3. Методи абсолютної та порівняльної ефективності природоохоронних заходів

Економічне обґрунтування екологічних програм спирається на зі­ставлення економічних результатів від упровадження природоохоронних заходів з витратами на їх здійснення. Умовою проведення розрахунків економічної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір варіантів у межах однієї території, де досягається однакова (нормативна) якість навколишнього середовища.

Нині використовується велика кількість показників оцінки економічної ефективності. Найчастіше використовуються показники абсолютної та порівняльної ефективності.

Абсолютна ефективність показує, у скільки разів результат переви­щує витрати на проведення природоохоронної діяльності. Доцільність здійснення природоохоронних заходів визначається за результатами порівняння цього показника з рівнями загальної рентабельності госпо­дарської діяльності {Е_к).

Результат (г +>ект) визначається як приріст економічної оцінки про­дукції, ресурсу або як приріст чистого доходу, зниження собівартості виробництва продукції.

Якщо здійснюються багатоцільові заходи (наприклад, спрямовані на поліпшення якості продукції), результат (Р) може бути розрахований за такою формулою:

Р=\Г_г(Ц₂-С₂)-М, (Ц,-С,) (9.12)

де V₁ \/₂- середньорічні обзяги отриманої продукції відповідно до та після проведення природоохоронних заходів;

Ц₁, Ціна продукції відповідно до та після проведення при­родоохоронних заходів;

С₁, С₂ — собівартість продукції відповідно до та після проведення природоохоронних заходів.

Проте в даному разі природоохоронна діяльність розглядається як сума заходів без урахування індивідуальних особливостей та ефективно­сті виконання кожного з них окремо. Тому з метою зіставлення варіантів окремих природоохоронних рішень доцільним є використання показника порівняльної економічної ефективності:

Перевагу має варіант з якнайменшою величиною приведених витрат, тобто суми експлуатаційних витрат і дисконтованих за нормативом ефек­тивності капітальних вкладень:

С+ Е_НК ~> тіп (9.13)

де С - експлуатаційні витрати;

К - капітальні вкладення,

Е_м - коефіцієнт дисконтування

У цілому по народному господарству встановлено нормативний кое­фіцієнт ефективності капітальних вит рат у розмірі 0,15. Іншими словами.

передбачається, що кожні 100 грн. природоохоронних капіталовкладень повинні дати 15 грн. економічного ефекту. Проте обмежена здатність навколишнього природного середовища до самоочищення припускає постійне зростання витрат на її охорону. Тому нормативи ефективності капіталовкладень в природоохоронні заходи повинні бути значно нижчи­ми, ніж у суспільному виробництві.

Рівень нормативу ефективності диференціюється за видами ре­сурсів. Наприклад, він помітно вище середнього для витрат з охорони повітря (0,20).

При розробці довгострокових прогнозів, програм з охорони на­вколишнього середовища в регіоні, проектуванні природоохоронних об’єктів і комплексів виникає необхідність вибрати найбільш ефективні варіанти технічних рішень, що забезпечують заданий рівень якості на­вколишнього середовища (при Р - const) для всіх варіантів, що порів­нюються, де Р - економічний результат.

Показником економічної ефективності варіантів у цьому випадку є мінімум сукупних експлуатаційних витрат і капітальних вкладень, при­ведених до річної розмірності з урахуванням фактора часу.

Умовою проведення розрахунків порівняльної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір їхніх варіантів у межах однієї і тієї ж території, де досягається однакова якість навколишнього середовища.

Варіанти, які порівнюються, повинні відповідати вимогам, що перед­бачаються системою державних стандартів за умовами праці, технологіч­ними і економічними показниками, комплексного використання відходів та вторинних ресурсів.

Врахування фактора часу при визначенні економічної ефек­тивності. При порівнянні варіантів, що розрізняються тривалістю бу­дівництва об’єктів і комплексів, варто враховувати ефекти від їхнього дострокового введення в експлуатацію. При розрахунках витрат і ефекта від впровадження планованих природоохоронних заходів на тривалу перспективу варто враховувати фактори, що згодом можуть вплинути на ці величини:

зміна стану навколишнього середовища, яка викликана зростанням виробництва, проведенням комплексу природоохоронних заходів; зміна чисельності населення, ще мешкає в умовах запланованого стану навколишнього середовища;

підвищення вимог до якості навколишнього середовища; подальший ріст великих міст і міських агломерацій, збільшення їхньої кількості і чисельності проживаючого в них населення; зміна вартості будівельно-монтажних робіт і устаткування; розвиток науки і техніки, створення нових технічних засобів і тех­нологій, що зменшують негативний вплив виробничої діяльності на навколишнє середовище;

зростання обсягу виробленої на одиницю часу чистої продукції чи іншого показника обсягу продукції, за яким обчислюється про­дуктивність праці;

підвищення продуктивності сільськогосподарських і лісовихугідь, зміна рибних запасів;

зростання економічної цінності мінерально-сировинних, земель­них та інших ресурсів.

У випадку зіставлення двох чи більше варіантів будівництва, частина з яких не відповідає вимогам, встановленим нормативами якості навко­лишнього середовища, у проекті останніх варто передбачити реалізацію додаткових технічних рішень, що дозволяють усунути ці розходження за допомогою суспільно необхідних витрат.

У якості додаткових до показників загальної економічної ефекти зності природоохоронних витрат використовуються показники їх екологічної та соціальної ефективності.

Екологічні результати розраховуються як різниця показників негатив­ного впливу на навколишнє середовище до і після проведення заходу.

Соціальна ефективність природоохоронних витрат вимірюється від­ношенням натуральних показників, що виражають соціальні результати до витрат, що потрібні для їхнього досягнення.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Визначення еколого-економічної ефективності природоохорон­них заходів.

2. Поняття ефекта та ефективності природокористування.

3. Методи абсолютної та порівняльної ефективності природоохо­ронних заходів.

4. Врахування фактора часу у розрахунках еколого-еконсмічної ефективності.