- •Тема 1 9
- •Тема 2 47
- •Тема 1
- •Об’єкт та предмет економіки природокористування
- •Мета та основні завдання економіки природокористування як науки
- •Зв’язок курсу «економіка природокористування» з іншими дисциплінами
- •1.4. Значення і роль економіки природокористування в умовах сучасного ринку
- •Сучасні тенденції природокористування в Україні
- •Забруднення атмосферного повітря
- •Виснаження та погіршення якості водних ресурсів
- •Оцінка стану земельних ресурсів
- •Рослинний та тваринний світ
- •Відходи
- •Негативні наслідки зміни клімату
- •Підтоплення територій
- •Руйнівні паводки
- •Техногенна безпека
- •Міжнародні аспекти егі
- •Державна система управління у сфері природокористування та природоохоронної діяльності
- •Правова система управління
- •Функції та ієрархія державноїсистеми екологічного
- •Функції державної системи екологічного управління
- •2.1.3. Органи загального державного управління
- •Сутність та рівні екологічної політики
- •Принципи національної екологічної політики
- •2.4. Сутність та критерії сталого розвитку
- •2.4.1. Місце України в контексті переходу до сталого розвитку
- •Цілі, принципи та завдання сталого розвитку
- •Стратегічні дії для запровадження сталого розвитку
- •Сутність та критерії сталого розвитку.
- •Поняття економічного механізму і його типів
- •Економічна оцінка природних ресурсів
- •Сутність економічної оцінки природних ресурсів
- •Поняття рентної оцінки
- •Методичні підходи до визначення економічної оцінки природних ресурсів
- •Концепція платності природокористування
- •Концепція платності природокористування.
- •Екологічне ліцензування
- •Екологічне нормування і стандартизація
- •Екологічна сертифікація
- •4.4. Екологічна експертиза
- •Тема 5
- •5.1 .Оцінка зарубіжного досвіду
- •Економічні інструменти, що найбільш поширені в країнах Центральної і Східної
- •Інструменти для контролю за забрудненням повітря
- •Інструменти для контролю за виробничим забрудненням
- •Інструменти для контролю за забрудненням повітря
- •Інструменти контролю за забрудненням повітря, зв’язані
- •Інструменти для раціонального використання водних ресурсів
- •Інструменти для регулювання якості води, а саме:
- •Інструменти для управління якістю води, а саме:
- •Інструменти для контролю в області управління відходами
- •Інструменти для контролю раціонального використання ґрунтів, земель (у тому числі сільськогосподарських) і природних
- •Інструменти для охорони біологічної розмаїтості природи
- •6. Інші інструменти
- •Квоти на забруднення
- •Квоти на добування природних ресурсів
- •Плата за повернені викиди
- •Штрафи за порушення
- •Плата за забруднення довкілля
- •Екологічна інформація
- •Екологічний облік
- •Екологічне ціноутворення
- •Екологічна застава
- •Екоконверсія
- •Екологічне оподаткування
- •Цінові інструменти
- •Економічне стимулювання раціонального природокористування
- •Екологічне інвестування
- •Джерела фінансування охорони довкілля в Україні та їх розвиток
- •Екологічне інвестування в країнах Заходу.
- •Природного середовища
- •Фонди охорони навколишнього природного середовища
- •Екологічний лізинг
- •Види платежів (зборів) за використання природних ресурсів
- •Плата за використання земельних ресурсів
- •Ставки земельного податку за видами земельних ділянок у відсотках до їх грошової оцінки
- •Плата за використання водних ресурсів
- •Ресурсів
- •Плата за користування надрами для видобування корисних копалин
- •Базові нормативи плати за користування надрами для видобутку окремих корисних копалин
- •Плата за використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду
- •Порядок розрахунку зборів за спеціальне використання природних ресурсів
- •Розподіл зборів за використання природних ресурсів
- •Сутність плати за забруднення довкілля
- •Механізми визначення плати за забруднення природного середовища
- •Нормативи збору за викиди основних забруднювальних речовин стаціонарними джерелами забруднення
- •Нормативи збору за скиди основних забруднювальних речовин у водні об’єкти, у тому числі в морські води
- •Нормативи збору за викиди забруднювальних речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від класу небезпечності
- •Норматив збору за викиди забруднювальних речовин стаціонарними джерелами забруднення залежно від установлених орієнтовно безпечних рівнів впливу
- •Нормативи збору за скиди забруднювальних речовин у водні об’єкти залежно від їх концентрації
- •Нормативи збору за викиди в атмосферу забруднювальних речовин автомобільним транспортом
- •Нормативи збору за викиди в атмосферу забруднювальних речовин морськими та річковими суднами
- •Нормативи збору за викиди в атмосферу забруднювальних речовин залізничним транспортом
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від чисельності мешканців населеного пункту
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту
- •Коефіцієнт, що встановлюється залежно від характеру влаштування місця розміщення відходів
- •Механізми розподілу платежів за забруднення природного середовища
