2. Міжнародні стандарти 150-14001 та їх адаптація в Україні

Уперше дефініція «екологічний менеджмент» пролунала в «Порядку денному наXXI століття», прийнятому в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., у яко- *му підкреслювалось, що «екологічний менеджмент варто віднести до ключової домінанти сталого розвитку й одночасно до вищих пріоритетів Промислової діяльності і підприємництва». Разом із тим на сьогодні не снує єдиних загальноприйнятих визначень екологічного менеджменту.

Для України поняття екологічного менеджменту є досить новим і дотепер не закріплено законодавчо. Тим часом у міжнародній практиці еже с спроби його реалізації в практичних механізмах діяльності зі своєю правовою, нормативно-методичною й економіко-регулюючою базою. Г!і)*.* цьому система екоменеджменту і р*оаудиту (СЕМА) розглядається чк важіль регулювання забруднення, коли відповідальність і партнер­ство відіграють рівноправну роль в охороні середовища . Разом з тим. це ринково-орієнтований механізм, а не інструмент адміністративно- командно» системи.

Перш ніж розглянути сутність дано^_о поняття, спробуємо просте­жити хронологію його розвитку та зв'язок із розробкою стандартів і міжнародних рекомендацій. Початковим етапом розвитку екологічного менеджменту можна вважати розробку в 1992 р. Стандарту в області си­стем екологічного менеджменту BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems), що був підготовлений і випущений Британським інститутом Стандартизації відповідно до запиту Британської Конфеде­рації Промисловості. При цьому BS 7750 цілком вписується у вимоги стандарту якості BS 57501 ISO 9000 і не визначає вимог до природоохо­ронної діяльності підприємства, але містить рекомендації, корисні для іпеирення ефективної системи екологічного менеджменту.

Гчз* іше стандарт став підґрунтям для підготовки таких міжнародних жуменпв:

У березні 1992 року Європейським Співтовариством були ви­пущені «Вимоги до екоаудитування». підготовлені відповідно до п'ятої програми екологічних заходів ЄС. яка заснована на висновках і рекомендаціях доповіді Гру Брундтланд «Наше за­гальне майбутнє», та віддає перевагу превентивним заходам і принципам розподілу відповідальності щодо охорони навколиш­нього середовища.

Цьому сприяла і поява в загальноєвропейській системі захисту на­вколишнього середовища і контролю над її забрудненням нового інстру- відомого як система EMAS (Environmental Management and Audit Svsterr.) - система екологічного менеджменту і екоаудиту.

У 1993 році були остаточно погоджені та опубліковані вимоги до створення Системи екологічного менеджменту й аудитування (Eco-management and audit scheme or EMAS); підприємства ж одержали можливість бути сертифікоеаними відповідно до вимог EMAS лише з 1995 року.

Вважається, що моделлю для розробки європейського рекоменда­ційного документа EMAS (Environmental Management and Audit System) послужив британський стандарт BS 7750. Однак, багато експертів вважа­ють, що майбутнє належить всесвітній системі стандартів, підготовленій міжнародним інститутом ISO.

Появу ISO 14000 - сері» міжнародних стандартів систем еколо­гічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - назива­ють однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив.

ISO (ISO) - скорочена назва Міжнародної організації зі стандартизації (International Organization for St3ndartization ), яка була створена після другої світової війни. Багато хто помилково вважає, що ця організація відноситься до системи ООН. Необхідно уточнити, що ISO - неурядова організація; її можна вважати федерацією 110 національних органів зі стандартизації. У ії рамках функціонують біля 180 профільних технічних комітетів, близько 650 підкомітетів і 2830 спеціалізованих груп, у роботі яких беруть участь приблизно ЗО тис. експертів. Центральний секретаріат підтримує контакти приблизно з 500 міжнародними організаціями. Так: широкі зв'язки дозволяють безболісно досягати консенсусу при розроби» і затвердженні нових стандартів.

Задача ISO - сприяти розробці повсюдно визнаних стандартів, пра- вил та інших аналогічних документів з метою полегшення міжнародного обміну товарами і послугами. Усі стандарти ISO є добровільними; вони можуть затверджуватися як обов'язкові на національному рівні чи в межах окремих підприємств, організацій тощо.

Передбачається, що система стандартів буде забезпечувати змен­шення несприятливих впливів на навколишнє середовище на трьох рівнях:

1. Організаційному - через поліпшення екологічного «поводження > корпорацій.

2. Національному - через створення істотного доповнення до на­ціональної нормативної бази і компонентів державної екологічної політики.

3. Міжнародному - через поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Розробка ISO 14000 стала результатом Уругвайського раунду

ереговорів зі Всесвітньої торгової угоди і зустрічі на вищому рівні з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Стандарти ISO 14000 розроблялись Технічним комітетом 207 (ТС 207) Міжнародної Організації Стандартизації (ISO) з врахуванням уже зареко­мендованих міжнародних стандартів за системами менеджменту якості продукції (ISO 9000), відповідно до яких уданий момент сертифікоьано більш ніж 70000 підприємств і компаній в усьому світі.

Ключовим поняттям серії ISO 14000 є поняття системи екологічного менеджменту організацій ( підприємств чи компаній). Тому центральним документом стандарту вважається ISO 14001 - «Специфікації і посібник. і використання систем екологічного менеджменту».

