Розділ VII контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Стаття 38. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Контроль у галузі атмосферного повітря спрямовується на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону і використання атмосферного повітря всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Стаття 39. Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Державний контроль у галузі охорони і використання атмосферного по­вітря здійснюється:

• місцевими органами державної виконавчої влади;

• Міністерством охорони навколишнього природного середовища Укра­їни та його органами на місцях;

• Міністерством охорони здоров'я України та його органами на місцях у частині додержання нормативів екологічної безпеки (граничне допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, граничне до­пустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкід­ливого впливу) та інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров’я людей;

• Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях у частині додержання нормативів вмісту за­бруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;

• іншими державними органами, а також органами місцевого самовря­дування відповідно до законодавства України.

Стаття 40. Виробничий контроль за охороною атмосферного повітря

В

^ГСІГ

иробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється . підприємствами, установами, організаціями, іншими органами в процесі їх ‘ господарської та іншої діяльності, якщо вона шкідливо впливає або може вплинути на стан атмосферного повітря.

Підприємства, установи, організації та інші органи зобов’язані здійс­нювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруді

устаткуванням та апаратурою для очищення викидів в атмосферне повітря від забруднюючих речовин і зниження їжідливого впливу фізичних та біологічних факторів, оснащенням їх приладами, необхідними для постійного нагляду за ефективністю очищення, додержанням нормативів викидів забруднюю­чих речовин і рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів та додержанням інших вимог законодавства у галузі охорони атмосферного повітря.

Стаття 41. Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря

Громадський контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійс­нюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища відповідно до статті 36 Закону

України «Про охорону навколишнього природного середовища».

РОЗДІЛ IX

ПРАВОПОРУШЕННЯ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ

Стаття 44. Порушення законодавства щодо охорони атмосферного повітря

Правопорушеннями у галузі охорони атмосферного повітря є:

• порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;

• перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих викидів за­бруднюючих речовин у атмосферне повітря;

• перевищення нормативів граничнодопустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря;

• викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря та використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально уповноважених на те державних органів;

• здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат.

• упровадження відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, нових технічних систем, речовин і матеріалів, а також закупівля у зарубіжних країнах і експлуатація технологічного устаткування транспортних засобів та інших об’єктів, які не відповідають встановленим вимогам щодо охорони •атмосферного повітря;

' - порушення правил складування і утилізації промислових та побутових відходів, транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, що спричи- чило забруднення атмосферного повітря;

• проектування і будівництво об'єктів з порушенням норм і вимог щодо эхорони і використання атмосферного повітря;

• невикористання розпоряджень та припасів органів, які здійснюють дер­жавний контроль у галузі охорони та використання атмосферного повітря;

• відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерела забруднення, а також приховування або перекручення відомостей про стан екологічної обстановки, яка склалася внаслідок забруднення атмосферного повітря.

Законодавством України може бути встановлена відповідальність й за інші правопорушення у галузі охорони та використання атмосферного повітря.

Особи, винні у порушенні законодавства про охорону атмосферного по­вітря, несуть відповідальність відповідно до активів законодавства України.

Спори з питань щодо охорони і використання атмосферного повітря вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 45. Відшкодування збитків, завданих в результаті порушення законодавства про охорону атмосферного повітря

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкоду­вати збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

ДОДАТОК 1.4

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЕКОЛОГІЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ»

Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995р., № 8, ст. 54. Вводиться в дію Постановою Верховної Ради. - ВВР. - 1995. -№8.-Ст. 55

РОЗДІЛ І.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спе­ціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному до­слідженні. аналізі та оцінці лередпрзектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей. і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльно­сті нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки

Стаття 2. Законодавство про екологічну експертизу

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища« та іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Завдання законодавства про екологічну експертизу

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання су­спільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологіч­ної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Стаття 4. Мета екологічної експертизи

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу ан­тропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Стаття 5. Основні завдання екологічної експертизи

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1. визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2. організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів еко­логічної експертизи;

3. встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

4. оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан на­вколишнього природно^го середовища, здоров’я людей і якість природних

ресурсів;

5. оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

6. підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Стаття 6. Основні принципи екологічної експертизи

Основними принципами екологічної експертизи є;

1. гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища;

2. збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і со­ціальних інтересів та врахування громадської думки;

3. наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

4. екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5. державне регулювання;

6. законність.

Стаття 7. Об’єкти екологічної експертизи

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нор­мативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, не­гативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.