- •Поняття еколого-економічного збитку
- •Значення питомих економічних збитків від викидів 1 т шкідливих речовин в атмосферу, вдол. Сша
- •Значення питомих збитків від скидання 1 т шкідливих речовин у водні джерела, вдол. Сша
- •Механізм відповідальності за порушення природоохоронного законодавства
- •Методичні підходи до визначення еколого-економічного збитку
- •Визначення маси нафти на 1 м2 водної поверхні за зовнішнім виглядом нафтової плівки (середні дані)
- •Значення коефіцієнтів Кх, що характеризують ступінь забруднення поверхні води сміттям
- •Визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства
- •Оцінка збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
- •Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру
- •Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва
- •Нормативи збитків для груп лісових угідь за регіонами України (тис. Гривень/гектар)
- •Коефіцієнти продуктивності лісових угідь за типами лісорослинних умов
- •Коефіцієнт, що враховує господарське значення населеного пункту
- •Тема 9
- •Еколого-економічне обґрунтування природоохоронних заходів
- •Ефект 1 ефективність природокористування
- •Методи абсолютної та порівняльної ефективності природоохоронних заходів
- •Тема 10
- •Екологічна складова збалансованого розвитку та охорони навколишнього середовища
- •Поняття та правове забезпечення екологічноїбезпеки
- •Стан природно-техногенної небезпеки в Україні
- •Державна політика в сфері техногенноїта природної
- •Поняття екологізації. Управління процесом екологізації*
- •Тема 11
- •Екологічний менеджмент
- •Система управління навколишнім середовищем
- •Міжнародні стандарти 150-14001 та їх адаптація в Україні
- •Екологічний аудит
- •Поняття та організаційно-правові засади
- •Сфери, види та фінансові механізми проведення екологічного аудиту
- •Міжнародні аспекти в галузі екологічного аудиту
- •Екологічний маркетинг та інжиніринг
- •Екологічне маркування
- •Екологічне страхування
- •Поняття екологічного страхування
- •Світовий досвід екологічного страхування
- •Можливості проведення екологічного страхування в Україні
- •Тема 12
- •Сутність науково-технічного прогресу в сфер! природокористування
- •Передумови впровадження екологічно чистого виробництва в україні
- •Безвідходні технології як основний важіль раціонального природокористування*
- •Ефективність вторинного ресурсокористування
- •Стимулювання екологізаці! нтп у природокористуванні
- •Пріоритетні напрямки впровадження нтп з метою забезпечення сталого розвитку
- •Розділ III. Заходи щодо охорони атмосферного повітря
- •Розділ VII контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- •Розділ II форми екологічної експертизи
- •Глава 1. Основні положення
- •Глава 4. Склад та цільове призначення земель україни
- •Глава 7. Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •Глава 8. Стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •Глава 10. Види і порядок водокористування
- •Глава 13. Особливості спеціального водокористування та користування водними об’єктами для потреб галузей
- •Глава 1. Основні положення
- •Глава 17. Плата за використання лісових ресурсів та
- •Глава 18. Економічне стимулювання охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів
- •Глава 1. Основні положення
- •Глава 4. Плата за користування надрами
- •Розділ III міжнародне співпраця в галузі екологічного аудиту
- •Економіка природокористування як дисципліна, це:
- •Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій:
- •Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:
- •Об’єкти екологічної експертизи:
- •Форми екологічної експертизи:
- •Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища визначають:
- •Екологічні нормативи встановлюють:
- •Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов’язкових екологічних вимог:
- •Стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища - це:
- •Перелік тематичних питань
- •Концепція платності природокористування
- •Сутність та критерії сталого розвитку
2.1.3. Органи загального державного управління
Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їхні виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Органи загального державного управління — це уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які, крім функцій загальнодержавного управління, виконують функції щодо формування та забезпечення реалізації державноїекологічної політики, визначення правових основ регулювання екологічних правовідносин, здійснення контролю за додержанням екологічного законодавства.
До цих органів належать:
Президент України;
Верховна Рада України;
Рада національної безпеки та оборони України;
Кабінет Міністрів України;
Представництво Президента в АР Крим;
Рада Міністрів АР Крим;
Верховна Рада АР Крим; обласні державні адміністрації;
Київська міська державна адміністрація;
Севастопольська міська державна адміністрація; районні державні адміністрації; районні в АР Крим державні адміністрації; районні в м. Києві державні адміністрації; районні в м. Севастополі державні адміністрації.
