1. диференційовані податки на етилований і неетилований бензин;

2. податки (диференціація податків) на викопні види пали­ва у залежності від змісту в них забруднюючих речовин (наприклад, сірки) і калорійності (наприклад, вугілля, нафта, газ, електроенергія, тепло);

3. диференціація ГДВ на викопні види палива;

4. акцизні збори, якими обкладається імпортне викопне паливо у залежності від змісту забруднюючих речо­вин.

1. Інструменти контролю за забрудненням повітря, зв’язані

з транспортом, а саме:

1. податки, пов’язані з транспортними засобами, і їхня диференціація по впливу на навколишнє середовище (податки на імпорт/ мита на нові або старі автомобілі; річ­ний податок на автомобілі; податок з продажів; реєстра­ційний збір; податкові пільги при регулярних приміських поїздках і користуванні службовим автомобілем);

2. плата за користування дорогами/ ціноутворення на платних дорогах;

3. податки/платежі за повітрянісполучення (наприклад, по- датки/ збори за посадку, зв'язо.чі із шумом і викидами).

1. Інструменти для раціонального використання водних ресурсів

   1. Інструменти для регулювання якості води, а саме:

      1. платежі за забір поверхневих/ ґрунтових вод для різних цілей (наприклад, для побутового споживання, промис­лового використання, іригації тощо).

   2. Інструменти для управління якістю води, а саме:

      1. платежі за скидання стічних вод (плата користувачів за послуги за відведення стічних вод) міського господар­ства і промислових об’єктів;

      2. платежі за скидання неочищених стічних вод (на додаток до платежів за скидання стічних вод. наприклад, відпо­відно до показників БПК, ХПК, змістом зважених часток, важких металів, фенолів, нафтопродуктів і т.д.);

      3. плата за недотримання нормативів з очищення і скидання стічних вод.

2. Інструменти для контролю в області управління відходами

   1. Платежі за користування послугами за збором і видаленням міських відходів.

   2. Платежі за виробництво і видалення небезпечних відходів чи промислових відходів.

   3. Плата за недотримання нормативів за небезпечними чи про­мисловими відходами.

   4. Платежі/годатки за неекологічну продукцію, пов’язані з відхо­дами (автомобілі, холодильники, акумуляторні батареї, шини, мастила, пакувальні матеріали, пестициди іт.п.).

   5. Заставні системи (пляшки з-під напоїв, батарейки, папір тощо).

   6. Інші економічні інструменти в області керування відходами.

3. Інструменти для контролю раціонального використання ґрун­тів, земель (у тому числі сільськогосподарських) і природних

ресурсів (наприклад, лісів, корисних копалин, нафти і газу)

1. Платежі/ податки за використання добрив, пестицидів тощо.

2. Платежі за випас на суспільних землях.

3. Інші платежі/ податки на землекористування.

4. Платежі/податки на вирубку дерев.

5. Платежі/податки на видобуток корисних копалин.

6. Податки/ платежі на сировину.

5. Інструменти для охорони біологічної розмаїтості природи

   1. Платежі за право полювання

   2. Платежі за рибний лов (у спортивних цілях).

   3. Плата за вхід на територію природних парків.

   4. Плата за недотримання нормативів з охорони природи.

6. Інші інструменти

1. Природоохоронні платежі та знижки з податку на додаткову вартість чи податків на продаж/ податків з обороту.

2. Природоохоронні платежі та знижки в інших акцизних зборах.

Розглянемо деякі найбільш популярні економічні інструменти при­родокористування, що використовуються на Заході. Нижче наведена класифікація економічних інструментів природокористування (за І. Си- някевичем):

і .ЕКОЛОГІЧНИЙ БОН становить екологічну облігацію, яка лується підприємствами (компаніями), що завдають екологічної шкоди довкіллю та природним ресурсам у процесі виробничо-го­сподарської діяльності. Ціна екологічної облігації визначається рівнем потенційної екологічної шкоди. У випадках дотримання взятих на себе екологічних зобов’язань кошти, що затрачені на придбання екологічної облігації, повертаються природокористувачу (з нарахованими банківськими відсотками). У випадках порушення екологічних правил і норм природокористування кошти, витрачені на придбання екологічної облігації, використовуються на виконання природоохоронних програм. Екологічний бон можна розглядати як різновид екологічної застави.

До позитивних сторін екологічного бону як інструмента природоко­ристування можна віднести:

простоту процедури вилучення коштів на відшкодування еколо­гічної шкоди (на неї не впливають незадовільний фінансовий стан компанії - природокористувача та інші фінансові чинники);

• істотний стимулюючий вплив у сфері оздоровлення довкілля і використання природних ресурсів.

2. РОЯЛТІ - це інструмент, за допомогою якого держава -власник природного ресурсу здійснює вилучення ресурсної ренти.

Різновидом роялті можна вважати податок суверена, який встанов­люється суб’єктами федерації на природний ресурс, що є їх власністю. Ставка цього податку може збільшуватися в тих випадках, коли ціни на сировину перевищують рівень, що встановлений центральними органами влади.

Кошти, що накопичуються від справляння податку суверена, як правило, використовуються на фінансування екологічних програм, що спрямовані на покращання використання природних ресурсів. За оахунок коштів, отриманих за рахунок справляння цього податку, формуються траст-фонди.

2. СУБВЕНЦІЯ - передбачає цільову фінансову допомогу компаніям природодобувних галузей промисловості у випадках зростання затрат на добування сировини.

Субвенція може надаватися непрямим чином, наприклад, шляхом підтримки державними фінансовими органами стабільних цін на при­родні ресурси (або шляхом зниження бонусу, роялті тощо).. її доцільно застосовувати впродовж короткого періоду. Тривалі субвенції призводять до застою в розвитку природо-добувного сектору національної еконо­міки. нераціонального використання національних ресурсів. Негативні наслідки подібної постійної державної підтримки природодобувних галузей промисловості проглядаються на прикладі розвитку економіки колишнього СРСР.

2. ПЛАТЕЖІ ЗА ЕКОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ - це ціни на послуги, що спрямовані на відтворення природних ресурсів та усунення негативних наслідків, викликаних забрудненням навколишнього природного сере­довища та деградацією природних ресурсів. До платежів за екологічні послуги можна віднести також ціни на виконання робіт з відтворення, охорони та захисту лісу (на посадку лісових культур, проведення рубок догляду за лісом, створення протипожежних розривів тощо).

Платежі за екологічні послуги мають місце тоді, коли державні та місцеві органи влади замовляють послуги, що спрямовані на покращання довкілля і використання природних ресурсів. Такі платежі виникають, як правило, тоді, коли несформований ринок таких послуг (як це має місце в лісовому господарстві України).