Глава 7

Соціальне обслуговування осіб похилого віку та інвалідів

227

ведливості незалежно від статі, раси, національності, мови, май­нового і службового стану, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, належності до громадських об'єднань та інших обставин.

Потребу в отриманні соціальних послуг у стаціонарних уста­новах мають особи похилого віку та інваліди, що є одинокими, або втратили зв'язок з близькими родичами, або через відсут­ність необхідних житлових і побутових умов не можуть прожи­вати в сім'ї, а також у зв'язку з важким матеріальним станови­щем, хронічним захворюванням тощо. Особа влаштовується в інтернатну установу тоді, коли вичерпані всі можливі варіанти пристосуватися до життя в домашніх умовах, або якщо за ста­ном здоров'я потребує стороннього, побутового і медичного об­слуговування.

Організація і функціонування стаціонарних установ системи праці та соціального захисту населення здійснюються на науково обґрунтованих принципах. Зокрема, до них відносять такі:

а) розміщення будинків-інтернатів залежно від потреб окремих регіонів та здійснення щодо них єдиної загальнодер­ жавної політики. Будинки-інтернати загального типу, психо­ неврологічні інтернати та дитячі будинки-інтернати утворю­ ються, перепрофілюються та ліквідовуються згідно з рішенням облдержадміністрацій за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України. Спеціальні будинки-інтернати створюються, реорганізовуються і ліквідовуються за рішенням Кабінету Міністрів України. На базі правових норм, які розроб­ ляються Міністерством праці та соціальної політики, здійсню­ ється єдиний підхід до планування, фінансування, організації та управління інтернатними установами, що дає змогу макси­ мально забезпечити рівні можливості для всіх підопічних, котрі проживають у межах України;

б) здійснення спеціалізації в обслуговуванні різних кате­ горій осіб. В Україні створена розгалужена мережа спеціалізо­ ваних будинків-інтернатів, до яких окремо приймають осіб з нор­ мальним розумовим розвитком або психічними захворювання­ ми, або діти-інваліди, або дорослі громадяни, які систематично порушують громадський порядок. Практично цей принцип вті­ люється шляхом типізації будинків-інтернатів, диференціації їх мережі та внутрішньої профілізації, а також шляхом роз-

робки диференційованих програм утримання для різних кате­горій підопічних. Якщо спочатку спеціалізація інтернатних установ проводилась виключно на підставі критеріїв та досвіду закладів охорони здоров'я, то пізніше почали розробляти і впро­ваджувати критерії, які є специфічними для окремих контин­гентів будинків-інтернатів. Залежно від групи підопічних роз­робляються типові проекти нових комплексів будинків-інтер­натів;

в) надання, поряд з іншими, реабілітаційних послуг, що дають можливість досягти і підтримувати оптимальний для особи рівень самостійності й життєдіяльності. Реабілі­тація включає заходи із забезпечення чи відновлення функцій організму або компенсації втрати чи відсутності функцій або функціонального обмеження. Завдяки відновлюючим заходам підопічні можуть вести нормальний спосіб життя, а не дожива­ти в інтернаті свого віку.

II. До системи праці та соціального захисту населення нале­жать стаціонарні соціально-медичні установи чотирьох типів: а) будинки-інтернати для осіб похилого віку та інвалідів, геріа­тричні будинки-інтернати, пансіонати для ветеранів війни та праці; б) психоневрологічні інтернати; в) дитячі будинки-інтер­нати чотирьох профілів; г) спеціальні будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів.

Серед інтернатних установ загального типу виділені геріа­тричні пансіонати (будинки-інтернати, відділення). Геріатрія (слово має грецьке походження і означає лікування старих) — розділ клінічної медицини, що вивчає особливості захворювань у людей старечого віку та розробляє методи їх лікування і профі­лактики. Геріатричні інтернатні заклади призначені для про­живання осіб з вираженими віковими порушеннями психіки.

До інтернатних установ загального типу також відносять пансіонати для ветеранів війни і праці. "Пансіон" — французь­ке слово, що походить від латинського і означає сплата, внесок. Це невеликий готель, дім, в якому здають кімнати з повним обслуговуванням і харчуванням (утримання мешканця на пов­ному забезпеченні). Пансіонати — це стаціонарні установи інтернатного типу з поліпшеними комунально-побутовими умо­вами проживання в них ветеранів війни та праці.

228