Значення питомих економічних збитків від викидів 1 т шкідливих речовин в атмосферу, вдол. Сша

Інгредієнт	Питомий збиток
Пил	180-210
Сірчаний ангідрид	200-220
Окис азоту	320-350
Фтористі з’єднання	1220-1460
Аміак	160-180
Фенол	600-650

Класифікація економічних збитків Збитки виникають унаслідок:

1. заміни кількості та якості природних ресурсів та/або інших зовніш­ніх умов технологічних процесів і як наслідок — зменшення обсягів

використання природних факторів у виробництві - екологічні збитки;

Таблиця 8.2

Значення питомих збитків від скидання 1 т шкідливих речовин у водні джерела, вдол. Сша

Інгредієнт	Питомий збиток
Речовини у завислому стані	90-110
Важкі метали	450-500
Органічні сполуки	780-850
Кислоти і луги	1050-1100 |

2. погіршення здоров'я фізичних осіб (громадян) або умов ведення особистого господарства при забрудненні навколишнього при­родного середовища чи інших несприятливих змін його стану

• соціальні збитки;

3. наявністю витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків

• економічні збитки. Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.

Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишнього при­родного середовища, можна класифікувати:

За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого- економічні збитки поділяються на:

• фактичні;

• прогнозні;

• попереджені.

За галузями народного господарства:

• збитки, що завдаються промисловості;

• збитки, що завдаються сільському господарству;

•— збитки, що завдаються комунальному господарству;

• збитки , що завдаються оздоровчим закладам та ін.

За компонентами навколишнього природного середовища:

• збитки, що наносяться водним ресурсам;

• збитки, що наносяться земельним ресурсам;

• збитки, що наносяться лісовим ресурсам;

• збитки, що наносяться атмосферному повітрю.

Межі між економічними збитками та їх видами дуже умовні. Проте у кнцевому підсумку будь-якій формі порушень навколишнього природного середовища можна дати вартісну або принаймні матеріальну оцінку. На­приклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного середовища можуть виявлятися у зниженні урожайності, продуктивност’ худоби тощо. На землях, забруднених пилом, урожайність основних сільськогосподарських культур знижується на 15-30%, а термін служби устаткування (техніки) скорочується на 20-30%.

Отже, економічні збитки виявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.

2. Механізм відповідальності за порушення природоохоронного законодавства

Шкода, завдана внаслідок порушення законодавства про охорону на­вколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, у тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишньою природного середовища та по­гіршення якості природних ppr.ypr.iR (ст. 69 Закону України «Про охорону

навколишнього природного середовищз»).

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному, пов’язаних із забрудненням) від порушень стану навколишнього при­родного середовища, які із різним ступенем повноти враховують витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та нега­тивних змін його стану. Пропонуються способи і методи розрахунку в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища \ розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошове вираження збитків визначається досить суперечливо: одні пропонують визначати за витратами валової продукції; інші - за приведеними витратами на заходи по ліквідації наслідків забруднення і на відтворення продукції, що втрачається; треті - за зміною економічної оцінки ресурсу.

Можна розраховувати за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об’єктів, можна здійснити розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги надається визначен­ню ефективності здійснення природоохоронних заходів. При визначенні економічних збитків слід пам'ятати, що не можна соціально-економічні збитки зводити лише до матеріальних, що це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в результаті погіршення стану навколишнього природного середовища. Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між сукупним суспільним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середо­вища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених по­рушеннях навколишнього природного середовища. Саме недоодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватися за такими напрямками:

• прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

• непряма емпірична оцінка (за методиками, які затверджуються у встановленому порядку);

• аналітичний (статистичний) метод.

Можна використовувати і комбіновані методи, однак слід мати на увазі, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнювані. Прямі розрахунки еколого-економічних збитків можна у загальному вигляді здійснити за відповідними алгоритмами, якщо є всі необхідні натуральні показники та вартісні оцінки.

Статистичні методи розрахунку збитків ґрунтуються на кореля; ційно -регресивному аналізі впливу різних чинників, у тому числі й забруднення навколишнього природного середовища на досліджувані показники. Важливим аспектом здійснення цих розрахунків є інфор­маційне забезпечення.

Емпірична оцінка збитків від забруднення дозкілля здійснюється за відповідними методиками .

В Україні розроблено і діють ряд методик розрахунків розмірів від­шкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного зако­нодавства в окремих природних сферах. Основними поміж них є:

1. «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які запод­іяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря», затверджена наказом Міністер­ства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 38.

2. «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та ра­ціональне використання водних ресурсів», затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 37, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 1.06.1995 року за № 162/698. Зміни та доповнення до цієї методики зареєстровані в Міністер­стві юстиції України 1.02.1995 р. за № 43/1068.

3. «Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоо­хоронного законодавства», затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної без­пеки України 27.10.1997 р. № 171, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5.05.1998 р. за № 285162/1715. Зміни та допо­внення до цієї методики зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.04.2007 р. ЗР № 422/13689.

