Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка природокористування. Галушкіна Т.П.,...docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆
  1. Державна політика в сфері техногенноїта природної

безпеки

Пріоритетами національних інтересів України в техногенно при­родній сфері є забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навко­лишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів. З урахуванням цього основними функціями суб’єктів системи захисту населення і територій від надзві; зйних ситуацій техногенного і природного характеру в сфері забезпечення національної безпеки є:

вироблення концепцій, стратегій і програм у сфері техногенно- природної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії і нейтралізації існуючих загроз національним інте­ресам України;

створення нормативно-правової бази, необхідної для ефектив­ного функціонування системи;

удосконалення організаційної структури системи відповідно до завдань, що ставляться;

комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформа­ційне та інше забезпечення життєдіяльності складових (структур­них елементів) системи;

підготовка сил та засобів суб'єктів системи до їх ефективного застосування згідно з призначенням;

постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в техногенно-природній сфері, прогнозування змін, що відбуваються в ній, та потенційних загроз національній безпеці;

прогнозування та оцінка наявних загроз, дестабілізуючих чинників, причин їх виникнення та наслідків прояву;

розроблення науково обґрунтозаних пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національ­них інтересів України;

  • запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

оцінка результативності дій щодо забезпечення національної безпеки в цій сфері та визначення витрат на ці цілі;

участь у двосторонньому і багатосторонньому міжнародному співробітництві в галузі безпеки, спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних організацій та до­говорів у галузі безпеки.

Виконання цих функцій дозволить забезпечити належний рівень без­пеки та захисту населення в Україні, об’єктів економіки і національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних ситуацій, що розглядається як невід’ємна частина державної політики забезпечення національної безпеки і державного будівництва.

Основні напрями державної політики в галузі екологічної безпеки передбачають такі пріоритетні завдання:

проведення екологічного аудиту кризових територій України, що включає визначення контрольних рівнів забруднення територій, які є нормами для територій на найближчі 1 —3 роки, та можливість їх реального досягнення; першочергове проведення екоаудитуу високо-урбанізованих районах і містах;

здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переоснащення виробничого комплексу на основі впроваджен­ня новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних техноло­гічних процесів, застосування відновлюваних джерел енергії, вирішення проблем знешкодження й використання всіх видів відходів;

налагодження ефективного екологічного контролю за науково-до- слідними роботами зі створення об’єктів штучного походження, їх проектуванням, побудовою та функціонуванням для управління техногенними навантаженнями, раціональним використанням природних ресурсів і розміщенням продуктивних сил;

  • проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно- екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень;

розробка методології визначення ступеня екологічного ризику для довкілля, зумовленого техногенними об'єктами; проведення досліджень для створення системи моделей моніторингового контролю за об’єктами спостережень у про­мисловості, енергетиці, будівництві, транспорті й сільському господарстві;

комплексне очищення газових викидів і стічних вод з одно­часною утилізацією вилучених продуктів та подальшою пере­робкою їх;

розробка та здійснення програм створення високоефективних систем очищення газових викидів і стічних вод; здійснення програм комплексної переробки відходів;

здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з екологічно недосконалими технологіями в усьому технологічному циклі;

розробка тз впровадження систем запобіжного технологічного моніторингу навколишнього природного середовища на об'єктах із підвищеним екологічним ризиком;

розробка та впровадження технологічних процесів і обладнання для використання енергетичного потенціалу шзхтного метану; розробка та впровадження технологічних схем очищення й вико­ристання мінералізованих шахт-іих вод;

розробка та впровадження екологічно безпечних способів кон­сервації шахт.

Механізм організаційно-правового забезпечення екологічної без­пеки - це сукупність державно-правових методів, спрямованих на регулювання діяльності, спроможної посилювати рівень екологічної безпеки, на запобігання погіршенню екологічної ситуації та виник­ненню небезпеки для населення і природних систем, на локалізацію проявів екологічної небезпеки. До функцій такого механізму належать організаційно-превентивні, регулятивно-стимулюючі, розпорядчо- виконавчі, забезпечувальні та охоронно-відновлювальні.

Організаційно-превентивні функції — це комплекс юридично значущих дій, спрямованих на виявлення екологічно небезпечних об’єктів, зон, територій і видів діяльності, впровадження і застосу­вання відповідних важелів щодо запобігання виникненню екологічної небезпеки.

Регулятивно-стимулюючі функції — це система юридичних норм і правил, спрямованих на врегулювання відносин, забезпечення дотри­мання пріоритетів, нормативів, стандартів, лімітів та інших вимог у галузі екологічної безпеки.

Розпорядчо-виконавчі функції — це цілеспрямована діяльність спеціально уповноважених органів чи служб щодо реалізації функцій і заходів у галузі екологічної безпеки.

Забезпечувальні функції — це система юридично значущих дій, спрямованих на запобігання екологічним правопорушенням, за­хист прав людини на екологічно безпечне життя і пов’язаних із ним інших екологічних прав та застосування до осіб засобів державно- правового примусу в разі порушення ними вимог і норм екологічної безпеки.

Охоронно-відновлювальні функції — це комплекс організаційно- правових методів, спрямованих на локалізацію проявів екологічної не­безпеки, здійснення ліквідаційних робіт, визначення правового режиму територій відповідно до рівня екологічного ризику і встановлення статусу осіб, які потерпіли від наслідків екологічної небезпеки.