Всі інші документи розглядаються як допоміжні - наприклад. ISO *£004 містить більш розгорнутий посібник зі створення системи еко­логічною менеджменту, серія документів 19011 визначає принципи та настанови здійснення екологічного аудиту СЕМА.

Серія М040 визначає методологію «оцінки життєвого циклу», що може використовуватися при оцінці екологічних впливів, пов'язаних із продукцією організації (таку оцінку потребує стандарт ІБО 14001).

Як уже відзначено, стандарт І80 14001 встановлює вимоги до си­стеми екологічного менеджменту, що дозволяють будь-якому підпри­ємству сформулювати екологічну політику і мету відповідно до вимог природоохоронного законодавства своєї країни. У стандарті наведено основні терміни і визначення, а також викладено рекомендації в області екологічної політики, планування, цілей і задач, програми і системи еко­логічного менеджменту. Відповідно до наведених рекомендацій будь- яке підприємство може створити систему екологічного менеджменту, розвивати його функції і забезпечувати підтвердження відповідності цієї системи вимогам стандарту.

Незважаючи на добровільність стандартів, за словами голови ІвО/ТС 207 /технічної комісії, що розробляє 1ЭО) Джима Діксона. через 10 років від 90 до 100 відсотків великих компаній, включаючи транснаціональні компанії, будуть сертифіковані відповідно до ІБО 14000, тобто одержать свідчення «третьої сторони»* проте, що ті чи інші аспекти їхньої діяльносі і відповідають цим стандартам. Українські підприємства можуть захотіти одержати сертифікацію за ІвО 14000 у першу чергу тому, що така сертифі­кація (чи реєстрація за термінологією 1ЭЭ) буде однією з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках (наприклад, нещодавно ЄС оголосило про свій намір допускати на ринок країн Співдружності тільки ІБО-сертиф.ковані компанії).

Серед інших причин, по яких українському підприємству може знадо­битися сертифікація чи впровадження СЕМА, можна назвати такі, як:

поліпшення іміджу фірми в області виконання природоохоронних вимог (у т.ч. природоохоронного законодавства); економія енергії та ресурсів, у тому числі тих, що спрямовують^ на природоохоронні заходи за рахунок більш ефективного упрар ління ними;

збільшення оціночної вартості основних фондів підприємства; бажання завоювати ринки «зелених»» продуктів; поліпшення системи управління підприємством; інтерес у залученні висококваліфікованої робочої сили.

За задумом 180, система сертифікації повинна створюватися на на­ціональному рівні. Судячи з досвіду таких країн, як Канада, що лідирує у процесі створення національної інфраструктури сертифікації, головна роль повинна належати національним агентствам зі стандартизації, таким як Держстандарт, а також Торгівельно-промислові палати, союзи підприємців тощо.

Очікується, що стандартний процес реєстрації в Україні буде займати від 12 до 18 місяців, приблизно стільки ж часу, скільки займає впровад­ження на підприємстві системи екологічного менеджменту.

Оскільки вимоги 1ЭО 14000 багато в чому перетинаються з ІБО 9000. можлива полегшена сертифікація підприємств, що вже мають документ відповідності ІБО 9000. Надалі передбачається можливість «подвійної'* сертифікації для зменшення загальної вартості. «Сертифікація в рамках ІБО 9000 - це 70% роботи із сертифікації в рамках ІБО 14000», - стверджує одна з консультаційних фірм.

При цьому слід зазначити, що офіційно стандарти ІБО 14000 є добро­вільними, оскільки не заміняють законодавчих вимог. Організація може використовувати стандарти ІБО 14000 як для виявлення внутрішніх недо­ліків, так і для зовнішніх. Крім того, організація може одержати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторони, але можна вважати, що впровадження стандартів ІвО 9000, прагнення одержати формальну реєстрацію і документально обґрунтувати заяву про випуск «екологічно чистої» продукції, мабуть, і надал¹ буде рушійною силою впровадження си­стем екологічного менеджменту. Разом із тим сертифікація підприємства за ІБО 14000 може розглядатися як проміжний крок до узгодження його діяльності з вимогами ЕМАБ, оскільки принципи ЕМАЭ більш прогресивні і створюють більш надійну основу для досягнення основної мети введення стандартів в області екологічного менеджменту - зменшення рівня не­гативного впливу виробничого сектора на навколишнє середовище .

При цьому принципово нове в даній системі є те, що в сфері ре­гулювання еколого-економічних взаємин основний тиск робиться на внутрішньо-фірмові методи захисту навколишнього середовища. Нова система ЕМАБ, на відміну від уже відомих державних стратегій в області захисту навколишнього середовища, не розрахована на цінове, кількісне (наприклад, установлення обсягів шкідливих викидів), технологічне та інше регулювання. Вона також не націлена ні на розширення економічної відповідальності, ні на обмеження волі дій підприємств. Мова йде скоріше про створення для підприємств таких стимулів, економічних - у першу чергу, що спонукають їх до добровільного прийняття офіційних директив в області екологічного менеджменту.

Однак система ЕМАЭ не є обов’язковою до застосування, а лише ви­значає на основі економічних факторів рамкові умови добровільної участі в ній. Це свідчить про те, що вона становить не примусово-правовий, а чисто ринковий інструмент.

Подібний підхід заслуговує на увагу як з позиції окремого підпри­ємства, так і з макроекономічних позицій. При цьому зберігається інди­відуальна воля вибору рішень і заохочується інноваційний екологічний менеджмент, а не його пасивна форма як доповнення до механізму за­конодавчого регулювання.