2. Стан природно-техногенної небезпеки в Україні

Екологічна ситуація в Україні залишається надзвичайно склад­ною, навантаження на навколишнє природне середовище постійно зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров’ю населення, екологічній безпеці та економіч­ній стабільності держави. У той же час намічається тенденііія до збільшення порушень вимог природоохоронного законодавства як підприємствами, установами й організаціями, так і органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також громадянами. Критична ситуація у сфері природокористування в Україні формувалася протягом тривалого періоду внаслідок зневаги об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких і енергоємних технологій, впровадження і нарощування яких здійсню­валося екстенсивним способом - без створення відповідних очисних споруджень. Ці та інші фактори, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації навколишнього природного середовища України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа призвела до знач­них структурних змін природно-ресурсного потенціалу країни.

У складі техносфери України значну частину займають потенційно небезпечні виробництва, до яких відносяться такі об’єкти, де відносно раптове порушення технологічних систем супроводжується великими соаіально-економічними та екологічними наслідками для людини та негативно впливає на загальний стан національної безпеки.

В Україні рівень техногенних навантажень на природне середовище у 4-5 разів перевищує аналогічні показники розвинутих країн.

За останні роки збільшилась кількість надзвичайних ситуацій на території України Значна кількість надзвичайних ситуацій виникла на об’єктах електроенергетики, більшість із них пов’язана з аваріями на електромережах, що призводило до масового відключення від елек­тропостачання на тривалий період часу значної кількості населених пунктів. Практично всі ці надзвичайні ситуації мали природне поход­ження (сильний снігопад, обледеніння, ураган та шквальний вітер) хоча, слід відзначити, що немало НС сталося техногенного характеру (пожежі, вибухи, пошкодження тощо) та надзвичайні ситуації іншого характеру (інфекційні захворювання, виявлення особливо небезпечних сечовин та ін.).

За класифікацією надзвичайні ситуації можна розділити на: над­звичайні ситуації техногенного, надзвичайні ситуації природного, медико-біологічного характеру, надзвичайні ситуації іншого характеру, внаслідок яких загинуло і постраждало багато людей (табл. 10.1). За масштабом дії НС розподілені так: надзвичайні ситуації загальнодер­жавного масштабу, регіонального масштабу, місцевого масштабу, об’єктного масштабу.

Серед найбільш значних загроз техногенного і природного поход­ження виділяються: радіаційно небезпечні, хімічно небезпечні, пожежо- і вибухонебезпечні об’єкти, зони можливого катастрофічного затоплення, сейсмонебезпечні зони.

В Україні щорічно виникає 100-110 техногенних аварій і катастроф державного та регіонального масштабу. За експертними оцінками, на­родногосподарські витрати від надзв/ічайних ситуацій техногенного характеру досягають 50 -300млн грн. щорічно.

У зонах ураження від існуючих АЕС (радіус 50 км - для Запорізької,

ЗО км - для всіх інших) може опинитись до 500 населених пунктів з кіль­кістю населення до 1 млн чол. Потенційна площа ураження складатиме біля 2 млн га.

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС забрудненими виявились 3,5 млн га. У подальшому прогнозується скорочення радіаційно-за- бруднених територій до 2,1 млн га.

Таблиця 10.1

Класифікація надзвичайних ситуацій

Надзвичайні ситуації техногенного характеру:	Надзвичайні ситуації природного характеру:	Надзвичайні ситуації медичного та біологічного характеру:	Надзвичайні ситуації іншого характеру:
транспортні ава­рії; пожежні, вибухи; аварії з викидом (загрозою вики­ду) сильно діючих отруйних речо­вин (СДОР); наявність у на­вколишньому середовищі шкід­ливих речовин понад гранично допустиму кіль­кість; аварії з викидом (загрозою вики­ду) радіоактив­них речовин (РР); раптове зруйну­вання споруд; аварії на елек­троенергетичних системах; аварії на кому­нальних систе­мах життєзабез­печення; аварії на очисних спорудах; аварії на систе­мах життєзабез­печення; гідродинамічні аварії.	Геофізично небезпечні явища; геологічно небезпечні явища; метеорологіч­но та агроме­теорологічно небезпечні явища; морські гідрологічно небезпечні явища; гідрологічно небезпечні явища; пожежі лісові та торф'яні; масова за­гибель диких тварин.	інфекційні захворюван­ня людей; отруєння людей; інфекційні захворюван­ня сільсько­господарсь­ких тварин; ураження сільського­сподарських рослин хво­робами та шкідниками; масові отруєння сільського­сподарських тварин	■ збройні напади, захоплення і утримання важ­ливих об’єктів або реальна за­гроза здійснен­ня таких акцій; встановлення вибухового пристрою в громадському місці, установі, організації, під­приємстві. жит­ловому секторі, на транспорті; зникнення або крадіж­ка з об'єктів зберігання, використання переробки та при транспор­туванні; виявлення або вилучення осо­бливо небез­печних предме­тів та І речовин; інші події (не класифіковані).