4. Тимчасова методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002р.№175.

Цими методиками визначено умови настання відповідальності юри­дичних і фізичних осіб за порушення природоохоронного законодавства стосовно викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаці­онарними джерелами і скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти, забруднення і засмічення земельних ресурсів.

Основними видами порушень природоохоронного законодавства залишаються:

1. незаконна рубка та пошкодження дерев, порушення вимог правил пожежної безпеки в лісах, влаштування «палів» на землях при­ватних сільськогосподарських підприємств та селянсько-фер­мерських господарств;

2. незаконне знищення зелених насаджень, порушення вимог та правил відновлення лісів і лісорозведення, незаконне вилучення З природного середовища і реалізація ранньоквітучих та лікарських рослин;

3. порушення правил полювання (відстріл без відповідного дозволу, перевищення норм відстрілу пернатої дичини, несвоєчасне по­вернення використаних ліцензій, відсутність звітів про їх викори­стання, полювання «з-під фар»тощо);

4. порушення правил рибальства (застосування завищеної кількості дозволених знарядь лову, використання на промислі не зареє­строваних в установленому порядку плавзасобів, використання знарядь лову без їх маркування, вилов риби понад встановлені квоти тощо).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 29.05.2000 р. №724 із внесеними змінами, до компетенції Міністерства відноситься комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, проведення єдиної на­уково-технічної політики з питань охорони навколишнього природ­ного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої вла­ди. підприємств, установ та організацій у цій галузі, забезпечення державного контролю за використанням 1 охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод. атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Зокрема, Водним кодексом України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодав­ством України.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

1. самовільному захопленні водних об’єктів;

2. забрудненні та засміченні вод;

3. порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

4. руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва та експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних кому­нікацій;

5. введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних спсруд чи пристроїв належної потужності;

6. недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

7. самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво став­ків, дамб, каналів, свердловин),

8. порушенні правил ведення державного обліку вод або перекру­ченні чи внесенні недостовірних відомостей в документи держав­ної статистичної звітності;

9. пошкодженні водогосподарських та гідротехнічних споруд і при­строїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

10. незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;

11. використанні земель водного фонду не за призначенням;

12. неповідомленні (приховуванні) чідомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах:

13. відмові від надання (приховуванні) проектної документації та вис­новків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод. а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію;

14; порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територі- ального моря від забруднення та засмічення.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо воно виникло внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок пору­шення ними встановлених умов водокористування, а саме:

• самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування;

• самовільних скидів зворотних вод з підприємств, суден та об'єк­тів, для яких не видані дозволи ча спецводокористування або не встановлені норми гранично допустимих чи тимчасово узгодже­них скидів шкідливих речовин;

• перевищення затверджених нормативів і норм скидів забрудню­ючих речовин (г/м³);

• перевищення затверджених нормативів і норм витрат зворотних вод (м³/годину);

• скидів забруднюючих речовин, не зазначених у дозволах на спец- водокористувания. чи нормах ГДС (ТУС), якщо їх концентрація перевищує ГДК;

• самовільних скидів зворотних вод чи сировини з морських або річкових суден, плавзасобів, надводних або підводних споруд:

• надходження зворотних вод або забруднюючих речовин в по­верхневі, підземні та морські води внаслідок аварій на насо­сних станціях, колекторах і інших спорудах, витоку таких вод чи речовин внаслідок порушення технологій, техніки безпеки, скиду сировини внаслідок аварій на нафтопродуктоводах, на- фтотерміналах та т.п.;

• вимушених санкціонованих аварійних скидів, що не передбачали­ся проектом, але здійснюються з метою попередження аварійних ситуацій;

• скидів шкідливих речовин, що пр/ізеели до забруднення підземних вод як безпосередньо, так і внаслідок забруднення поверхні землі та зони аерації ґрунтів.

Відповідальність за порушення водоохоронного законодавства не настає, якщо порушення норм водокористування виникло з незалежних від водокористувача і непередбачених проектом обставин (землетрус, стихійне лихо і т. ін.).

Стягнення платежів за забруднення навколишнього природного се­редовища не звільняє від відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства.

У разі сплати за надлімітні скиди штрафних (кратних) платежів відшко­довується тільки сума збитків, що перевищує сплачену суму цих платежів.

При наявності у винуватця скиду документальних даних про екологічно обгрунтовані витрати коштів на ліквідацію наслідків забруднення, сума цих коштів виключається з розрахованої суми збитків.

Факти забруднення, а також погіршення якості природних ресурсів встановлюються інспекторами Державної екологічної інспекції Мінпри­роди України, посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств і відомств, яким надані права державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища на основі спеціальних досліджень, результатів відомчого, державного, ла­бораторного контролю або візуально з оформленням актів та протоколів встановленої органами Мінприроди форми.