4. Екологічне маркування

Екологічне маркуванням — один із видів екологічної декла­рації, яка характеризує вплив продукції або послуги на на­вколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу. Мар­кування може мати форму знака, графічного зображення на виробі або тарі, бути подане у вигляді текстового документа, технічного бюлетеня, рекламного оголошення тощо.

Головною метоюеколог ічного маркування є виділення (з присвоєнням їй відповідного знака) серед групи однорідної продукції тієї продукції, яка на всіх стадіях хиттєвого циклу має менший вплив на навколишнє середовище.

Екологічний знак присвоюється продукції, якій властиві певні еко­логічні переваги серед аналогів групи однорідної продукції. Таке еколо­гічне маркування є добровільним і може виконуватися громадськими чи приватними установами, а також мати національний, регіональний або корпоративний масштаб.

Згідно з міжнародним стандартом 1Б0 14020, екологічне марку­вання поділяється на три типи. Екологічне маркування знаком, що присвоюється за результатами сертифікації продукції третьою сторо­ною, є маркуванням за типом І. Це маркування реалізується в межах відповідної програми замовника. Програма маркування за типом І вимагає, щоб замовник відповідав певним критеріям, які зумовлюють можливість маркування продукції певним знаком. Маркування за ти­пом І і ґрунтується на самодекларації відповідності продукції певним екологічним нормативам. При цьому продукція маркується особливим знаком. Маркування за типом III схоже з маркуванням за типом І. однак пов’язане з певною інформацією про характеристики екологічності на стадіях життєвого циклу продукції.

Міжнародні стандарти в галузі екологічного маркування призначені: зменшити невизначеністьу відносинах споживач—постачальник, оскільки поширення різних екологічних знаків викликає недовіру до них споживачів;

поліпшити характеристики екологічності, сприяючи зменшенню навантаження на навколишнє середовище на стадіях життєвого циклу, охоплюючи виробництво, використання і утилізацію про­дукції та упаковки;

сприяти розвиткові міжнародної торгівлі. Екологічний знак завжди є одним з об’єктів розгляду під час експорту чи ім­порту продукції. Виключення торговельних бар’єрів — одна з цілей діяльності СОТ. На цю ж мету зорієнтовані й міжнародні стандарти з екологічного маркування;

посилити добровільну стандартизацію, що дає можливість ви­робникові регулювати збут продукції через її екологічне марку­вання;

надати можливість споживачу робити усвідомлений вибір. Якщо інформація, яка надається споживачеві за допомогою знака, достовірна, то поінформованість споживача зростає. Екологічне маркування функціонує на таких принципах:

Екологічні знаки та декларації повинні бути точними, доречни­ми, достовірними та такими, що перевіряються. Цей принцип визначає необхідність досягнення споживачами й постачаль­никами згоди щодо надання надійної інформації, яка має бути нетривіальною, декларува ги характеристики екологічності, бути достатньо зрозумілою всім споживачам, незалежно від їхнього рівня екологічних знань.

Інформація щодо характеристик екологічності продукції та послуг, яка міститься в документації, має надаватися безпосередньо виробником, який застосував маркування.

Екологічне маркування ~а декларація повинні ґрунтуватися на системній методології, яка розглядає життєвий цикл продукції, оцінку екологічного ризику, забезпечення відтворюваності ре­зультатів досліджень.

Інформація, що використовується для екологічного маркування, має бути доступною для зацікавлених сторін.

Екологічне маркування та декларація мають враховувати харак­теристики екологічності на стадіях життєвого циклу продукції. Будь-які адміністративні вимоги щодо надання інформації з еко­логічного маркування повинні бути обмежені необхідністю лише

оцінити відповідність застосовуваним критеріям чи стандартам з екологічного маркування.

Процедури й критерії екологічного маркування не повинні створю­вати додаткових перешкод у торгівлі, дискримінацію в придбанні вітчизняних чи іноземних виробів та послуг.

Цей принцип належить до компетенції Світової організації торгівлі. Декларація екологічності — це заява, що описує ефект впливу на на­вколишнє середовище під час видобування сировини, виробництва, розподілу або постачання, використання й утилізації продукції. Цей ефект може мати місцевий, регіональний або глобальний характер, виявляти індивідуальний незалежний вплив або вплив, що залежить від певних чинників.