Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

71

• розробку нормативно-правових актів з питань соціально­го захисту інвалідів, дітей-інвалідів, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціаль­ного захисту інвалідів;

• розробку галузевих програм розвитку системи реабілітації інвалідів, а також участь у розробці таких міжгалузевих про­грам;

• участь у розробці єдиних науково обґрунтованих держав­них соціальних нормативів у сфері реабілітації, критеріїв та вимог до реабілітаційних заходів, Державної типової програми реабілітації інвалідів, вимог щодо медичного, освітнього, нау­ково-методичного, матеріально-технічного, фінансового і кад­рового забезпечення реабілітаційних установ;

• контроль якості виробів медичного призначення, техніч­них та інших засобів реабілітації;

• затвердження типових положень про реабілітаційні уста­нови, положень (статутів) реабілітаційних установ їхньої сфе­ри управління;

• створення умов для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів технічними та іншими засобами й послугами з реабілітації, ви­робами медичного призначення;

• організацію професійної підготовки кадрів для системи реабілітації інвалідів, упровадження новітніх реабілітаційних методик і технологій, передового досвіду у цій сфері;

• науково-методичне керівництво, контроль за дотриман­ням нормативно-правових актів, державних соціальних норма­тивів у сфері реабілітації, критеріїв та вимог до реабілітаційних заходів, перевірку діяльності реабілітаційних установ;

• доступність для інвалідів об'єктів соціальної інфраструк­тури та інформації, виготовлення спеціального виробничого і побутового обладнання, пристосувань для полегшення побуту й праці цієї категорії громадян;

• участь у створенні й підтримці міжвідомчого інформацій­ного простору з проблем інвалідності;

• співробітництво з державними органами і реабілітаційни­ми установами іноземних держав.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами:

• вживають заходів щодо розширення мережі реабілітацій­них установ, у тому числі шляхом створення недержавних реа­білітаційних установ;

• забезпечують виконання державних програм у сфері реа­білітації інвалідів;

• організують контроль за діяльністю суб'єктів господарю­вання, які здійснюють реабілітаційні заходи, незалежно від підпорядкування і форми власності, за додержанням ними ви­мог ліцензування;

• створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-ін­валідів згідно з їхніми потребами та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консульта­тивних комісій лікувально-профілактичних закладів), техніч­ними та іншими засобами й послугами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом;

• створюють умови для розвитку творчих здібностей інва­лідів, дітей-інвалідів, занять фізичною культурою і спортом інва­лідів, дітей-інвалідів;

• затверджують положення (статути) реабілітаційних уста­нов комунальної форми власності, погоджують положення (ста­тути) реабілітаційних установ недержавної форми власності;

• організують підготовку і підвищення кваліфікації кадрів з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, роботу з науково-мето­дичного забезпечення реабілітаційних установ;

• забезпечують реалізацію державних програм, розробля­ють з урахуванням соціально-економічних, демографічних та інших особливостей і фінансують регіональні, місцеві програми зазначеного напряму;

• сприяють роботі громадських організацій, у тому числі громадських організацій інвалідів, залучають їх до співпраці та партнерства у цій сфері;

• беруть участь у створенні й підтримці міжвідомчого ін­формаційного простору з проблем інвалідності;

• організують інформування інвалідів про зміни у законо­давстві про реабілітацію інвалідів.

72 Глава 2