На території держави розташовано більше ніж 1700 хімічно не­безпечних об'єктів, на яких зберігається понад 265 тис. тонн сильно­діючих отруйних речовин. Згідно з прогнозом Ради з вивчення про­дуктивних сил України НАН України початкова кількість цих речовин на хімічно небезпечних об'єктах може збільшитися з 266 тис. тонн у 1998 році до 360 тис. тонн у 2015 році, а площа можливого ураження зросте від 5,4 млн. га до 7,0 млн. га. При цьому кількість хімічно не­безпечних об’єктів і їх розміщення суттєво не зміняться.

Найбільш значні коефіцієнти хімічної небезпеки в Одеській та До­нецькій областях, найнижчі — у Тернопільській області.

В Україні функціонує більше 1200 вибухо- і пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено більше 8600 тонн вибухо- та пожежоне­безпечних речовин. Прогнозується зростання загальної кількості таких речовин до 11 500 тонн. При цьому сумарна площа зони можливого ураження може зрости від 1,8 до 2,4 тис. га (при збереженні кількості та розташування вибухо- і пожежонебезпечних об’єктів).

Помітний вплив на обмеження функціонування та розвиток населених іунктів України виявляє зона можливого катастрофічного затоплення від пориву каскаду Дніпровської ГЕС, що може скласти більше 0,8 млн га, ^г\ проживає біля 1,8 млн чол.

Впливовою складовою обмежень є сейсмічні зони Карпат, західної частини Одещини, півдня Криму Загальна площа небезпечної сейсмічної активності в Україні складає 20%.

У великих промислових центрах зони від різних потенційно небезпечних виробництв багаторазово перекривають одна одну, що підвищує ступінь ймовірності ураження проживаючого населення. У кожному з таких найбіль­ших міст, як Київ. Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя. Луганськ та інші розміщено більше 10 потенційно небезпечних об’єктів.

Поряд з високою концентрацією потенційно небезпечних виробництв спостерігається широке їх точкове поширення на території України. Для неї характерна також і підвищена щільність трубопровідного транспорту. Загальна довжина останнього біля 90 тис. км і включає потужні, головним чином транзитні, газо- і нафтопроводи, що йдуть із Росії у країни Східної та Західної Європи, а також такі продуктопроводи, як наприклад, аміа- копровід з Поволжя на Одесу та інші.

У цілому, разом із територіями прояву сейсмонебезпечних факторів ареали потенційної загрози можуть становити біля 1/3 всієї території України.

Найбільш небезпечні об’єкти в основному сконцентровані у межах Придніпров’я. Донбасу. Одеської, Закарпатської. Івано-Франківської, Волинської, Кіровоградської областей.

Аналітичне визначення інтегрального показника небезпеки окремих регіонів України виявило, що найбільші його значення спостерігаються у

Київській (0,091), Дніпропетровській (0,066), Одеській (0,065), Львівській (0.061). Донецькій (0,059), Запорозькій (0,057) областях.

Порівняльна характеристика інтегрального показника небезпеки наведена у таблиці 10.2.

Таблиця 10.2

Порівняльна характеристика інтегрального показника небезпеки

№ п.п.	Регіони	Інтегральний показник небезпеки
1	Автономна Республіка Крим	0,049
2	Вінницька	0.043
3	Волинська	0,033
4	Дніпропетровська	0,066
5	Донецька	0,059
6	Житомирська	0,033
7	Закарпатська	0,031
8	Запорозька	0,057
9	Івано-Франківська	0,040
10	Київська	0,091
11	Кіровоградська	0,021
12	Луганська	0,039
13	Львівська	0,061
14	Миколаївська	0,024
15	Одеська	0,065
16	Полтавська	0,049
17	Рівненська	0,029
18	Сумська	0,020
19	Тернопільська	0,024
20	Харківська	0,025
21	Херсонська	0,029
22	Хмельницька	0,028
23	Черкаська	0,028
24	Чернівецька	0,029
25	Чернігівська	0,029

У зв’язку з цим, Кабінет Міністрів України затвердив перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (Постанова КМ України від 27 липня 1995 р. № 554 «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену небезпеку»).