3. Міжнародні аспекти в галузі екологічного аудиту

Екологічний аудит як один із ефективних інструментів корпоративної політики зародився на корпоративному рівні на початку 70-х років XX ст., коли компанії Західної Європи і Північної Америки почали притягуватися до юридичної відповідальності за шкоду, завдану навколишньому при-

родному середовищу. Пов’язані з цим збитки примусили такі компанії оцінювати відповідність діяльності екологічному законодавству. За деякими ознаками таке оцінювання на той час відповідало методології проведення фінансового аудиту, тому й за аналогією дістало назву еко­логічного аудиту.

Нині екологічний аудит є всесвітньо визнаним механізмом підвищення не тільки екологічної, але й економічної ефективності виробництва, який має свою міжнародну й національну нормативно-правову базу. В Україні це перш за все державні стандарти серії ДСТУІБО 14000, що відповідають міжнародним стандартам серії 1ЭО 14000.

За визначенням цих стандартів екологічний аудит - це докумен­тально оформлений систематичний процес перевірки, який передбачає збирання та об'єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи екологічного управління та інформаці' з цих питань критеріям аудиту, а також передбачає передавання результатів перевірки замовнику. Вказані стандарти допускають участь аудитора в коригувальних діях замовника через надання рекомендацій, що випливають із висновків аудиторського звіту.

На практиці сфера еколого-аудиторської діяльності може бути наба­гато ширшою за стандартне визначення залежно від намірів замовника щодо використання екоаудиту.

За визначенням Ради Європейського Союзу екологічний аудит — це засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об’єктивну й за­документовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, щоб:

підвищити ефективність і полегшити контроль за діяльністю ком­панії, що впливає на навколишнє середовище; оцінювати узгодженість діяльності компаній з екологічною по­літикою.

Міжнародна торгова палата визначає екологічний аудит як ін­струмент управління, що охоплює систематичну, періодичну, задоку­ментовану та об’єктивну оцінку відпозідності організаційної системи екологічного управління і технологічних процесів екологічним цілям, що передбачає підвищення контролю за практичною діяльністю в га­лузі охорони навколишнього середовища, а також оцінку відповідності виробництва екологічній політиці компанії, зокрема нормативним вимогам.

Найближчими українськими термінологічними еквівалентами тер­міна «екологічний аудит» можна вважати такі терміни, як «екологічне обстеження», «екологічний огляд». Тобто екологічний аудит визначає діагноз «екологічного здоров'я» підприємства, спроможність його «технологічного організму», виробничих систем самоочищатися і не забруднювати навколишнє середовище, виробляти екологічно чисту продукцію і бути привабливим для залучення інвестицій. Саме тому західні компанії звертаються до екологічних аудиторів (юридичних або фізичних осіб), які можуть об'єктивно оцінити іх екологічний стан, виз­начити наявні відхилення від норм, тобто від вимог чинного природоо­хоронного законодавства або міжнародних стандартів, і накреслити за­ходи щодо приведення їх виробничої діяльності у відповідність із цими вимогами, а в кінцевому підсумку — підвищити їх котирування як на ринку продукції, так і на ринку інвестицій. Фахівці, що мають достатній досвід у впровадженні екологічного аудиту, характеризують останній як інструмент управління, який ґрунтується на системному підході і за допомогою якого оцінюється екологічна ефективність управління під­приємством для збереження навколишнього природного середовища й підтримки конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства за рахунок екологічно чистого виробництва.

У більш широкому філософському розумінні екологічний аудит — це засіб підвищення екологічної свідомості суб’єктів господарської діяльності й громадськості, що врешті-решт надає йому можливість зайняти провідне місце в механізмі екологізаціі виробництва і суспіль­ства в цілому.

Характерними особливостями екологічного аудиту є його неза­лежність, конфіденційність, об’єктивність, системність, компетентність, ліцензійністьта відповідність цілям, які визначаються замовником під час укладання договору на проведення екоаудиту. Ці особливості стандар­тизуються як на міжнародному (ІБО 14000), так і на державному (ДСТУ 180 14000-97) рівнях.

Еколого-аудиторська діяльність може здійснюватися на рівні: державних установ;

галузі — оцінювання відповідності загальній екологічній політиці галузі;

корпорації (корпоративний аудит);

• території (регіону, місцевості); підприємства.

Останнім часом стало характерним створення у великих компа- ' ніях власних програм проведення екологічних аудитів та спеціальних ' аудиторських підрозділів, які безпосередньо підпорядковані керівництву компанії.

6 умовах дії принципів сталсго розвитку, проголошених на Всесвітніх самітах у Ріо-де-Жанейро та Йоганнесбурзі, і особливо впровадження принципу винуватця («забруднювач платить»), екологічний аудит набу­ває особливого значення для корпорацій, підприємств як засіб захисту ; корпоративних інтересів і в той же час як засіб гармонізації відносин із ; суспільством, державою.

У США. Японії, так само як і в ЄС, останнім часом дедалі більше про­стежується істотна залежність конкурентоспроможності компаній від їхньої екологічної політики та ефективності системи екоменеджменту Й екоаудиту (ЕМАБ).

Цю систему можна розглядати як приклад регулювання забруднення, коли відповідальність і партнерство відіграють однакову роль в охороні довкілля як ринковий механізм екоменеджменту й екоаудиту, а не як інструмент адміністративно-командної системи. Система спрямована на добровільне й гнучке прискорення процесу поліпшення екологічних характеристик діяльності підприємств та узгодження діяльності підпри­ємства з екологічними вимогами.

