2. Екологічне інвестування в країнах Заходу.

Роль екологічних фондів, практика їх використання

Як свідчить прогресивний зарубіжний досвід, одним із діючих меха­нізмів акумулювання фінансових коштів для реалізації природоохоронних програм є створення різноманітних екологічних фондів.

Аналіз екологічного інвестування свідчить про те, що на долю еко­логічних фондів припадає близько 40% природоохоронних витрат V Польщі, 20% в Угорщині, Литві і Словенії. 5% - у Росії; у Грузії та Україн екологічних фондів немає.

В Україні, на противагу позабюджетним фондам, що були скасовані в 1998 р., за аналогією зі Східною Європою вже впродовж багатьох ро­ків розглядається проект створення екологічних фондів (національних і місцевих). Механізм формування дохідної частини позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища, що припинив своє існування в 1998 р., і проекта Національного екологічного фонду наведено на рис. 5.2, 5.3 . Законодавчою основою для формування та функціонування екологічних фондів в Україні є Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р., ст.47), яким передбачався порядок створення державного і місцевих поза­бюджетних фондів охорони навколишнього середовища для фінан­сування природоохоронних заходів, основні джерела їх формування, відповідальність за розподіли платежів, напрямок їх використання. При цьому створення позабюджетних екологічних фондів збіглося з про­веденням на початку 90-х років експерименте з введення платежів за забруднення навколишнього природного середовища. З прийняттям у 1992 р. Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р. №8 «Про затвердження Порядку визначення плати і стягування платежів за забруднення навколишнього природного середовища»» і «Положення про республіканський позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища» платежі за забруднення навколишнього природного середовища були узаконені по всій території України. Це був важливий за оцінками аналітиків етап формування системи поза­бюджетних природоохоронних фондів, що у подальшому припинив себе виправдовувати, оскільки щорічно мало місце недофінансування природоохоронних заходів, передбачених Державним бюджетом за розділом «Охорона навколишнього природного середовища і ядерна безпека»». Таким чином, така форма акумулювання і використання коштів позабюджетних фондіи була недостатньо ефективною і вимагала не­гайного реформування, що і послужило причиною їх ліквідації. Однак, ліквідувавши позабюджетні фонди і досі не створивши екологічних фон­дів національного і місцевого статусу, держава, по суті, сприяла процесу «розмивання» екологічних інвестицій у прибутковій частині бюджету¹.

Цікавий досвід Польщі та Болгарії щодо екологічної конверсії зовніш­нього боргу і використанню цих коштів на реалізацію природоохоронних задач, а також практики участі міжнародних організацій у формуванні прибуткової частини екологічних фондів. Це може бути як пряма допо­мога. так і домовленість про взаємний залік боргів (боргових зобов’язань) з боку зарубіжних урядів, фінансування природоохоронної діяльності банками через екологічні фонди, а також відрахування від міжнародних екологічних організацій та інших донорів.

Джерелами формування екофондів у цих країнах є, крім платежів за забруднення навколишнього середовища і за використання природних ресурсів (Польща. Угорщина. Чехія. Франція) також разові бюджетні

' Відповідно до Положення про державний фонд охорони навколишнього природного середовища (п. 1). затвердженого Кабінетом Міністрів України від 7.05.98 м №634. даний фонд утворюється в складі Держбюджету України з метою концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів ). в тому числі наукових досліджень з цих питань, а також заходів по зниженню впливу забруднення навколишнього природного середовища. При цьому, фонд формується за рахунок коштів від зборів за забруднення навколишнього природного середовища, а також інших надходжень, які зараховуються е прибуток Держбюджету України відповідно до законодавства, (див. 5.5.3.).