Президент України:
є гарантом національної, у тому числі екологічної, безпеки; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України.
Верховна Рада України:
визначає засади внутрішньої й зовнішньої екологічної політики; розробляє і приймає нормативно-правові акти, призначені для охорони навколишнього природного середовища і здоров’я населення, а також для регулювання екологічних правовідносин;
визначає засади використання природних ресурсів виняткової (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв’язку;
визначає територіальний устрій України, основи організації, діяльності та повноважень суб’єктів управління ДСЕУ; затверджує нормативно-правові акти міжнародного екологічного права (конвенції, договори, угоди, резолюції міжнародних організацій), загальнодержавні екологічні програми; затверджує укази Президента України про оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації та визначає їхній правовий режим.
Рада національної безпеки та оборони України:
вносить пропозиції Президенту України щодо реалізації засад внутрішньої та зовнішньої політики у сфері екологічної безпеки як складової національної безпеки;
визначає стратегічні національні інтереси України у сфері екологічної Сезпеки;
координує та здійснює контроль за діяльністю у сфері екологічної
безпеки;
координує та здійснює контроль за діяльністю в разі виникнення кризових екологічних ситуацій.
Кабінет Міністрів України:
здійснює реалізацію внутрішньої та зовнішньої екологічної політики, визначеної Верховною Радою України; забезпечує виконання законів України, актів Президента України в галузі охорони навколишнього природного середовища і здоров'я населення, використання природних ресурсів та екологічної безпеки; здійснює управління органами загального і спеціального державного управління, місцевого самоврядування та регулювання діяльності недержавних органів управління ДСЕУ;
координує діяльність міністерств, державних комітетів та інших установ у сфері екологічної політики;
розробляє і здійснює загальнодержавні екологічні програми, забезпечує виконання нормативно-правових актів міжнародного екологічного права;
реалізує державні, регіональні, місцеві та об’єктові програми зниження рівня техногенно-екологічних ризиків для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище; встановлює порядок визначення плати та її розмірів за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів; організовує в державі екологічне виховання та навчання населення; приймає рішення про призупинення (тимчасове) або припинення діяльності об’єктів ДСЕУ у разі порушення ними екологічного законодавства.
Представництво Президента в АР Крим:
забезпечує виконання законів України, указів і розпоряджень Президента України, актів Кабінету Міністрів України Верховною Радою АР Крим і Радою Міністрів АР Крим, районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища і здоров'я населення, використання природних ресурсів та екологічної безпеки;
аналізує практику діяльності органів загального державного екологічного управління, органів місцевого самоврядування, органів громадського управління в екологічній сфері та інформує Президента України з відповідних питань.
Рада Міністрів АР Крим:
здійснює реалізацію внутрішньої та зовнішньої екологічної політики, визначеної Верховною Радою України та Верховною Радою АР Крим;
забезпечує виконання законів України, актів Президента України, нормативно-правових актів Верховної Ради АР Крим у галузі охорони навколишнього природного середовища і здоров’я населення, використання природних ресурсів та екологічної безпеки; реалізує загальнодержавні і регіональні екологічні програми; координує діяльність у боротьбі з катастрофами, стихійними лихами, епідеміями щодо ліквідації їхніх наслідків.
Верховна Рада АР Крим:
здійснює нормативне регулювання з питань сільського господарства і лісів, меліорації і кар'єрів, рибальства, санітарної й лікарняної служб;
затверджує програми АР Крим стосовно раціонального природокористування, охорони довкілля згідно з відповідними загальнодержавними програмами і здійснює контроль за їх виконанням; вирішує питання щодо визнання статусу місцевостей як курортів, встановлює зони їх санітарної охорони, порядок організації та розвитку курортно-рекреаційної сфери та туризму; ініціює введення надзвичайного стану і встановлює зони надзвичайної екологічної ситуації в АР Крим чи в окремих її місцевостях;
вирішує в межах повноважень, наданих АР Крим Конституцією і законами України, питання, що стосуються земельних відносин, використання природних ресурсів, розмірів плати за використання природних ресурсів та за користування ними; приймає, відповідно до законодавства України, рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду АР Крим та інших територій, що підлягають особливій охороні, про оголошення природних та інших об’єктів, що мають історичну, культурну, екологічну цінність.
Обласні, Київська, Севастопольська, районні, а також районні в містах Києві, Севастополі, в АР Крим державні адміністрації виконують свої екологічні функції відповідно до закону України «Про місцеві державні адміністрації» на відповідних рівнях управління.
