2. Стратегічні дії для запровадження сталого розвитку

На національному рівні необхідно визнати, що сталий розвиток не може бути реалізовано тільки на основі ринкових механізмів без участі, відповідальності і конкретних дій з боку національного уряду. Національний уряд несе основну відповідальність за створення стра­тегічного бачення майбутнього, у розробці якого повинні брати участь усі зацікавлені сторони: громадські організації, вчені, бізнес-структури тощо. Завдання для України полягає в тому, щоб знайти своє місце, усвідомити свій стратегічний вектор, створити бачення майбутнього з урахуванням цінностей сталого розвитку. На регіональному і глобаль­ному рівні необхідно визнати, що нестабільність в країнах з перехідною економікою (Україні, зокрема) впливає на сталий розвиток в усьому світі, особливо в європейському регіоні. Країни з перехідною еконо­мікою мають бути залученими до створення регіональних, глобальних політик і програм зі сталого розвитку. Україні не тільки необхідно при­вести свою законодавчу базу, економічні, соціальні та екологічні про­грами у відповідність з європейськими міжнародними стандартами, а й потрібно, щоб у цих програмах були відбиті та прийняті до уваги специфічні проблеми і потреби України. У зв’язку з цим зовнішній борг України слід реструктурувати у соціальні та екологічні програми (напри­клад, фінансування програм боротьби з бідністю, модернізації вугільної промисловості, вирішення чорнобильської проблеми тощо).

Реалізація цих принципів дозволить забезпечити:

• гармонізацію співіснування людини і природи;

• реалізацію права на справедливе задоволення потреб і рівність можливостей розвитку нинішнього та майбутнього поколінь;

• невід’ємність захисту навколишнього природного середовища в процесі розвитку суспільства.

Таким чином, сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відновлення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення його поав, збереження природного середови­ща, формування умов для відновлення біосфери і її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на навколишнє середовище і гармонізацію розвитку людини і природи.

Разом із тим, непогодженість темпів економічного розвитку і ви­мог екологічної безпеки, домінування природоємних галузей, висока питома вага ресурсо- і енергоємних застарілих технологій, сировинна орієнтація експорту, мілітаризація виробництва, відсутність гумані­стичних цінностей серед пріоритетів розвитку, а також недостатній рівень екологічної культури і споживання ведуть до поглиблення кри­зових явищ в економіці, погіршення стану навколишнього природного середовища, що створює реальну загрозу для життя і діяльності ни­нішніх і майбутніх поколінь.

Україна може забезпечити сталий розвиток винятково шляхом ефек­тивного використання всіх видів ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, використання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розвитку і процвітання держави.

Ідея сталого розвитку стосується не лише сучасності: вона адресо­вана як нині життєздатним поколінням, так і майбутнім. Це ідеологія рів­ноправності всіх поколінь і всіх людей кожного покоління, справедливості в просторі і в часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості суспільного розвитку і збереження природи.

До складу цільових параметрів сталого розвитку необхідно включати характеристики стану навколишнього сеоедовища, екосистем і приро­доохоронних територій. їм належать показники: якості атмосфери, вод. територій, що знаходяться в природному і зміненому стані, кількості біологічних видів, що знаходяться під загрозою зникнення і т.д.

Разом з тим, існуюча в Україні система показників стану навколиш­нього середовища, за оцінками фахівців, не відповідає сучасним ви­могам формування концепції сталого розвитку України, яка базується на принципах міжнародної Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку. Актуальним стає впровадження інтегрованих показників сталого розвитку, що створило б можливість узгоджено роз­глянути проблеми стану середовища і соціально-економічного прогресу держави в контексті реалізації основних задач сталого розвитку України. На даному етапі міжнародне співтовариство розглядає показники стану навколишнього середовища як комплексний інструментарій для виміру і репрезентації еколого-економічних тенденцій в країні. Виходячи з цих позицій, можна виділити три основні типи показників:

• показники сучасного екологічного стану, що визначають діючі екологічні параметри;

• показники впливу чи тиску, що відбивають антропогенний вплив на навколишнє середовище;

• показники, що регулюють вплив на навколишнє середовище і за допомогою яких можна визначити, як різні агенти реагують на специфічний вплив.

Таким чином, основні задачі сталого розвитку полягають у:

• забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання;

• збереженні навколишнього природного середовища;

• раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутнього поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює продуктивність, науково-технічний прогрес, соціальну спрямованість.

Рішення основної задачі передбачає:

• забезпечення сталого розвитку регіонів і поселень;

• макроекономічні перетворення і державний протекціонізм;

• формування економічно- орієнтованої політики держави;

• забезпечення духовного, фізичного розвитку людини і його со­ціальних гарантій;

• міжнародна співпраця.

Таким чином, резюмуючи, можна констатувати, що забезпечення виходу України з економічної кризи, продовження курсу реформ і досяг­нення економічного зростання можливе лише за умови удосконалювання системи державного регулювання, проведення змістовних і послідовних структурних зрушень, у тому числі, і в природоресурсній сфері.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