У постанові Ради ЄС № 1836/93 (Європейський регламент з екологіч­ного управління! і аудиту) зазначається, що цілі та принципи екологічної політики в ЄС полягають, зокрема, у запобіганні забрудненню, у його зменшенні й максимальній ліквідації на основі принципу «забруднювач платить», у забезпеченні ефективного управління ресурсами та у вико­ристанні чистих технологій, що сприяє самоеідтворюеаному розвитку суспільства. З цього випливає відповідальність корпорацій (підприємств) за розробку й упровадження екологічної політики, цілей та програм, а також ефективна; систем екоменеджменту не тільки для дотримання вимог природоохоронного законодавства, а й для обґрунтованого без­перервного поліпшення екологічних характеристик діяльності підприєм­ства. Це, у свою чергу, вимагає розуміння працівниками корпоративних підприємств доцільності такої політики та підготовки її до розробки і впровадження систем екологічного менеджменту.

Системи екоменеджменту мають містити процедури екологічного аудиту, що дозволить керівникам підприємств кваліфіковано та об'єк­тивно оцінити ступінь дотримання чинного екологічного законодавства й ефективність цих систем під час здійснення екологічної політики під­приємства.

Основним об’єктом екологічного аудиту є корпоративне підприєм­ство, система йогс екоменеджменту, територія, на якій воно розташоване (проммайданчик і зона прилеглої місцевості — 5 км за периметром), його виробнича й технологічні системи, постачальники, природоохоронні споруди, відходи.

Отже, предметом аудиту в межах підприємства стають усі системи забезпечення його життєдіяльності, тому правильніше розглядати під­приємство як еколого-економічну систему з відповідною еколого-еко- номічною безпекою діяльності.

Екологічний аудит здебільшого забезпечує підприємству не тільки екологічну, а й економічну безпеку. Систематичне проведення екоау­диту може запобігти банкрутству підприємства, зменшити витрати на ліквідацію непередбачуваних наслідків екологічної політики. Систем* екоменеджменту підприємства повинні функціонувати так, щоб по­казники екологічності постійно підтримувалися на рівні екологічних вимог, які невпинно зростають, з тим щоб забезпечувати своєчасну некапіталомістку модернізацію технологічних вузлів, систем. Такі по­казники еколого-економічної безпеки мають велике значення як для стану екологічної безпеки, так і для економічного функціонування підприємства в цілому.

Прогрес у забезпеченні еколого-економічної безпеки визначається такими показниками екологічності, як:

кількість природних ресурсів та енергії, що використовуються;

ефективність використання ресурсів;

кількість твердих відходів на одиницю продукції;

кількість викидів у повітря;

рівень утилізації відходів;

рівень переробки матеріалів, що використовуються для пакування; кількість аварій, які вплинули на навколишнє середовище; кількість транспортних засобів на одиницю продукції; кількість газоподібних шкідливих речовин, що викидаються в на­вколишнє середсзище, наприклад, МОх., 802, СО, НСІ; інвестиції в природоохоронну діяльність; кількість і вартість екологічних штрафних санкцій; сума платежів стороннім організаціям за скиди стічних вод; інші витрати, пов’язані з природокористуванням.

Для пошуку шляхів скорочення екологічних витрат підприємство у функціональних межах свого екоменеджменту може періодично про­водити спеціалізований аудит розрахунків платежів за використання природних ресурсів: за землю;

за користування водними об’єктами; за розміщення відходів; за користування енергією тощо.

Крім того, обов'язковий екоаудит може здійснюватись у випадках: екологічного оцінювання нерухомого майна під час передавання прав власності;

приватизації й банкрутства юридичних і фізичних осіб, які здійс­нюють екологічно небезпечні види діяльності; проведення екологічного страхування для визначення ставок чи розмірів страхових платежів та (або) відшкодування збитків, за­вданих порушенням вимог екологічного законодавства; кредитування юридичних і фізичних осіб, що здійснюють підпри­ємницьку діяльність;

надання підприємствам, незалежно від форм власності, безпо­воротної допомоги з державних екологічних фондів;

оцінювання діяльності з ліквідації наслідків аварій і стихійних ка­тастроф;

прийняття рішень державними органами щодо продовження дії ліцензії та дозволів, виданих підприємствам, установам, орга­нізаціям і громадянам, які здійснюють експлуатацію екологічно небезпечних об’єктів;

виконання міжнародних зобов’язань України в галузі раціональ­ного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки визначених урядом, керівництвом корпорацій.

Корпоративна програма екологічного аудиту має передбачати за­хист інтересів товаровиробників, еколого-економічний механізм ціно­утворення.

Екоаудит здійснюється на основі звернення замовника (това­ровиробника) до аудиторської фірми для надання кваліфікованої комплексної (празової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) або спеціалізованої допомоги у вирішенні інвестицій­них, ринкових та природоохоронних проблем. У договорі (контракті) визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різними залежно від того, які проблеми виникли в замовника з постачальниками, техноло­гічним та екологічним станом виробництва, з державними інспекцій­ними органами, з інвесторами, суміжниками й у цілому з розвитком підприємства і конкурентоспроможністю його продукції.

Екоаудит може проводитися як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, так і самостійно. У будь- якому випадку його висновки й рекомендації мають конфіденційний характер, що свідчить про захист інтересів товаровиробника.

Міжнародна співпраця в галузі екологічного аудиту здійснюється відповідно до законів та міжнародних договорів України.

Якщо міжнародним договором України згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила між­народного договору.

З метою розвитку міжнародної співпраці в галузі екологічного аудиту можуть розроблятися спільні програми та проекти організації еколого-аудиторсько» діяльності та проводитися міжнародний еколо­гічний аудит.

Міжнародним договором України може бути передбачено взаєм­не визнання результатів сертифікації екологічних аудиторів, а також висновків екологічного аудиту, проведених в Україні та іноземних дер­жавах.