну, ґрунт, повітря, воду, клімат, ландшафт, історичні пам’ятники та інші матеріальні об’єкти. Поняття впливу охоплює також соціально-еко­номічні наслідки.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) - Визначення масштабів і рівнів впливів планованої діяльності на навколишнє середови­ще, ефективності заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з точки зору безпеки навколишнього середовища.

Звичайно включає такі стадії: 1) виявлення необхідності і ступеня деталізації; 2) попередню оцінку впливу, визначення найбільш важливих типів впливу для їхньої оцінки; 3) дослідження впливу проекту на навко­лишнє середовище; 4) підготовка висновку про вплив на навколишнє середовище; 5) рецензування фахівцями отриманих результатів, фор­мування висновків про можливості реалізації або не реалізації проекту, виявлення альтернатив розвитку (зміни) проекту або його повної заміни;

6. моніторинг впливів і після проектний аналіз/аудит (ревізія після про­ектної діяльності).

Обов’язкова сертифікація - сертифікація на відповідність вимогам, які віднесені нормативними документами до обов'язкових для виконання.

Оцінка збитків від забруднення - визначення економічних і по­заекономічних втрат, пов’язаних з більш швидким зносом споруд, будівель, корозією металів, з спотворенням технологічних проце­сів сусідніх виробництв, збільшенням захворюваності і зниженням працездатності людей, зменшенням врожайності або погіршенням якості сільськогосподарської продукції і іншими явищами, причиною яких служить фізичне, хімічне і біологічне забруднення середовища. Як правило, проводиться в грошовому виразі. Економічна (грошова) оцінка можлива лише в кінцевих величинах, у той час як соціальний збиток може досягати нескінченності.

Оцінка збитків від порушення природного балансу - визначення економічних і позаекономічних втрат, пов’язаних із прямими і непрямими наслідками докорінної зміни середовища життя і суспільного виробництва внаслідок порушення екологічної рівноваги. Сума оцінки включається в екологічну ціну природних ресурсів, що вилучаються.

Оцінка масштабів впливу - оцінка масштабу, тривалості та частоти впливу тих чи інших забруднювачів.

Оцінка природних ресурсів - якісне і/або кількісне визначення економічної, соціальної і/або екологічної цінності (значущості) ресурсу, виражене в грошовому вираженні або в умовних одиницях. Висока або низька економічна (грошова) сцінка не завжди збігається з соціальною і екологічною, і навпаки.

Оцінка природних ресурсів економічна - визначення їх суспіль­ної корисності, тобто внеску даного ресурсу (його одиниці) в підви­щення рівня задоволення людських потреб через виробництво або споживання. У вузько економічному значенні визначення в грошовому вираженні максимального господарського ефекту від використання природних ресурсів у вибраних варіантах (планах) використання цих ресурсів. При еколого-економічному вимірі необхідно враховувати також екологічні обмеження локального, регіонального і глобального рівнів, вплив варіантів використання даного ресурсу на інші зв'язані з ним ресурси.

Оцінка ризику - метод оцінки, який застосовується для визначення ймовірності негативних наслідків (ризику) для здоров’я людей, екосистем і якості життя.

Оцінка соціо-еколого-економічна - підхід до оцінки подій, явищ, ресурсів територій і об'єктів, що виходить з визнання рівної важливості екологічної, соціальної і економічної складових. Може бути представлений інтегрованим показником або вектором по­казників у натуральному вимірюванні, балах або грошовому вира­женні.

Оцінка стану довкілля - загальна характеристика сучасного стану довкілля території з урахуванням поточних даних щодо стану повітря, води та ґрунту.

Оцінки ресурсу - економічні показники, що характеризують величину економічних оцінок природних ресурсів, отриманих на основі витратного або результатного підходів.

П

Плата за користування - плата, яка стягується з окремих осіб та організацій за надання їм певних послуг чи обладнання у розмірі, який залежиі ь «ід обсягу користування.

Плата за погіршення якості природних ресурсів — плата за зниження родючості ґрунтів, продуктивності лісів, рибопродуктивності водойм тощо, що сталося в результаті володіння і користування ними на основі нормативів.

Плата за природні ресурси - грошове відшкодування природоко- ристувачем витрат на дослідження, збереження, відновлення, вилучення і транспортування природного ресурсу, що використовується.

Плата за розміщення відходів — стягується в межах встанов­лених лімітів і за перевищення лімітів розміщення відходів. Норма­тиви плати встановлюються на підставі небезпечності і токсичності відходів.

Платежі за викиди - економічне заохочування підприємств, згідно якого забруднювач платить за викиди в межах встановлених лімітів.

