Тема 1

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК НАУКА

1. Об’єкт та предмет економіки природокористування

Питання раціонального природокористування та охорони навко­лишнього середовища перебувають в центрі уваги світової спільноти. Про важливість дбайливого відношення до природних ресурсів постійно проголошується в постановах і законодавчих актах українського уряду. Інтерес до проблем природокористування не випадковий: він викликаний все зростаючими масштабами господарської діяльності людини і при­роди, залученням в господарський обіг величезних природних ресурсів, посиленням тенденцій забруднення довкілля. Від правильного вирішення цих проблем залежить не тільки сучасний стан природи, а й економічний розвиток країни в майбутньому. В умовах переходу до ринкової еконо­міки виникає цілий ряд нових, слабко вивчених еколого-економічних проблем. Серед них проблеми поєднання прямих і ринкових механізмів екологічного регулювання, економічної цінності та оцінки природних благ, ефективності та платності природокористування, створення системи стимулювання природоохоронної діяльності.

Конституція України (ст. 16) зобов'язує державу забезпечити еко­логічну безпеку та підтримувати екологічну рівновагу. У ст. З задекла­ровано, що людина, її життя та здоров’я «... визначається ... найвищою соціальною цінністю», тому гарантується (ст. 50) право на безпечне для її життя і здоров'я довкілля. Проте кожний громадянин України має не лише права. Він зобов’язаний (ст. 68) не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Отже, людство на даному етапі розвитку шукає гармонійного розв’язання економічних та екологічних проблем природокористуван­ня. Цей термін визначає сукупність усіх форм експлуатації природно- ресурсного потенціалу та заходів для його збереження.

Економіка природокористування завдяки синтезу багатьох наук вивчає взаємозв’язки між екосистемами та економічними системами в найширшому розумінні, оскільки розвивається на стику «суспільство- природа» та відображає їх взаємодію на конкретній території.

Природокористування - це використання природних ре­сурсів у процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних та духовних потреб людства.

Економіка природокористування - це розділ конкретної економіки, що вивчає:

• по-перше, як найбільш ефективно використовувати необхідні у виробництві і споживанні ресурси;

• по-друге, які економічно найраціональніші та найбільш ефективні методи запобігання або ліквідації забруднення навколишнього середовища.

Ця дисципліна багато в чому базується на теорії економічної ефек­тивності виробництва і заходів щодо НТП.

Економіка природокористування - це міждисциплінарна наука, спрямована на отримання і практичне використан­ня нових знань у галузі регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства та вико­ристанням природних ресурсів; наука про раціональне та ефективне використання природних ресурсів, про органі­зацію дієвої системи охорони навколишнього середовища та формування ефективної екологічної політики.

Об'єктом економіки природокористування як науки служить комплекс взаємовідносин між природними ресурсами, умовами життя суспільства та його соціально-економічним розвитком. Предметом економіки при­родокористування можна вважати напрями оптимізації цих відносин, прагнення до збереження і відтворюванйя природного навколишнього середовища.

Економіка природокористування має свій предмет вивчення:

• прояв економічних законів у природокористуванні;

• виробничі відносини між людьми та природою;

• екологічні, соціальні та техніко-економічні аспекти природокори­стування;

• методи, розрахунки економічної ефективності природоохоронних витрат і вибір кращого варіанту капітальних вкладень;

• методи розрахунку еколого-економічного збитку.

Економіка природокористування характеризується таким набором

визначень:

а) сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу і заходів щодо його збереження, яка включає:

1. вилучення і переробку природних ресурсів. їх відновлення або

відродження;

2. використання та охорону природних умов середовища прожи­вання;

3. збереження, відтворювання (відновлення) і раціональне підтри­мання екологічного балансу (рівноваги, квазістаціонарного стану) природних систем;

б) сукупність продуктивних сил, виробничих відносин і відповідних організаційно-економічних ферм, пов'язаних із первинним привласнен­ням: використовуванням і відтворюванням людиною об’єктів оточуючого її природного середовища для задоволення суспільних потреб;

в) комплексна наукова дисципліна, що досліджує загальні прин­ципи раціонального (для даного історичного моменту) використання природних ресурсів людським суспільством.

Отже, економіка природокористування здатна забезпечити раці­ональне природокористування як при використанні природних умов та ресурсів, так і при їх відтворенні чи при охороні навколишнього середовища.

Базою раціонального природокористування виступає система економічних оцінок, об’єктивне визначення яких є основним завдан­ням економіки природокористування - міждисциплінарної науки, сфера діяльності якої спрямована на регулювання взаємовідносин між соціально-економічним розвитком суспільства і використанням природних ресурсів.

Таким чином, предметом економіки природокористування є до­слідження механізму суспільних відносин щодо охорони навколиш­нього середовища і використання природних ресурсів на базі досяг­нень науково-технічного прогресу і дотримання об’єктивних законів розвитку біосфери.

Методи економіки природокористування. Кожна наука кори­стується певними прийомами дослідження, що становлять м метод або дають змогу розкрити його. Слово «метод» означає «шлях досліджен­ня. вчення». У широкому розумінні слова методом називають шляхи, способи і засоби пізнання дійсності, сукупність взаємопов’язаних принципів і способів дослідження процесів, явищ і предметів у при­роді та суспільстві. Основні методи дослідження:

• спостереження;

• аналіз і синтез;

• експеримент;

• моделювання;

• прогнозування;

• пізнання;

• практика.

Отже, методами економіки природокористування є комплексне і взаємопов’язане дослідження еколого-економічної ситуації з мстою виявлення взаємовідносин природи і людини, впливу виробничої діяльності на стан навколишнього середовища за допомогою опра­цювання інформації різними науковими способами. У дослідженні основних аспектів природокористування використовуються методи прогнозування з залученням якісного і кількісного аналізу, екологіч­ного районування, математичного моделювання, а також картогра­фічного і балансового методів тощо.

Економіка природокористування як наука перш за все спираєть­ся на діалектичний метод дослідження, що передбачає дослідження екологічних та економічних процесів у їхній єдності, відмінності та історичному розвитку. Необхідно пам’ятати, що екологічні та економічні процеси тісно взаємопов'язані, залежать один від одного і на деяких відрізках часового періоду експлуатації природних ресурсів мають односпрямовані, а на деяких - різко протилежні тенденції. Такий вза­ємозв'язок і такі тенденції змінні у часі. Ефективним методом дослід­ження економіки природокористування вважається системний метод дослідження, який полягає у визначенні утворюючих систему складо­вих частин і взаємодіючих з нею об'єктів навколишнього середовища: у встановленні структури системи, тобто сукупності внутрішніх зв’зків і відносин; у встановленні функцій еколого-економічної системи, що визначає характер змін її компонентів і зв’язків між ними.

Позитивну роль відіграє нормативний метод дослідження і. зокре­ма. застосування екологічних нормативів /ГДК, ГДВ тощо/, нормативів експлуатації природних ресурсів. Головне їх призначення - визначити об’єктивні межі антропогенних навантажень на біосферу.

В економіці природокористування застосовуються також як допо­міжні економіко-математичний і статистичний, аналітичний методи, метод експертних оцінок тощо.