Питомий викид /фактор емісії/ - величина, яка встановлює залежність між кількістю забруднювальної речовини (або їх суміші), що викидається в атмосферне повітря та діяльністю, пов’язаною з цим викидом;

Потужність викиду - кількість речовини (суміш речовин), що вики­дається в атмосферне повітря за одиницю часу.

Податок екологічний - обов’язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування природними ресурсами та

їх забруднення.

Податок на продукцію (екологічний) - застосовується якщо про­дукція на етапах виробництва і споживання завдає шкоди довкіллю або здоров’ю.

Природно-ресурсна рента — різниця між ціною, за якою природний ресурс продається, та витратами на його видобування і спричиненими при цьому втратами з екологічній сфері.

Предмет екологічного аудиту - специфічна екологічна діяльність, система екоменеджменту і /або інформація з цих питань.

Р

Результати екологічного аудиту - результати оцінки зібраних даних екологічного аудиту у порівнянні з узгодженими критеріями екологічного аудиту, діючими нормами та правилами.

Ризик - ступінь імовірності певного негативного впливу на навко­лишнє середовище, який може відбутись в певний час або за певних обставин від запланованої діяльності.

Ризик екологічний - ступінь ймовірності негативних для природ­них ресурсів наслідків будь-яких антропогенних змін об’єктів природи і факторів середовища.

С

Середовище життєдіяльності людини - навколишнє середовище території населених пунктів, курортних та рекреаційних зон, водні об’єкти, призначені для господарсько-питного та рекреаційного використання, землі сільгоспугідь тощо.

Сертифікат екологічний - документ, який видається юридичній особі або об’єкту про відповідність екологічним стандартам і вимогам. Сертифікація продукції - процедура визначення якості продукції та від­повідності її стандартам безпеки.

Сталий розвиток - такий розвиток, за якого задоволення потреби теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Стандарти екологічні — технічні вимоги, норми та правила за до­помогою яких регулюється стан, використання, охорона і відтворення природних ресурсів та попередження негативного впливу на життє­діяльність людей, пов'язаного з антропогенним забрудненням.

Стан нормативний - стан території (акваторії), за якої кількісні та якісні характеристики компонентів навколишнього середовища відповідають існуючим нормам і вимогам.

Стан прогнозований - прогнозна оцінка стану навколишнього се­редовища на розрахунковий період із урахуванням змін інфраструктури

території та реалізації запланованої діяльності.

У

Управління якістю навколишнього середовиїЦа - процес свідомого і організованого впливу на об’єкти, які впливають на стан природного середовища. Здійснюється за допомогою юридичних, адміністративних, науково-технічних, економічних, суспільних і освітніх засобів.

Упущена вигода (англ. lost benefit, opportunity costs); (пов’яза­на з необхідністю консервації природних об’єктів) - можливі, але нереалізовані вигзди (дохід, прибуток) від можливого альтернативного використання природного об'єкта, що консервується. Прикладами подібних показників можна вважати: зниження темпів економічного зро­стання (ВВП) внаслідок екологічних обмежень, наприклад, стримування індустріального розвитку в Латинській Америці заради збереження тро­пічних лісів: або в північних областях України заради збереження боліт, що живлять ріки.

Упущена вигода від втрати якості факторів природного се­редовища - різниця між обсягом можливих вигод (доходу, прибутку) від використання природних благ в умовах (відповідно) непорушених і порушених якісних характеристик факторів природного середови­ща. Як приклади даного показника можуть розглядатися: зменшення непрямих доходів (наприклад податкових надходжень) від припливу туристів у країну або зниження експортного потенціалу регіону (країни) внаслідок зменшення екологічної привабливості продукції (зокрема продуктів харчування, лікарських рослин, ін.).

Ф

Фон прогнозований - прогнозна оцінка стану навколишнього се­редовища на розрахунковий період із урахуванням змін інфраструктури території, але без урахування запланованої діяльності.

Ю

ЮНЕП (UNEP) - міжурядова програма, започаткована за ініціативою Стокгольмської конференції ООН по довкіллю (1972 р.) і рішенням Гене­ральної Асамблеї ООН (1973 р.) присвячена найбільш гострим проблемам сучасної екологічної кризи (спустиненню планети, деградації ґрунтів, біорізноманіття, забрудненню Світового океану і т.д.). Штаб-квартира ЮНЕП знаходиться вм. Найробі (Кенія).

ЮНІСЕФ (ІШІЗЕР) - міжнародна організація, яка займається при­родоохоронною освітою і пропагандою дбайливого ставлення до при­роди.

ц

Цикл екологічного аудиту - період часу, на протязі якого прово­диться аудитування.

ДОДАТОК З

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для контролю знань з економіки природокористування